Просто прикро...

Проживши 2 роки в Празі, неможливо не задуматися, чому чехи змогли побудувати країну з прекрасно розвинутою інфраструктурою, стабільною валютою і чистими містами?

Чому ми, українці, не в змозі побудувати демократичне суспільство і контролювати своїх політиків? Чому відбувся такий катастрофічний "витік мізків" із країни?

Адже, не тільки робітники виїхали будувати і прибирати чужі країни, але й інтелектуальний актив країни - молоді люди в розквіті сил, зі знанням декількох іноземних мов, досвідом роботи - виїхали і знайшли своє застосування в британських, іспанських, чеських компаніях...

Прикро за молодих, перспективних, розумних і просунутих, котрі залишили свою рідну країну і виїхали робити кар'єру за кордоном, нескінченно доводячи все тим же чехам, що ми теж європейці, теж знаємо іноземні мови і теж можемо бути "managers".

Прикро за робітників, що не те що не мають доступу до інтернету, але і не забезпечені нормальними умовами життя: живуть по 5-6 чоловік у кімнаті на окраїні Праги, або за Прагою.

Найчастіше вони знаходяться на території країни нелегально, працюючи на "українського мафіанта" (посередника) і віддаючи йому частину зароблених грошей.

Що говорити про право на гідні умови побуту, якщо вони не мають права на вільне пересування по країні - змушені постійно ховатися від поліцейських, що безпомилково виділяють їх з юрби!

Що вражає, так це байдужне ставлення влади до своїх "громадян". Влада в нас дуже добре вміє піаритися і демонструвати на собі новинки світових подіумів. Ніколи вони не зрозуміють тих роботяг, що кинули свої родини, батьківщину, життя...

От і виходить, що їду я в метро, а поруч бачу бідно одягнених, нещасливих, замучених, що погано пахнуть українців - немає радості в їхніх очах, суму теж немає, залишилася тільки байдужність.

Життя йде. "Помаранчеві" і "блакитні" ділять владу, плетуть інтриги і ніколи їм подумати про тих, закинутих на чужину, що працюють "з ранку до ночі", 6-7 днів на тиждень.

Нехай це прозвучить банально, але навіщо ми усі стояли кожний на своєму майдані? Навіщо? Щоб потім виїхати, розчаруватися або перестати взагалі звертати увагу на політичні події в Україні?

Прикро, що втрачено шанс, прикро, що багато успішних українських підприємців, що проживають у Чехії, називають себе росіянами, прикро, що у будь-якому криміналі тут підозрюють українців, прикро, що мій американський друг, до знайомства зі мною, думав, що українці бувають тільки злочинцями і бандитами.

У будь-якому випадку, ми – нехай і емігранти, але все-таки інтелектуальний актив країни - повинні намагатися створювати позитивний імідж нашої УКРАЇНИ і всередині країни, і за її межами.

Чому? Тому що, незважаючи на всі "негаразды", я знаю, що в серці кожного з нас живе любов до нашої країни, і щоранку ми прокидаємося з почуттям гордості: "Ми - Українці".