Гонка рейтингів: нові тенденції

Вівторок, 11 березня 2008, 13:47

Соціологічні опитування, проведені наприкінці січня – на початку лютого 2008 року (див. табл.1), зафіксували цілий ряд помітних, майже сенсаційних тенденцій, які заслуговують на спеціальний аналіз.

Тенденція перша – рейтинговий прорив Юлії Тимошенко. Головна сенсація полягає в тому, що сама Юлія Тимошенко вперше вийшла на перше місце в гонці президентських рейтингів, а її блок вперше став першим у рейтингу політичних сил.

За даними соціологічної служби "Фонд "Суспільна думка" - Україна" (ФОМ-Україна) рейтинг БЮТ з кінця листопада 2007 року до кінця січня 2008 року виріс на 7% (з 22 до 29%), а президентський рейтинг Юлії Володимирівни тільки за місяць (з середини грудня 2007 року до кінця січня 2008 року) збільшився на 5%.

Раніше подібні темпи росту електоральних рейтингів Тимошенко і БЮТ демонстрували тільки під час виборчих кампаній. За півроку (з кінця липня 2007 року до кінця січня 2008 року) президентський рейтинг Тимошенко збільшився на 14% (див. табл.2).

Цікава особливість рейтингової ситуації Тимошенко полягає в тому, що її президентський рейтинг трохи менший за рейтинг БЮТ (див. табл.1). І справа не в тому, що саму Юлію Володимирівну підтримують менше, ніж її політичну силу. Цей парадокс скоріше пояснюється тим, що частина виборців (головним чином жителі західних і центральних регіонів України) схильні підтримувати дует – Ющенка як президента, а лідера БЮТ як Прем'єра і лідера провідної парламентської сили.

Рейтинги Тимошенко і БЮТ виросли у всіх регіонах, але особливо помітно в західних і центральних областях (у них масштаби рейтингового приросту вищі за середньоукраїнські). Є підстави думати, що серед нових прихильників лідера БЮТ можна знайти колишніх прихильників і Ющенка, і Януковича, але найбільше тих, хто не має стійких політичних симпатій.

Головна причина рейтингового прориву Тимошенко, здавалося б, очевидна – це виплата 1000 грн. із внесків в Ощадбанк СРСР.

Певною мірою це дійсно так. Але є й інша причина. Два найбільші стрибки рейтингу БЮТ (по 4%) відбулися з вересня до жовтня і з листопада до грудня 2007 року. За січень 2008 року рейтинг БЮТ виріс тільки на 3%. За даними опитувань Центра ім. Разумкова рівень повної підтримки діяльності Тимошенко виріс з 21,8% у вересні 2007 року до 32,6% у грудні 2007 року.

А от з грудня 2007 року до січня 2008 року цей показник не тільки не збільшився, а навіть трохи знизився (з 32,6% до 30,9%). Щоправда, паралельно помітно зросла кількість людей, які підтримують окремі дії Тимошенко.

Схоже, що для багатьох українських виборців важливий статус переможця. Деякі наші співгромадяни схильні змінювати свої симпатії на користь сильного, того, хто перемагає. На виборах до парламенту і в прем'єріаді перемогла Тимошенко, і це відразу ж дало їй істотне зростання в рейтингах.

Тенденція друга – падіння рейтингу регіоналів. Рейтинг Партії регіонів (ПР) знизився з 32% у першій половині вересня 2007 року до 21% наприкінці січня 2008 року (за даними ФОМ-Україна). Упав і рейтинг Януковича – з 30% наприкінці червня 2007 року до 20% наприкінці січня 2008 року (див. табл.2).

За даними опитувань Центру Разумкова з вересня 2006 року до лютого 2008 року різко збільшилася частина тих, хто не підтримує діяльність Януковича (з 37,5% до 49,7%), а от частина тих, хто цілком підтримує діяльність лідера Партії регіонів, з липня 2006 року до лютого 2008 року зменшилася майже вдвічі (з 31,4% до 17,6 %).

Цю тенденцію також пояснює вищезгадана гіпотеза (про реакції частини українських громадян на фактор переможців і тих що програли). От тільки якщо для БЮТ спрацював статус переможця, то регіонали стали жертвою "синдрому того, хто програв". Найбільш різкі падіння рейтингу ПР (по 4%) відбулися з вересня до жовтня 2007 року і з грудня 2007 року до кінця січня 2008 року.

Рейтинги політичних сил

Позначилися і відносна поразка на виборах, і програш у коаліційному процесі. "Розбрат і вагання" у ПР стали помітними в тому числі і для їхніх прихильників.

Друга важлива причина падіння рейтингу Партії регіонів пов'язана з подіями у Верховній Раді. Регіонали самі себе загнали в тактичну пастку. Можливо, розраховували на те, що блокування роботи парламенту в знак протесту проти "листа трьох" реанімує антинатовський образ ПР і поверне втрачену довіру частини виборців.

Ефект, однак, виявився протилежним. За даними останнього опитування ФОМ-Україна (25.01 – 02.02 2008 року) блокування роботи Верховної Ради схвалювали тільки 19% опитаних, 66% - не схвалювали. Показово, що негативне ставлення до блокування роботи парламенту виявили 54% опитаних жителів південних регіонів країни і 47% респондентів зі східних областей.

У зв'язку з цим не дивно, що падіння рейтингу Партії регіонів проявилося (за даними ФОМ-Україна), насамперед, у східних областях країни (з 55% у листопаді 2007 року до 36% наприкінці січня 2008 року).

При цьому рейтинг БЮТ у цих областях за даний період виріс усього на 4%. Не змінилися істотно (більше за межі статистичної погрішності) і рейтинги інших політичних сил. Отже, більшість зневірених у Партії регіонів поки що пішли "у відмову" (у число тих хто не визначився, хто не бажає брати участь у виборах і тих, хто має намір голосувати проти всіх).

За даними лютневого (2008 р.) опитування Центру ім. Разумкова рівень повної підтримки діяльності Януковича (17,6%) менший, ніж його президентський рейтинг (22,8%).

А це означає, що близько 5% виборців готові голосувати за лідера Партії регіонів за принципом "меншого зла", просто тому що вони не бачать прийнятної альтернативи. Це тривожний сигнал для Януковича, що говорить про те, що падіння президентського рейтингу лідера ПР може продовжитися.

Тенденція третя – відносна стабілізація рейтингових показників Ющенка. За даними опитувань ФОМ-Україна президентський рейтинг Ющенка з грудня 2007 року до кінця січня 2008 року практично не змінився і стабілізувався на рівні 13%.

При цьому треба враховувати різкі перепади президентського рейтингу Ющенка торік (див. табл.2). Після розпуску Верховної Ради президентський рейтинг Ющенка виріс на 6%. До 20% цей рейтинг виріс у жовтні 2007 року (очевидно на хвилі очікувань, пов'язаних з формуванням коаліції БЮТ і НУНС).

А от проблеми, пов'язані зі створенням цієї коаліції, і вагання Ющенка в коаліційному питанні призвели до падіння його президентського рейтингу з жовтня до грудня 2007 року на 7%. Схоже, що стабілізація рейтингу президента була пов'язана з тим, що коаліція БЮТ і НУНС все-таки була створена, а її представники стали прем'єр-міністром і спікером Верховної Ради.

Висновок про відносну стабілізацію рейтингових показників Ющенка підтверджується і даними опитувань Центра Разумкова. У грудні 2007 року цілком підтримували діяльність Ющенка 19% опитаних, у лютому 2008 року – 17,6%. При цьому трохи збільшилася частина тих респондентів, які підтримують окремі дії президента Ющенка (з 31,6% у грудні 2007 року до 36,6% у лютому 2008 року).

Подальший розвиток рейтингової ситуації Ющенка значною мірою буде залежати від його стосунків з Тимошенко.

Рейтинги цих двох політиків залишаються взаємозалежними. Особливо це помітно в західноукраїнських областях. З жовтня до грудня 2007 року в цьому регіоні президентський рейтинг Ющенка впав з 46% до 24%.

Щоправда, потім частина західноукраїнських виборців повернулася в табір президента, і його рейтинг до кінця лютого виріс до 33%. Але повернулися не всі, частина колишніх прихильників Ющенка переорієнтувалася на Тимошенко.

Судячи з динаміки рейтингів, прихильники Ющенка, які йдуть від президента, приходять до Тимошенко, але не всі і не відразу. Можливий розпад парламентської коаліції БЮТ і НУНС, чергове "розлучення" Ющенка і Тимошенко може вдарити по рейтингах обох цих політиків, як це сталося в 2005 році.

Президентские рейтинги
Президентські рейтинги
Чи можливе розширення електорального поля Ющенка за рахунок виборців східних і південних регіонів? Питання це зараз активно обговорюється й у ЗМІ, й у політичних кулуарах.

Відомий політолог, а зараз народний депутат Олесь Доній переконує, що в боротьбі за другий президентський термін Ющенко буде спиратися на підтримку жителів східних і південних регіонів. Ходять чутки, що на це розрахований і новий політичний проект, створюваний під патронатом Балоги.

Для порівняння варто нагадати ситуацію перед президентськими виборами 1999 року. За рік до виборів (у жовтні 1998 р.) Кучма мав приблизно однаковий рейтинг зі своїми основними опонентами.

За даними Київського міжнародного інституту соціології (КМІС) за Кучму тоді планували голосувати 11,3% опитаних, за Мороза – 9,6%, за Вітренко - 8,9%, за Симоненка – 6,7%. За даними Українського інституту соціальних досліджень і Центру "Соціальний моніторинг" за Кучму тоді планували голосувати 6% опитаних, за Мороза – 8%, за Вітренко - 7%, за Симоненка – 8%. Тобто, у Кучми не було як серйозного, тим більше катастрофічного відставання від його конкурентів.

Уже до лютого 1999 року Кучма збільшив свій президентський рейтинг до 22%. До липня 1999 року (до початку виборчої кампанії) рейтинг Кучми складав за даними різних соціологічних служб 18-19% і він випереджав своїх основних конкурентів (рейтинг Вітренко складав 12-15%, Симоненка – близько 12%, Мороза – близько 7%).

За даними Українського інституту соціальних досліджень і Центру "Соціальний моніторинг" вже в липні 1999 року за Кучму готові були проголосувати не тільки 28% жителів західних областей України, але і 25% жителів Криму. У східних і південних областях країни діючий президент мав приблизно однакові показники зі своїми основними опонентами.

На користь Кучми тоді спрацював не тільки могутній адміністративний ресурс (чого немає зараз), а й консолідація навколо президента майже всього бізнесу і всієї бюрократії, а також той факт, що у західноукраїнських виборців не було особливого вибору (Чорновола вже не було серед живих, а Удовенко і Костенко не виглядали конкурентноздатними кандидатами).

Зараз політична й електоральна ситуація в Україні кардинально відрізняється від стану справ у 1999 році.

Поки що перспективи переорієнтації Ющенка на східноукраїнських виборців виглядають сумнівно. У 1999 році Кучма зміг заручитися підтримкою західноукраїнських виборців у другому турі президентських виборів за рахунок загрози комуністичного реваншу.

Якою загрозою потрібно налякати виборців зі східних і південних регіонів України, щоб проголосувати за політика, якого з 2004 року їм підносили як головного ворога, за політика, який асоціюється з далекими для "східняків" цінностями і символами?

Обмежимося загальною констатацією: на сьогодні електоральна ситуація в східних і південних регіонах країни для Ющенка виглядає не дуже сприятливо.

Утім, не варто викреслювати Віктора Ющенка з числа фаворитів майбутньої президентської гонки. Як показала ситуація торішньої політичної кризи, рейтинг Президента може змінюватися й у позитивну сторону.

Саме Ющенко задає сценарій нинішній політичній грі (і в конституційному процесі, і у стосунках між вищими інститутами державної влади). Нарешті, хто знає, може ж змінитися і конфігурація майбутньої президентської кампанії.

Не варто поки ставити хрест і на "Нашій Україні". Рейтинг блоку НУНС дійсно упав з 15% у другій половині липня 2007 року до 8% у жовтні 2007 року (за даними опитувань ФОМ-Україна). Це було пов'язано і з невдалою стратегією виборчої кампанії і з поразкою на виборах, і з протиріччями усередині блоку під час "коаліціади". Однак варто нагадати, що в лютому 2007 року рейтинг блоку "Наша Україна" складав ті ж 8,8%, що і зараз. Уже давно спостерігається пряма кореляція рейтингів Ющенка і "Нашої України". Піднімається рейтинг Ющенка, піднімається й рейтинг "Нашої України", і навпаки. Рейтинг "Нашої України" - трохи ослаблене відображення рейтингу президента.

Поки Ющенко залишається впливовим політичним гравцем, а "Наша Україна" сприймається як головна президентська сила, у неї зберігається певна перспектива.

Ще одна помітна тенденція, поки що не дуже явна і досить аморфна, – прояв попиту на нових лідерів.

Наочніше за все ця тенденція заявила про себе на прикладі Яценюка. Як тільки він став головою Верховної Ради, його рейтингові показники різко зросли. За даними опитувань Центру ім. Разумкова ще у вересні 2007 року Яценюка не знали 30% опитаних, у грудні 2007 року – тільки 6,5%.

Рівень повної підтримки діяльності Яценюка за цей період виріс з 8% до 22%, а частина тих, хто не підтримує його діяльність знизилася з 32.7% до 25,4%. За даними грудневого (2007 р.) опитування ФОМ-Україна президентський рейтинг Яценюка підскочив до 3% (з 1% у жовтні 2007 р.).

Заради справедливості треба відзначити, що невпевнені і неефективні дії нового глави Верховної Ради під час блокування парламенту призвели до деякого погіршення його рейтингових показників. Президентський рейтинг за даними ФОМ-Україна до лютого 2008 року знизився до 1%.

За даними опитувань Центра ім. Разумкова частина респондентів, які цілком підтримують діяльність Яценюка, з грудня 2007 року до лютого 2008 року знизилася майже на 3% (з 22% до 19,2%), істотно зросла і частина тих, хто не підтримує його діяльність (з 25,4% до 31,5% за той самий період). В останньому випадку, напевно, позначилося підписання главою парламенту так званого "листа трьох" зі зверненням про приєднання України до Плану дій щодо членства в НАТО (ПДЧ).

За даними лютневого (2008 р.) опитування центру "Софія" за рейтингом повної довіри (12,5%) Яценюк поступався тільки Тимошенко (23,6%) і Януковичу (14,5%), а за сумарним показником довіри (частина респондентів, які довіряють цілком і в основному) вийшов на третє місце (38,6%), поступившись Тимошенко (48,1%) і Ющенку (38,7%).

У 2005 році ще під час першого "помаранчевого уряду" подібний ривок у вищий ешелон української політики зробив Луценко. Після запуску "Народної самооборони" Юрія Луценка навіть стали розглядати як потенційного кандидата на посаду глави держави.

Торік за даними різних соціологічних центрів президентський рейтинг Луценка досягав 3-4%. До кінця 2007 року він знизився до 1%. Очевидно позначилося і зниження інформаційної активності лідера "Народної самооборони", і його зовнішня відмова від самостійної політичної ролі.

Що стосується бійки Луценка з Черновецьким, то вона принесла відносно незначне погіршення рейтингових показників міністра внутрішніх справ. За даними опитувань Центра Разумкова рейтинг повної підтримки діяльності Луценка знизився з 17,8% у грудні 2007 року до 15,1% у лютому 2008 року, а частина тих, хто не підтримує його діяльність виросла за цей період з 46,4% до 51,4%.

За даними опитувань соціологічної служби Research and Branding Group (R&B) частина респондентів, у цілому позитивно оцінююча діяльність Луценка, знизилася з 27% у грудні 2007 року до 25% у лютому 2008 року, частина тих, хто в цілому негативно оцінює його діяльність зросла за цей період з 45% до 50%. Юрій Луценко залишається одним з найрейтинговіших політиків країни, хоча ставлення до нього є полярним (він - один із лідерів і за негативними рейтингами).

За даними останнього опитування ФОМ-Україна в десятку політиків з найвищим рейтингом довіри крім п'ятірки лідерів входять також Микола Катеринчук (йому довіряють 8% опитаних), В'ячеслав Кириленко (7%), Раїса Богатирьова (6%), Нестор Шуфрич і Тарас Чорновіл (по 5%).

У інших українських політиків цей рейтинг не перевищує 3%. Не виключено, що цей рейтинг може обновитися. Різко підсилив свою інформаційну активність Анатолій Гриценко. При цьому він демонструє самостійність своєї політичної позиції. Соціологам варто звернути увагу на ставлення українських громадян до екс-міністра оборони.

Ще одна політична фігура, яка заслуговує уваги соціологів – Олександр Єфремов, заступник Віктора Януковича в парламентській фракції Партії регіонів.

Він усе частіше виступає в ролі публічного представника регіоналів. На роль "нового Кушнарьова" Єфремов поки що не тягне (не вистачає драйву), але у регіоналів в публічній сфері зараз виявляється відверте "безриб'я", тому маятник симпатій прихильників ПР може коливатися й убік цього політика.

Перехід Раїси Богатирьової у президентську команду не позначився якось помітно на її рейтингових показниках. Швидше за все, це пов'язано з тим, що вона не тільки не вийшла з Партії регіонів, а й не дозволяє собі критичних оцінок на адресу регіоналів. Та й самі регіонали обійшлися без офіційного осуду Раїси Василівни.

Однак у випадку виникнення конфліктної ситуації у стосунках між Ющенком і Партією регіонів можуть постраждати і статус, і рейтинг Богатирьової. Утім, головні і найбільш інтригуючі політичні сюжети весни 2008 року будуть пов'язані не з нею.

У найближчі дні з'являться дані чергових соціологічних опитувань. І ми дізнаємося, хто з політичних сил виграв у результаті затяжної "дивної війни" у парламенті, як реагують українські громадяни на черговий проблемний період у стосунках між Ющенком і Тимошенко, на критику секретаріату президента на адресу прем'єр-міністра. Гонка рейтингів знову набирає обертів.

Реклама:
Шановні читачі, просимо дотримуватись Правил коментування
Реклама:
Головне на Українській правді