"Мінне поле" української правової системи

2 перегляди
Володимир Куренной, для УП
Четвер, 27 березня 2008, 14:42

Чим більше грає український політичний бомонд, демонструючи свої видатні здатності керувати, тим менше шансів у демократичної системи в Україні.

Ми ще до кінця не усвідомили, що в правовому і прецедентному сенсі для країни буде означати розпуск ВР шляхом складання повноважень 150 парламентаріями, як з'явилася нова, ще вагоміша причина для тривоги. Йдеться про постанову парламенту про проведення дострокових муніципальних виборів у Києві.

Автор не є апологетом команди Леоніда Черновецького і стилю його керівництва, а також не вважає сьогоднішній Київ зразком муніципального розвитку і порядку. Власне Черновецький, його команда до даного матеріалу взагалі ніякого стосунку не мають.

Йдеться про інше. Парламентська постанова про позачергові вибори в Києві, яка, до речі, згуртувала у своєрідну коаліцію БЮТ, частину НУНС і КПУ (голоси литвинівців "погоди не робили") – ось несподівана конфігурація!

Фактично закладено міну під усю систему місцевого самоврядування в Україні. Створено прецедент, коли центральний орган державної влади незаконно втручався в систему місцевого самоврядування.

Останнє, до речі, потроху розвивається завдяки цілком вдалому закону про місцеве самоврядування і всупереч діям, в основному, виконавчої влади.

Отже, на стежку війни з територіальними громадами вийшов парламент. Проте, ні для кого не секрет, що Верховна Рада спрацювала як "приводний ремінь" правлячої коаліції. Взагалі в останні роки ВР усе менше нагадує самостійний орган і все більше відіграє роль інструменту в чиїхось руках.

Ось і зараз було використано принцип "всі способи хороші", і прийнята незаконна й антиконституційна постанова, після якої ВР, коаліційна більшість чи партійні офіси правлячих партій і блоків можуть почати "селекцію" мерів і міських рад по всій країні.

Це, безсумнівно, призведе до дестабілізації керованості країни, непорівнянної з тією, котра спостерігалася наприкінці 2004 року.

Парламент припустився серйозної помилки, призначивши вибори без наявності законних причин – без чинного рішення суду, без висновків призначених комісій, без детального розгляду питання.

Постає резонне запитання: чому всі мовчать? Чому мовчали ті, хто зробив чималий внесок у становлення місцевого самоврядування? Чому мовчали правознавці з демократичної (!) коаліції, які розуміють, що означає така зневага до закону для системи муніципалітетів?

Автор цих рядків вісім років виконував обов'язки депутата Одеської міської ради, рік – заступника міського голови Одеси, тому не з чуток знає, як функціонує місцеве самоврядування, як важливо не зруйнувати, а зміцнити його незалежність, розвинути правову базу.

Але замість цих благих починань, замість того, щоб розширювати правову базу самоврядування, зміцнювати фінансову самостійність територіальних громад, продовжити обіцяну децентралізацію, провідні політичні сили вирішили завдати удару по системі місцевого самоврядування.

Мотивація частини політичних лідерів, які не вірять у європейські цінності, але багато про це говорять, в принципі, зрозуміла. Апологети "ручного" керування взагалі обійшлися б без мерів, що обираються, і рад.

Але чи задумувалися автори подібного способу усунення неугодного мера про те, що жоден європейський парламент не дозволив би собі досягнення такої політичної мети ціною незаконного рішення. Може, хтось з наших "євроінтеграторів" чув про відставку бургомістра силами німецького бундестагу?

Хоча ідеологи аналізованої постанови ВР не піонери і не першовідкривачі. У 1998 році президент Леонід Кучма також прагнув усунути свого політичного опонента – мера Одеси.

Кучма видав указ "про наведення конституційного порядку" в Одесі, призначивши Миколу Білоблоцького своїм намісником. Одеса проявила нелояльність до нав'язаної їй влади. Проте, антиконституційний і протиправний указ ніхто не засудив.

Не отримавши належної відсічі, колишній президент продовжив наступ на демократію і самоврядування. Потім було Мукачево...

Здавалося б, усі за – Ющенко скасував торік злощасний кучмівський указ про Одесу. Але ось отримуємо новий подарунок – цього разу з рук уряду і парламенту.

І кучмівський указ, і постанова, ініційована Тимошенко, – документи-близнюки, як за своєю природою, так і за руйнівними для місцевого самоврядування і демократії наслідками.

Тому що для суспільства все одно хто руйнує основи демократії – парламент чи президент, відвертий диктатор чи популіст.

Суспільство має вміти захищатися.

Ось чому так важливо не грати в ігри нав'язані урядом і парламентом. Так само як і самим Черновецьким, який не бажає в судовому порядку заперечувати згадане протиправне рішення. Напевно, для утримання влади в Києві Черновецькому навіть корисні ще одні вибори, щоб підтвердити і підсилити свій мерський мандат...

Для суспільства, для демократичної традиції, перевибори в Києві на основі постанови ВР, ухваленої з міркувань політичної доцільності, вкрай шкідливі. Ось чому дуже важливо оскаржити дану постанову в судовому порядку і скасувати як незаконну.

Якщо Черновецький дійсно порушує закони і підозрюється в здійсненні злочинів, Верховна Рада – це остання інстанція, куди варто звертатися.

В Україні функціонують МВС, СБУ, КРУ, ДПАУ і, нарешті, суди, включаючи Верховний суд. Це величезна і затратна система правоохоронних і судових органів. Вони й мають займатися черновецькими і йому подібними.

Володимир Куренной, голова правління Фонду свободи і демократії (Одеса), народний депутат України 5 скликання, для УП



powered by lun.ua
Сергій Притула: Я з головою занурився у політику. Це новий челендж у моєму житті
Як прогресує штучний інтелект: звіт про останні досягнення
Новий наступ Орбана: навіщо Угорщина втручається в українські вибори
"Згромадження" України. Як партії бачать децентралізацію
Усі публікації