Одеський припортовий – "Ватерлоо" для Юлії Тимошенко?

Одеський припортовий завод мав усі шанси стати рубіконом у відносинах Віктора Ющенка та Юлії Тимошенко. За два місяці приватизація об’єкту з суто економічного питання перетворилось в символ політичної перемоги, першим форпостом якого стало захоплення Фонду державного майна.

Дедалі очевиднішим стає те, що єдиною метою приходу Юлії Тимошенко до Фонду було саме прискорення приватизації Одеського припортового заводу.

Свій перший робочий день під патронам прем’єра в. о. голови Фонду Андрій Портнов почав не з приборкання адміністративного апарату Валентини Семенюк, а з термінового відновлення приватизації ОПЗ.

Не маючи на руках попередньої нумерації документів Фонду, Портнов видав доручення під номером 1-К (зазвичай під грифом "К" видаються всі доручення голови Фонду).

Адресат доручення – керівник юрдепартаменту Фонду Шмуляр – за інформацією "Української правди", відмовився виконувати вказівку Портнова, посилаючись на те, що підготувати такий наказ за 13 хвилин фізично неможливо.

Так почалась битва, кінцем якої може стати добровільна відмова Юлії Тимошенко від продажу Одеського припортового.

ІСТОРІЯ ОДНІЄЇ ПРИВАТИЗАЦІЇ

Історія і дати мають дивні прояви. Одеський припортовий вдруге за всю історію свого існування був настільки близьким до приватизації. І вже вдруге його продаж на межі зриву саме 19 числа.

Саме 19 числа, але серпня 2004 року, Леонід Кучма дав доручення уряду Віктора Януковича припинити підготовку конкурсу з продажу пакету акцій заводу, який був призначений на 20 серпня, "з урахуванням останніх спекуляцій навколо приватизаційних процесів".

За іронією долі, через чотири роки приватизацію Одеського припортового заводу за день до конкурсу може бути призупинено під тиском Віктора Ющенка.

Протягом чотирьох років, що минули після подій на Майдані, і Віктор Ющенко, і Юлія Тимошенко неодноразово змінювали свою позицію з приводу доцільності продажу ОПЗ.

Позиція Ющенка змінювалась у жорсткій прив’язці до стосунків з Урядом.

Він двічі висловлював повну підтримку продажу заводу – в липні 2005 року, поки відносини з Тимошенко ще не зіпсувались, і в січні 2006 року під урядування лояльного до нього Юрія Єханурова.

У той же час Ющенко тричі категорично відкидав можливість продажу заводу – одразу після відставки Юлії Тимошенко в 2005-му і напередодні парламентських виборів 2007 року, коли ОПЗ намагався продати Уряд Віктора Януковича.

До речі, регіонали, які зараз критикують Тимошенко за бажання поповнити бюджет за рахунок приватизації ОПЗ, чомусь неохоче згадують, що рік тому Віктор Янукович намагався зробити те саме.

Не менш дивними шляхами до приватизації ОПЗ йшла Юлія Тимошенко.

Ініціювавши в 2005-му внесення ОПЗ до переліку об’єктів першочергової приватизації, в 2007-му вона особисто звернулась до Віктора Ющенка з вимогою не допустити продажу заводу Януковичем. Лідер БЮТ наполягала на тому, що завод не можна відчужувати разом з перевалкою (див. нижче), хоча зараз її Уряд сам виставляв на продаж і завод, і перевалку.

ІГРИ ХІМІКАТІВ

Ще в лютому, коли конкурс на придбання 99,52% акцій Одеського припортового був оголошений Валентиною Семенюк, зацікавленість у тендері висловили 24 компанії. Всі вони підписали договори про конфіденційність і були допущені до знайомлення з активом.

Розгортання конфлікту навколо призначення керівництва Фонду держмайна зменшило кількість охочих прийняти участь у конкурсі майже вдвічі. Утім, слід зазначити, що заявки до Антимонопольного комітету продовжували надходити навіть після підписання указів президента про заборону продажу заводу.

За інформацією "Української правди", цьому сприяло і особисте спілкування Юлії Тимошенко з потенційними покупцями. Джерело в Кабміні стверджує, що прем’єр гарантувала учасникам тендеру в разі виграшу повну юридичну підтримку в подальших судових процесах з оскарження результатів конкурсу.

Однак число потенційних учасників продовжувало знижуватися. За п'ятнадцять днів до тендера Антимонопольний комітет отримав лише 11 заяв. Протягом останнього тижня коло учасників звузилося до мінімуму.

Одним із перших від участі в конкурсі відмовилась компанія "Нефтехимимпекс", що належить депутату від БЮТ Костянтину Жеваго.

Причини цього кроку могли бути різні – чи то Жеваго не надто високо оцінив свої шанси у боротьбі з хімічними гігантами, чи то його вмовили добровільно відмовитись, аби не давати опонентам зайвий привід говорити про заздалегідь сфальсифікований результат тендеру.

Відмовився від участі і Концерн "Стирол" регіонала Миколи Янковського. Це підприємство, яке технологічно напряму пов'язане з Одеським припортовим аміакопроводом, вважалося одним з головних претендентів.

Несподівано зі списків зник і один із найбільш зацікавлених у придбанні активу українських бізнесменів Олександр Ярославський, який спочатку подавав заявки на участь у тендері двома компаніями - ЗАТ "Укрінвест" та ВАТ "Азот".

На останньому етапі із списків учасників зникла норвезька Yara International АSA, яку у Фонді прямо називали фаворитом. За інформацією "Української правди", компанія до останнього відтягувала прийняття рішення щодо участі в тендері.

Цікаво, що інтереси норвежців представляв…народний депутат від Партії регіонів Сергій Мошак. Джерела "Української правди" розповідають, що на останніх виборах Мошак потрапив до списку Партії регіонів як людина, близька до голови Конституційного суду Андрія Стрижака.

Для Юлії Тимошенко участь Yara International АSA була принциповою, адже присутність міжнародної компаній автоматично піднімало б рівень легітимності і статус самого конкурсу.

Джерела "Української правди" розповідають, що заставу від норвежців марно чекали майже до півночі 11 травня. З початку Сергій Мошак посилався на те, що в цей день в Норвегії вихідний, потім з’ясувалось, що дозвіл на участь у конкурсі не надала рада директорів компанії.

У кінцевому списку претендентів на придбання 99,52% акцій Одеського припортового заводу залишились три компанії – естонський "Нітроферт", що входить до структур Дмитра Фірташа, фірма "Нортіма" Ігоря Коломойського та російський "ЄвроХім".

Дмитро Фірташ та Ігор Коломойський

У разі проведення тендеру, участь саме цих двох олігархів – Ігоря Коломойського і Дмитра Фірташа, які публічно займають антитимошенківську позицію, може і буде використано прем’єром як доказ незаангажованості тендеру.

Хоча, з іншого боку, дуже важко уявити собі, як після продажу Одеського припортового лідер БЮТ буде юридично або якимось іншим чином підтримувати групу Приват або співвласника РосУкрЕнерго.

Поява Коломойського і Фірташа у остаточному списку учасників тендеру з самого початку виглядала дивною, адже своєю присутністю ці два лояльні до Віктора Ющенка бізнесмени грали лише на руку Тимошенко.

З цього дуету найбільш екзотична участь у конкурсі Дмитра Фірташа, який подав заявку не від української компанії "Рівнеазот", а від естонської "Нітроферт". Логічніше було, аби він демонстративно проігнорував конкурс.

Єдина логічна причина участі Фірташа в тендері – це домовленості щодо підтримки конкурсу з партнерами по РосУкрЕнерго – Газпромом.

Справа в тому, що єдина російська компанія, що залишилась у списку претендентів – "ЄвроХім" – вже давно розглядається Газпромом як стратегічний партнер у хімічній галузі.

Участь Ігоря Коломойського, у якого різко погіршилися стосунки з Тимошенко, до останнього залишалась таємницею.

Раніше Коломойський заявляв, що для участі у приватизації припортового збирається створювати єдиний консорціум разом з Олександром Ярославським та Алексом Ровтом (сєверодонецький "Азот").

Утім, Коломойський сам у неділю в інтерв’ю "Українській правді" розкрив інтригу.

- Ми подали заявку на участь у тендері лише тому, що там був "ЄвроХім". Умови конкурсу виписні так, що якщо в ньому бере участь лише один учасник, він автоматично оголошується переможцем і сплачує ціну за експертною оцінкою. Ми пам’ятаємо, як складали ціну на Нікопольський феросплавний, не хочемо повторювати тих помилок і дарувати "ЄвроХіму" такий подарунок.

При цьому за словами Коломойського, сума, яка потрібна буде для виграшу в конкурсі, не є суттєвою.

- Ми приймаємо участь в тендері, щоб виграти його. За цей конкурс взагалі не можливо дати багато грошей. Але нам все одно яку суму називати. Вигравши конкурс, ми все одно не скористаємось перемогою, а складемо повноваження переможців до з’ясування всіх питань і оголошення нового конкурсу. Це наш остаточний план.

КАЗУС "ЄВРОХІМ"

Компанія ВАТ "Мінерально-хімічна компанія" "ЄвроХім" є найбільшим виробником мінеральних добрив Росії. Вона входить до трійки європейських та в десятку світових лідерів галузі.

Обличчям компанії "ЄвроХім" є Андрій Мельниченко, екс-власник МДМ-Банку. Однак, за деякою інформацією, він представляє не лише свої інтереси. Так, стверджують джерела, його партнерами в цьому проекті є донька і зять покійного Бориса Єльцина Тетяна Дяченко і Валентин Юмашев, а також посол Віктор Чорномирдін.

На думку джерел з кола опонентів Тимошенко, український прем'єр увійшла в системні домовленості з Чорномирдіним. Той допомагає Тимошенко в контактах з Росією, і одним з проявів цього могла стати купівля Одеського припортового компанією "ЄвроХім".

Джерела навіть не виключають, що Тимошенко матиме свій інтерес у випадку перемоги "ЄвроХіму" – цим вони пояснюють впертість прем’єра, хоча кілька потужних інвесторів відмовилися від участі у конкурсі.

Історія появи компанії серед претендентів на пакет акцій ОПЗ досить таємнича.

21 квітня Семенюк особисто зібрала у Фонді держмайна представників всіх претендентів і оголосила про припинення приватизації Одеського припортового. 23 числа про це рішення було опубліковане у "Відомостях приватизації", а гроші, які були внесені потенційними учасниками тендеру, повернуті.

Але далі ситуація розвивалась супроводжувалась вкрай дивними співпадіннями. 24 квітня, знаючи про всі негаразди, "ЄвроХім" перерахувала на рахунок Фонду конкурсну гарантію в розмірі 59 мільйонів доларів США.

Цього ж дня адміністративний суд Києва припинив укази президента стосовно керівництва Фонду держмайна, фактично поновивши повноваження в.о. голови Фонду Андрія Портнова.

Що саме змусило керівництво "ЄвроХім" несподівано перерахувати гроші, так і залишилось невідомим, але вже за добу конкурс був відновлений командою Тимошенко.

Однак гроші "ЄвроХіму" були повернуті дорученням Валентини Семенюк, а представники компанії до останнього заперечували свою участь у конкурсі. З боку росіян до минулої п’ятниці було заявлено ВАТ "Акрон".

І лише пізно ввечері в останній робочий день минулого тижня сталась рокіровка – замість "Акрон" у списку претендентів знов з’явився "ЄвроХім".

Наразі російська компанія є фаворитом конкурсу. За деякою інформацією, компанія зарезервувала до трьох мільярдів доларів на купівлю об’єкту, що в п’ять разів більше за стартову ціну.

Утім, перемога "ЄвроХім" може суттєво змінити ситуацію на українському ринку, у чому в першу чергу не зацікавлені власники українських хімічних підприємств Ігор Коломойський та Олександр Ярославський.

Справа в тому, що Одеський припортовий завод є кінцевим пунктом аміакопроводу "Тольятті-Горлівка-Одеса". Сам аміакопровод (труба) є унікальним, не має аналогів в світі і, згідно з Конституцією, не може продаватись.

У той же час аміакопровод не є самодостатнім. Ключовою ланкою його повноцінної роботи являються об’єкти по прийому і перевантаженню хімічної продукції до одеського порту "Южний" – так звана перевалка.

Говорячи мовою аналогії, перевалка – це залізнична станція, яка так само важлива, як і колії.

Труба знаходиться на балансі державного підприємства "Укрхімтрансаміак", а перевалочні потужності разом з чотирма найбільшими в Європі сховищами зниженого аміаку входять до складу Одеського припортового заводу. В результаті – ОПЗ є монополістом послуг по прийому, охолодженню і перевантаженню аміаку.

Майбутній володар Одеського припортового разом з перевалкою автоматично стає загрозою для всіх гравців ринку України.

Наразі в уряді наполягають на тому, що цього не станеться, адже згідно з умовами конкурсу, переможець конкурсу буде зобов’язаний узгоджувати квоти з використання перевалки у Мінпромполітики.

Але це в теорії. На практиці перші шість місяців представники Фонду держмайна взагалі не матимуть права навіть заходити на територію об’єкту. І навіть, якщо новий володар об’єкту порушить цю умову, це призведе лише до судової тяганини, у тому числі в міжнародних інстанціях, яка може продовжуватись роками.

Єдине, що залишиться іншим учасникам ринку – домовлятися на умовах переможця.

Ще три роки тому, в середині грудня 2005 року саме Віктор Ющенко особисто доручив Міністерству економіки, Міпрополітики та Фонду держмайна підготувати розпорядження про негайне припинення реструктуризації ОПЗ.

- Припортовий завод розглядається як єдиний комплекс і це рішення оскарженню не підлягає, - заявив тоді президент.

Зараз Віктор Ющенко змінив свою точку зору і наполягає на розділенні перевалочних потужностей від самого заводу.

За інформацією джерел "Української правди", Ющенко став на таку позицію після бесіди з… Коломойським і Ярославським. За словами джерела, ці два бізнесмени разом були на особистому прийомі у Ющенка наприкінці минулого року і запевнили його, що Одеський припортовий або повинен бути реструктурований, або проданий консорціуму українських компаній.

ЧОМУ СКАСУЮТЬ КОНКУРС

За інформацією джерел "Української правди", рішення про відміну конкурсу Одеського припортового заводу було прийнято ще в суботу, після чого на ранок понеділка було скликане екстрене засідання Кабінету міністрів.

Про можливість оскарження будь-якого результату конкурсу з продажу ОПЗ в нинішніх умовах говорили вже давно, однак до минулої п’ятниці це не зупиняло Тимошенко.

Утім, дві обставини виявились вирішальними, під впливом яких уряд, зваживши всі ризики, вирішив відступити.

Обставина перша. Генеральна прокуратура.

За інформацією джерел, в п’ятницю під час засідання Радбезу Ющенко дав особисте доручення генпрокурору про проведення розслідування ситуації навколо Фонду державного майна.

А вже в суботу на допит в Генеральну прокуратуру були викликані Андрій Портнов, заступник голови Фонду державного майна Дмитро Парфененко та голова Державного казначейства Тетяна Слюз.

За деякими даними, вже у понеділок прокуратура готує порушення трьох кримінальних справ за фактом недоотримання 10-12 мільйонів гривень від казначейства, невиконання указів президента, а також друк позачергового тиражу "Відомостей приватизації".

Порушення кримінальних справ навряд чи торкнеться самої Юлії Тимошенко. До того, ж за достовірною інформацією, уряд офіційно не реєструє деякі доручення прем’єра, що стосуються Фонду держмайна.

Навіть Андрію Портнову, доки він народний депутат і має недоторканість, ці справи не загрожуватимуть. Дії Генеральної прокуратури більше схожі на останнє попередження. Але проведення тендеру з продажу припортового може стати гаком, на якому опиниться багато людей з оточення Юлії Тимошенко, не захищені імунітетом або політичною парасолькою. Наслідки цього можуть тривати роками.

Обставина друга. Закон про Кабінет міністрів.

Мабуть, згода Юлії Тимошенко на закон про Кабмін у тій редакції, яку вже підписав Віктор Ющенко, так і залишиться найбільшою таємницею часів її урядування.

У п’ятницю, поки Тимошенко сиділа на засіданні Радбезу, її власна фракція вклала в руки президенту меч, який може розрубати всі плани прем’єра.

Справа в тому, що одним з аргументів і Валентини Семенюк, і Віктора Ющенко проти приватизації ОПЗ було рішення Ради нацбезпеки. І якщо до п’ятниці уряд теоретично міг ігнорувати ці рішення, то за новим законно про Кабінет міністрів вони зобов’язані підкорятися волі Радбезу.

Обставина третя. Навіть якби конкурс стався…

Мета, яку переслідує Тимошенко, наполягаючи на приватизації ОПЗ – поповнення доходної частини бюджету – навіть після успішного проведення конкурсу могла залишитись не досягнутою.

Справа в тому, що згідно умов тендеру, переможець має перерахувати гроші протягом 60 днів – по 50% кожні 30 днів.

За цей час потенційно до суду можуть подати як мінімум 26 суб’єктів – 24 з тих, що не прийняли участі у тендері, Генеральна прокуратура та Фонд державного майна.

Потенційних причин для оскарження результатів конкурсу безліч.

По-перше, конкурсні гарантії (60 мільйонів доларів від кожного учасника) були переведені не на рахунки Фонду держмайна, а на рахунки Держказначейства, хоча про це не було жодного повідомлення.

По-друге, порушені всі терміни проведення тендеру. Згідно з законом, повторний конкурс після припинення мав відбутися не раніше ніж за 30 днів після відновлення. З відповідними повідомленнями в пресі.

По-третє, досі не оголошений склад конкурсної комісії.

І це лише очевидні обставини. А кримінальні справи проти учасників підготовки тендеру з приватизації ОПЗ істотно послабили позицію і можливого переможця, і самого уряду.

До того ж за Тимошенко вибір можуть зробити самі учасники тендеру. За інформацією "Української правди", сьогодні опівдні повинна пройти зустріч представників Ігоря Коломойського, Дмитра Фірташа та "ЄвроХім", де може обговорюватися і самовідвід усіх учасників.

Зараз для Юлії Тимошенко скасування конкурсу – це вибір між поганим і жахливим. Хоча вже невдовзі лідер БЮТ може перетрактувати цей програш на свою користь. І першими її словами стануть ті, що вона "пішла на всі уступки Віктору Ющенко" – і стосовно закону про Кабінет міністрів, і стосовно приватизації ОПЗ – однак їй "не дали працювати", що розв’язує руки перед виборами президента.

Однак у короткій перспективі у Тимошенко не дуже гарні часи. Наприкінці тижня її може очікувати програш на виборах у Києві. А на горизонті майорять складності в процесі змін до Конституції – "регіонали" гарантовано скористаються ситуацією, що складається не на користь БЮТ.

Мустафа Найєм, для УП