Секретаріат – не рейхстаг, а Балога – не Геббельс

Стаття голови президентського секретаріату Віктора Балоги під загрозливо–промовистим заголовком "Пропозиція фашизму, або про яку державу мріє Юлія Тимошенко" - приклад типовий хоча б тому, що в центрі уваги авторів матеріалу знову знаходиться ненависна пані прем’єр-міністр Юлія Тимошенко.

Пишу: авторів, незважаючи на те, що формально автором матеріалу зазначений саме Балога. Відтепер будемо його знати, як "фахівця з мрій" пані Юлії.

Зрозуміло, що ця "права рука" президента України не виступає від свого імені, а відбиває точку зору певної державної установи і найвищого начальника цієї установи. Варто процитувати і прокоментувати найбільш яскраві фрагменти цього твору пана Балоги (виділення – мої, В. К.).

"Хід конституційного процесу в Україні, започаткованого президентом Віктором Ющенком, останнім часом спотворився політичними спекуляціями, шантажем і неправдою" – так починається стаття Балоги, де одразу знаходимо два лукавих твердження.

Бо правдою є, що конституційний процес було започатковано за активної участі Віктора Ющенка у грудні 2004 року на пропозицію Олександра Мороза, який запропонував внести зміни до Конституції. І саме БЮТ тоді попереджав про негативні наслідки, а тому й не голосував за ці зміни.

І от ці зміни, і не лише їх, нині хоче скасувати Ющенко. І ще треба уточнити, що хід конституційного процесу НЕ спотворився сам по собі, а його спотворюють конкретні особи.

Зокрема, зазначена вище особа під прізвищем Балога, що відбиває точку зору президентської команди, стверджує, що проект Конституції, розроблений БЮТ, призведе до "…згортання демократії та утвердження авторитаризму. Авторитаризму, який неминуче перетвориться на тиранію."

Між іншим, проект БЮТ – так само, як й інші проекти Основного Закону – ще не був представлений широкій громадськості, а тому президентським працівникам мабуть дуже приємно виносити на публіку не сам предмет, а плітки навколо нього.

А головний секретар, виступаючи від імені особи, на яку вішає всіх собак, дозволяє собі такі "перли" про БЮТ і його лідерку, стверджуючи, що вона: "…хоче силоміць запровадити модель держави, обнесеної колючим дротом."

А щоб ні в кого не було сумнівів, що Балога виступає не від себе особисто, він оголошує: "Нас не введуть в оману ні красиві гасла, ні скрадливий голос, ані білі шати. … Президентська команда готова як до відкритої, коректної дискусії, так і до жорсткого протистояння."

Щодо коректності – вже все зрозуміло: війну оголошено, а Балога – в авангарді наступу.

Але зверніть увагу на ці унікальні зразки лексики: "…зміни до Конституції, які пропонують "біло-сердечні", вкрай небезпечні для життя нашої держави. Вони, фактично, спрямовані на встановлення в Україні режиму, тотожного владі в гітлерівській Німеччині."(!)

Шановні громадяни! Вдумайтеся: автор цього твердження (автори! – президентська команда), маючи такі переконання в голові, керує і надалі хоче керувати великою державою в центрі Європи!  

Причому, виступаючи від імені БЮТ, цей "сміливий" чоловік (команда) навішує локшину на вуха довірливих громадян за допомогою давно забутої термінології, яка насправді вживалася в гітлерівській Німеччині.

Бо в тексті підписаному Балогою, фігурують "рейхсканцлер", "фюрер", "бліцкриг", є у нього й "арсенал" та "бойова граната" (з якою буцімто грається БЮТ), є й "неоесесівці", яких (страшно сказати, але так цілком серйозно запевняє Балога!) треба буде фінансувати з державного бюджету України!

Захопившись власними фантазіями на тему гітлеризму і коментуючи з цих позицій запропонований БЮТ’ом проект Конституції, головний секретар при президенті не виключає й такого варіанту:

"…якщо партійним структурам заманеться створити свої штурмові загони (як це свого часу зробив Гітлер), то держава не тільки не зможе цього не допустити, а й буде зобов’язана фінансувати…"

Зрештою, у цьому сучасному "журналістському" продукті головного секретаря держави трапляється не лише гітлерівська лексика, а й картярська – "на кону – держава і влада" та кримінальна – "серійний убивця"…

Намагаючись якомога дошкульніше образити Юлію Тимошенко, пан Балога показав себе також "знавцем" не лише у царині історії, а й у сфері телепатії, бо від імені об’єкта своїх інсинуацій стверджує таке і навіть пророкує:

"У цьому зв’язку спадає на думку одна історична аналогія. Латинська Америка, 1950-70-і роки минулого століття. Евіта Перон - особа, з якою любить себе порівнювати Юлія Тимошенко. Актриса, яка стала дружиною президента. Вона перекачувала мільйони доларів з державного бюджету на програми соціальної допомоги, не забуваючи і про свої рахунки у банках Швейцарії.

… Поки лідерка БЮТ прагне поєднати владу а-ля фюрер і славу аргентинської популістки Евіти Перон, а оточення Тимошенко намагатиметься вгадати ще невисловлені побажання своєї господарки, суспільству та країні загрожуватимуть небезпечні експерименти."

Цей неадекватний опус, в тексті якого психіатри могли б знайти багато цікавих ознак, що свідчать про стан автора, закінчується риторичним запитанням і відвертою інсинуацією замість відповіді:

"Чи хоче український народ жити за Основним Законом, який позбавляє його можливості впливати на владу та запроваджує в країні тоталітарний режим?

Очевидно, недарма Юлія Володимирівна з жахом сприймає навіть ідею запитати думку суспільства на референдумі."

Як бачимо, адміністраторам з Банкової урвався терпець і вони скинули маски.

Мало було президенту з його вірною командою секретарів тероризувати Кабмін вказівками по 8,5 штук на день впродовж перших 100 днів роботи нового Уряду.

Мало було у заангажованих ЗМІ обставляти Юлію Тимошенко численними звинуваченнями, організовувати блокування всіх кроків прем’єр–міністра, спрямованих на нормалізацію економіки.

Треба було втнути щось екстраординарне, щось таке, що викликає у громадян ненависть і відразу. І не знайшли панове високі адміністративні секретарі нічого кращого, як підняти з-під землі химери гітлеризму…

Хочу звернути увагу читачів на три цікаві обставини, в яких відбувається цей вимазаний чорною фарбою спектакль інсинуацій та відвертої злостивості.

По-перше, в Конституції немає – не передбачено у жодній статті Основного Закону – такої державної чи навіть недержавної структури, як секретаріат президента.

По-друге, згідно з українським законодавством, публікація будь-чого в електронних ЗМІ не є підставою для оскарження в суді. А то ж з якого дива Балога такий "сміливий"?!

По-третє, в українському суспільстві, з часів світлої пам’яті Помаранчевої Революції (яку досі дехто з приятелів президента називає оранжевой чумой), не без активної участі вітчизняних мас–медій, встановлено чітке табу на критику дорогого і гаряче улюбленого президента.

А якщо вже хтось береться критикувати, то за об’єкт критики бере не президента, а лише його "оточення". І от вже четвертий рік поспіль журналістська братія приспівує один і той самий рефрен: "Президент у нас такий чудовий, що хоч до болячки його прикладай, але погане його оточення".

А отже "Пропозиція фашизму…", яку від імені Юлії Тимошенко викинув у Інтернет пан–сміливець Балога, нічим йому не загрожує і до нічого не зобов’язує.

Проте, навряд чи цей "знавець" теорії і практики фашизму звинуватить у підпалі рейхстагу комуністів. Бо секретаріат – не рейхстаг, а Балога – не Геббельс.

А на запитання, чи є в Україні чоловік, який так незграбно приховує власні хворобливі амбіції фюрера нації – про це нехай вже скажуть читачі.

Бо брехня – це субстанція не інформаційна, а жовчний вираз озлобленості конкретної особи, що є наслідком заздрості до іншої людини на тлі власної нікчемності.

Віталій Корж, народний депутат України (фракція БЮТ)