Як махлювали на цих виборах

П'ятниця, 30 травня 2008, 11:33

У день голосування – виборів столичного голови та Київради – було багато нарікань на умисні чи неумисні порушення. Виборчі команди звинувачували одна одну в порушеннях, фальсифікаціях. Однак поза увагою преси і громадськості залишилися порушення, які могли б перекреслити результати виборів.

Виборчі комісії, як органи, що відповідають за проведення виборів, відповідно до статті 19 Основного закону, мають діяти лише у порядку та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як же діяли на цих виборах комісії та органи влади, які зобов’язані забезпечити діяльність комісій?

Розпочнемо з початку – з утворення виборчих дільниць.

Закон зобов’язує утворити виборчі дільниці не пізніше як за 50 днів до дня виборів. Однак міській територіальній виборчій комісії вдалося прийняти остаточне рішення лише 25 квітня, після виправлення всіх помилок, які виникли внаслідок неточностей у поданнях районних рад – Оболонської, Солом’янської та Шевченківської.

Звернімо увагу, що ні голови рад, які вносили подання, ні члени ТВК не були знайомі із нормами закону. Або ж не читали документи, які підписували чи приймали.

Інакше, у рішенні від 4 квітня, не було б очевидних помилок: утворення виборчих дільниць в установах системи виконання покарань, в закладах поза межами міста тощо.

В умовах стислих часових рамок одне порушення тягне за собою інші. ТВК не змогла вчасно, як того вимагає закон, за 35 днів до дня виборів, тобто не пізніше 19 квітня утворити дільничні виборчі комісії (ДВК).

ДВК були утворені лише 23 квітня, напередодні Великодня та травневих свят. Чи варто дивуватися наступним порушення строків проведення виборів?

По-перше, ДВК не отримали вчасно списки виборців (це мало відбутися не пізніше 22 квітня). По-друге, виборці не отримали першого іменного запрошення (це мало відбутися не пізніше 29 квітня).

Загалом станом на 10 травня в кожному районі залишалося декілька ДВК, які, або не провели свого першого засідання, або ж не отримали список виборців. У підсумку, іменні запрошення виборці отримали лише одне – до 17 травня, коли на звернення зі скаргою до ДВК залишалося два (!) дні.

Усі ці порушення передбачених законом строків, привели до істеричного хаосу при роботі зі списками виборців та організації роботи виборчих комісій.

Так, 24 травня у двох районах районні територіальні виборчі комісії передали ДВК переліки виборців для включення до списку (день передачі, встановлений законом, – 22 травня; після чого списки виборців закриваються і вносити зміни до них заборонено).

Мало того, ці РТВК ще й додумалися виготовити продовження списків виборців, що входить лише до повноважень ДВК. ДВК було поставлено в умови, коли у них список виборців, поданий на початку виборчого процесу, мав два (!) продовження.

Крім усього іншого з’ясувалося, що РТВК включала виборців до переліку та до списку на підставі відомостей, отриманих від управлінь МВС, що не передбачено жодною нормою закону.

У цій ситуації, кожна видача виборцю бюлетенів за такими "списками" могла загрожувати членам ДВК серйозними неприємностями, адже мова могла йти лише про незаконну видачу виборчих бюлетенів, за що передбачено кримінальну відповідальність.

Однак скарги, попередження, звернення до прокуратури азарту РТВК не зупинили. В день голосування на одній із виборчих дільниць, за рішенням РТВК (члени ДВК стверджують, що був просто телефонний дзвінок), до списку виборців включають двох осіб і видають їм виборчі бюлетені, що категорично заборонено законом.

Чи не найбільше писали журналісти ще про одну пригоду у день голосування: відсутність прізвища Кличка у протоколі про підрахунок голосів на виборчій дільниці.

Чомусь ніхто в цей день не згадав, що протоколи про підрахунок голосів складаються лише після 22.00, після закінчення голосування. І що міська територіальна виборча комісія виготовила бланки протоколів про підрахунок голосів на виборчих дільницях з порушенням закону.

Адже затверджена, відповідно до закону, Центральною виборчою комісією форма проколу не передбачала вдрукування суб’єктів виборчого процесу. Це слід робити (вписувати у відповідні графи) на засіданнях ДВК.

У результаті у бланках протоколів були прізвища кандидатів на посаду голови, знятих з реєстрації, які так і залишилися. Тож нинішні протоколи не відповідають дійсності, оскільки містять прізвища неіснуючих кандидатів.

Можна лише зробити припущення про гуманні наміри МТВК полегшити роботу секретарів ДВК, яким належало заповнити в середньому по сорок примірників протоколів. Але незнання закону вкотре підвело.

Треба зазначити, що територіальні виборчі комісії не раз виявляли ініціативу щодо списку виборців, яка суперечила закону і здоровому глузду.

Так, РТВК разом зі списками виборців передали ДВК і витяги для голосування за місцем перебування, до яких включили всіх виборців з поміткою про постійну нездатність самостійно пересуватися. (Очевидно, теж із дружніх міркувань щодо членів ДВК). Якби не вимоги закону.

Адже витяг складає ДВК і мусить робити це після дванадцятої години дня останньої суботи перед днем виборів!

Справа в тім, що виборець, з відміткою про постійну нездатність пересуватися самостійно, має право подати заяву про бажання голосувати в приміщенні для голосування. І що в такому випадку накажете робити з уже заготовленим витягом?

Окремі РТВК намагалися призначати та звільняти членів ДВК, що не входить до їхніх повноважень. Ці, з дозволу сказати, "рішення" дестабілізували роботу ДВК, оскільки мали місце випадки, коли на засідання ДВК приходили двоє голів: один призначений відповідно до закону міською ТВК і інший – "призначений" РТВК.

За такого рівня правової культури, марно говорити про забезпечення законності у складніших питаннях виборів. Зокрема, порушення принципу рівних можливостей у веденні передвиборної агітації через ЗМІ.

Очевидним було використання службового становища кандидатами, що заборонено законом. Так само як і перевищення передбачених законом обмежень щодо витрат на передвиборну агітацію. Врешті виборець зреагував на все по-своєму, давши оцінку біля скриньок.

Однак учасники виборів, наділені достатніми правами, на порушення реагували доволі мляво. Запам’яталися хіба що декілька судових позовів Віталія Кличка до діючого голови та позов Миколи Катеринчука до Юрія Луценка. Було багато розмов про підкупи, але жодного факту правоохоронці не виявили (бо інакше були б порушені кримінальні справи).

Не дивно, що до дня голосування учасники підходили з острахом, очікуючи каруселей, підкупу та інших брудних технологій. Все це з’явилося в день голосування в дозах, достатніх для випробування громадської реакції.

Якщо комусь названі порушення закону здадуться несуттєвими, варто нагадати, що шлях до фальсифікацій виборів 2004 року проходив також через поблажливе ставлення суспільства до порушень під час сумнозвісного референдуму 2000 року, до мереженого маркетингу, застосованого на проміжних виборах народних депутатів України в наступні роки тощо.

Мале порушення закону, яке залишено без уваги, породжує відчуття безкарності і стає спокусою для порушень важчих.

І коли вже було написано цей матеріал, до рук потрапили цікаві фото.

Для непосвячених в тонкощі виборчого права скажемо: понад десять років на виборах в Україні немає такого поняття як додатковий список виборців. І голова районної територіальної виборчої комісії не має повноважень складати списки виборців.

Перед нами – фальсифікація (виготовлення у спосіб, не передбачений законом) списку виборців, за яким, можливо, голосували особи без права голосу, або голосували по декілька разів.

Адже подібні "документи" складені, очевидно, без відома осіб, уповноважених вести облік виборців у межах району. Саме для цього випадку і міститься в Кримінальному кодексі стаття 158.

Невже чекатимемо нового Мукачева?

Володимир Ковтунець, експерт з виборчого права, для УП



powered by lun.ua
Головне на Українській правді