Не Ющенко, але й не Тимошенко

Прочитав оце відкритий лист Володимира Яворівського Вікторові Ющенку. Вимагає відставки. Один із аргументів - що "хоружівський везунчик" так і не став "Українським Президентом".

Нема питань. Ющенко - неефективний, імхо, глава держави й дуже сумнівної якості гарант Конституції. Але, пам'ять у нас, сподіваюсь ще не відняло – і вважати цю людину "везунчиком", якому в 2004 році просто "пощастило" - не тільки публіцистичний перехльост. Це такий нечесний і нещирий цирковий трюк – мовляв, бачте, йому пощастило, а могло і Юлії Володимирівні пощастити.

Тоді як, і у цьому впевнений, альтернативи п’ять років тому Ющенку не було. І саме тому амбітна лідерка блоку свого імені не пішла на вибори. Бо розуміла, що ще не її час. І тоді ми ще добре пам’ятали ситуацію 2002 року, коли БЮТ довгий час взагалі балансував на межі проходження виборчого порогу і потрапляння до Верховної Ради.

І в день виборів не я один отримав смс-спам приблизно такого змісту – підтримайте блок Тимошенко, бо "Наша Україна" вже проходить, і їм двом буде легше боротися з режимом Кучми.

Майдан створив не тільки Ющенка-президента (маємо те, що маємо), але й Тимошенко - гравця вищої політичної ліги. Яскравого політика, яка має все для того, щоб претендувати на найвищу посаду в державі. Крім терпіння.

Бо намальована Яворівським альтернатива – "...нації потрібен інший лідер. Із холодним системним мисленням, моральним, але рішучим інтелектом, національною повинна бути його цільна і непохитна політична воля..." - чи це бува не про Юлю?

...Роблю паузу, щоб всі посміялися. Ага, мораль... Ага, цільна і непохитна воля... Ага, національні інтереси...

Кожен має право на позицію. І Володимир Олександрович Яворівський – зокрема. Але людина, яка закидає президенту з моральної дзвіниці, не є стороннім спостерігачем, а тисячеякимсь діячем у почті Юлії Тимошенко.

З його членства в БЮТі, отже, виходить, що саме лідер блоку, треба розуміти, -- стовідсоткова українська патріотка, тим більше, якщо порівнювати з недоукраїнським нашим президентом.

От, якби письменник і політик написав - Вікторе та Юліє, йдіть разом нафіг! Країна втомилася. І я з нею. Бо за двадцять років у великій політиці зробив усе, що міг. Повертаюсь до літератури, і буду жити на гонорари (хіхі).

А так - як завжди, великий бездарний пшик.

 

Вахтанг Кіпіані, журналіст