Луценкогейт іде в свисток
Партія регіонів вкотре загнала сама себе у комічну ситуацію.
Коли у вівторок зранку рядові "солдати" Віктора Януковича заблокували трибуну з вимогою відставки Юрія Луценка, вони явно не знали про план своїх начальників. А частково він полягав у тому, щоб створити передумову для дострокових виборів.
Мовляв, 18 травня сплине 30 днів, як парламент з не збирався на засідання. Тому треба лише тиждень потримати Верховну Раду в стані бездіяльності, а далі – апелювати до Ющенка з вимогою розпуску.
Логіка абсурдна, бо весь цей час парламент працював у несесійному режимі та не повинен був відкривати свої засідання. Але на сценарій "30-денної бездіяльності" зробили ставку дехто з ідеологів Партії регіонів. Тепер вони пожинають плоди своєї недалекоглядності, бо їм треба якнайшвидше парламент... розблоковувати.
Причина тому – рішення Конституційного суду, за яким вибори президента 25 жовтня визнані нелегітимними. Відтак, Верховна Рада має призначити нову дату всенародного волевиявлення – або виборів президента взагалі не буде! Але для цього депутатам треба перервати блокування – а відтак згорить весь "депозит" накопичених днів бездіяльності для розпуску парламенту.
Тому блокування в ім'я відставки Юрія Луценка ризикує закінчитися так же швидко і без пояснення реальних причин "солдатам" Януковича, як воно і розпочалося.
Доля багато разів давала шанс Юрію Луценку, коли він виходив сухим з води після історій, які в європейських країнах закінчувалася відставкою.
Доля пробачала йому спроби переформити мобільний зв’язок МВС на бізнес-структуру, очолювану власною дружиною. Доля пробачала йому нагородження сотень людей іменною зброєю, в тому числі своїх друзів. Доля пробачила йому польоти на відпочинок службовим літаком. Доля навіть пробачала йому бійку з Леонідом Черновецьким після засідання Ради національної безпеки.
Але тепер Луценко як ніколи близький до відставки, а вберегти його може лише відсутність голосів серед депутатів - хоча раніше, навпаки, їх легко можна було зібрати проти його кандидатури.
Як стверджують джерела "Української правди", ще за три дня до повернення міністра до Києва фракція Партії регіонів замовила юристам обґрунтувати його звільнення.
При цьому початкова вимога регіональних вождів була в тому, щоб знайти можливість відправити Луценка у відставку за пияцтво на робочому місці.
Наразі регіонали широко розповсюджують цю тезу в ЗМІ. Але насправді вони отримали відмову від правників у підготовці такої формули звільнення.
Відповідно до закону "Про Кабінет міністрів", трудове законодавство на членів уряду не поширюється. Більше того, у цьому законі взагалі немає положень про дисциплінарну відповідальність міністрів за порушення своїх службових обов’язків.
Для депутатів це було відкриттям. Тим не менш, соратники Януковича вимагали найбільш ганебного для Луценка формулювання відставки.
І юристи майже знайшли таку можливість. Вони підняли рішення Конституційного суду від 7 травня 2002 року, згідно з яким передбачено можливість застосування до членів уряду положень законодавства про працю.
Пропозиція юристів полягала в частковому застосуванні закону "Про державну службу", а саме – вжити до Луценко дисциплінарне стягнення за "вчинок, який порочить його як державного службовця" та "дискредитує державний орган, в якому він працює".
Однак теоретичні напрацювання втілити в життя на практиці стало неможливо.
Звільнення міністра стало заручником внутрішніх політичних процесів. Комуністам голосувати за це немає сенсу, бо вони сьогодні мають свого заступника в МВС та негласно всіляко підтримують Тимошенко.
Литвин начебто і не проти звести з Луценком рахунки, які виникли ще з часів акції "Україна без Кучми". Але зняття міністра може спровокувати розпад коаліції, після чого спікер ризикує назавжди втратити владу.
Очевидно, що відставка Луценка не в інтересах БЮТ і НУНС. Союзниками регіоналів у цьому питанні могли стати, як це не абсурдно звучить, депутати з групи Віктора Балоги і... Андрія Портнова, які непримиренні між собою, але мають до Луценка окремі претензії.
Єдиною людиною, яка під час всього цього скандалу мовчала, є Юлія Тимошенко – прямий керівник Юрія Луценко. Втім, мовчала вона лише публічно. Її позиція досить чітка: Тимошенко не здасть Луценка, бо не отримає на цій посаді нікого більш лояльного – і зобов’язаного їй.
Нинішній перший заступник Михайло Клюєв, який стане в.о. міністра, є темною конячкою і залежить від сторонніх людей. Клюєва рекомендував Луценку керівник Маріупольського металургійного комбінату імені Ілліча Володимир Бойко, прогнозувати поведінку якого зараз неможливо.
Тому, за інформацією джерел, вчора у Верховній раду у членів БЮТ відбирали картки, аби не сталось "прикрої" відставки.
ПАУЗА ПО-НІМЕЦЬКИ
Втім, затягування відставки Юрія Луценка стає все більш демонстративним. Найпоказовіша позиція комуністів. Ще до повернення "героя" з Сеулу Петро Симоненко одним з перших натякнув на те, що голосів за звільнення Луценка фракція не дасть без "офіційної версії" і пояснень самого міністра.
Комуністи, які легко звільняли Огризка і Пинзеника у більш ніж сумнівних випадках, зараз почали грати в принциповість.
Наразі "вірус офіційної версії" охопив й інші фракції: і блок Тимошенко, і НУНС, і соратників Литвина.
– Ми ж серйозні люди, - виправдовувався Адам Мартинюк за нетипову поведінку. – Ось відкриють потім підручники: а там просто – відправили Луценка у відставку, бо напився, дебоширив, звільнили… Це ж слід в історії!
Тож формально підставою не голосувати за зняття Луценка стала вимога, щоб посольство Німеччини в Україні надало офіційну інформацію про інцидент. Спікер Володимир Литвин особливо підкреслив, що МЗС України надіслало дві ноти до посольства ФРН в Києві, але не отримало відповіді. Після цього міністерство викликало до себе посла Гамзьота.
За інформацією "Української правди", справді, у першій відповіді посольство ФРН не навело ніяких даних про інцидент. Друга нота українського МЗС транзитом через посольство у Києві була відправлена до Берліну в Міністерство закордонних справ Німеччини.
У вівторок під час походу на Михайлівську площу посол ФРН також нічим не зміг допомогти українському МЗС. Причина цього мовчання – відома німецька педантичність і їх переконаність, що кожен має робити свою роботу.
Німецькі дипломати повідомили українським, що дії Луценка в аеропорту – це не питання їхньої компетенції, а для з'ясування всіх обставин посол України в Берліні Наталія Зарудна має звертатися до поліцейського відомства Німеччини.
Тому Верховна Рада ще не скоро зможе отримати завірений німецькою стороною документ з викладом їх офіційної версії подій. А відтак депутати можуть продовжувати наполягати на тому, що відставка Луценка недоречна, бо "не можна в цьому питанні спиратися тільки на німецький таблоїд "Більд".
Натомість, за словами джерел в оточенні Луценка, сам міністр хоч і перебуває вже тиждень в депресії, але не здається. Його заява з проханням розглянути відставку була подана після консультацій з Юлією Тимошенко, яка запевнила, що голосів за це не назбирається.
Коли стало зрозуміло, що задум вдався і звільнення справді не відбудеться, Луценко великодушно запропонував "компромісний варіант" – створити у парламенті слідчу комісію. Таку пропозицію він озвучив на зустрічі з фракцією НУНС в середу зранку. Але, враховуючи закритість німецької сторони, слідча комісія - це просто-напросто випускання пари та уникненя для міністра найгіршого сценарію.
ЛУЦЕНКО ВИКРИВ СВОЇХ ПІДЛЕГЛИХ У БРЕХНІ
Тим часом сама версія подій, яку Луценко виклав у вівторок зранку на прес-конференції, суперечила заявам офіційних представників МВС, які намагалися переконати громадськість усі останні дні.
Перша стаття в газеті "Більд" вийшла 5 травня – там повідомлялося про весь інцидент за участі Луценка і німецької поліції. "Коли підскочило підкріплення поліції, сталася невелика потасовка, в результаті якої щодо обох порушників була застосована процедура "жорсткого" затримання, причому особливо диким виявився Луценко-молодший, на якого довелося вдягнути наручники", - написало видання.
У той же день, 5 травня департамент зв’язків з громадськістю МВС виступив з першим спростуванням. "Через непорозуміння члени делегації прийняли рішення летіти наступним літаком, але ніяких наручників, ніякого нетверезого конфлікту, як стверджують окремі ЗМІ, не було".
Ввечері того ж дня представник МВС у Німеччині Сергій Дятлов теж спростував факт застосування наручників. "Вони (члени делегації) були тверезими, наручників ні на кого не надягали. Цього не було", - запевнив він.
Але, насправді, як з'ясувалося зі слів Луценка, все сказано вище є неправдою. "Через деякий час була викликана поліція, яка без жодних пояснень оточила кожного з членів делегації, а потім затримала мого сина. При цьому один з поліцейських зробив йому ззаду захват нещодавно прооперованої шиї, а інший надягнув наручники", - ідеться в заяві міністра про відставку.
Інша суперечність між словами Луценка і версією, яку поширювали його підлеглі – щодо причин не допуску на борт.
Міністр стверджує, що це сталося через алкоголь. "По прибутті до стійки "Lufthansa" я був зупинений працівницею цієї авіакомпанії, яка заявила, що не допустить мене на рейс через підозру у сп'янінні", - заявив Луценко.
Тоді як начальник міжнародного департаменту МВС Сергій Калюк казав зовсім інше - що Луценко просто "запізнився на рейс".
Те ж саме стверджував і Дятлов – що причиною недопуску було саме невчасне прибуття в термінал посадки. "Після переговорів (про перебронювання квитка на наступний день) "Люфтганза" не узяла ні копійки, хоча зазвичай цього не робить: пасажир запізнився – отже, він не має права", - розповів він.
Якщо одна брехня офіційних осіб викривається так легко, то якою може бути довіра до інших фактів з їх версії? І це не говорячи про суперечності щодо вибачень німецьких поліцейських. Луценко стверджує, що отримав їх від начальника поліції землі Гессен Гюнтера Гефнера
"Пан Гефнер відразу відповів, що "офіційно приносить вибачення за дії підлеглих і просить не тримати зла на поліцію та Німеччину в цілому". Я прийняв вибачення", - заявив Луценко на прес-конференції.
Однак тут же надійшло спростування від Міністерства внутрішніх справ федеральної землі Гессен. "Віце-президент земельного управління поліції Гюнтер Гефнер не вибачався перед Луценком, бо для цього не було жодних підстав", - сказав "Німецькій хвилі" речник МВС землі Гессен Міхаель Бусер.
Про те, що насправді інцидент далеко не вичерпано, свідчить рішення Луценка не повертатися до Києва через Франкфурт або Мюнхен - базові аеропорти авіакомпанії "Люфтганза", якою він летів до Кореї. Замість Німеччини Луценко полетів через Москву, тобто спільним рейсом російського "Аерофлоту" і Korean Air.
Міністр пояснив, що зробив це, аби зекономити декілька годин для консультацій з керівництвом уряду. Але фактично це означає, що Луценку і його делегації довелося купувати нові квитки за ціною понад 3 тисячі доларів кожний.
Водночас є факт, який не складається у картину, описану в газеті "Більд" – про алкогольне сп’янінні сина Луценка в три проміле.
Насправді, як повідомили "Українській правді" джерела в оточенні міністра, декілька років тому в Олександра Луценка було діагностовано рак щитовидної залози.
Як згадує Луценко в своїй заяві, його старшому сину була зроблена операція. (При чому, за твердженням Ганни Герман, коштом одного з членів Партії регіонів – за інформацією "Української правди", ідеться про Андрія Клюєва, який свого часу також допомагав з лікуванням сина Тараса Чорновола).
Однак після операції виникли підозри про ускладнення захворювання в легенях. В зв’язку з цим син Луценка проходив курс хіміотерапії та досліджувався у Австрії, звідки він вилетів у Франкфурт, щоб приєднатися до батька у польоті до Кореї.
Тому споживання алкоголю у великих дозах, як це приписав Олександру Луценку "Більд", є неймовірним. Власне, це єдиний факт, не підтверджений німецькою поліцією. Можна Луценка-старшого звинувачувати багато в чому, але не у відсутності любові до свого сина.
