Про розвиток демократії

Вівторок, 14 липня 2009, 11:26

Україна може і повинна розвиватися на благо своїх людей і всього світу. Що, в першу чергу, являє собою Україна? Що найважливіше в Україні? Від чого все залежить в Україні? Що потрібно змінити, щоб змінилася країна? Заради кого, в першу чергу, потрібні зміни?

На всі ці питання є тільки одна відповідь – народ України.

Хто може і повинен бути головним партнером України в її розвиту? Знову ж таки одна відповідь – цивілізоване світове співтовариство.

Народ України, що для нього найголовніше? Мабуть те, що є спільним, те, що об’єднує, його мета, досягнення якої народ прагне.

Метою є заможна і духовно багата Україна, котра гармонійно розвивається спільно з усім цивілізованим світом.

Ця глобальна мета відповідає інтересам більшості і забезпечує людям реалізацію їх особистих цілей.

Рівень життя визначається рівнем розвитку країни. Особистий рівень життя дорівнює сумі рівня розвитку країни і особистих зусиль.

Хибно організоване суспільство і країна нанівець зведуть будь-які особисті зусилля, спрямовані на покращення життя.

Комуністична диктатура берегла і якось розвивала країну. Звісно, через природні вади тоталітаризму це робилося вкрай нераціонально, через що імперія зла і розвалилася. Але ж робилося. І ми отримали досить потужну базу. Зникнення диктатури призвело до безжалісного розграбування, розпродажу й нищення суспільних ресурсів.

За рахунок зиску від цієї руйнації якось виживало населення і непомірно збагачувалися окремі нахаби.

Це дорога самоліквідації. Щоб змінити руйнацію на розвиток, необхідно звести до нуля всі негативні тенденції і максимально активізувати розвиваючі.

Найперше необхідно досягти єдності суспільства. Під єдністю суспільства слід розуміти єдність тих, хто має спільні інтереси і живе по єдиних спільних законах.

Сьогодні в Україні існує дві несумісні частини суспільства. Така структура була сформована минулою комуністичною диктатурою, і, як це не прикро, виявилася напрочуд стійкою. Мова йде про владу і народ.

Влада. Це ті, хто формально взяв на себе обов’язок турбуватися про благо і розвиток всього суспільства, а насправді будують добробут виключно для себе, використовуючи при цьому довірені їм ресурси всього суспільства.

Народ. Це ті, хто відмовився від прийняття на себе обов’язок турбуватися про добробут і розвиток  країни та свого життя. За їхнім глибоким переконанням, це має зробити інша частина суспільства – влада.

Ми маємо такий суспільний устрій, котрий доречно було б назвати добровільним тоталітаризмом. Відсутність у людей знань і вмінь для переходу на більш досконалий рівень суспільного устрою зумовлює його прагнення постійно відновлювати елементи минулої диктатури та намагатися їх вдосконалити.

Практично, мова йде про відсталість суспільного розвитку на декілька сторіч.

Тоталітаризм себе повністю вичерпав і перетворився на гальмо розвитку всіх сфер життя, він не може бути вдосконалений, він може бути тільки замінений на інший, більш досконалий устрій.

Мова не йде про пошук якогось утопічного суспільного устрою, мова йде про той устрій, котрий історично довів свої переваги і успішно використовується всіма розвинутими країнами світу – демократію.

Суть демократії найкраще визначив президент Лінкольн: "правління народу, волею народу и для народу".

Автор цих рядків використовує власне визначення, котре максимально обмежує можливість тоталітаризму маскуватися під демократію: "демократія – це суспільний устрій, за якого громадяни знають, як ефективно управляти країною, вміють це робити, і роблять.

Розглянемо спільноти, які здатні змінити тоталітаризм на демократію, чи сприяти цьому.

Влада. Безпосередній зиск від свого тоталітарного правління влада ніколи добровільно не проміняє на опосередковані позитиви, пов’язані з загальним розвитком суспільства.

Характерно, що жодна політична сила, жоден український лідер не вживає як у зверненнях до народу, так і у своїй практиці такого словосполучення як "давайте разом здійснимо покращення в країні".

Президент Барак Обама так звертається до громадян. Наші можновладці – ні. Це тому, що там існує єдине, збудоване на демократичних засадах суспільство. Множина тих, хто виробляє правила життя й розвитку країни, практично тотожна як множині тих, хто забезпечує їх реалізацію, так і множині тих, хто користується створеними благами.

Демократія забезпечує єдність суспільства, це її суть. Тоталітаризм забезпечує роз’єднаність суспільства, і це його суть. Тільки змінивши тоталітаризм на демократію, ми відкриємо собі можливість для створення єдиного суспільства, вироблення єдиної мети та реалізації єдиної національної ідеї.

Народ. Рівень демократичної свідомості настільки низький, що не дозволяє впроваджувати демократію в повсякденне життя. Очі бачать процвітаючі демократичні суспільства, а закомплексований розум відмовляється бачити в тому результат дії демократичної сутності.

Схоплюються поверхневі ознаки, котрі в свідомості успішно прилаштовуються до звичної тоталітарної сутності. І знову виникає те саме прагнення розвивати й вдосконалювати тоталітаризм.

Світова демократична спільнота. Її допомога малоефективна. Головною причиною є величезна світоглядна дистанція між свідомістю українських громадян і рівнем демократії у розвинутих країнах. Увага західних фахівців зосереджується на розвитку й вдосконаленні довершених форм демократії.

Нерозуміння того, що Україні потрібні початкові, базові основи демократії, призводить до формального запровадження різних елементів, які по формі імітують демократію, а по суті залишаються складовими звичайнісінького тоталітаризму.

Так, приміром, структури засновані Джорджем Соросом, в першу чергу, розвивають неурядові громадські об’єднання. Їх багато, от тільки громадян, котрі за визначенням Авраама Лінкольна мають здійснювати "правління народу, волею народу и для народу", ці громадські об’єднання не додають.

На жаль, те ж саме можна сказати і про інші урядові та громадські структури. Фінансовані Конгресом США "Голос Америки" та "Радіо Свобода" не проводять чітку політику поширення демократії, займаючись дублюванням існуючих мас-медіа.

Проблеми початкових процесів розвитку демократії найкраще описав Ральф Кетчем у статті "Основи демократії" в Електронному журналі, та Томас Карозерс в статті Стан демократії в світі та зусилля Заходу по її просуванню: чому прогрес зупинився?

Найбільше в розвитку демократії зацікавлений народ, найменше влада. Україні вкрай потрібні початкові середовища розвитку демократії. Ознакою їх появи стане діяльність по наведенню порядку всенародними зусиллями. А поки всі політичні і владні угруповання діють виключно під гаслом "дайте нам владу, і ми зробимо вас щасливими".

Суть визначення демократії повинна бути не тільки детально і однозначно роз’яснена народу, а й отримати свої кількісні показники. Вкрай бажано, щоб світова демократична спільнота виробила прозору і зрозумілу методику визначення рівня демократії в окремо взятому суспільстві.

Цілком можливо, що мову доведеться вести про два, якісно різні етапи розвитку демократії – первинний – створення засад демократичного суспільства та початку його ефективного функціонування. І вторинний – вдосконалення розвинутого демократичного суспільства.

Повертаючись до свого формулювання визначення демократії, хочу зауважити, що саме знання громадян по ефективному управлінню країною є тією базою, яка створить мотивацію до позитивних змін. Мова йде про знання елементарного, базового рівня.

Приміром, Україна є однією з найбільш корумпованих країн світу. Це означає, що народ не тільки не вважає корупцію шкідливою для себе та мириться з її існуванням, а й обирає відповідну владу.

Говорячи про Україну, в першу чергу, варто вести мову не про територію, не про владу, не про державу та її інститути, не про політичні чи громадські об’єднання, не про законодавчу базу, бо те все є вторинним, а про пересічних людей і рівень їх свідомості.

І доки ми не підготуємо людей до здатності здійснювати всі функції управління – від постановки й видачі чиновникам завдання, до контролю за його виконанням і розпоряджання результатом – покращення неможливе.

Я переконаний в тому, що і Україну, і світ чекає славний період розвитку. Цей розвиток буде пов’язаний з розвитком демократії в країнах колишнього і нинішнього тоталітаризму.

Повільність розвитку демократії сьогодні виглядає абсолютно штучною і нелогічною. Все, що стосується розвитку демократії в світі, повинно бути ретельно переглянуто з метою докорінного підвищення ефективності цього процесу. Демократія має величезні потенційні можливості для поширення в світі і покращення останнього.

 

Сергій Трегубенко, для УП



powered by lun.ua
Головне на Українській правді