Україна 2010: стратегія і тактика виживання

Сучасні геополітики стверджують, що людський чинник у процвітанні чи занепаді країни на політичній карті світу в доленосні періоди її існування є визначальним.

Я вже наводив слова одного з найглибших мислителів сучасності Френка Герберта: "якою б екзотичною не була людська цивілізація, якої б складності не досягало співвідношення людини і машини, завжди трапляються проміжки одноосібної влади, коли розвиток людства, ціле його майбутнє залежить від порівняно простих дій одного індивідуума".

Та бог з ним, з тим людством, точно так можна сказати і про будь-яку країну. Кожна з них у власному розвитку проходить, в геополітичному сенсі, звичайно, періоди безальтернативного розвитку "одного шляху".

Однак, цей шлях врешті-решт неминуче закінчується і настає період біфуркації. Це коли процес зупиняється перед можливим роздвоєнням і розстроєнням. Праворуч підеш… Ліворуч підеш… Прямо підеш… Іди куди хочеш. Просто наслідки вибору шляху в кожному випадку будуть зовсім іншими.

Ось перед таким вибором постає Україна на початку 2010 року. Що це за вибір? Я вже про це писав, у рамках власної боротьби, такої собі "Майн кампф" проти, на жаль, мало кому в Україні зрозумілої спроби Росії відправити українських хлопців на війну до Північного Кавказу, яка у нас на очах розгорається там як пожежа.

В мене є абсолютно достовірні дані, що в Росії хлопці з проблемних лабораторій і тимчасових творчих колективів уже і тексти указів майбутнього "свого" президента України підготували з відміною пільгових відстрочок студентам вищих навчальних закладів, щоб вони поповнили найпроблемніший на Північному Кавказі молодший командний склад.

І механізм переходу до проросійської диктатури в Україні, без чого нічого реального в цьому сенсі зробити не можна, вже розробили. Аж до відновлення смертної кари за відмову від виконання "свого інтернаціонального обов’язку".

До речі, всі ці документи було підготовлено ще у 2004 році, так як в Росії були на 100% впевнені в перемозі проросійського кандидата. І як же все "испортила" Помаранчева революція. Страшно сказати!

Але тепер все нормально. Тепер вона не буде заважати, так як вже скомпрометована п’ятою колоною російського імперіалізму за сценарієм розробленим у проблемних лабораторіях.

Ви думаєте це так "от нечего делать" п’ята колона зчиняє такий галас проти статей, які розкривають людям очі на те. яке "рагу" готують їм у Росії? Зовсім ні. Саме ці люди і є смертельними ворогами ваших дітей і онуків, вашими смертельними ворогами. Незалежно від національної належності.

І патріарх так званої Української православної церкви Московського патріархату зовсім не випадково нині приїхав в Україну. Саме хлопці з проблемних лабораторій порадили. Пора.

Це ж саме Московський патріархат, забувши божу заповідь "не вбий" офіційно і відкрито освячує солдатів, танки, автомати, гранатомети, сатанинські системи "Град", військові літаки і вертольоти, які відправляються на бійню до Північного Кавказу.

А потім ця зброя здійснює поголовні "зачистки" і "килимові" бомбардування. Ось таке освячене московською церквою вбивство. І ви ще ходите молитися до церков Московського патріархату. Я до вас звертаюся, українці. То хто ж ви після цього такі?

Свою місію я вбачаю у просвітництві. Знати, розуміти, значить бути захищеними. Єдине моє бажання, врятувати українських хлопців будь-якої національності від цілком реальної загрози загибелі у війні на Північному Кавказі. Вперше з ХУІІІ століття така можливість з’явилася в нас лише у 1991 році. І "винна" тут саме незалежність України.

Нині долею і хлопцями з проблемних лабораторій ми поставлені перед тим, що і Янукович, і Тимошенко при їх прямій чи прихованій проросійськості виявляються реально смертельно небезпечними для наших дітей і онуків.

Я у власних публікаціях не один раз лаяв не дуже мною шанованого Ющенка. Але коли постає питання врятування від смерті наших хлопців, то лише Ющенко через його повне несприйняття Росією може це зробити.

Тобто, йому і робити нічого не треба, просто обіймати посаду президента України. Навіть нехай він зовсім на роботу не ходить, сидить у спортзалі чи на пасіці, але все одно, як показали реалії сьогодення, Росія йому ні за яких умов нічого "такого" запропонувати не зможе. І проросійської диктатури він за власним характером ніколи не введе.

А тепер я звертаюся до п’ятої колони російського імперіалізму в Україні напередодні президентських виборів. Як сказав один чоловік: не треба лялякати в Україні язиками, доведіть свою любов до Росії на ділі. Формуйте зі своїх дітей і онуків взводи, роти і батальйони і відправляйте їх на Північний Кавказ для допомоги "истекающей кровью брат ской России".

І старшому поколінню резервістів в Росії "дел невпроворот". Нічого ховатися в Україні, де за вашими ж словами так погано, коли є Росія, де все так добре. Виступаю з ініціативою для п’ятої колони Росії в Україні створити організації "Наша прекрасная Отчизна Россия" або "И дым Отечества нам сладок и приятен".

Війна на Кавказі розгорається з новою силою. Новий її етап суттєво відмінний від попереднього. Вперше з 1991 року Росія зіткнулася з ральною загрозою повної втрати всього Північного Кавказу.

Саме з цього усвідомлення кремлівськими авантюристами і надходить найбільша небезпека для України. Нині перед українцями стоїть проблема обрання не хорошого чи поганого Президента, а обрання такого, який врятує наших дітей, онуків, братів, батьків, чоловіків від загибелі.

 

Петро Масляк