"Правда" на експорт

Вівторок, 14 червня 2011, 12:00

У міністра юстиції Олександра Лавриновича зараз гаряча пора – з дня на день потрібно здавати виборчу реформу. Дивно, як цього не розуміють ані журналісти, ані представники міжнародної громадськості. Саме тоді, коли б, здавалося, міністру потрібно дати абсолютний спокій для внесення останніх штрихів, одні тероризують його ефірами, інші – візитами.

І перші, і другі – неприємними запитаннями. Правда, якщо від запитань вітчизняних акул пера і клавіатури відбиватись не важче, ніж від надокучливих мух у спекотну післяобідню пору, то на запитання іноземців потрібно відповідати по суті. Парадоксально, але саме завдяки зустрічам вітчизняних політиків і чиновників з їхніми іноземними колегами українцям вдається дізнатись про те, що за інших обставин так би й залишилось таємницею.

Минулого тижня Олександр Лавринович зустрівся із делегацією американського конгресу. Поміж іншим, мова йшла й про вибори. Згідно з інформацією, розміщеною на сайті Мінюсту, особливе зацікавлення у американців викликав процес формування одномандатних виборчих округів. А саме, як і коли ці округи будуть сформовані.

Цілком природні запитання. Тим більше для американських конгресменів, які обираються в одномандатних виборчих округах. Проте, ці питання виявились не надто приємними для міністра юстиції. І не тому, що він не знав на них відповідей, а тому, що відверта відповідь спровокувала б у заокеанських гостей цілий шквал ще неприємніших запитань. Для того, щоб зрозуміти чому, варто зробити невеличкий екскурс у американську практику формування виборчих округів.

Ключовою подією у процесі формування виборчих округів у США є загальнонаціональний перепис населення, що проводять раз у десятиріччя. У результаті перепису відбуваються дві послідовні процедури – reapportionment (розподіл кількості місць у Конгресі між штатами в залежності від кількості населення) і, власне, redistricting (зміна меж виборчих округів у середині штату на підставі результатів перепису з тим, щоб зберігався паритет представництва).

У більшості штатів відповідальність за формування виборчих округів лежить на федеральних законодавчих зборах – місцевих парламентах. У деяких штатах формування округів здійснюють незалежні комісії або ж комісії, сформовані за партійним принципом.

Однак, остаточне рішення по затвердженню меж округів вимагає консенсусу між федеральними зборами і губернатором штату. Саме тому політичні партії у США приділяють особливу увагу губернаторським і місцевим виборам, на каденцію яких випадає процес формування округів.

Якщо в результаті виборів і губернатор, і більшість у федеральних зборах належать до однієї політичної сили, тоді процес формування округів відбувається спокійно і безконфліктно. Якщо ж губернатор, скажімо, демократ, а більшість у зборах – республіканська, не виключений варіант, що формування округів може закінчитись і судовою тяганиною.

Незважаючи на те, що у кожного штату є власні стандарти формування округів, деякі критерії є універсальними для всіх штатів. Зокрема, це вимога рівної кількості громадян у кожному окрузі штату; вимога компактності, неперервності округу; вимога максимально враховувати побажання громад зі спільними політичними інтересами у процесі формування округів; вимога врахування топографічних і географічних особливостей території, яка входить до округу.

Участь у процесі формування округів можуть брати не лише політичні та адміністративні сили, але й також неурядові організації, дослідницькі установи, університети, групи тиску та інші. Щоправда, при всій його відкритості, цей процес все ж таки залишається вразливим перед певними маніпуляціями і технологічними зловживаннями, які узагальнені у терміні gerrymandering.

Що ж відповів Олександр Лавринович американським гостям? Цитуємо сайт міністерства: "За словами міністра юстиції, в законопроекті запропоновано максимально простий і зрозумілий принцип формування виборчих округів: їхні межі визначатимуться за кількістю виборців, що проживають на визначених територіях. При цьому, різниця між кількістю виборців у виборчих округах, згідно із запропонованим принципом, не перевищуватиме 10 відсотків.

Олександр Лавринович також наголосив, що процес формування округів, згідно із проектом закону, буде виведено за рамки виборчої кампанії. Зокрема, округи буде сформовано після набуття чинності законом, тобто, задовго до початку виборчої кампанії".

Не до кінця зрозуміло, на який проект закону посилався міністр юстиції. Два проекти, розміщені на сайті Мінюсту – технічний і доопрацьований – підтверджують лише тезу про 10%. Про те ж, що "…округи буде сформовано після набуття чинності законом, тобто, задовго до початку виборчої кампанії" ані в першому, ані в другому проекті не сказано ні слова.

Там йдеться про зовсім інше, а саме: "Перелік одномандатних округів із зазначенням їх номерів, меж та центрів округів, а також місцезнаходження (адреса приміщення) відповідної окружної виборчої комісії публікуються Центральною виборчою комісією не пізніш як за 90 днів до дня голосування в загальнодержавних і регіональних засобах масової інформації".

Самовільно напрошується висновок, що Олександр Лавринович маніпулює думкою або американських гостей, або українських громадян. Інакше, чому сказане ним не знайшло свого відображення у доопрацьованому варіанті законопроекту, який було оприлюднено 27 травня 2011 року?

Формування одномандатних виборчих округів є однією з ключових ланок виборчого процесу. Про це знають американці. Відомо про це й Лавриновичу. Однак, до кінця посилатись на власний законопроект міністру юстиції, очевидно, не вистачило духу.

Адже конгресмени одразу б поцікавились у Лавриновича, як можна вести виборчу кампанію, якщо не знаєш меж округу? Або ж, перефразовуючи, як можна провести повноцінну виборчу кампанію, якщо про межі округу дізнаєшся за 90 днів до дня голосування?

Загалом, американським конгресменам потрібно було розвинути тему, поцікавившись у чиновника, чому він так сміливо розписується за процес формування округів, якщо це компетенція не Міністерства юстиції, а Центральної виборчої комісії? Згідно того ж таки проекту закону.

Ще могли б запитати, а чому, власне, за процес формування округів відповідає ЦВК? Не стільки тому, що цей орган формується за політичним принципом, скільки тому, що сьогодні цей орган заточений під конкретну політичну силу.

Також могли розізнати, які ще критерії окрім кількості виборців будуть покладені в основу процесу формування округів? Не обов’язково, але могли б поцікавитись, хто ще і як зможе впливати на цей процес – органи місцевого самоврядування, політичні сили, громадські організації?

Не будемо впадати у відчай. Сподіватимемось, що до початку виборчої кампанії американські конгресмени ще обов’язково навідаються до України і міністр юстиції люб’язно відповість на ці запитання.

Назар Бойко, Моніторингово-аналітична група "Цифра", спеціально для УП



powered by lun.ua
Головне на Українській правді