"Справа кримських мусульман": конвеєр політичних репресій тільки розгортаеться

3077 переглядів
Марія Томак, Центр Громадянських Свобод, координатор кампанії #LetMyPeopleGo, для УП
Четвер, 10 березня 2016, 16:16

Як російський конвеєр політичних репресій перекидається на окупований півострів

Після "проукраїнських терористів" – Олега Сенцова, Олександра Кольченка, Геннадія Афанасьєва та Олексія Чирнія, у Криму прийшла пора для "терористів мусульманських".

У середині лютого стало відомо про проведення обшуків у помешканнях кримських татар і подальше затримання чотирьох осіб. Серед них – доволі відомий в кримськотатарському середовищі правозахисник, член Кримської контактної групи з прав людини Емір-Усеін Куку, а також Енвер Бекіров, Муслім Алієв і Вадим Сірук.

Обраний для них запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 8 квітня був підтверджений так званим Верховним судом Криму, захист розраховує отримати постанову про притягнення їх в якості підозрюваних.

Емір-Усеін Куку, правозахисник, член Кримської контактної групи з прав людини, один з чотирьох арештантів
Емір-Усеін Куку, правозахисник, член Кримської контактної групи з прав людини, один з чотирьох арештантів "другої хвилі" у справі "мусульманських терористів" 11 лютого 2016 року. Фото з ФБ

Нова хвиля затримань проводилася в рамках однієї із поки що двох відомих нам "справ кримських мусульман". Вона була порушена управлінням ФСБ, що базується в Сімферополі. Затриманим інкримінується стаття 205.5 Кримінального кодексу РФ "Організація діяльності терористичної організації та участь у діяльності такої організації", а саме організація та участь у партії "Хізб ут-Тахрір аль-Исламі" (Партія ісламського звільнення), що визнана в Росії терористичною організацією та заборонена.

Раніше в січні та квітні 2015 року в рамках іншої справи, порушеної Управлінням ФСБ у Севастополі, але за тими самими обвинуваченнями – вже були затримані кримські татари Руслан Зейтуллаєв, Нурі Прімов, Рустем Ваітов та Ферат Сейфуллаєв.

Затримані у 2015 році кримські татари за
Українські політв'язні РФ, затримані у 2015 році за "терористичну діяльність" кримські татари Руслан Зейтуллаєв, Нурі Прімов, Рустем Ваітов та Ферат Сейфуллаєв

Принаймні до цієї, першої хвилі затримань у січні 2015 року, за інформацією захисту, були безпосередньо залучені колишні працівники СБУ Криму, які тепер є вже працівниками ФСБ. Обвинувальний висновок щодо затриманих ними осіб вже затверджений та переданий для ознайомлення адвокату та його підзахисним. На сьогоднішній день справа налічує 14 томів.

Невдовзі обвинувачені мають бути етаповані до РФ, а саме до Ростова-на-Дону, де їх судитиме Північно-Кавказький окружний військовий суд. Так, той самий, що засудив Сенцова та Кольченка до 20 та 10 років суворого режиму відповідно.

 
Політв'язень РФ, український режисер Олег Сенцов, засуджений до 20 років суворого режиму

Поки що ми, правозахисна кампанія #LetMyPeopleGo, не маємо повноцінної інформації щодо затриманих у лютому осіб, не маємо можливості оцінити їх належність або неналежність до "Хізб ут-Тахрір" (щодо якої, до речі, в українському суспільстві також існують упередження, попри відсутність для цього будь-яких підстав). Але вважаємо, що в цих справах вже простежується чіткий політичний мотив, з огляду на такі міркування.

По-перше, обставини окупації Криму, що, на наш погляд, робить будь-які судові розгляди та рішення на території півострову нелегітимними за замовчуванням.

По-друге, хоча лютневі затримання так звана "прокурор Криму" Наталія Поклонська прокоментувала так: "Це не татари – це терористична організація. Ми не робимо акцент на національності", – "справи кримських мусульман" вписуються в загальний контекст переслідування кримських татар на півострові.

Це виявляється зокрема у "справі 26 лютого", в численних зафіксованих фактах тиску на корінний народ Криму, в активному вербуванні кримських мусульман із використанням насильства та шантажу кримінальним переслідуванням, у перспективі заборони Меджлісу та численних інших виявах.

Українські політв'язні РФ по
Українські політв'язні РФ у "справі 26 лютого" активісти Алі Асанов і Мустафа Дегерменджі

По-третє, російський нормативний бекграунд, який нижче в цьому інтерв’ю детально пояснює російський правозахисник, директор Центральноазійських програм правозахисного центру "Меморіал" Віталій Пономарьов.

А саме – історія політичного переслідування організації "Хізб ут-Тахрір" в Росії ще з кінця 90-х років, і, як головна його віха, – рішення Верховного Суду РФ від 2003 року про визнання організації терористичною та її заборону. Окрім того, стаття 205.5 Кримінального кодексу РФ, яка інкримінується всім затриманим, з’явилася в російському законодавстві лише у листопаді 2013 року.

Адвокат частини кримських затриманих Еміль Курбедінов називає її "хитрою", адже вона значно спростила завдання спецслужбам у "доведенні" "причетності" арештованих осіб до терористичної діяльності. Для цього зовсім необов’язково вчиняти якісь насильницькі дії, зберігати зброю тощо. Достатньо, аби "секретний свідок" усно підтвердив участь підозрюваного в організації.

Політв'язні Геннадій Афанасьєв та Олексій Чирній
Українські політв'язні РФ Геннадій Афанасьєв та Олексій Чирній

По-четверте, не можна не згадати про ті порушення, які відбуваються в рамках судових засідань по першій "справі кримських мусульман". Зокрема, виписку повісток на допит у якості свідка для слухачів, які приходять на судові засідання; відсторонення за надуманим приводом адвоката Еміля Курбедінова від захисту трьох із чотирьох затриманих; негласні відвідування підозрюваних співробітниками ФСБ для здійснення на них психологічного тиску.

П’яте. Ці особи, так само як й інші затримані в Криму, позбавлені української консульської підтримки. Держава не здатна навіть мінімально сигналізувати їм про те, що їй не байдуже.

Ахмет Чийгоз, заступник голови Меджлісу, український політв'язень РФ у
Ахтем Чийгоз, заступник голови Меджлісу, український політв'язень РФ у "справі 26 лютого"

В умовах майже повної ізоляції Криму підтримка стає дедалі більш складним завданням не лише для держави, а й для громадянського суспільства. А затримані, відповідно, втрачають зв’язок із материком. Навіть більшою мірою, аніж ті, хто перебуває в ув’язненні за політичними справами в Росії.

На перших затриманих "каток" не зупиниться. Наш список ув’язнених із політичних мотивів осіб, судячи з усього, надалі тільки розширюватиметься.

За виключенням останньої хвилі арештів у Криму, зведену інформацію щодо громадян України-політв'язнів, яких утримує у себе РФ, можна завантажити за посиланням: Інфографіка 1 та Інфографіка 2

Є підстави вважати, що завдання "справ кримських мусульман", якими, звертаємо увагу, опікується ФСБ, – це формування образу кримських татар як терористів; залякування і забезпечення відтоку з Криму всіх активних мусульман, що мають громадянську позицію; забезпечення, таким чином, тотального контролю над мусульманською та кримськотатарською спільнотою; і, звісно, суто шкурницькі інтереси щодо заробляння балів та зірочок на погони за ефективну "боротьбу з екстремізмом і тероризмом".

Утім, наш співрозмовник Віталій Пономарьов поки що не робить таких далекосяжних висновків.

Віталій Пономарьов, російський правозахисник, директор Центральноазійських програм правозахисного центру
Віталій Пономарьов, російський правозахисник, директор Центральноазійських програм правозахисного центру "Меморіал"

– Віталію, яким є загальний контекст переслідувань представників організації "Хізб ут-Тахрір" в Росії? У списки терористичних організацій Радбезу ООН і США вона не входить. Сама організація декларує ненасильницькі методи і стверджує, що до її, скажімо так, сфери першочергових інтересів територія РФ не належить. Проте, в рішенні Верховного суду Росії, який заборонив цю організацію, стверджується зворотне. У чому ви вбачаєте причину такої позиції Росії – чим саме може загрожувати ця організація Росії?

– У 2003 році, коли виносилося судове рішення про заборону "Хізб ут-Тахрір", у Росії не було жодної кримінальної справи щодо її учасників. Однак час від часу виникали екстрадиційні справи, пов'язані з громадянами Узбекистану.

Нагадаю, що в кінці 1990-х років влада Узбекистану закрила понад половину мечетей і розпочала широкомасштабні репресії проти мусульман. Ці репресії тривають досі. У той час близько половини заарештованих звинувачувалися в приналежності до "Хізб ут-Тахрір".

Оскільки кожен випадок екстрадиції в країну, де масово порушуються права людини, викликав суспільний резонанс – у результаті неформального політичного торгу між Ташкентом і Москвою російська влада зарахували "Хізб ут-Тахрір" до терористичних організацій, аби полегшити процедуру екстрадиції підозрюваних із Росії. У самому рішенні про заборону фактично не зазначено жодних підстав для такої оцінки.

Перша кримінальна справа щодо "Хізб ут-Тахрір" в Росії була порушена у 2004 році. Громадянина Узбекистану Юсупа Касимахунова поставили перед вибором: або визнання провини і російська в'язниця, або екстрадиція до Узбекистану, і сам, мовляв, знаєш, що на тебе там чекає.

Він визнав провину, відсидів більше 7 років у російській колонії, а потім йому оголосили, що він має бути виданий в Узбекистан за участь до арешту в забороненій організації. Хоча Касимахунов залишив Узбекистан ще 1995 року, коли жодних заборонних рішень взагалі не існувало.

За підтримки правозахисників була подана скарга до Європейського суду з прав людини, сам обвинувачений подав клопотання про притулок. Поки вирішувалося питання щодо видачі, він ще рік провів у СІЗО, а потім був просто викрадений узбецькими спецслужбами, і до сьогоднішнього дня перебуває в ув'язненні в Узбекистані.

Словом, спершу йшлося про поодинокі справи.

Але у вересні 2004 року відбулися відомі події в Беслані (йдеться про захоплення в заручники школярів та їх батьків і вчителів 1 вересня 2014 року у північноосетинському місті, у результаті штурму загинуло 333 особи, 186 із них – діти; минулого року Європейський суд з прав людини визнав порушення Росією права на життя та ефективну правовий захист за позовом "матерів Беслану", – прим.ред.) – була дана команда здійснити масштабний удар по російським терористам. Їх шукали і "знаходили" всюди, навіть там, де ніяких терористів ніколи не було.

Саме восени 2004 року синхронно виникає серія справ по "Хізб ут-Тахрір" в Росії. Причина очевидна: необхідність відзвітувати перед Москвою про посилення боротьби з екстремізмом і тероризмом.

І структурована релігійно-політична організація, члени якої в той час навіть не ховалися, – стала зручним об'єктом для подібних маніпуляцій.

Конференція з ОМОНом як "терористична діяльність"

– У перших справах засуджували і до 7, і до 8 років – за організацію "злочинного співтовариства", яким визнавалася сама "Хізб ут-Тахрір". Деякі з тих, хто відсидів, до речі, їхали потім до України або Туреччини і зверталися за притулком – у зв'язку з очевидним ризиком того, що в Росії вони можуть бути піддані новим неправомірним переслідуванням.

У наступні роки правозастосовна практика стала більш м'якою. І, аби домогтися посилення вироків, спецслужби в окремих випадках робили обвинувачення більш тяжкими, додаючи статтю 278 КК РФ – "підготовка насильницького захоплення влади". Це звинувачення ґрунтувалося не на якихось практичних діях обвинувачених, а на сумнівному "експертному аналізі" вилученої літератури, написаної здебільшого ще за часів СРСР.

Цікаво, що в Росії в період часткової лібералізації 2010-2012 років мала місце парадоксальна ситуація, коли при наявності заборони "Хізб ут-Тахрір" влада не перешкоджала проведенню її прихильниками великих громадських заходів.

Наприклад, в Москві орендувалися конференц-зали відомих готелів, приходили сотні учасників, на вході стояла поліція, ОМОН, паспортні дані записували, ніхто не ховався. А коли почали "гайки закручувати", участь у цих конференція почали кваліфікувати як епізод "терористичної діяльності".

Той факт, що все проводилося за згодою влади, ФСБ, – тепер замовчується.

Ситуація змінилася в другій половині 2012 року, коли в Росії почалося загальне "закручування гайок".

Репресивна хвиля, що здійнялася після подій літа 2012 року в Татарстані (ідеться про замах на життя муфтія, – прим.ред.), зачепила досить широкий спектр ненасильницьких мусульманських спільнот. У рамках цієї кампанії виникали нові справи і по "Хізб ут-Тахрір".

Наприкінці 2013 року до Кримінального кодексу було введено нову статтю, яка передбачає відповідальність за участь в організації, визнаної судом "терористичною". Покарання за цією статтею – дуже жорстке: для учасників – від 5 до 10 років позбавлення волі, для організаторів – від 15 років до довічного ув'язнення.

Таке нововведення істотно спростило завдання спецслужбам: тепер їм не треба доводити, що в обвинувачених були якісь страшні замисли – доводиться просто факт участі в забороненій організації.

– Зберігання літератури може трактуватися таким чином?

– Зберігання літератури саме по собі не становить складу злочину, воно може слугувати хіба непрямим доказом. Інша справа, якщо є свідчення, що літературу, визнану екстремістською, людина поширювала або пропагувала.

А участь в організації доводиться просто. Часто залучаються "секретні свідки", які заявляють те, що необхідно слідству. Використовується і "прослушка": у справах нерідко фігурують приховані аудіо– та відеозаписи розмов або зустрічей, де обговорюються теоретичні або організаційні питання. При цьому, слова і тексти тлумачяться і оцінюються "експертами", що діють за вказівкою влади, іноді – явно упереджено. Але альтернативні думки, контраргументи судами і слідчими відверто ігноруються.

В окремих регіонах є скарги на тортури. Інше – другорядне. Часом комусь підкидають літературу, буває і патрони...

Українські політв'язні РФ у
Українські політв'язні РФ у "чеченській справі": Микола Карпюк, УНА-УНСО, та Станіслав Клих, київський історик

Конвеєр політичних репресій

– Проблема в тому, що вина цих людей, по суті, зумовлена необґрунтованим рішенням Верховного суду, оскаржити яке практично неможливо. Формально скаргу, звичайно, можна подати, що неодноразово і відбувалося, але такі скарги жодного разу не розглядалися по суті.

Зазвичай заявникам просто не відновлювали "пропущеного" ними строку оскарження. А відразу після винесення рішення [щодо заборони організації] – не те, що скаргу подати, навіть отримати на руки його текст було неможливо, кілька років він існував в якомусь напівсекретному режимі. Це було відзначено і Європейським судом. Хоча нічого секретного там немає – крім хіба що самого факту відсутності будь-яких доказів, які обґрунтовують заборону.

Ця проблема зачіпає не тільки "Хізхб ут-Тахрір".

У підсумку зараз в Росії діє справжній конвеєр політичних репресій, сформований на основі так званого "антиекстремістського законодавства": у багатьох кримінальних справах вина обвинувачених зумовлена більш раннім заборонним судовим рішенням, ухваленим без їхньої участі, яке фактично не підлягає перегляду в рамках діючих процесуальних норм.

– Скільки на сьогоднішній день в списку політв'язнів "Меморіалу" мусульман, засуджених або заарештованих за підозрою в участі в "Хізб ут-Тахрір"?

– Наш список в цьому сенсі є дуже неповним. Потрібен час, щоб зібрати необхідні відомості, та й наявні ресурси – невеликі.

Після 2012 року виник цілий потік справ. Зараз є справи щодо "Хізб ут-Тахрір", у яких фігурує велика кількість обвинувачених. Наприклад, дві великих справи в Уфі і в Москві – в кожному з них більш ніж 20 обвинувачених. Затримані не завжди пов'язані один із одним, і навіть отримати їх імена буває непросто. У деяких регіонах є справи, про які взагалі немає жодних даних, окрім загальної інформації про арешти в ЗМІ.

– Є думка, що нова хвиля арештів пов'язана з кампанією боротьби з ІДІЛ. Ви поділяєте цю думку?

– Пов'язувати кампанії проти ІДІЛ і "Хізб ут-Тахрір" – невірно. Масові справи щодо учасників "Хізб ут-Тахрір" розпочалися ще до того, як ІДІЛ став першочерговою метою спецслужб.

Окрім того, "Хізб ут-Тахрір" й ІДІЛ є ідеологічними опонентами, діяльність "Хізб ут-Тахрір" заборонена на території, контрольованій угрупуванням "Ісламська держава".

Почали з "Хізб ут-Тахрір", але ними не обмежаться

– Якщо переходити до кримської тематики, є точка зору, що арешти обвинувачених в участі в "Хізб ут-Тахрір" варто пов'язувати зі спробою залякати кримських мусульман, адже деякі з першої хвилі затриманих були громадянські-активними людьми, окрім того що вони – мусульмани . Який може бути мотив? Чи впливає на ситуацію те, що зараз ФСБ Криму очолює такий собі генерал Палагін, перебування якого в Башкирії пов'язують з кампанією переслідування "Хізб ут-Тахрір"? Кажуть, що свій башкирський досвід він тепер застосовує в Криму.

– Що стосується згаданих вами кримінальних справ в Криму, то, окрім постанов про пред'явлення обвинувачення за першою з них і публікацій у пресі, інших матеріалів я поки не бачив, тому мені складно дати оцінку.

Щодо "башкирського досвіду" – він, м'яко кажучи, не найпозитивніший. Башкортостан і Татарстан – регіони, звідки часто надходять скарги на застосування катувань стосовно затриманих у рамках антиекстремістських справ. Часом – дуже жорстоких тортур. Не дай бог, щоб такий досвід і в такій формі перейшов на Крим.

У Криму існувала досить масова організація "Хізб ут-Тахрір", навіть зараз російська влада вимірює тисячами кількість її членів.

Можу припустити, що до певного моменту Москва з політичних міркувань обмежувала тиск на мусульманське співтовариство в Криму. Тривала політична гра, в рамках якої Муфтіят намагалися протиставити Меджлісу. Тому кількість заарештованих за так звану "екстремістську діяльність" до останнього часу була значно меншою, аніж озвучені раніше прогнози експертів.

Звертає на себе увагу те, що перша кримінальна справа була порушена в Севастополі, території з особливим адмінстатусом.

Якби йшлося про будь-який інший суб'єкт федерації, при наявності списків настільки великої кількості учасників забороненої в Росії організації – а в Криму ці списки, ймовірно, дісталися ФСБ у спадок від СБУ – репресії були б значно масштабнішими.

Як розвиватиметься ця практика далі – передбачити складно, це залежить від цілої низки чинників.

З досвіду Росії можна сказати, що коли були створені Центри "Э" з протидії екстремізму в системі МВС і аналогічні підрозділи в ФСБ, результатом стала велика кількість кримінальних справ. Несподівано всюди почали виявлятися численні "екстремісти" (десь справжні, але частіше – уявні).

Це легко пояснити, адже виявлені "екстремісти" – це показник успіху спецслужб, який можна використовувати для побудови кар'єри, нарощування бюджету і штатів.

Ця проблема стосується не тільки "Хізб ут-Тахрір", є й інші мирні мусульманські спільноти, які зараз в Росії заборонені. Просто "Хізб ут-Тахрір" був помітний в Криму. Тому почали з них.

Але ними, безумовно, не обмежаться.

Марія Томак, Центр Громадянських Свобод, координатор кампанії #LetMyPeopleGo, спеціально для УП

powered by lun.ua
Як редактора "Європейської правди" наймали працювати на кремлівську пропаганду
Антикорупційний тримайте крок
Люди Z. Якою є нинішня молодь, як з нею спілкуватися та до чого готуватися
Як українцю купити нерухомість за кордоном
Усі публікації