13 ключів від кабінету президента. Як визначити переможця ще до виборів — метод Ліхтмана

П'ятниця, 28 серпня 2020, 05:30
ФОТО: TWITTER ALLAN LICHTMAN

Якщо хочеш розсмішити всесвіт, склади прогноз на 2020 рік.

Алана Ліхтмана, американського професора-історика, автора дев’яти книжок, понад сотні наукових статей і власного метода прогнозування переможця президентських виборів в США під назвою "13 ключів до Білого дому" не лякає перспектива розсмішити всесвіт.

"Ось мій прогноз на 2020-й", – твітить він, вмостившись на дивані. Реакція миттєва: майже шість тисяч лайків під твітом.

Від мільйонів диванних експертів, астрологів і фріків від науки 73-річного американця відрізняє суттєва деталь: його політичні передбачення збуваються, починаючи з 1984 року. 

Професор Ліхтман впевнений у своїх прогнозах навіть тоді, коли вони суперечать прогнозам колег. У 2016-му він передбачив, що вибори виграє Дональд Трамп. За його словами, демократам не вистачило одного ключа, аби лишитися у Білому домі.

Ліхтман нагадує водночас усіх героїв фільмів про дивакуватих науковців. 

Він народився в Нью-Йорку. Отримав дипломи історика в Брайдансі та Гарварді.

Понад 40 років викладає в Американському університеті у Вашингтоні.

Виграв купу нагород різного штибу – від звання науковця року до чемпіонського титулу з бігу з перешкодами.

 
Професор Ліхтман впевнений у своїх прогнозах навіть тоді, коли вони суперечать прогнозам колег
Фото: Facebook Allan J. Lichtman

Про нього та його метод розповідали провідні світові медіа — CNN, New York Times, Washington Post, Wall Street Journal, Newsweek, Le Monde, Die Welt та інші.

Цього року професор вдесяте назвав ім’я майбутнього президента США. Він впевнений у перемозі Джо Байдена над Дональдом Трампом.

І вдесяте переконаний, що йому не доведеться червоніти за помилку.

Алан Ліхтман розповів "Українській правді", що спільного у землетрусів і президентських виборів, чому його ненавидять політичні аналітики, як він вирішує внутрішній конфлікт демократа за політичними переконаннями з об’єктивністю ученого-історика, в якому випадку його прогноз щодо перемоги Джо Байдена над Дональдом Трампом може виявитися помилковим. А також порадив українцям знайти свого історика, який підбере "ключі" до кабінету президента на Банковій.

Одного разу в Каліфорнії

– 1980-й, розпал Холодної війни. В Каліфорнійському технологічному інституті зустрічаються американський історик і радянський сейсмолог. Звучить як початок анекдоту або шпигунського трилеру.

Тим не менш, з Володимиром Кейлісом-Бороком ви не лише знайшли спільну мову, а й погодились співпрацювати. Як і чому це сталося?

– Певною мірою, це справді нагадувало жарт. Ми були дивакуватою парочкою вчених.

Я – історик, що захистив докторську в Гарварді. Він – провідний світовий авторитет з прогнозування землетрусів, один із одинадцяти вчених, які на той час були членами обох національних академій наук – радянської і американської.

Коли ми познайомились, я подумав, що, можливо, маю справу з агентом КДБ. У такому випадку він би марнував свій і мій час – я не володів державною таємницею. 

 
Алан Ліхтман читає книгу "13 ключів до Білого дому"

– Кажуть, йому довелось прикласти чимало зусиль, аби вмовити вас працювати разом. Це правда? 

– Саме так. Звісно, як людина розумна і завбачлива, на його пропозицію я сказав: "Ми не будемо співпрацювати! Можливо, тут, у південній Каліфорнії або в Союзі, землетруси когось цікавлять. Але я маю повертатись до Вашингтону та Американського університету. Там усім начхати на це".

Він відповів: "О ні, я більше не хочу мати справу з землетрусами. Послухайте, я закохався в політику. Але я живу в СРСР. Вибори в Союзі? Облиште! У нас майже монархія. Владу має верховний лідер або, зрештою, його спадкоємець".

Мені здається, у Росії мало що змінилось з тих часів.

Якби мене сьогодні попросили спрогнозувати результати виборів у Росії, мені б вистачило п’яти хвилин: "Перемагає Путін!". Але то інша історія, що немає відношення до наукового прогнозування...

Отже, Кейліс-Борок мене вмовив, і ми почали досліджувати історію виборів у США.

Ми проаналізували американські президентські вибори за сто двадцять років, від 1860-го до 1980-го. Від перемоги Авраама Лінкольна у часи коней і карет, коли радіо ще не вигадали, жінки не мали права голосувати, а мої предки ще не емігрували сюди з Молдови. І до моменту, коли людство продовжувало відкривати для себе космос, а на виборах переміг Рональд Рейган.

У результаті цього дослідження сформулювали 13 ключів – простих питань, які потребують однозначної відповіді – "так" або "ні".

Якщо ви поставите ці 13 питань щодо партії влади і отримаєте шість або більше негативних відповідей – це означає, що наступні вибори ця партія програє.

"Стабільність" або "землетрус"?

– Ви застосовуєте методи передбачення землетрусів для політичних прогнозів. Уявімо, що ви пояснюєте це для дитячої книжки із серії "Як це працює?". У чому суть вашого методу?

– Добре, ось вам комікс-версія нашої наукової колаборації. 

Дітки, це був 1981-й – задовго до вашого народження. У ті часи, а подекуди навіть зараз, люди розглядали вибори як протистояння: республіканці проти демократів, ліберали проти консерваторів.

Ми відкинули цей підхід. Натомість, поглянули на вибори крізь призму геофізичних термінів Кейлісa-Борока, пов’язаних із землетрусами. 

"Стабільність" – коли партія, що править в Білому домі, залишає за собою Білий дім, "землетрус" – коли партія, що при владі, програє.

Інсайт, що стоїть за цими 13 ключами такий: досягнення або невдачі партії влади при управлінні країною – лише це має значення. Іншими словами, чи готові ви дати партії, що сьогодні при владі, ще один термін. 

Метод "13 ключів" працює лише для США? Чи він може використовуватись будь-де у світі? 

– Звісно, ви не можете взяти 13 ключів, які я вивів з американської історії, і використати в Україні, Індії або Австралії.

Саме тому, спираючись на них, я ніколи не намагаюсь прогнозувати результати виборів у інших країнах.

Однак вчений, що має достатньо знань про історію вашої країни, зможе створити унікальні ключі саме для України.

Іноді голосування переростає в емоційний протест, коли люди голосують проти партії влади та її кандидата, незважаючи на їхні досягнення.

– Це критично важливий момент, який часто не розуміють в моїй системі. Є 13 питань і все, що вам потрібно – дати 13 відповідей.

Перший афроамериканець, перша жінка, голосування онлайн, Трамп змінив риторику – це все не принципово для результатів виборів, якщо не стосується 13 ключових питань. 

13 ключів до Білого Дому

7 "ні", що принесуть поразку Дональду Трампу на виборах 2020 року за версією Алана Ліхтмана.

Ключ №1. Партійний мандат

Чи здобула партія, що при владі, більше місць у Палаті представників США у проміжних виборах, ніж на попередніх?

Ні. Республіканці програли проміжні вибори в США в 2018 році.

Ключ №2. Конкуренція

Поміж кандидатами від партії, що при владі, відсутня конкуренція?

Так. Жоден республіканець не кинув виклик Трампу. 

Ключ №3. Посада

Кандидат від партії, що при владі, – теперішній президент?

Так. Не схоже, щоб Трамп мав намір відійти від справ.

Ключ №4. Треті партії

Чи відсутній у перегонах за президентську посаду представник третьої партії або незалежний кандидат?

Так. Незважаючи на заяви репера Каньє Веста, це перегони двох партій.

Ключ №5. Короткострокова економіка

Чи зміцніла економіка за короткий проміжок часу?

Ні. Пандемія штовхнула країну в рецесію.

Ключ №6. Довгострокова економіка

Зростання економіки протягом цього президентського терміну було таким саме швидким, як і за двох попередніх, або ліпшим?

Ні. Пандемія спровокувала негативний показник ВВП в 2020-му.

Ключ №7. Зміна політики

Чи здійснила адміністрація вагомі зміни у внутрішній політиці?

Так. Трамп вніс докорінні зміни в політику обамівської ери.

Ключ №8. Соціальні протести

Чи відсутні соціальні протести протягом президентського терміну?

Ні. У США триває протест "Black lives matter", що переростає у сутички із застосуванням зброї і вчиненням насильства.

Ключ №9. Скандал 

Чи обійшовся Білий дім без скандалів?

Ні. Проти президента Трампу була розпочата процедура імпічмента. Крім того, він "засвітився" в кількох міжнародних скандалах.

Ключ №10. Поразки на міжнародній арені

Чи обійшлася адміністрація без помітних провалів у зовнішній політиці чи військових питаннях?

Так. З Трампом у Штатів було кілька непростих моментів, але вони не перетекли в щось серйозніше.

Ключ №11. Досягнення на міжнародній арені

Чи досяг Білий дім визначних дипломатичних або військових успіхів за кордоном?

Ні. Трамп не має ані досягнень, ані поразок у цій сфері.

Ключ №12. Харизма провладного кандидата

Чи є кандидат від партії при владі харизматичним?

Ні. Трамп – шоумен, але це подобається лише вузькому прошарку населення.

Ключ №13. Харизма конкурента

Чи кандидат від опозиції не є харизматичною особистістю чи національним героєм?

Так. Байден – гідна людина, емпат. Але він не є ані надихаючим, ані харизматичним.

"Ти поховав політологію і політичний аналіз"

Як часто вам доводиться чути, що описувати простір політики за допомогою математичних алгоритмів і геофізичних термінів і будувати на цьому прогнози – майже те саме, що вигадувати формулу кохання? 

– Мені 73, і я досі відчуваю метеликів у животі, коли працюю над прогнозами. Тому що протягом 40 років я виставляв себе на лінію вогню. Усі ці 40 років я вислуховував критику. 

Але ані тепер, ані тоді я не переймався. Ключі працювали, я продовжував правильно передбачати результати виборів, часто всупереч прогнозам експертів або результатам соцопитувань. 

У 1988-му я передбачив, що переможе Джордж Буш-старший, віце-президент Рональда Рейгана. Хоча він відставав від свого опонента-демократа Майкла Дукакіса. 

 
Алан Ліхтман та Джо Байден

Наприкінці ХХ століття політологи раптом усвідомили: великі складні моделі з різноманітними алгоритмами не працюють. Вони показують помилкові результати. 

Найефективніші моделі – ті, що схожі на мої ключі, які поєднують певні суб’єктивні судження та сухі факти, як-от кількість перемог і поразок на виборах до Палати представників.

Я двічі був ключовим спікером на міжнародному саміті прогнозів, друкувався в найавторитетніших політологічних та економічних наукових журналах. Тим не менш, серед професійних політологів трапляються вузьколобі. Мені і сьогодні все ще прилітає від них.

Це зрозуміло. Коли у 1981 році я показав свої ключі знаному політологу, він сказав: "Ти щойно поховав політологію і політичний аналіз".

За моєю системою, 90% того, на що зазвичай звертають увагу політологи та політичні аналітики, не має жодного значення. 

– Одне з тверджень ваших опонентів: ваші ключі – суб’єктивна річ. Перш за все ті, що пов’язані з особистостями кандидатів. 

– Звісно, деякі з них суб’єктивні. Ми ж маємо справу з людськими створіннями! Ви не можете скоротити людей до розміру формул.

Але, зазначу, лише 2 з 13 ключів пов’язані з особистими якостями кандидатів.

Один із них запитує, чи можна кандидата від провладної партії вважати тим єдиним на ціле покоління харизматичним лідером, що надихає – як, наприклад, Рональд Рейган у 1980-му чи Барак Обама у 2008-му.

І другий такий ключ – чи кандидат від опозиційної партії не є харизматичною особистістю або національним героєм.

 
Алан Ліхтман та Білл Клінтон

– Як ви оцінюєте харизму кандидатів?

– Звертаю увагу на кілька речей. Медіа, суспільна думка мають визнати цю особу надзвичайною. Як це було з Кеннеді, Рейганом, Обамою 2008-го – не 2004-го!

Наступний крок – вивчити опитування, аби побачити персональні рейтинги. 

Ось чому я не даю Дональду Трампу "харизматичний" ключ. Дональд Трамп великий шоумен, але його підтримують лише 25-30%. При цьому він не подобається 60% американців. Понад 60% вважають його відверто ненадійним.

Це не ті показники, які повертають ключ на користь нинішньої влади.

– Ваші шкали не враховують, наскільки активною була передвиборча кампанія конкретного кандидата. Це справді не має значення? 

– Мої передбачення – про фінальний результат, я не беру до уваги щоденні успіхи та поразки під час передвиборчих кампаній. Висвітлювати їх – робота медіа.

Журналісти не можуть просто сказати: "Ліхтман передбачив оце і оце, тож побачимось за три місяці!" Це так не працює, хіба ні?

– Скільки часу займає підготовка нового прогнозу?

– Чимало. Я постійно оновлюю інформацію для ключів. Майже щоразу роблю прогноз ще до того, як почнеться виборча кампанія. Часто – за кілька років. 

Я розповів про 2008-й на початку 2006-го. Результати 1984-го прогнозував у квітні 1982-го. Про 2012-й повідомив у січні 2010-го.

Але часом, як у 2016-му, ключі проявляються лише за кілька місяців до вирішального моменту.

 
Алан Ліхтман: "Якби я прогнозував, спираючись на власні смаки, був би, м’яко кажучи, не надто ефективним"
Фото: Wikipedia

– Ви симпатизуєте демократам.

– Так.

– Як вам вдається поєднувати об’єктивність у прогнозах із власними політичними уподобаннями?

– Найскладніше для мене в цій роботі – протягом чотирьох десятиліть ховати власні уподобання куди подалі. Якби я прогнозував, спираючись на власні смаки, був би, м’яко кажучи, не надто ефективним.

Істориків із перших днів навчання готують до беземоційної інтерпретації, вчать не перекладати свої сучасні погляди на минуле.

До 2012 року я встиг передбачити перемогу 4 республіканців і 5 демократів. А в 2016-му передбачив перемогу Дональда Трампа, бо нарахував шість негативних ключів проти демократів, що тоді були при владі.

Це, як ви можете уявити, не додало мені популярності у демократичній на 90% столиці.

– Чи були випадки, коли вам доводилось редагувати прогноз через нові обставини?

– Моя система дозволяє отримати точний результат – настільки, наскільки це можливо.

Однак є історія, згадка про яку мене досі засмучує – американські президентські вибори 2000-го. Тоді, як я і передбачав, демократ Ел Гор отримав найбільшу кількість голосів виборців. Але президентом став Джордж Буш-молодший, бо він виграв голоси вибірників. Його перевага – 537 голосів із 6 млн у Флориді.

Але ніхто насправді не знав, хто переміг у Флориді. За шість тижнів після виборів Верховний суд постановив припинити перерахунок. Десятки тисяч голосів афроамериканців тоді не врахували. Це були вкрадені вибори. 

"Трамп і втручання росіян – фактори ризику"

– Ваш новий прогноз: на виборах 2020 року Байден перемагає Трампа. Один із 13 ключів присвячений скандалам. І Трамп, і Байден фігурували в скандалах. Як цей фактор впливає на шанси обох кандидатів? 

– У 2016-му Дональда Трампа спіймали "на гарячому" – є записи, де він говорив про сексуальні домагання до жінок. Але це суттєво не вплинуло на його рейтинг, бо він не був діючим президентом. Інша річ – скандали за час президентської каденції, яких було чимало.

Щодо історії про Байдена та Україну, вона нерелевантна з двох причин. По-перше, на сьогодні ніхто не довів його злочин. По-друге, він в опозиції. А "скандальний" ключ завжди потужніше б’є по президенту або іншому кандидату від партії влади.

У 2020-му скандали – один із семи негативних ключів, які свідчать про поразку партії влади. Нагадаю, щоб втратити президентське крісло, достатньо шести.

Тому я прогнозую, що Байден переможе.

 
Алан Ліхтман: "Мені 73, і я досі відчуваю метеликів у животі, коли працюю над прогнозами"
Фото: twitter Allan Lichtman

– Отже, ваш прогноз оголошено. Які ви бачите ризики для його здійснення?

– Є дві речі, які сьогодні заважають мені спати.

Перша – тиск на виборців. Ми знаємо, що Дональд Трамп намагається вплинути на голосування, завадити людям волевиявитися (Трамп критикує систему голосування поштою, а місяць тому пропонував відкласти вибори до кращих часів – УП).

Друга – російське втручання. Росіяни повертаються! За чотири роки вони багато чому навчилися. Можуть навіть спробувати проникнути в нашу виборчу інфраструктуру.

Ці речі більш пов’язані з американською демократією, ніж з моєю системою прогнозування. Але вони можуть добряче зіпсувати наші вибори.

– Президентські вибори, що наближаються, особливі для вас – це десятий прогноз. Маєте традицію святкування своїх "а я ж вам казав"?

– Найближчим часом я навряд чи кудись виберусь для святкування: надворі пандемія, а я в групі ризику – 73-річний, що пережив рак.

Зізнаюся, мені, старому динозавру, віртуальний світ припав до смаку. Мій "вуглецевий слід" зараз мінімальний: не потрібно нікуди їхати чи летіти, є можливість працювати швидше і ефективніше.

Я не лише політичний прогнозист, а й офіційний експерт y справах про захист прав і свобод американців. Наприклад, найближчим часом мав би виступати в Техасі. Але завдяки самоізоляції роблю це в онлайні. Та ж історія з політичними прогнозами. Спустився до підвалу, увімкнув комп’ютер – і працюєш.

Скільки людей працюють над вашими прогнозами?

– Я і моя дружина Керін Штріклер, двометрова чемпіонка з триатлону та політична активістка. Ми команда мрії – низенький єврей і білявка, що вища за нього на 15 сантиметрів.

Алан Ліхтан та його дружина
Алан Ліхтман та його дружина Керін Штріклер
Фото: Facebook Allan J. Lichtman

У фільмі Пола Керрі "2:22" головний герой відрізнявся від інших своєю уважністю. Він постійно записував усе, що відбувалося довкола – у блокнотах, на склі та серветках. Як збираєте інформацію ви?

– Я майже не веду нотаток. Списки завдань, де треба щось відмічати, графіки – не моя тема. У більшості випадків зберігаю інформацію в голові.

Зі слів дружини, я літаю в хмарах, бо замислившись, не помічаю нічого, наштовхуюсь на меблі, можу не знати де я, не розуміти як пройти з пункту А до пункту Б.

Тобто, прокручуючи в голові деталі чергового прогнозу, ви можете пропустити день народження дружини чи спізнитися на літак?

– Цілком ймовірно. Однак я ніколи не пропускаю день народження дружини чи нашу річницю весілля. Не забувайте, я маю справу з двометровою чемпіонкою з триатлону.

Розмовляла Анна Синящик, для УП



powered by lun.ua
Головне на Українській правді