«Коли місяць сховався за хмарами, я поплив на берег». Історія викрадення і втечі судді Чауса з перших вуст
Верстка: Сергій Корнієнко
Микола Чаус міг би назавжди залишитись одним із сотен непримітних імен у списку служителів Феміди. Але одного разу опинився на службі не міфічних богів, а реальних українських політиків. І тоді життя 50-річного судді різко перевернулось.
— Понеділок, 21 Лютого 2022
ЗМІСТ
9
8
7
6
5
4
3
2
1
У 2015 Чаусу випала "честь" розглядати кульмінаційну справу – арештувати Геннадія Корбана. Тодішнього соратника олігарха Ігоря Коломойського, який на довиборах у Верховну Раду конкурував з близьким до президента Порошенка політиком Сергієм Березенком.
Вже за місяць після того історичного засідання Чаус потрапив під приціл НАБУ. Суддю "вели" півроку і затримали на хабарі. Цей момент став не менш пам'ятним, ніж рішення по Корбану, адже гроші детективи знайшли у скляних банках, одну з яких закопали під парканом біля суддівської дачі.
Одразу після гучного викриття Чаус зник. І трохи згодом знайшовся в Молдові. Журналісти-розслідувачі розповідали, що його вивезення могло було організоване оточенням тодішнього президента Петра Порошенка. Зокрема, екскерівником військової розвідки Василем Бурбою, який в інтерв'ю УП не став прямо розповідати про цю історію.
У Кишиневі, перебуваючи у розшуку й офіційно попросивши політичного притулку, суддя жив до весни 2021 року. І він, і українські правоохоронці чекали остаточного рішення молдовського суду, який у березні 2021 зрештою відмовив Чаусу у прихистку. Тож екстрадиція в Україну наближалась, і тоді, у квітні, суддя знову зник.
Просто посеред дня в Кишиневі його викрали і увезли в невідомому напрямку. Майже 4 місяці чоловіка утримували в невідомому місці. І зрештою колишній столичний суддя знайшовся в одних шортах у селі на Вінниччині.
Вже за місяць після того історичного засідання Чаус потрапив під приціл НАБУ. Суддю "вели" півроку і затримали на хабарі. Цей момент став не менш пам'ятним, ніж рішення по Корбану, адже гроші детективи знайшли у скляних банках, одну з яких закопали під парканом біля суддівської дачі.
Одразу після гучного викриття Чаус зник. І трохи згодом знайшовся в Молдові. Журналісти-розслідувачі розповідали, що його вивезення могло було організоване оточенням тодішнього президента Петра Порошенка. Зокрема, екскерівником військової розвідки Василем Бурбою, який в інтерв'ю УП не став прямо розповідати про цю історію.
У Кишиневі, перебуваючи у розшуку й офіційно попросивши політичного притулку, суддя жив до весни 2021 року. І він, і українські правоохоронці чекали остаточного рішення молдовського суду, який у березні 2021 зрештою відмовив Чаусу у прихистку. Тож екстрадиція в Україну наближалась, і тоді, у квітні, суддя знову зник.
Просто посеред дня в Кишиневі його викрали і увезли в невідомому напрямку. Майже 4 місяці чоловіка утримували в невідомому місці. І зрештою колишній столичний суддя знайшовся в одних шортах у селі на Вінниччині.
За цінного свідка і фігуранта "билися" Служба безпеки і НАБУ. Наразі його справу про хабар у банках направили до суду. Однак повної версії, що відбувалось із Чаусом останні 6 років, а значною мірою, під час і після викрадення, суспільство досі не чуло.
Можливо тому, що за даними журналістів-розслідувачів, до викрадення могли бути причетні українські розвідники. А в долі судді Чауса чималу роль зіграли впливові посадовці як колишньої, так і нинішньої влади.
"Українська правда" отримала у розпорядження текст офіційних свідчень Миколи Чауса та заступника голови Офісу президента Андрія Смирнова. Ці покази вони дали у серпні-вересні 2021 року слідчим СБУ. Розповідаємо про таємні сторінки в житті судді Чауса.
Матеріал побудований на показах саме Чауса і частково – Смирнова. "Українська правда" переказує сказане свідками під присягою. Діалоги в тексті відтворені за спогадами героїв максимально близько до тексту.
У розпорядженні редакції опинились тексти не всіх допитів Чауса, тому один епізод його історії пропущений.
Можливо тому, що за даними журналістів-розслідувачів, до викрадення могли бути причетні українські розвідники. А в долі судді Чауса чималу роль зіграли впливові посадовці як колишньої, так і нинішньої влади.
"Українська правда" отримала у розпорядження текст офіційних свідчень Миколи Чауса та заступника голови Офісу президента Андрія Смирнова. Ці покази вони дали у серпні-вересні 2021 року слідчим СБУ. Розповідаємо про таємні сторінки в житті судді Чауса.
Матеріал побудований на показах саме Чауса і частково – Смирнова. "Українська правда" переказує сказане свідками під присягою. Діалоги в тексті відтворені за спогадами героїв максимально близько до тексту.
У розпорядженні редакції опинились тексти не всіх допитів Чауса, тому один епізод його історії пропущений.
ДІйові особи
Микола Чаус – на початку цих подій, у 2016, йому було 49 років. Працював суддею Дніпровського райсуда Києва з 2002 року. Офіційно звільнений у кінці 2017.
Олександр Грановський – ексдепутат від "Блоку Петра Порошенка", якого називали неофіційним куратором судової системи в часи п'ятого президента.
Андрій Смирнов – раніше був адвокатом, з вересня 2019 року – заступник голови Офісу президента. Вперше зустрівся з Чаусом у 2015 році, коли захищав Геннадія Корбана.
Кім Веремійчук – колега Смирнова, адвокат; високий чоловік 35-40 років з русявим волоссям.
Сергій Лисенко – колишній столичний прокурор, був звільнений після скандалу щодо так званого угруповання "Лисі птахи"; зустрічався з депутатом Грановським.
Антон Шевцов – екскерівник поліції Вінниччини, якого в 2016 році підозрювали у державній зраді. Публічно заявляв про свою причетність до вивезення Чауса в Молдову.
Неля Ластівка – у 2016 році голова Дніпровського райсуду Києва, де працював Чаус.
Юліан Балан – молдавський адвокат Чауса;
Віталій Бурдак і Олександр Дульський – українські адвокати;
Оксана Бірса – колега Чауса; Віктор Собков – колишній помічник Чауса; Світлана Чаус – дружина судді;
охоронці Чауса і чимало невідомих чоловіків.
Другорядні
Дія перша. Перший день судді Чауса після хабара
10 серпня 2016 року
Вранці наступного дня після того, як детективи НАБУ знайшли чаусівську банку з хабарем, суддя дзвонить знайомим. Але слухавку від нього вже ніхто не бере. Відповідає лише Неля Ластівка.
Ластівка: "Вам потрібно піти у відпустку. А я посприяю у пошуках гарних адвокатів."
Чаус: "Добре. Зараз я під'їду в суд."
Суддя не став запитувати, чи потрібно йому буде платити за "гарних адвокатів", оскільки зрозумів слова своєї керівниці Ластівки так, що витрачатись йому не прийдеться. Згодом ані сам Чаус, ані його юристи не порушували питання оплати, з чого чоловік зробив висновок, що хтось зробив це за нього.
Біля суду Чауса зустрів його помічник Віктор Собков, який забрав у судді заяву на відпустку і передав записку. На аркуші паперу був написаний лише номер телефону і прізвище: "Смирнов".
Вранці наступного дня після того, як детективи НАБУ знайшли чаусівську банку з хабарем, суддя дзвонить знайомим. Але слухавку від нього вже ніхто не бере. Відповідає лише Неля Ластівка.
Ластівка: "Вам потрібно піти у відпустку. А я посприяю у пошуках гарних адвокатів."
Чаус: "Добре. Зараз я під'їду в суд."
Суддя не став запитувати, чи потрібно йому буде платити за "гарних адвокатів", оскільки зрозумів слова своєї керівниці Ластівки так, що витрачатись йому не прийдеться. Згодом ані сам Чаус, ані його юристи не порушували питання оплати, з чого чоловік зробив висновок, що хтось зробив це за нього.
Біля суду Чауса зустрів його помічник Віктор Собков, який забрав у судді заяву на відпустку і передав записку. На аркуші паперу був написаний лише номер телефону і прізвище: "Смирнов".
“
10 серпня 2016 року відбулася зустріч мене, Грановського Олександра та Лисенка Сергія. В ході зустрічі Грановський пояснив обставини ситуації, яка відбулася з Чаусом, та сказав, що тому потрібен адвокат. Я погодився.
Отже, вже першого дня після викриття НАБУ Чаус зустрівся з адвокатом Смирновим, вони обговорили справу про хабар і подальші плани.
Смирнов: "Дуже прошу вас поки поїхати у відпустку кудись на південь України."
Чаус: "Якщо дуже треба, то поїду. Однак виїхати й залишатись у спокої та безпеці буде складно, тому що мною займається НАБУ і цікавляться журналісти."
Смирнов: "Я можу знайти безпечне місце і дати вам охорону. У Києві є спеціальні фірми, які цим займаються, все буде в порядку. На допити з вами буде ходити інший адвокат, я сам не хочу "світитись" у цій справі."
(телефонує): "Кім, привіт. Приїдь будь ласка у кафе біля Апеляційного суду."
Тим "іншим адвокатом" був колега Смирнова – Кім Веремійчук. Він познайомився з Чаусом, підписав договір і разом із ним пішов на допит у НАБУ. Там підозрюваний у хабарі відмовився давати покази, посилаючись на право не свідчити проти себе.
Після цього Чаус з адвокатом поїхав провести сина в Карпати, на збори з футболу. Десь на вокзалі чоловіки придбали судді простий вживаний мобільний телефон та нову сім-картку.
Веремійчук: "Тепер зв'язок зі мною тримайте лише через цей телефон!"
Після цього, якийсь час поспілкувавшись з юристом в його офісі про справу НАБУ, Чаус поїхав додому. Дорогою він хотів заїхати до суду, однак у будівлю його, без пояснень, не пустили.
Смирнов: "Дуже прошу вас поки поїхати у відпустку кудись на південь України."
Чаус: "Якщо дуже треба, то поїду. Однак виїхати й залишатись у спокої та безпеці буде складно, тому що мною займається НАБУ і цікавляться журналісти."
Смирнов: "Я можу знайти безпечне місце і дати вам охорону. У Києві є спеціальні фірми, які цим займаються, все буде в порядку. На допити з вами буде ходити інший адвокат, я сам не хочу "світитись" у цій справі."
(телефонує): "Кім, привіт. Приїдь будь ласка у кафе біля Апеляційного суду."
Тим "іншим адвокатом" був колега Смирнова – Кім Веремійчук. Він познайомився з Чаусом, підписав договір і разом із ним пішов на допит у НАБУ. Там підозрюваний у хабарі відмовився давати покази, посилаючись на право не свідчити проти себе.
Після цього Чаус з адвокатом поїхав провести сина в Карпати, на збори з футболу. Десь на вокзалі чоловіки придбали судді простий вживаний мобільний телефон та нову сім-картку.
Веремійчук: "Тепер зв'язок зі мною тримайте лише через цей телефон!"
Після цього, якийсь час поспілкувавшись з юристом в його офісі про справу НАБУ, Чаус поїхав додому. Дорогою він хотів заїхати до суду, однак у будівлю його, без пояснень, не пустили.
“
Під час спілкування у кафе Чаус дуже нервував… Він дуже хотів безпосередньо зв'язатися з Грановським або Лисенком, аргументуючи це тим, що він для них багато зробив і вони мають йому тепер допомогти.
Приблизно о 19 – 19:30 годині перший день судді Чауса у статусі фігуранта мав би закінчитись.
Дія друга. Перша спецоперація «Чаус»: вивезення з Києва
Серпень 2016
Орієнтовно за пів години після того, як Чаус приїхав додому, на його новий мобільник пролунав дзвінок.
Веремійчук: "Я зараз під вашим будинком. З вами хочуть зустрітись і переговорити люди, які можуть взяти вас під охорону."
Чаус: "Чи потрібно мені брати із собою якісь речі?"
Веремійчук: "Ні, запевняю вас, що не потрібно."
Суддя вийшов у домашньому одязі, прихопивши лише паспорт. Біля під'їзду стояв його адвокат, а неподалік чекало таксі.
У цьому таксі вже сидів Смирнов. Чаус сів в автівку, і вона рушила в невідомому напрямку з Дарниці на правий берег. Чаусу нічого не пояснювали, сказавши лише, що їдуть у відпустку на південь.
Орієнтовно за пів години після того, як Чаус приїхав додому, на його новий мобільник пролунав дзвінок.
Веремійчук: "Я зараз під вашим будинком. З вами хочуть зустрітись і переговорити люди, які можуть взяти вас під охорону."
Чаус: "Чи потрібно мені брати із собою якісь речі?"
Веремійчук: "Ні, запевняю вас, що не потрібно."
Суддя вийшов у домашньому одязі, прихопивши лише паспорт. Біля під'їзду стояв його адвокат, а неподалік чекало таксі.
У цьому таксі вже сидів Смирнов. Чаус сів в автівку, і вона рушила в невідомому напрямку з Дарниці на правий берег. Чаусу нічого не пояснювали, сказавши лише, що їдуть у відпустку на південь.
“
Через месенджер зі мною зв'язалися – або Грановський, або Лисенко, хто точно не пригадую. Мені сказали, що необхідно, щоб Чаус прибув до підземного паркінгу, де його чекатимуть.
Смирнов: "Пане Чаусе, цей чоловік відвезе вас у відпустку. Він з фірми."
З якої саме – адвокат не уточнив. Однак Чаус подумав, що це найнятий для нього охоронець.
Невідомий чоловік: "Лягайте на заднє сидіння автівки."
Суддя виконав вказівку невідомого, заліз в його машину, і вони вдвох виїхали з паркінгу, залишивши адвокатів позаду.
За півтора тижня Чаус залишить Україну. Між цими двома моментами він ще зробить зупинку в Ірпені, де охоронці на якийсь час поселять його в квартирі.
Повернеться суддя лише за 4,5 роки. Тобто його повернуть.
З якої саме – адвокат не уточнив. Однак Чаус подумав, що це найнятий для нього охоронець.
Невідомий чоловік: "Лягайте на заднє сидіння автівки."
Суддя виконав вказівку невідомого, заліз в його машину, і вони вдвох виїхали з паркінгу, залишивши адвокатів позаду.
За півтора тижня Чаус залишить Україну. Між цими двома моментами він ще зробить зупинку в Ірпені, де охоронці на якийсь час поселять його в квартирі.
Повернеться суддя лише за 4,5 роки. Тобто його повернуть.
“
Сам процес вивезення судді з України за кордон відсутній в матеріалах, які отримала редакція. Однак раніше у публічному реєстрі було оприлюднене рішення у справі НАБУ, наразі вже видалене з публічного реєстру.
Цей документ свідчив, що відповідальним за вивезення був начальник служби безпеки президента Порошенка – Юрій Федоров. Працівники держохорони використали паспорт громадянина Молдови, схожого на Чауса, і за цим документом він суддя перетнув кордон.
Цей документ свідчив, що відповідальним за вивезення був начальник служби безпеки президента Порошенка – Юрій Федоров. Працівники держохорони використали паспорт громадянина Молдови, схожого на Чауса, і за цим документом він суддя перетнув кордон.
Дія третя. Чаус починає життя в Молдові
Вересень 2016
Новий будинок на околиці Кишиніва. У 3-кімнатній квартирі на третьому поверсі живе Чаус. Він не знає точно, де перебуває, не має телефону. За ним постійно пильнують охоронці.
Приблизно за місяць Чаус зрозумів, що він уже за кордоном, а за вікном – Молдова. Проговорився один із охоронців. Спершу суддю возили між квартирами і готелями щомісяця, а іноді і кілька разів на місяць. За весь час у Кишиневі він змінить житло щонайменше 8 разів.
Охоронці теж змінювались – раз на кілька тижнів. Їх телефоном координував інший невідомий чоловік. Ще недавно Чаус мав владу відправляти людей туди, де двічі на тиждень їх виводять на прогулянку. Тепер у такому розпорядку жив він сам.
Охоронці інструктували служителя Феміди, що робити і як себе поводити. Слідкували, щоб Чаус ні з ким не спілкувався, нікуди не зник, не наклав на себе руки. Якщо йому було щось потрібно, цим теж опікувались охоронці. А що відбувається – ніхто не пояснював.
Без гаджетів і зв'язку суддя не міг точно слідкувати за часом. Приблизно 20-25 вересня 2016 року, за місяць життя в Молдові, його вперше засвітло кудись вивели з квартири. Охоронець повіз Чауса в якесь кафе. І там вони зустрілись з гостем з Києва – Андрієм Смирновим.
Смирнов: "Дивна ситуація. І як ви опинились у Молдові?"
Чаус: "Не можу вам відповісти. Я і сам майже нічого не знаю. Мені ввели якісь речовини, і під їхньою дією вивозили. Що з моєю родиною?"
Смирнов: "З ними все добре. У мене є запитання про справу щодо хабаря…"
Чаус розповідав йому деталі. Згадав про те, що в 2008 році у нього нібито був конфлікт з Артемом Ситником, директором НАБУ (Ситник це заперечує – УП). Адвоката ця історія дуже цікавила.
Як й інша постать – Неля Ластівка, голова суду. Про її роль в історії з хабарем Смирнов теж розпитував.
Чаус: "Що ми будемо робити далі? Як захищатись?"
Смирнов: "Та все буде добре."
Чаус: "Будь ласка, допоможіть мені налагодити зв'язок із сім'єю."
Смирнов: "Ні, прямого контакту не буде."
Чаус: "Ну тоді хоча б передайте дружині записку від мене."
Смирнов: "Добре, це зроблю."
Так подружжя згодом змогло обмінятись звістками. Але адвокат не віддавав їм записки на руки. Лише дав прочитати, а потім забрав назад. Єдиним, що зміг забрати собі Чаус, було фото сім'ї, передане Смирновим з Києва.
Жовтень 2016
Одного разу Смирнов знову навідався до Чауса в Кишинів і почав розмову, яка завершилась сваркою.
Смирнов: "Я вважаю, що вам потрібно звернутись по політичний притулок у Молдові."
Чаус: "Ні, я не хочу."
Смирнов: "Я наполегливо раджу!"
Чаус: "Я відмовляюсь!"
*Сваряться*
Листопад 2016
На третьому місяці життя в Молдові Чаусу дозволили іноді дзвонити в Київ. Але лише з телефонів охоронців. Коли він говорив із дружиною, її теж вивозили з дому і теж давали чужий телефон – Смирнова.
Чаусу не дозволяли сказати жінці, де він перебуває, щоб його не вичислили правоохоронці, на випадок прослуховування.
Дещо згодом суддя говорив телефоном і зі своїм адвокатом.
Смирнов: "У вас є два варіанти: або просити політичного притулку, або повертатись в Україну, і тут активно захищатись від звинувачень НАБУ."
Чаус: "Я буду повертатись".
Смирнов: "Добре. Тоді я підготуюсь до цього."
Щоправда, як потім дізнався Чаус, це було скоріше подвійною грою. Адже у Києві і Смирнов і Веремійчук водночас "накручували" дружину: говорили, що її чоловік – злочинець-хабарник і спеціально їй не телефонує; лякали що Чаус сидітиме у в'язниці і схиляли подати заяву на розлучення, щоб не розділити з ним проблеми.
Новий будинок на околиці Кишиніва. У 3-кімнатній квартирі на третьому поверсі живе Чаус. Він не знає точно, де перебуває, не має телефону. За ним постійно пильнують охоронці.
Приблизно за місяць Чаус зрозумів, що він уже за кордоном, а за вікном – Молдова. Проговорився один із охоронців. Спершу суддю возили між квартирами і готелями щомісяця, а іноді і кілька разів на місяць. За весь час у Кишиневі він змінить житло щонайменше 8 разів.
Охоронці теж змінювались – раз на кілька тижнів. Їх телефоном координував інший невідомий чоловік. Ще недавно Чаус мав владу відправляти людей туди, де двічі на тиждень їх виводять на прогулянку. Тепер у такому розпорядку жив він сам.
Охоронці інструктували служителя Феміди, що робити і як себе поводити. Слідкували, щоб Чаус ні з ким не спілкувався, нікуди не зник, не наклав на себе руки. Якщо йому було щось потрібно, цим теж опікувались охоронці. А що відбувається – ніхто не пояснював.
Без гаджетів і зв'язку суддя не міг точно слідкувати за часом. Приблизно 20-25 вересня 2016 року, за місяць життя в Молдові, його вперше засвітло кудись вивели з квартири. Охоронець повіз Чауса в якесь кафе. І там вони зустрілись з гостем з Києва – Андрієм Смирновим.
Смирнов: "Дивна ситуація. І як ви опинились у Молдові?"
Чаус: "Не можу вам відповісти. Я і сам майже нічого не знаю. Мені ввели якісь речовини, і під їхньою дією вивозили. Що з моєю родиною?"
Смирнов: "З ними все добре. У мене є запитання про справу щодо хабаря…"
Чаус розповідав йому деталі. Згадав про те, що в 2008 році у нього нібито був конфлікт з Артемом Ситником, директором НАБУ (Ситник це заперечує – УП). Адвоката ця історія дуже цікавила.
Як й інша постать – Неля Ластівка, голова суду. Про її роль в історії з хабарем Смирнов теж розпитував.
Чаус: "Що ми будемо робити далі? Як захищатись?"
Смирнов: "Та все буде добре."
Чаус: "Будь ласка, допоможіть мені налагодити зв'язок із сім'єю."
Смирнов: "Ні, прямого контакту не буде."
Чаус: "Ну тоді хоча б передайте дружині записку від мене."
Смирнов: "Добре, це зроблю."
Так подружжя згодом змогло обмінятись звістками. Але адвокат не віддавав їм записки на руки. Лише дав прочитати, а потім забрав назад. Єдиним, що зміг забрати собі Чаус, було фото сім'ї, передане Смирновим з Києва.
Жовтень 2016
Одного разу Смирнов знову навідався до Чауса в Кишинів і почав розмову, яка завершилась сваркою.
Смирнов: "Я вважаю, що вам потрібно звернутись по політичний притулок у Молдові."
Чаус: "Ні, я не хочу."
Смирнов: "Я наполегливо раджу!"
Чаус: "Я відмовляюсь!"
*Сваряться*
Листопад 2016
На третьому місяці життя в Молдові Чаусу дозволили іноді дзвонити в Київ. Але лише з телефонів охоронців. Коли він говорив із дружиною, її теж вивозили з дому і теж давали чужий телефон – Смирнова.
Чаусу не дозволяли сказати жінці, де він перебуває, щоб його не вичислили правоохоронці, на випадок прослуховування.
Дещо згодом суддя говорив телефоном і зі своїм адвокатом.
Смирнов: "У вас є два варіанти: або просити політичного притулку, або повертатись в Україну, і тут активно захищатись від звинувачень НАБУ."
Чаус: "Я буду повертатись".
Смирнов: "Добре. Тоді я підготуюсь до цього."
Щоправда, як потім дізнався Чаус, це було скоріше подвійною грою. Адже у Києві і Смирнов і Веремійчук водночас "накручували" дружину: говорили, що її чоловік – злочинець-хабарник і спеціально їй не телефонує; лякали що Чаус сидітиме у в'язниці і схиляли подати заяву на розлучення, щоб не розділити з ним проблеми.
Дія четверта. Чаус здається в молдавську поліцію
Кінець 2016 року
На горизонті історії з'явився експрокурор Сергій Лисенко. Саме він, на думку Чауса, опікувався оплатою адвокатів і контролював їх.
Лисенка також слухались охоронці. Один із них – Сергій, або як його називає Чаус "Сєрий" – дзвонив буквально за кілька днів після домовленостей зі Смирновим про повернення судді-втікача.
Сєрий: "Зараз вам не можна приїжджати в Україну. Потрібно почекати тиждень-два."
Чаус: "Але ми з адвокатом домовились про моє повернення."
Сєрий: "Зі Смирновим я це питання погоджу."
Невдовзі Лисенко приїжджає в Кишинів. Разом із ним були ще 3 невідомих чоловіки. Чаус жалівся Лисенку на своїх адвокатів, які тиснуть на дружину. Вони говорили спершу доброзичливо, але потім гість з Києва знову піднімає тему, яка не подобається судді.
Лисенко: "Вам варто просити політичного притулку в Молдові."
Чаус: "Ні, у мене немає такого наміру."
*Сперечаються і лаються*
Лисенко (знервовано): "Ми давно могли тебе вбити, але досі бідкаємся з тобою!"
Чаус: "Дайте мені час, я подумаю."
Лисенко: "Нема коли думати! Повертатись в Україну не можна!"
Чаус (налякано): "Добре, я напишу заяву на притулок."
Лютий 2017 року
Чаус готується здаватись молдавським правоохоронцям. За вказівкою своїх адвокатів він телефонує мамі, і за цим дзвінком НАБУ вичисляє місцезнаходження підозрюваного. Коли хтось "злив" захисникам, що їх прослухали, вся компанія переїжджає в інший готель.
Там вони готують заяву про політичний притулок. Радяться з місцевим адвокатом Юліаном Баланом, який звідкись з'являється на контакті з київськими юристами.
Чаус підписує заяву, Балан передає її в адміністрацію президента Молдови. І втрьох з адвокатом Веремійчуком вони йдуть в поліцію – здаватись. Смирнов в "органи" не пішов, але весь час був неподалік.
Чауса затримали і арештували.
На горизонті історії з'явився експрокурор Сергій Лисенко. Саме він, на думку Чауса, опікувався оплатою адвокатів і контролював їх.
Лисенка також слухались охоронці. Один із них – Сергій, або як його називає Чаус "Сєрий" – дзвонив буквально за кілька днів після домовленостей зі Смирновим про повернення судді-втікача.
Сєрий: "Зараз вам не можна приїжджати в Україну. Потрібно почекати тиждень-два."
Чаус: "Але ми з адвокатом домовились про моє повернення."
Сєрий: "Зі Смирновим я це питання погоджу."
Невдовзі Лисенко приїжджає в Кишинів. Разом із ним були ще 3 невідомих чоловіки. Чаус жалівся Лисенку на своїх адвокатів, які тиснуть на дружину. Вони говорили спершу доброзичливо, але потім гість з Києва знову піднімає тему, яка не подобається судді.
Лисенко: "Вам варто просити політичного притулку в Молдові."
Чаус: "Ні, у мене немає такого наміру."
*Сперечаються і лаються*
Лисенко (знервовано): "Ми давно могли тебе вбити, але досі бідкаємся з тобою!"
Чаус: "Дайте мені час, я подумаю."
Лисенко: "Нема коли думати! Повертатись в Україну не можна!"
Чаус (налякано): "Добре, я напишу заяву на притулок."
Лютий 2017 року
Чаус готується здаватись молдавським правоохоронцям. За вказівкою своїх адвокатів він телефонує мамі, і за цим дзвінком НАБУ вичисляє місцезнаходження підозрюваного. Коли хтось "злив" захисникам, що їх прослухали, вся компанія переїжджає в інший готель.
Там вони готують заяву про політичний притулок. Радяться з місцевим адвокатом Юліаном Баланом, який звідкись з'являється на контакті з київськими юристами.
Чаус підписує заяву, Балан передає її в адміністрацію президента Молдови. І втрьох з адвокатом Веремійчуком вони йдуть в поліцію – здаватись. Смирнов в "органи" не пішов, але весь час був неподалік.
Чауса затримали і арештували.
“
Тут версія Чауса може бути неточною. В інший день він говорив на допиті, що здався не поліції, а антикорупційній прокуратурі. При цьому НАБУ заявило, що підозрюваного затримали завдяки їхнім даним. А день затримання теж має кілька версій: 1 березня у Чауса і 28 лютого в тодішньої української прокуратури.
Під арештом у Молдові суддя був півтора місяці. Потім він вийшов під домашній арешт – на нову орендовану адвокатами квартиру, жив там без охорони. Але постійно відчував, що за ним слідкують.
Тепер Чаусу нарешті дали власний телефон – за 8 місяців після виїзду за кордон. Тоді ж до нього вперше приїхала дружина Світлана. А ще за кілька місяців вона разом із дітьми перебралась жити у Кишинів.
Вийшовши із СІЗО, суддя з адвокатами сходив на допит: детектив НАБУ для цього приїхав у Кишинів. Однак давати свідчення Чаус знову відмовився.
З усіх сторін його знову стали переконувати не вертатись додому.
Адвокат Веремійчук: "Ні в якому разі не їдьте в Україну! Там вас вважають злочинцем, нічого гарного, тим паче справедливості, на вас там не чекає. У Молдові у вас все буде добре, вам обов'язково нададуть статус політичного біженця."
…
Сергій Лисенко: "Повернутись в Україну ви зможете лише за кілька років."
Чаус: "Я не хочу залишатись тут так довго. Та й як ми із сім'єю житимемо тут?"
Сергій Лисенко: "Вам з усім допоможуть."
…
Суддя з Києва Оксана Бірса: "Добрий день."
Чаус: "Добрий! Підкажіть будь ласка, які мої справи в Україні? Чи можете розповісти детальніше, що відбувається?"
Бірса: "Нічого не можу вам сказати. Але я надішлю документ, який вам потрібно буде підписати."
З подачі колеги й адвокатів суддя підписав коротку заяву: про те, що він не виконував жодних незаконних вказівок і не чинив незаконно. Захисники пояснили: це потрібно, щоб він не пішов на угоду зі слідством, не змінив свідчення.
Тепер Чаусу нарешті дали власний телефон – за 8 місяців після виїзду за кордон. Тоді ж до нього вперше приїхала дружина Світлана. А ще за кілька місяців вона разом із дітьми перебралась жити у Кишинів.
Вийшовши із СІЗО, суддя з адвокатами сходив на допит: детектив НАБУ для цього приїхав у Кишинів. Однак давати свідчення Чаус знову відмовився.
З усіх сторін його знову стали переконувати не вертатись додому.
Адвокат Веремійчук: "Ні в якому разі не їдьте в Україну! Там вас вважають злочинцем, нічого гарного, тим паче справедливості, на вас там не чекає. У Молдові у вас все буде добре, вам обов'язково нададуть статус політичного біженця."
…
Сергій Лисенко: "Повернутись в Україну ви зможете лише за кілька років."
Чаус: "Я не хочу залишатись тут так довго. Та й як ми із сім'єю житимемо тут?"
Сергій Лисенко: "Вам з усім допоможуть."
…
Суддя з Києва Оксана Бірса: "Добрий день."
Чаус: "Добрий! Підкажіть будь ласка, які мої справи в Україні? Чи можете розповісти детальніше, що відбувається?"
Бірса: "Нічого не можу вам сказати. Але я надішлю документ, який вам потрібно буде підписати."
З подачі колеги й адвокатів суддя підписав коротку заяву: про те, що він не виконував жодних незаконних вказівок і не чинив незаконно. Захисники пояснили: це потрібно, щоб він не пішов на угоду зі слідством, не змінив свідчення.
“
Угода зі слідством, за законом, завжди передбачає викриття когось вищого в ієрархії злочину. На "плівках", опублікованих НАБУ, Чаус, зокрема говорив такі фрази, як "я порадився з керівництвом." Тобто заява, яку дали написати судді, скоріше за все, мала захистити когось іншого, ніж його самого.
Дія п'ята. Адвокати і політики ділять Чауса між собою
Весна-осінь 2017 року
Історія на деякий час зависає. Вже після звільнення Чауса із СІЗО Смирнов заводив розмову про те, що за роботу адвокатів ніхто не платить. Суддя сприйняв це як натяк, що захисники планують припиняти співпрацю з ним.
Так і сталося. Приблизно за півроку Смирнов сказав, що договір з ними спливає, грошей вони не отримують, тому займатися цією справою адвокати більше не будуть.
При цьому спілкування зі своїм київсько-молдовським клієнтом юристи повністю не обірвали. Смирнов, наприклад, надсилав Чаусу в месенджері копію рішення Вищої ради правосуддя про його звільнення з посади. Але і він, і його колега Веремійчук не захотіли оскаржувати це рішення, пославшись на відсутність гонорарів.
Це питання Чаус виясняв з експрокурором Лисенком, якого сприймав як свого головного куратора.
Чаус: "Чому ці адвокати відмовляються від мого захисту?"
Лисенко: "Вони вам непотрібні. Справа про політичний притулок і так буде вирішена на вашу користь. А потім знайдемо інших захисників."
Початок 2019 року
Коли обстановка в державі була підігріта виборами президента, дійові особи в історії Чауса знову заворушились. У лютому-березні "посильний" Лисенко приїхав у Кишинів. Вперше з весни 2017 року, відколи суддя вийшов із молдовського СІЗО, йому знову дали охорону.
Лисенко: "Вам загрожує насильне вивезення в Україну."
Чаус: "А коли мені можна буде туди нарешті повернутись?"
Лисенко: "Треба почекати, поки закінчаться вибори."
Коли влада в країні змінилась, Смирнов потрапив у ЗеКоманду. Його привів колега Андрій Богдан, який очолив Офіс президента. Влітку 2019 Смирнов ще не мав офіційної посади, а Зеленський лише вибудовував свою систему. Тоді адвокат знову вийшов на зв'язок з Чаусом.
Смирнов: "Вам треба повертатись в Україну, протягом тижня-двох. Інакше зробити це буде вкрай складно."
Чаус: "Зараз не можу з вам спілкуватись, пробачте."
*Пропущені виклики від абонента "Смирнов"*
У цей час в інтонаціях Чауса все частіше звучить недовіра до своїх колишніх адвокатів. Тому адвокат їх уникає. Захисники, в свою чергу, намагались вплинути через його дружину. Говорили, що Чаусу потрібно буде лише чесно написати про всі події, які з ним трапились, і тоді йому допоможуть вернутись.
У той же час НАБУ почало розслідувати, як їхнього підозрюваного сховали за межами країни. На допит викликали адвоката Веремійчука. Той розхвилювався, мовляв, Чаус його підставив. Але пізніше, коли знову писав судді, вже заспокоївся і лише радив не приїжджати в Україну.
Що ж до "сірого кардинала" Лисенка, то він і взагалі взявся переконувати суддю далі їхати за кордон, наприклад, в Угорщину.
У вересні 2019 року Смирнов став заступником голови Офісу президента.
Історія на деякий час зависає. Вже після звільнення Чауса із СІЗО Смирнов заводив розмову про те, що за роботу адвокатів ніхто не платить. Суддя сприйняв це як натяк, що захисники планують припиняти співпрацю з ним.
Так і сталося. Приблизно за півроку Смирнов сказав, що договір з ними спливає, грошей вони не отримують, тому займатися цією справою адвокати більше не будуть.
При цьому спілкування зі своїм київсько-молдовським клієнтом юристи повністю не обірвали. Смирнов, наприклад, надсилав Чаусу в месенджері копію рішення Вищої ради правосуддя про його звільнення з посади. Але і він, і його колега Веремійчук не захотіли оскаржувати це рішення, пославшись на відсутність гонорарів.
Це питання Чаус виясняв з експрокурором Лисенком, якого сприймав як свого головного куратора.
Чаус: "Чому ці адвокати відмовляються від мого захисту?"
Лисенко: "Вони вам непотрібні. Справа про політичний притулок і так буде вирішена на вашу користь. А потім знайдемо інших захисників."
Початок 2019 року
Коли обстановка в державі була підігріта виборами президента, дійові особи в історії Чауса знову заворушились. У лютому-березні "посильний" Лисенко приїхав у Кишинів. Вперше з весни 2017 року, відколи суддя вийшов із молдовського СІЗО, йому знову дали охорону.
Лисенко: "Вам загрожує насильне вивезення в Україну."
Чаус: "А коли мені можна буде туди нарешті повернутись?"
Лисенко: "Треба почекати, поки закінчаться вибори."
Коли влада в країні змінилась, Смирнов потрапив у ЗеКоманду. Його привів колега Андрій Богдан, який очолив Офіс президента. Влітку 2019 Смирнов ще не мав офіційної посади, а Зеленський лише вибудовував свою систему. Тоді адвокат знову вийшов на зв'язок з Чаусом.
Смирнов: "Вам треба повертатись в Україну, протягом тижня-двох. Інакше зробити це буде вкрай складно."
Чаус: "Зараз не можу з вам спілкуватись, пробачте."
*Пропущені виклики від абонента "Смирнов"*
У цей час в інтонаціях Чауса все частіше звучить недовіра до своїх колишніх адвокатів. Тому адвокат їх уникає. Захисники, в свою чергу, намагались вплинути через його дружину. Говорили, що Чаусу потрібно буде лише чесно написати про всі події, які з ним трапились, і тоді йому допоможуть вернутись.
У той же час НАБУ почало розслідувати, як їхнього підозрюваного сховали за межами країни. На допит викликали адвоката Веремійчука. Той розхвилювався, мовляв, Чаус його підставив. Але пізніше, коли знову писав судді, вже заспокоївся і лише радив не приїжджати в Україну.
Що ж до "сірого кардинала" Лисенка, то він і взагалі взявся переконувати суддю далі їхати за кордон, наприклад, в Угорщину.
У вересні 2019 року Смирнов став заступником голови Офісу президента.
“
Я його привітав з призначенням, він навіть, здається, поставив вподобайку, але більше зі Смирновим я жодних відносин не підтримував.
Кінець 2019
За нової влади Чаусу знайшли і нових захисників. Зробив це той самий "куратор" Лисенко. Тепер у Кишинів їздили київські адвокати Віталій Бурдак і, які знову взялись вмовляти втікача просити про статус біженця, додатково до вже поданої заяви на політичний притулок. Чаус же переконує: сам насправді вже хотів екстрадиції.
Нові захисники теж не поділили клієнта: вони витісняли одне одного, намагались посунути і молдавського юриста.
Потім Чаусу знову "підсунули" розписку: "жодних незаконних вказівок не виконував, протиправної діяльності не здійснював". Ще й дописали обіцянки не повертатись живим в Україну, навіть у випадку екстрадиції.
Підписувати це суддя не став. Як і прохання до влади Молдови дати йому статус біженця.
Протягом 2020 року і на початку 2021 Чаус регулярно сварився з новими захисниками: він не бачив їхньої роботи і зрушень у справі, адвокати, у свою чергу, намагались нав'язати йому "свою людину" в Молдові.
У кінці 2019 до судді у вигнанні навідувався новий гість з особливими пропозиціями. Це був колишній топ-поліцейський Антон Шевцов.
Шевцов: "Я від Сєрого і Максима, ваших охоронців. Хочу поговорити про повернення в Україну."
Чаус: "Слухаю вас."
Шевцов: "Ви можете повернутись. Але потрібно буде зізнатись у хабарі і дати свідчення."
Чаус: "Які саме?"
Шевцов: "На Геннадія Корбана."
Грудень 2020
До викрадення судді у Кишиневі залишається 4 місяці. Йому дзвонить експрокурор Лисенко з нетривіальною ідеєю.
Лисенко: "Ви маєте терміново дати викривальні покази на Андрія Смірнова."
Чаус: "Про що саме?"
Лисенко: "Як він влітку 2019 пропонував вам протягом тижня повернутись в Україну, погрожуючи в'язницею."
Чаус: "Ні, я не хочу, боюсь завести нового ворога."
Лисенко: "Вам немає чого боятись. Люди, які вивозили вас у 2016 році в Молдову, зараз хочуть Смирнову нашкодити."
За нової влади Чаусу знайшли і нових захисників. Зробив це той самий "куратор" Лисенко. Тепер у Кишинів їздили київські адвокати Віталій Бурдак і, які знову взялись вмовляти втікача просити про статус біженця, додатково до вже поданої заяви на політичний притулок. Чаус же переконує: сам насправді вже хотів екстрадиції.
Нові захисники теж не поділили клієнта: вони витісняли одне одного, намагались посунути і молдавського юриста.
Потім Чаусу знову "підсунули" розписку: "жодних незаконних вказівок не виконував, протиправної діяльності не здійснював". Ще й дописали обіцянки не повертатись живим в Україну, навіть у випадку екстрадиції.
Підписувати це суддя не став. Як і прохання до влади Молдови дати йому статус біженця.
Протягом 2020 року і на початку 2021 Чаус регулярно сварився з новими захисниками: він не бачив їхньої роботи і зрушень у справі, адвокати, у свою чергу, намагались нав'язати йому "свою людину" в Молдові.
У кінці 2019 до судді у вигнанні навідувався новий гість з особливими пропозиціями. Це був колишній топ-поліцейський Антон Шевцов.
Шевцов: "Я від Сєрого і Максима, ваших охоронців. Хочу поговорити про повернення в Україну."
Чаус: "Слухаю вас."
Шевцов: "Ви можете повернутись. Але потрібно буде зізнатись у хабарі і дати свідчення."
Чаус: "Які саме?"
Шевцов: "На Геннадія Корбана."
Грудень 2020
До викрадення судді у Кишиневі залишається 4 місяці. Йому дзвонить експрокурор Лисенко з нетривіальною ідеєю.
Лисенко: "Ви маєте терміново дати викривальні покази на Андрія Смірнова."
Чаус: "Про що саме?"
Лисенко: "Як він влітку 2019 пропонував вам протягом тижня повернутись в Україну, погрожуючи в'язницею."
Чаус: "Ні, я не хочу, боюсь завести нового ворога."
Лисенко: "Вам немає чого боятись. Люди, які вивозили вас у 2016 році в Молдову, зараз хочуть Смирнову нашкодити."
Дія шоста. Друга спецоперація «Чаус»: викрадення з Молдови
Кінець 2020 – початок 2021
Чауса не полишають у спокої "гості" з різними вимогами: адвокати, які нав'язують свої послуги, колишній охоронець, який підозріло попереджає про свій приїзд у Кишинів і передає "привіт" суддівській родині.
Одного січневого вечора 2021 року, приблизно за 2,5 місяці до другого викрадення, Чаус почув наполегливий стукіт у двері. В коридорі було темно, тому візитерів не було видно, і господар спершу не відчиняв. Потім у світлі із сусідської квартири він розгледів експрокурора Лисенка, що ломився у двері. Чаус вийшов до старого знайомого.
Чаус: "Без свого молдавського адвоката я ні з ким, у тому числі, з вами, спілкуватись не буду."
Після цієї фрази суддя розвернувся і пішов назад. Але його гість мовчки пішов слідом. Така поведінка здивувала Чауса. Він повторив, що не збирається вести діалог. Мовчазне крокування Лисенка повторилось. Це роздратувало суддю, і він на підвищених тонах взявся проганяти експрокурора.
Чаус: "Ви під тиском змусили мене написати заяву про політичний притулок. І через це у мене було багато проблем! Я вас не звав!"
Лисенко: "Кто ты такой, чтобы меня звать?"
Тоді з квартири вийшла Світлана Чаус. Її чоловік "відрекомендував" Лисенка як джерело проблем їхньої родини. Жінка сфотографувала зустріч у під'їзді і пригрозила відправити ці фото в міжнародний суд.
Лисенко, збліднівши, пішов геть.
Дещо згодом у будинку матері Чауса, на Чернігівщині, сталась пожежа. А на одному поверсі із суддею з'явився новий мешканець. Він виглядав, говорив і поводився як виходець з криміналітету. Кілька разів норовив поїхати разом із суддею в ліфті.
3 квітня 2021. Викрадення
Вранці Чаус повіз свого сина на тренування. Слідом за ними, другою автівкою, поїхав охоронець Олексій. Поки син був у спортцентрі, чоловіки сходили на ринок за продуктами, а потім забрали Чауса-молодшого.
Коли всі троє йшли назад до автомобіля, Чаус побачив, що в'їзд на парковку блокує білий мікроавтобус. Проходячи повз нього, охоронець трохи випередив суддю. І тоді останній побачив, як на бодігарда Олексія біжать 5-7 чоловіків у масках, кепках та одноманітному чорному одязі. Вони повалили охоронця на землю і почали бити.
У той же час така сама група підбігла і до самого Чауса. Чоловіки схопили його за руки та ноги й потягли в мікроавтобус. Точних деталей суддя не пам'ятає, але за гематомами припускає, що отримав удар у праве око. Та й сам встиг когось вдарити.
Сумку, яка висіла через плече Чауса, нападники викинули на місці. Там же його син, який був на місці під час викрадення, знайшов один із двох телефонів, що були у судді-втікача. Інший телефон один із невідомих намагався розблокувати і переглянути.
Обох жертв силоміць затягнули в мікроавтобус, зв'язали і повезли у невідомому напрямку. Чаус нарахував в автівці 15 осіб, які нічого не пояснювали і не говорили між собою. Кожний раз, коли він намагався вирватись, відчував на тілі удари ногою, або хтось ставав йому на руку.
Приблизно за 20-30 хвилин машина зупинилась у тихому місці в межах міста і суддю витягнули. Охоронця поруч уже не було. Пізніше його знайшли зв'язаним на узбіччі в Кишиневі.
На цей раз Чауса перетягнули на підлогу іншого автомобіля, поклавши між рядами сидінь.
Викрадачі здались Чаусу професіоналами, які знають, що роблять. Усі діяли швидко і чітко.
Автівка їхала ще з півгодини. І знову зупинилась, уже десь за містом. Чауса перетягнули в інший кузов (або "пиріжок", як він називає).
Чауса не полишають у спокої "гості" з різними вимогами: адвокати, які нав'язують свої послуги, колишній охоронець, який підозріло попереджає про свій приїзд у Кишинів і передає "привіт" суддівській родині.
Одного січневого вечора 2021 року, приблизно за 2,5 місяці до другого викрадення, Чаус почув наполегливий стукіт у двері. В коридорі було темно, тому візитерів не було видно, і господар спершу не відчиняв. Потім у світлі із сусідської квартири він розгледів експрокурора Лисенка, що ломився у двері. Чаус вийшов до старого знайомого.
Чаус: "Без свого молдавського адвоката я ні з ким, у тому числі, з вами, спілкуватись не буду."
Після цієї фрази суддя розвернувся і пішов назад. Але його гість мовчки пішов слідом. Така поведінка здивувала Чауса. Він повторив, що не збирається вести діалог. Мовчазне крокування Лисенка повторилось. Це роздратувало суддю, і він на підвищених тонах взявся проганяти експрокурора.
Чаус: "Ви під тиском змусили мене написати заяву про політичний притулок. І через це у мене було багато проблем! Я вас не звав!"
Лисенко: "Кто ты такой, чтобы меня звать?"
Тоді з квартири вийшла Світлана Чаус. Її чоловік "відрекомендував" Лисенка як джерело проблем їхньої родини. Жінка сфотографувала зустріч у під'їзді і пригрозила відправити ці фото в міжнародний суд.
Лисенко, збліднівши, пішов геть.
Дещо згодом у будинку матері Чауса, на Чернігівщині, сталась пожежа. А на одному поверсі із суддею з'явився новий мешканець. Він виглядав, говорив і поводився як виходець з криміналітету. Кілька разів норовив поїхати разом із суддею в ліфті.
3 квітня 2021. Викрадення
Вранці Чаус повіз свого сина на тренування. Слідом за ними, другою автівкою, поїхав охоронець Олексій. Поки син був у спортцентрі, чоловіки сходили на ринок за продуктами, а потім забрали Чауса-молодшого.
Коли всі троє йшли назад до автомобіля, Чаус побачив, що в'їзд на парковку блокує білий мікроавтобус. Проходячи повз нього, охоронець трохи випередив суддю. І тоді останній побачив, як на бодігарда Олексія біжать 5-7 чоловіків у масках, кепках та одноманітному чорному одязі. Вони повалили охоронця на землю і почали бити.
У той же час така сама група підбігла і до самого Чауса. Чоловіки схопили його за руки та ноги й потягли в мікроавтобус. Точних деталей суддя не пам'ятає, але за гематомами припускає, що отримав удар у праве око. Та й сам встиг когось вдарити.
Сумку, яка висіла через плече Чауса, нападники викинули на місці. Там же його син, який був на місці під час викрадення, знайшов один із двох телефонів, що були у судді-втікача. Інший телефон один із невідомих намагався розблокувати і переглянути.
Обох жертв силоміць затягнули в мікроавтобус, зв'язали і повезли у невідомому напрямку. Чаус нарахував в автівці 15 осіб, які нічого не пояснювали і не говорили між собою. Кожний раз, коли він намагався вирватись, відчував на тілі удари ногою, або хтось ставав йому на руку.
Приблизно за 20-30 хвилин машина зупинилась у тихому місці в межах міста і суддю витягнули. Охоронця поруч уже не було. Пізніше його знайшли зв'язаним на узбіччі в Кишиневі.
На цей раз Чауса перетягнули на підлогу іншого автомобіля, поклавши між рядами сидінь.
Викрадачі здались Чаусу професіоналами, які знають, що роблять. Усі діяли швидко і чітко.
Автівка їхала ще з півгодини. І знову зупинилась, уже десь за містом. Чауса перетягнули в інший кузов (або "пиріжок", як він називає).
“
Хтось зробив мені у сідницю укол. Приблизно через 3-4 хвилини я відчув сильне послаблення в м'язах тіла, за відчуттями схоже на параліч. Також, здається, мені дали випити якусь пігулку, однак можу помилятися. Чоловік, який сидів біля мене, кожні 15 хвилин надівав мені на мочку вуха якусь кліпсу, можу припустити, що вимірював тиск.
Я запитав чоловіка, який сидів біля мене, куди ми їдемо, в Румунію чи до Придністровської молдавської республіки. Він сказав, що в Румунію. Я почав сильно брикатися, на що він 2-3 рази наніс мені по кілька ударів рукою по лівому плечу, щоб заспокоїти.
Через деякий час зі словами "я тебя предупреждал" він зробив мені другий укол в ліву гомілку. Після другого уколу я відчув ще сильніше послаблення в м'язах.
Я запитав чоловіка, який сидів біля мене, куди ми їдемо, в Румунію чи до Придністровської молдавської республіки. Він сказав, що в Румунію. Я почав сильно брикатися, на що він 2-3 рази наніс мені по кілька ударів рукою по лівому плечу, щоб заспокоїти.
Через деякий час зі словами "я тебя предупреждал" він зробив мені другий укол в ліву гомілку. Після другого уколу я відчув ще сильніше послаблення в м'язах.
Орієнтовно за годину-півтори викрадачі із Чаусом зупинились втретє. Місто залишилось далеко позаду, навколо була дика місцевість із чагарниками і великими деревами. Троє чоловіків, які супроводжували суддю, на когось чекали.
На місці цієї зупинки Чаусу дали попити води, сходити в туалет і з рук погодували варениками. З правої руки в нього текла кров – один із викрадачів мовчки заклеїв рану пластирем. Потім з непрозорою маскою і мішком на голові та зв'язаними руками він знову їхав у якомусь авто.
Наступний етап дороги подолали на гумовому весельному човні. Разом із суддею в нього сіли двоє чоловіків. Пливли вони недовго, хвилин 10.
Чаус: "Ми перепливаємо Дністер?"
Викрадач: "Ні, це Південний Буг."
На березі, куди пришвартувався човен, компанію знову чекав автомобіль і кілька чоловіків.
Викрадач (говорить привітно та доброзичливо): "Вітаємо на рідній Україні!"
Чаус: "Дякую."
Викрадач: "Чому ж ти ховався?"
Чаус: "Ні від кого я не ховався."
У дорозі судді дали води і невеликий шоколадний батончик. Суддя добре запам'ятав цей момент – на допиті він пригадав навіть, що снек був з кокосом.
Цей уривок шляху тривав близько 4-5 годин. Зрештою автівка заїхала на якусь огороджену територію з воротами, і Чауса завели в будівлю. Тут він провів свої перші дві ночі в неволі, спершу навіть не маючи змоги роздивитись приміщення, оскільки маску з обличчя знімати не дозволили.
Хтось зробив чоловікові укол і зашив рану на правій руці.
Невідомий чоловік: "Как вы себя чувствуете? Беспокоит ли вас еще что-то, кроме руки?"
Чаус: "Не дуже…"
На вечерю судді принесли суп з макаронами та сардельку. Потім у кімнаті вимкнулось світло, і Чаус ліг спати на ліжко, де не було ані постільної білизни, ані навіть матрацу.
Наступного дня йому зробили перев'язку, погодували три рази і принесли води. Замість туалету дали відро.
На третій день після перев'язки у приміщення зайшли двоє в камуфляжному одязі. Тоді з Чауса зняли маску.
Він роздивився місце своє ночівлі. Це були близько 15 кв.м із залізним столом і стільцем, ліжко було прикручене до підлоги посеред кімнати. Під стелею – два вікна, але їх чимось заклали так, що ані виду, ані звуку у цих вікнах не було, лише сонячне світло пробивалось через щілини, що дозволяло Чаусу приблизно орієнтуватись у часі.
Чоловіки у камуфляжі сфотографували суддю в профіль і анфас. Потім зробили ще знімок в темних окулярах. І приблизно в обід його вивели з "в'язниці". На Чауса чекав черговий автомобіль.
Поки вони їхали, суддя не бачив шлях: йому знову одягнули маску, що закривала частину обличчя, та заборонили дивитись по сторонах. Він дослуховувався: чув щільний рух автомобілів, зупинки на світлофорах, звук потяга.
За годину-півтори доїхали до кінцевого пункту призначення – іншої невідомої будівлі.
На місці цієї зупинки Чаусу дали попити води, сходити в туалет і з рук погодували варениками. З правої руки в нього текла кров – один із викрадачів мовчки заклеїв рану пластирем. Потім з непрозорою маскою і мішком на голові та зв'язаними руками він знову їхав у якомусь авто.
Наступний етап дороги подолали на гумовому весельному човні. Разом із суддею в нього сіли двоє чоловіків. Пливли вони недовго, хвилин 10.
Чаус: "Ми перепливаємо Дністер?"
Викрадач: "Ні, це Південний Буг."
На березі, куди пришвартувався човен, компанію знову чекав автомобіль і кілька чоловіків.
Викрадач (говорить привітно та доброзичливо): "Вітаємо на рідній Україні!"
Чаус: "Дякую."
Викрадач: "Чому ж ти ховався?"
Чаус: "Ні від кого я не ховався."
У дорозі судді дали води і невеликий шоколадний батончик. Суддя добре запам'ятав цей момент – на допиті він пригадав навіть, що снек був з кокосом.
Цей уривок шляху тривав близько 4-5 годин. Зрештою автівка заїхала на якусь огороджену територію з воротами, і Чауса завели в будівлю. Тут він провів свої перші дві ночі в неволі, спершу навіть не маючи змоги роздивитись приміщення, оскільки маску з обличчя знімати не дозволили.
Хтось зробив чоловікові укол і зашив рану на правій руці.
Невідомий чоловік: "Как вы себя чувствуете? Беспокоит ли вас еще что-то, кроме руки?"
Чаус: "Не дуже…"
На вечерю судді принесли суп з макаронами та сардельку. Потім у кімнаті вимкнулось світло, і Чаус ліг спати на ліжко, де не було ані постільної білизни, ані навіть матрацу.
Наступного дня йому зробили перев'язку, погодували три рази і принесли води. Замість туалету дали відро.
На третій день після перев'язки у приміщення зайшли двоє в камуфляжному одязі. Тоді з Чауса зняли маску.
Він роздивився місце своє ночівлі. Це були близько 15 кв.м із залізним столом і стільцем, ліжко було прикручене до підлоги посеред кімнати. Під стелею – два вікна, але їх чимось заклали так, що ані виду, ані звуку у цих вікнах не було, лише сонячне світло пробивалось через щілини, що дозволяло Чаусу приблизно орієнтуватись у часі.
Чоловіки у камуфляжі сфотографували суддю в профіль і анфас. Потім зробили ще знімок в темних окулярах. І приблизно в обід його вивели з "в'язниці". На Чауса чекав черговий автомобіль.
Поки вони їхали, суддя не бачив шлях: йому знову одягнули маску, що закривала частину обличчя, та заборонили дивитись по сторонах. Він дослуховувався: чув щільний рух автомобілів, зупинки на світлофорах, звук потяга.
За годину-півтори доїхали до кінцевого пункту призначення – іншої невідомої будівлі.
Дія сьома. Як Чаус жив у полоні
Квітень – липень 2021
Чаус у супроводі викрадачів зайшов у приміщення, спустився на поверх нижче і потрапив у невеликий коридор, що вів до кількох кімнат. В одну з них відконвоювали суддю.
Тут було побільше місця, ніж у попередній, свіжопоштукатурені стіни, стояли кілька ліжок, лавки, стіл і електронний обігрівач. Вікон не було, а 4 лампи у перші 2 місяці не вимикали ніколи. У сусідньому приміщенні був біотуалет.
З верхніх поверхів часто було чути ремонт. Інколи зранку через стіни доносились голоси дітей і їхніх батьків.
У будівлі була автоматизована система пропуску: Чаус чув характерні звуки під час відкриття дверей і прикладання карток.
Гуляти його не випускали, лише раз на тиждень водили через вулицю в душ і випрати речі. Але виходити треба було в масці. Дорогою в душ можна було вловити звуки дороги з великим потоком автівок десь неподалік.
Чаус у супроводі викрадачів зайшов у приміщення, спустився на поверх нижче і потрапив у невеликий коридор, що вів до кількох кімнат. В одну з них відконвоювали суддю.
Тут було побільше місця, ніж у попередній, свіжопоштукатурені стіни, стояли кілька ліжок, лавки, стіл і електронний обігрівач. Вікон не було, а 4 лампи у перші 2 місяці не вимикали ніколи. У сусідньому приміщенні був біотуалет.
З верхніх поверхів часто було чути ремонт. Інколи зранку через стіни доносились голоси дітей і їхніх батьків.
У будівлі була автоматизована система пропуску: Чаус чув характерні звуки під час відкриття дверей і прикладання карток.
Гуляти його не випускали, лише раз на тиждень водили через вулицю в душ і випрати речі. Але виходити треба було в масці. Дорогою в душ можна було вловити звуки дороги з великим потоком автівок десь неподалік.
“
Коли мене водили в душ, охоронці постійно квапили мене рухатися швидше, можу припустити для того, щоб мене ніхто сторонній не помітив.
З перших днів до приблизно до 50 дня їжу мені приносили на загорнутих в папір пластикових розносах з металевими приборами. Їжа за смаковими відчуттям була приготована в столовій та часто приносилася досить теплою.
З перших днів до приблизно до 50 дня їжу мені приносили на загорнутих в папір пластикових розносах з металевими приборами. Їжа за смаковими відчуттям була приготована в столовій та часто приносилася досить теплою.
За їжею, а саме сніданками, Чаус рахував дні в неволі.
На початку суддю регулярно відвідував лікар і робив йому перев'язки. Але за кілька днів медик перестав приходити, і Чаус заклеїв руку пластирем. Коли від неї почало пахнути гноєм, лікаря викликали знову.
Перші два місяці біля "в'язня" постійно чатували охоронці. Спочатку вдвох, потім поодинці. Вони клацали зброєю, що Чаус сприймав як психологічний тиск. Він не бачив обличчя своїх охоронців, як й інших людей, однак розгледів, що ті часто носили камуфляж та іноді тактичні військові рукавиці.
На ніч його завжди пристібали до ліжка кайданками. А в якийсь період, близько півтора місяці, він залишався прикутим цілодобово, крім походів у туалет.
Перші 50 днів чоловік постійно ходив з маскою на голові, після чого його зір почав псуватись. Лише тоді, за порадою лікаря, маску стали знімати.
На початку суддю регулярно відвідував лікар і робив йому перев'язки. Але за кілька днів медик перестав приходити, і Чаус заклеїв руку пластирем. Коли від неї почало пахнути гноєм, лікаря викликали знову.
Перші два місяці біля "в'язня" постійно чатували охоронці. Спочатку вдвох, потім поодинці. Вони клацали зброєю, що Чаус сприймав як психологічний тиск. Він не бачив обличчя своїх охоронців, як й інших людей, однак розгледів, що ті часто носили камуфляж та іноді тактичні військові рукавиці.
На ніч його завжди пристібали до ліжка кайданками. А в якийсь період, близько півтора місяці, він залишався прикутим цілодобово, крім походів у туалет.
Перші 50 днів чоловік постійно ходив з маскою на голові, після чого його зір почав псуватись. Лише тоді, за порадою лікаря, маску стали знімати.
“
Лікар порадив мені робити зарядку, виконання якої мною потім контролювали охоронці.
Здоров'я судді погіршувалось. З'явився біль і гній у вухах, що лікували за рецептом лікаря, але слух все одно залишався поганим. Також у Чауса були проблеми з шлунком, через що йому почати замовляти доставкою готову їжу.
Сильно згодом, вже у другій половині свого утримання, Чаус навіть зміг розгледіти назву однієї з доставок, яка привозила йому їжу. Охоронці не завжди сумлінно ставились до своїх обов'язків і, бувало, не зривали брендовану плівку чи етикетки.
Сильно згодом, вже у другій половині свого утримання, Чаус навіть зміг розгледіти назву однієї з доставок, яка привозила йому їжу. Охоронці не завжди сумлінно ставились до своїх обов'язків і, бувало, не зривали брендовану плівку чи етикетки.
“
Для нас випадок із Чаусом став дуже великим сюрпризом. Восени 2021 року мені зателефонував співробітник СБУ, ми зустрілися. Тоді ж мені стало відомо, що суддя Чаус харчувався нашою їжею. Співробітник відомства запросив у мене інформацію, яка б могла допомогти в розслідуванні, і я її надала. Люди у камуфляжі, або у формі, за відгуками моїх кур'єрів, замовлення не забирали.
Вже у перші дні до Чауса прийшли двоє чоловіків. Один сів навпроти і задавав питання, а інший знімав це на мобільний телефон. Суддю питали про відносини з Петром Порошенком, Ігорем Коломойським, Геннадієм Корбаном, Андрієм Смирновим і ще одним ексадвокатом Корбана і в минулому керівником Офісу президента Андрієм Богданом.
Вимагали підтвердити, що Порошенко давав Чаусу вказівки у справах Корбана та Іванющенка. Останньому суддя скасовував розшук. Також викрадачі хотіли почути, що в 2016 за ініціативою Порошенка служителя Феміди вивозили літаком, підмінивши паспорти.
Невідомих візитерів цікавило також, де Чаус був після виїзду з України і що з ним відбувалось у Молдові. При цьому його залякували побоями і розповідями про "кодекс", за яким найвища міра покарання – розстріл.
Такі "допити" судді влаштовували кілька днів поспіль. Потім "свідчення" стали брати письмово. Також приносили надруковані запитання, на які треба було відповідати "так" або "ні", при цьому на аркушах завчасно прописували підказки правильних варіантів. Під відповідями Чаус ставив свій підпис.
Вимагали підтвердити, що Порошенко давав Чаусу вказівки у справах Корбана та Іванющенка. Останньому суддя скасовував розшук. Також викрадачі хотіли почути, що в 2016 за ініціативою Порошенка служителя Феміди вивозили літаком, підмінивши паспорти.
Невідомих візитерів цікавило також, де Чаус був після виїзду з України і що з ним відбувалось у Молдові. При цьому його залякували побоями і розповідями про "кодекс", за яким найвища міра покарання – розстріл.
Такі "допити" судді влаштовували кілька днів поспіль. Потім "свідчення" стали брати письмово. Також приносили надруковані запитання, на які треба було відповідати "так" або "ні", при цьому на аркушах завчасно прописували підказки правильних варіантів. Під відповідями Чаус ставив свій підпис.
“
Приблизно на 20-й день він ("допитувач" – УП) повернувся і сказав, що за мене їм пропонують 500 тисяч доларів грошової винагороди, але я письмово не виклав інформації на цю суму. Хто точно саме, не казав, лише сказав, що мої друзі, які не хочуть, щоб я повертався в Україну. Наскільки я зрозумів, він мав на увазі тих осіб, які утримували мене в Молдові.
Згодом сума "нагороди", зі слів невідомого чоловіка, зросла вже до 800 тисяч доларів.
Приблизно через три тижні із суддею почали записувати відеозвернення. Кілька роликів згодом виклали у Телеграм-канал, але не всі. Серед неопублікованого, наприклад – як Чаус відповідає на запитання про свої "пригоди" і відносини з політиками.
Судді давали текст, який треба було зачитувати. Лише останнє його звернення він написав сам і погодив з "кураторами". Йому приносили для запису одяг і наказували поголитись.
Для відео купили речі: брюки, джинси, сорочку, футболку і піджак. Під час зйомок на фоні ставили спеціальний стенд, щоб імітувати стіну в квартирі. Самі записи неодноразово перероблювали під інструкції викрадачів.
Після того, як у мережі виклали ці відео, режим у "в'язня" дещо послабився. Йому дали почитати Телеграм-канал, який вели викрадачі, полікували, покращили харчування, дозволили не носити маску вдень, якщо в кімнаті більше нікого не було.
Навіть принесли кілька книжок – так лікар порадив тренувати зір. Бібліотека була специфічною: маловідомі детективи, радянські твори, зокрема про революцію 20-го сторіччя в Росії. Одна книга з навмисною чи ні іронією – мотиваційні поради з підзаголовком "Секрет особистої ефективності від монаха."
Лише за 70 днів після викрадення Чаусу принесли постійний змінний одяг. Пригадуючи свій гардероб, чоловік каже, що речей було "багато": кілька футболок, спортивний костюм, білизна, шкарпетки.
Останні 40 днів полону Чаус проводив наодинці, ніхто, за виключенням охоронців, до нього не приходив. З кімнати навіть забрали стул – він, очевидно, був уже непотрібним після того, як усі відео записали.
Приблизно через три тижні із суддею почали записувати відеозвернення. Кілька роликів згодом виклали у Телеграм-канал, але не всі. Серед неопублікованого, наприклад – як Чаус відповідає на запитання про свої "пригоди" і відносини з політиками.
Судді давали текст, який треба було зачитувати. Лише останнє його звернення він написав сам і погодив з "кураторами". Йому приносили для запису одяг і наказували поголитись.
Для відео купили речі: брюки, джинси, сорочку, футболку і піджак. Під час зйомок на фоні ставили спеціальний стенд, щоб імітувати стіну в квартирі. Самі записи неодноразово перероблювали під інструкції викрадачів.
Після того, як у мережі виклали ці відео, режим у "в'язня" дещо послабився. Йому дали почитати Телеграм-канал, який вели викрадачі, полікували, покращили харчування, дозволили не носити маску вдень, якщо в кімнаті більше нікого не було.
Навіть принесли кілька книжок – так лікар порадив тренувати зір. Бібліотека була специфічною: маловідомі детективи, радянські твори, зокрема про революцію 20-го сторіччя в Росії. Одна книга з навмисною чи ні іронією – мотиваційні поради з підзаголовком "Секрет особистої ефективності від монаха."
Лише за 70 днів після викрадення Чаусу принесли постійний змінний одяг. Пригадуючи свій гардероб, чоловік каже, що речей було "багато": кілька футболок, спортивний костюм, білизна, шкарпетки.
Останні 40 днів полону Чаус проводив наодинці, ніхто, за виключенням охоронців, до нього не приходив. З кімнати навіть забрали стул – він, очевидно, був уже непотрібним після того, як усі відео записали.
Дія восьма. Чаус тікає з неволі, пливе через річку і йде через поля
Липень 2021
Тривав приблизно 116-й день в неволі. У кімнату зайшов уже відомий Чаусу чоловік – той самий "допитувач", який записував із ним відео.
Невідомий чоловік: "Ми з вами будемо здаватись в одне з управлінь СБУ, там буде телефон з номером адвоката, який після вашого дзвінка до вас приїде.
А, і ще! Продумайте історію, де ви весь цей час були. Має виглядати так, ніби ви перебували в такій самій квартирі, як в Ірпені, в 2016 році, перед виїздом у Молдову."
За півтора тижні чоловік повернувся, порозпитував про легенду, дав на підпис якісь документи і змусив написати розписку, що Чаус є агентом російського ФСБ. Це було "останньою умовою повернення в Україну".
Викрадачі ніколи не казали, де знаходяться, але використовували фрази "повернутись" або "з'явитись" в Україні, ймовірно, щоб створити в Чауса ілюзію перебування за кордоном.
"Згоду на співробітництво з ФСБ" суддя написав заднім числом, ще за листопад 2013 року, вказавши, що нібито бере позивний «Фрезеровщик». Він вирішив, що викрадачі таким чином себе перестраховують.
Невідомий чоловік: "Тепер ви поїдете здаватись в СБУ, там буде телефон, і ви зможете вільно спілкуватись з адвокатами і дружиною. Головне, до зустрічі із захисниками не потрапити до поліції або НАБУ."
Чаус: "Це все?"
Невідомий чоловік: "Ні. Тепер ви будете подвійним агентом. Ось бланк, напишіть розписку, що даєте згоду на конфіденційне співробітництво з СБУ. У вас буде позивний – "Картуз". Дату поставте 14.03.2021."
Чаус: "Навіщо це потрібно?"
Невідомий чоловік: Якщо під час інтерв'ю і допитів в органах ви будете говорити все правильно, вам будуть телефонувати, казати позивний "Картуз" і давати інструкції. Якщо ж ви будете діяти неправильно, під час дзвінків з інструкціями вам казатимуть позивний "Фрезеровщик".
Коли ви повернетесь, не слід давати великих пресконференцій, розповідайте про себе дозовано. Спочатку говоріть лише про події 2021 року, а потім ми з вами зв'яжемось і проінструктуємо, що розповідати."
Більше цього чоловіка Чаус не бачив.
У наступні два дні його підстригли машинкою та сказали привести себе в порядок. Принесли теплої води, щоб суддя поголився і помився, та футболку, шорти і гумові капці, щоб він переодягнувся.
Чаус вдягнув усе це і маску на обличчя. Він думав, що поїде здаватись в СБУ. Однак діалог з охоронцем занепокоїв чоловіка.
Чаус: "Чи потрібно мені забирати інший свій одяг?"
Охоронець: "Ні."
Чекати довелось недовго, за пів години охоронець вивів суддю в машину, на якій Чауса вкотре повезли у невідомому напрямку. Тепер викрадачі змінювали автівку лише один раз. Їхали загалом близько 7-8 годин, ще до години витративши на зупинки.
Спершу маршрут пролягав хорошою дорогою, ймовірно, містом. В інший автомобіль пересаджувались вже в тихому місці, де не було чути транспорт, можливо, в лісі. Тоді Чаусу сказали покласти голову на коліна. В останню годину-півтори з'їхали на грунтову дорогу з ямами.
Весь час у машині грала ритмічна електронна музика. Люди, які супроводжували Чауса, між собою не спілкувались. Вони пили і їли, але нічого не пропонували своєму "полоненому". Це насторожило суддю, який подумав, що його везуть вбивати.
Одного разу на зупинці Чаус попросився в туалет. І тоді відчув характерний запах водойми. Він не помилився – незадовго після того, прибувши до точки призначення, його завели у річку.
На березі суддю передали двом новим "конвоїрам". Вони говорили російською, але з молдовським акцентом і використовували кримінальний жаргон. Коли в Чауса трохи злізла маска, він зміг розгледіти цих чоловіків.
Один був 50-55 років, крупніший і вищий, коренастої тілобудови та десь 175-180 см зросту, мав сильні руки і говорив грубим голосом.
Другий – молодший, близько 25 років, худорлявий і близько 165 см зросту. Пізніше, коли Чаус тікав, бачив на обличчі цього чоловіка неадекватний погляд та усмішку, з чого зробив висновок, що той або мав проблеми з психічним здоров'ям, або був під наркотиками.
Втрьох вони сіли в гумовий човен. Суддю не зв'язували, але кремезний чоловік тримав його за руки. Худорлявий веслував.
Потім, десь за 40-50 метрів, наглядачі почали нервувати і лаятись. Кілька разів вони замінили одне одного на веслах.
Старший охоронець: "Нас сносит течением от того места, куда мы должны были выплыть. Дай я буду грести, а ты держи этого судью."
Молодший охоронець: "Наша лодка пропускает воду."
Чаус почув якийсь шурхіт і тертя під водою. Суддя боявся, що його везуть у Придністров'я, де битимуть, а то й навіть вб'ють, то ж вирішив тікати. Охоронці панікували, і цей момент здався йому набільш вдалим, щоб скористатись розгубленістю чоловіків у човні.
В якийсь момент кремезний чоловік відпустив Чауса, і тоді той схопив наглядача за одяг і потягнув за борт. Вдвох вони впали у воду, охоронець не вмів плавати і вчепився за човна, а суддя випірнув і одразу відплив трохи вбік.
Пов'язка на очах спустилась на шию, то ж він зміг роздивитись навколо. Це була досить широка річка, приблизно 100 метрів шириною. Навколо було вже темно, запівніч.
Старший охоронець: "Хватай его за футболку!"
Однак молодший чоловік не зміг виконати цю вказівку: Чаус зняв футболку і залишив її у воді. Він кілька разів ударив кремезного наглядача і поплив назад, туди, звідки відшвартувався човен.
Старший охоронець: "Он выпрыгнул! Плывет к вам, ловите его!"
Це була репліка до тих, хто лишився на суші. Чаус побачив, що від автомобіля в сторону берега побігли 2 людини з ліхтариками, біля яких почав гавкати собака.
Тривав приблизно 116-й день в неволі. У кімнату зайшов уже відомий Чаусу чоловік – той самий "допитувач", який записував із ним відео.
Невідомий чоловік: "Ми з вами будемо здаватись в одне з управлінь СБУ, там буде телефон з номером адвоката, який після вашого дзвінка до вас приїде.
А, і ще! Продумайте історію, де ви весь цей час були. Має виглядати так, ніби ви перебували в такій самій квартирі, як в Ірпені, в 2016 році, перед виїздом у Молдову."
За півтора тижні чоловік повернувся, порозпитував про легенду, дав на підпис якісь документи і змусив написати розписку, що Чаус є агентом російського ФСБ. Це було "останньою умовою повернення в Україну".
Викрадачі ніколи не казали, де знаходяться, але використовували фрази "повернутись" або "з'явитись" в Україні, ймовірно, щоб створити в Чауса ілюзію перебування за кордоном.
"Згоду на співробітництво з ФСБ" суддя написав заднім числом, ще за листопад 2013 року, вказавши, що нібито бере позивний «Фрезеровщик». Він вирішив, що викрадачі таким чином себе перестраховують.
Невідомий чоловік: "Тепер ви поїдете здаватись в СБУ, там буде телефон, і ви зможете вільно спілкуватись з адвокатами і дружиною. Головне, до зустрічі із захисниками не потрапити до поліції або НАБУ."
Чаус: "Це все?"
Невідомий чоловік: "Ні. Тепер ви будете подвійним агентом. Ось бланк, напишіть розписку, що даєте згоду на конфіденційне співробітництво з СБУ. У вас буде позивний – "Картуз". Дату поставте 14.03.2021."
Чаус: "Навіщо це потрібно?"
Невідомий чоловік: Якщо під час інтерв'ю і допитів в органах ви будете говорити все правильно, вам будуть телефонувати, казати позивний "Картуз" і давати інструкції. Якщо ж ви будете діяти неправильно, під час дзвінків з інструкціями вам казатимуть позивний "Фрезеровщик".
Коли ви повернетесь, не слід давати великих пресконференцій, розповідайте про себе дозовано. Спочатку говоріть лише про події 2021 року, а потім ми з вами зв'яжемось і проінструктуємо, що розповідати."
Більше цього чоловіка Чаус не бачив.
У наступні два дні його підстригли машинкою та сказали привести себе в порядок. Принесли теплої води, щоб суддя поголився і помився, та футболку, шорти і гумові капці, щоб він переодягнувся.
Чаус вдягнув усе це і маску на обличчя. Він думав, що поїде здаватись в СБУ. Однак діалог з охоронцем занепокоїв чоловіка.
Чаус: "Чи потрібно мені забирати інший свій одяг?"
Охоронець: "Ні."
Чекати довелось недовго, за пів години охоронець вивів суддю в машину, на якій Чауса вкотре повезли у невідомому напрямку. Тепер викрадачі змінювали автівку лише один раз. Їхали загалом близько 7-8 годин, ще до години витративши на зупинки.
Спершу маршрут пролягав хорошою дорогою, ймовірно, містом. В інший автомобіль пересаджувались вже в тихому місці, де не було чути транспорт, можливо, в лісі. Тоді Чаусу сказали покласти голову на коліна. В останню годину-півтори з'їхали на грунтову дорогу з ямами.
Весь час у машині грала ритмічна електронна музика. Люди, які супроводжували Чауса, між собою не спілкувались. Вони пили і їли, але нічого не пропонували своєму "полоненому". Це насторожило суддю, який подумав, що його везуть вбивати.
Одного разу на зупинці Чаус попросився в туалет. І тоді відчув характерний запах водойми. Він не помилився – незадовго після того, прибувши до точки призначення, його завели у річку.
На березі суддю передали двом новим "конвоїрам". Вони говорили російською, але з молдовським акцентом і використовували кримінальний жаргон. Коли в Чауса трохи злізла маска, він зміг розгледіти цих чоловіків.
Один був 50-55 років, крупніший і вищий, коренастої тілобудови та десь 175-180 см зросту, мав сильні руки і говорив грубим голосом.
Другий – молодший, близько 25 років, худорлявий і близько 165 см зросту. Пізніше, коли Чаус тікав, бачив на обличчі цього чоловіка неадекватний погляд та усмішку, з чого зробив висновок, що той або мав проблеми з психічним здоров'ям, або був під наркотиками.
Втрьох вони сіли в гумовий човен. Суддю не зв'язували, але кремезний чоловік тримав його за руки. Худорлявий веслував.
Потім, десь за 40-50 метрів, наглядачі почали нервувати і лаятись. Кілька разів вони замінили одне одного на веслах.
Старший охоронець: "Нас сносит течением от того места, куда мы должны были выплыть. Дай я буду грести, а ты держи этого судью."
Молодший охоронець: "Наша лодка пропускает воду."
Чаус почув якийсь шурхіт і тертя під водою. Суддя боявся, що його везуть у Придністров'я, де битимуть, а то й навіть вб'ють, то ж вирішив тікати. Охоронці панікували, і цей момент здався йому набільш вдалим, щоб скористатись розгубленістю чоловіків у човні.
В якийсь момент кремезний чоловік відпустив Чауса, і тоді той схопив наглядача за одяг і потягнув за борт. Вдвох вони впали у воду, охоронець не вмів плавати і вчепився за човна, а суддя випірнув і одразу відплив трохи вбік.
Пов'язка на очах спустилась на шию, то ж він зміг роздивитись навколо. Це була досить широка річка, приблизно 100 метрів шириною. Навколо було вже темно, запівніч.
Старший охоронець: "Хватай его за футболку!"
Однак молодший чоловік не зміг виконати цю вказівку: Чаус зняв футболку і залишив її у воді. Він кілька разів ударив кремезного наглядача і поплив назад, туди, звідки відшвартувався човен.
Старший охоронець: "Он выпрыгнул! Плывет к вам, ловите его!"
Це була репліка до тих, хто лишився на суші. Чаус побачив, що від автомобіля в сторону берега побігли 2 людини з ліхтариками, біля яких почав гавкати собака.
“
Коли місяць сховався за хмарами і стало зовсім темно, я змінив напрямок руху і поплив на той берег, куди мене на човні везли ті двоє.
Через кілька хвилин він приплив до іншого берега, навпроти місця, де стояв автомобіль, але трохи вище. Він заховався в очерет попід берегом.
Чоловіки в човні (кремезніший зміг залізти назад) попливли в той же бік, що й Чаус, і вийшли приблизно за 100 метрів від нього. Але вже за 10 хвилин вони повернулись назад і приєднались до тих, хто шукав втікача по інший бік річки. Тепер загалом їх було шестеро.
Чаус спостерігав за цим, глибше ховаючись в очерет. Потім шукачі перемістились і на його берег, однак їхні спроби були безуспішними.
Чоловіки в човні (кремезніший зміг залізти назад) попливли в той же бік, що й Чаус, і вийшли приблизно за 100 метрів від нього. Але вже за 10 хвилин вони повернулись назад і приєднались до тих, хто шукав втікача по інший бік річки. Тепер загалом їх було шестеро.
Чаус спостерігав за цим, глибше ховаючись в очерет. Потім шукачі перемістились і на його берег, однак їхні спроби були безуспішними.
“
Я виліз з води та ліг в очерет на берег… Через втому та пережитий стрес заснув. Коли я прокинувся, почало світати. Однак ні автомобіля, ні човна, як і всіх тих осіб на тому березі вже не було. Я почав чекати, коли здійметься вітер, щоб рухатися в очереті не здіймаючи зайвих звуків.
Тут я побачив, як по річці плаває невеликий жовтий катамаран з жовтим парусом… Можу припустити, що з нього також шукали мене. Через деякий час я почув, як біля мене проходить особа з собакою і яка називає собаку Рекс. Я почекав приблизно 30 хвилин, коли піднявся вітер, та почав потроху ламати шипшину та очерет… і так почав вибиратися на берег.
Тут я побачив, як по річці плаває невеликий жовтий катамаран з жовтим парусом… Можу припустити, що з нього також шукали мене. Через деякий час я почув, як біля мене проходить особа з собакою і яка називає собаку Рекс. Я почекав приблизно 30 хвилин, коли піднявся вітер, та почав потроху ламати шипшину та очерет… і так почав вибиратися на берег.
Вилізши з очерету, Чаус побачив велике поле соняшників і пішов вздовж нього. Так дійшов до невеликого лісу зі струмком, йшов через нього. Дорогою йому зустрілось житло безхатьків – речі, матраци, сміття та холодильник – але людей там не було.
За лісом суддя знову вийшов у поля. Віддаляючись від річки, він крокував через соняшники і пшеницю якоюсь траншеєю, посадкою дерев. Загалом – десь 6 годин. І вийшов на дорогу.
Там Чаус побачив вказівник із написом "Чернівці 6". Він пішов за напрямком на знаку, думаючи, що таким чином дійде до Чернівців, обласного центру.
Ще з поля він побачив будівлі, які здавались житловими. Тепер вони були зовсім поруч, і суддя роздивився: це були господарські будівлі. Чаус підійшов до них, побачив там автоматичну автомийку без людей. За нею – АЗС. Він минув заправку, але заходити не став – боявся, що його повернуть переслідувачам.
Ще близько двох кілометрів втікач йшов дорогою до Чернівців. А тоді зупинив молоковоз. За кермом сидів літній сивий чоловік з вусами.
Чаус: "Чи можете ви підвести мене до міста? Грошей у мене немає."
Водій: "Добре, сідайте."
Уже за 10-15 хвилин повільної їзди вони приїхали. І тоді Чаус зрозумів, що це зовсім не обласний центр. Чернівці були звичайним селищем на Вінниччині.
Чаус: "Чи є тут СБУ?"
Водій: "Так."
Чаус: "Підвезете туди?"
Водій: "Добре."
Чоловік за кермом трохи недочував, тож міг не зрозуміти, куди саме треба судді. Будівля, до якої вони під'їхали, була сільською радою. Там Чаус і вийшов. У нещодавно відремонтованій раді все ще тривали будівельні роботи. Суддя вирішив спитати дорогу у жінки, яку побачив.
Чаус: "Чи є тут СБУ?"
Жінка: "Ми в селищі, тут СБУ немає. Є поліція, у двох кілометрах далі."
Дорогою він ще уточнював напрямок на автобусній зупинці, в перукарні і у водія. Але діставшись точки призначення, побачив, що там зачинено.
Поруч була Міграційна служба, і Чаус попросив її співробітника зателефонувати в СБУ. Але той відмовився і відправив непроханого гостя в поліцію, вказавши на ще одну будівлю, трохи далі.
З іншої сторони від міграційників був суд. Чаус, який весь свій шлях пройшов із голим торсом, спробував зайти туди. Він представився, але колишні колеги не пустили втікача, оскільки той був без документів.
Тож не залишалось нічого іншого, крім як йти в поліцію.
За лісом суддя знову вийшов у поля. Віддаляючись від річки, він крокував через соняшники і пшеницю якоюсь траншеєю, посадкою дерев. Загалом – десь 6 годин. І вийшов на дорогу.
Там Чаус побачив вказівник із написом "Чернівці 6". Він пішов за напрямком на знаку, думаючи, що таким чином дійде до Чернівців, обласного центру.
Ще з поля він побачив будівлі, які здавались житловими. Тепер вони були зовсім поруч, і суддя роздивився: це були господарські будівлі. Чаус підійшов до них, побачив там автоматичну автомийку без людей. За нею – АЗС. Він минув заправку, але заходити не став – боявся, що його повернуть переслідувачам.
Ще близько двох кілометрів втікач йшов дорогою до Чернівців. А тоді зупинив молоковоз. За кермом сидів літній сивий чоловік з вусами.
Чаус: "Чи можете ви підвести мене до міста? Грошей у мене немає."
Водій: "Добре, сідайте."
Уже за 10-15 хвилин повільної їзди вони приїхали. І тоді Чаус зрозумів, що це зовсім не обласний центр. Чернівці були звичайним селищем на Вінниччині.
Чаус: "Чи є тут СБУ?"
Водій: "Так."
Чаус: "Підвезете туди?"
Водій: "Добре."
Чоловік за кермом трохи недочував, тож міг не зрозуміти, куди саме треба судді. Будівля, до якої вони під'їхали, була сільською радою. Там Чаус і вийшов. У нещодавно відремонтованій раді все ще тривали будівельні роботи. Суддя вирішив спитати дорогу у жінки, яку побачив.
Чаус: "Чи є тут СБУ?"
Жінка: "Ми в селищі, тут СБУ немає. Є поліція, у двох кілометрах далі."
Дорогою він ще уточнював напрямок на автобусній зупинці, в перукарні і у водія. Але діставшись точки призначення, побачив, що там зачинено.
Поруч була Міграційна служба, і Чаус попросив її співробітника зателефонувати в СБУ. Але той відмовився і відправив непроханого гостя в поліцію, вказавши на ще одну будівлю, трохи далі.
З іншої сторони від міграційників був суд. Чаус, який весь свій шлях пройшов із голим торсом, спробував зайти туди. Він представився, але колишні колеги не пустили втікача, оскільки той був без документів.
Тож не залишалось нічого іншого, крім як йти в поліцію.
“
Там в одному з кабінетів сиділи троє осіб. Зайшовши до них, я представився і попросив зателефонувати до управління СБУ у Вінницькій області. Вони в мережі Інтернет подивилися мої фото, впевнилися, що це саме я, і тоді хтось з них зателефонував на гарячу лінію СБУ та повідомив про моє місцезнаходження.
Через деякий час правоохоронці приїхали в село, забрали суддю-втікача і відвезли його в СБУ.
Так почалась нова сторінка в житті Чауса.
Мережу швидко облетіла звістка, що Чаус знайшовся. Разом з його фото в одних шортах.
Потім детективи Антикорупційного бюро "відбивали" свого підозрюваного, оголошеного в розшук, із рук СБУ. Це переросло у справжню погоню силовиків одне за одним і спробою такого собі "штурму" зі сторони НАБУшників.
За кілька днів вони вже безперешкодно забрали Чауса в лікарні. А його перше судове засідання тоді проходило таємно, тож суспільство не почуло пояснення одного з головних втікачів останніх років.
Та і його свідчення, оприлюднені наразі УП, дають відповіді не на всі запитання. Чаус став точкою перетину різних політичних інтересів і таборів. І тепер його історія вже не належить йому особисто.
Чимала небезпека висіла над ним усі 6 років. Однак ще більш небезпечним для окремих політиків може бути кожне його слово. Беручи в заручники суддю, кожен, хто ці 6 років вирішував його долю, і сам став його заручником. Такий обопільний полон.
Мережу швидко облетіла звістка, що Чаус знайшовся. Разом з його фото в одних шортах.
Потім детективи Антикорупційного бюро "відбивали" свого підозрюваного, оголошеного в розшук, із рук СБУ. Це переросло у справжню погоню силовиків одне за одним і спробою такого собі "штурму" зі сторони НАБУшників.
За кілька днів вони вже безперешкодно забрали Чауса в лікарні. А його перше судове засідання тоді проходило таємно, тож суспільство не почуло пояснення одного з головних втікачів останніх років.
Та і його свідчення, оприлюднені наразі УП, дають відповіді не на всі запитання. Чаус став точкою перетину різних політичних інтересів і таборів. І тепер його історія вже не належить йому особисто.
Чимала небезпека висіла над ним усі 6 років. Однак ще більш небезпечним для окремих політиків може бути кожне його слово. Беручи в заручники суддю, кожен, хто ці 6 років вирішував його долю, і сам став його заручником. Такий обопільний полон.
©2000-2022, Українська правда. Використання матеріалів сайту лише за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на "Українську правду" не нижче третього абзацу.