Електоральна піраміда Маслоу

Субота, 19 травня 2012, 11:42

Чому люди готові брати продуктові набори й вдячно віддавати свої голоси тим, хто робить подачки? Чому гречка залишається найкращою політтехнологією сучасності? Чому це не викликає у виборців огиди й не призводить до відчутного суспільного обурення? На ці й багато інших питань є дуже проста відповідь, яка все пояснює.

Бідність.

Бідність змушує людей радіти подачкам. Вона ж спонукає на почуття вдячності за продуктові набори й штовхає на дільниці для голосування "за" організаторів і спонсорів електоральної доброчинності. Вона не дає замислитися над тим, що це – приниження.

Бідність жене з мозку думки про те, що продуктові набори – ні що інше як підкуп виборців. А голосування за ці набори консервує політичну й соціально-економічну ситуацію в країні ще щонайменше на п'ять років.

Американський психолог Абрахам Маслоу свого часу розробив широко відому ієрархічну піраміду потреб людини, названу на його честь. Маслоу виходив із того, що людина не може перейти до задоволення вищого рівня потреб раніше ніж будуть реалізовані нижчі. Тобто поки на людину давлять первинні потреби, вона не актуалізує для себе інші.

На "дні" піраміди Маслоу знаходяться фізіологічні потреби – голод, спрага, статевий потяг. Далі йдуть потреба в безпеці, у почутті приналежності та любові, у повазі. За ними йдуть пізнавальні й естетичні потреби. Нарешті, найвищим рівнем потреб є самоактуалізація – реалізація своїх цілей, здібностей, розвиток власної особистості.

Так от, українське суспільство є вкрай бідним. За різними підрахунками, до 30% наших громадян живе за межею бідності. І відповідно далеко не всі люди можуть повноцінно реалізувати навіть свої первинні – фізіологічні – потреби. Ці люди погано харчуються, рахують копійки й не в змозі дозволити себе зайвого. Цитуючи класика: "Про яке солодке життя ви говорите?".

І для багатьох із цих людей продуктові набори – це справжній подарунок і велика радість. Для них – це зекономлені копійки. Проте саме ці копійки для них важливі. Життєво важливі. Саме тому вони не думають про приниження й не задаються глобальними суспільними питаннями.

Вони реалізовують свої первинні фізіологічні потреби за пірамідою Маслоу. І допоки цих потреб не реалізовано повністю, вони не зможуть перейти на вищий ієрархічний рівень цінностей.

Політичні запити громадян формуються саме на основі системи їхніх нереалізованих потреб. Потреба жити в нормальному гармонійному суспільстві в системі цінностей явно знаходиться значно вище за потреби в харчуванні, одязі тощо. Тому голодні громадяни злиденної країни ніколи не ставитимуть глобальних запитів.

Вони не ображатимуться на те, що політики їх зневажають. Вони радітимуть гречці.

Це замкнене коло.

Розірвати його може лише формування потужного середнього класу, незалежного від влади, який не сподівається на державу й не чекає подачок від політиків. Проте банальна істина твердить, що на формування такого середнього класу потрібні роки. Та й треба врахувати, що політичному класу це не потрібно. І він ніколи цьому не сприятиме. Добре, аби хоча б не заважав.

От і маємо політику, сформовану за законами електоральної піраміди Маслоу.

P.S. Я в жодному разі не хотів цим текстом виправдати політиків, які не несуть жодних ідей і не реалізовують власних, здебільшого надуманих і відірваних від життя програм. Я також не виправдовую політтехнологів, які цих ідей не продукують, покладаючись на старий і перевірений спосіб підкупу виборців.

Я лише намагаюся пояснити логіку людей, які беруть продуктові набори й голосують за тих політиків, які ці набори роздають.

Громадяни в цьому не винні. У цьому винна держава, яка загнала 45-мільйонну країну в прірву бідності й безвиході.

Олексій Краснопьоров, політолог, консалтингова агенція Concept GRoup, спеціально для УП



powered by lun.ua

Правовий хаос: як одним рішенням суду масово скасувати кредитні відносини

Зіграйте у сквош. Як оригінально організувати нетворкінг для підприємців

Цінність репутації, або що змушує бізнес звертатися до суду за її захистом

Корупція в держреєстрах: як її подолати

Цензура не пройшла. Як "Центр протидії корупції" переміг у суді "регіонала" Баграєва?

Щоденник Скотта: повернення партії Крозьє