Опозиція піднімає голову?

Вівторок, 12 березня 2013, 11:38

Об'єднана опозиція ініціювала широку кампанію громадського протесту для формалізації обгортки дієвої альтернативи провладній силі.

Враховуючи слабкість мітингів, які вдавалось зібрати опозиційним партіям після 2010 року, одиничні й тематично не пов'язані акції хочуть тимчасово відправити в історію. При цьому анонсування переходу від кабінетної політичної боротьби з в'ялими протестами до поєднання її із серійними вуличними акціями – є адекватною та своєчасною відповіддю владі.

Це може стати політичним маркером опозиції напередодні виборів у Києві та можливих дострокових парламентських виборів.

Лідери опозиційних політсил бажають, щоб їхні слова, сказані в суботу, 9 березня біля пам'ятника Тарасові Шевченку в Києві, були сприйняті українцями приблизно в межах такого дискурсу.

Арсеній Яценюк назвав 199-ту річницю від дня народження Тараса Шевченка знаковою для опозиції: "Тому що ми оголошуємо народні віче й народне повстання проти цього режиму сьогодні біля Тараса Шевченка". Олег Тягнибок згадав про національну мобілізацію, щоб підняти народ на боротьбу.

Конкретизації запланованих акцій поки не прозвучало. Насамперед тому, що опозиційним лідерам цікаво, який резонанс справлять їхні заклики в регіонах. Опозиціонери вирішили не форсувати події та не повторювати помилок непідготовленості дванадцятирічної давності.

Імовірно, політтехнологи, близькі до опозиції, порадили доповнити "блокування №2" парламентської президії настирним зовнішнім пресингом влади. Такий пресинг потрібен для того, щоб не втратити ініціативу до мерських виборів у Києві, на яких є шанс завдати відчутного удару Партії регіонів.

Певною мірою присутній "ефект Власенка", що обговорюється в експертному середовищі. Останні події , пов'язані з рішенням Вищого адміністративного суду в справі Власенка, підштовхують опозиціонерів до активних дій. Адже тепер стало зрозуміло – за рішенням суду мандату можна позбавити будь-якого депутата.

Публічний захист Власенка важливий для збереження цілісності парламентських опозиційних рядів, у випадку якщо нинішня Верховна Рада пройде друге реанімування.

Опозиції треба показати, що без боротьби не можна віддати жодного депутатського мандату. Це також питання захисту волевиявлення виборців, яке лідерам опозиції потрібно постійно мусувати в громадській думці.

Окрім того, оголошення кампанії громадської непокори Януковичу – важлива психологічна підтримка для самих опозиціонерів. В останніх почало виходити не лише екранне, а й певною мірою ефективніше протистояння чинній владі, про що останнім часом любить згадувати Арсеній Петрович, на прикладі нещодавніх дій у ВРУ, зумисне словесно міксуючи "парламентський контроль" з "блокуванням".

Яценюк, Кличко й Тягнибок уже звикли публічно демонструвати солідарність. Але цього мало.

На політичному горизонті давно майорить потреба продукування нових смислів чи хоча б цікавих меседжів, яких поки не чуємо з вуст опозиціонерів.

І коли українці, не без допомоги опозиційних лідерів, вже знають відповідь на питання: "Чому потрібно провести дострокові парламентські та президентські вибори?" – то досі ніхто з них не вклав змісту у питання наступне: "Що далі?.." Адже пошук ідей постійно відкладається "на потім".

Автоматизм "ходіння в народ" – є політичною ретроградністю та не принесе того результату, якого б надало поширення при цьому нових смислів.

Натомість, упевненості Яценюку та компанії має надавати те, що кількість людей, зібраних на акціях у регіонах, виявиться не настільки показовою щодо підтримки опозиційних дій, як їхня серійність.

Владне протистояння опозиційним заходам тільки привертатиме до них увагу. Тому важливе саме проведення мітингів у максимальній кількості областей із повторенням однакових меседжів. Навіть без багатотисячних натовпів на майданах, це створить "ефект присутності" для опозиції.

"Влада бачить, що робиться, і вони нас бояться", – схожими опозиційними репліками за умов можливих провокацій доповниться медійна картинка.

Опозиції важливо стояти до кінця на всіх фронтах. Тобто – до оголошення дострокових парламентських виборів, у доцільність яких на деякий час, здається, під час першого блокування Ради повірив Янукович, втішений обнадійливими електоральними прогнозами, зокрема, у разі введення стовідсоткової мажоритарки.

Опозиційний політичний тур Яценюка, Тягнибока та Кличка, із промовами на площах обласних та районних центрів – може виявитись ефектним початком виборчої кампанії.

А це вже небажаний для регіоналів сценарій. Особливо – на фоні заблокованого опозицією парламенту, який, можливо, не вийде повторно реанімувати.

Василь Кедик, політолог, Івано-Франківськ, спеціально для УП

Не панікуйте. Сеанс психотерапії для тих, хто почав сумніватися у перемозі України

В дорозі, в школі чи бомбосховищі: речі, які необхідно знати про менструальне здоров’я

Фонд гарантування вкладів став ще більш стійким до криз

Два найголовніших завдання підприємця під час війни

Українська діаспора та війна: боротьба має тривати

Чи загрожує Європі українізація, або Чим схвильований Юрґен Габермас?