"Маленький" недолік Третьої республіки

Понеділок, 05 серпня 2013, 15:38

У суворо ієрархічній і недоступно дорогій українській вищій політиці будь-які, навіть на перший погляд нереальні чи безглузді проекти, мають своє приховане призначення.

Парадно-агітаційна сторона новоствореного "світила" для електорату завжди виглядає непогано, а темна зворотна – як завжди слугує інтересам Тих, Що Сидять На Великих Грошах. Після чергового "кидка" і втрати ілюзії людям скажуть, що все було б гарно, але їх зрадили – і показують на будь-кого, хто їм не симпатичний.

Відтак кожен має свій клопіт: народ лає штучно призначених зрадників нереальних сподівань, а спонсори "політичної ініціативи" підраховують прибутки.

Як кажуть, кожному своє...

Тепер від соціальної лірики повернемось у відправну точку сучасності – до витоків нового політичного проекту з альтруїстичною метою зрозуміти його справжню, а не афішовану мету.

Ідеться про так звану Третю республіку.

Спочатку скидалося на те, що все обмежиться доволі емоційними заявами Юрія Луценка. Проте останнім часом до проекту долучаються доволі цікаві люди, а з еклектичних фраз і закликів поволі починає прояснятися ідеологія нового проекту, його цілісна мета.

З інтерв'ю Юрія Луценка "Газеті по-українськи", програму Третьої республіки має реалізувати президент від опозиції. Він повинен якимось чином спонукати чинний парламент прийняти текст нової Конституції парламентсько-президентської – фактично парламентської – республіки й затвердити її на всеукраїнському референдумі. На підставі нової Конституції буде обиратися новий парламент, депутатів якого можна буде якось контролювати чи відкликати.

Гарно й обнадійливо.

Залишається з'ясувати, як співвідноситься проект "Третя республіка" – із впливовим олігархічним лобі, яке при новому президентові нікуди з України не подінеться.

Доля будь-якого політичного проекту залежить від того, у якій мірі він загрожуватиме благоденству людей, які тримають у руках ключі від економіки держави. Переважно небідна опозиція, яка в цій політичній системі не може бути інакшою, не може серйозно поламати цей закон, бо не сміє сподіватись безумовної підтримки народу.

Проте ще не осінь. Аналітики прогнозують загрозу державного дефолту, що може похитнути силу влади Януковича. Тоді, ймовірно, народ підтримає ідеологічно нечітку опозицію та випадком долі обере президентом якогось розкрученого "присталого" до опозиції, на взірець Петра Порошенка.

А зараз ідеологія Третьої республіки зможе залучити впливових пропагандистів, якщо в цій ідеології буде родзинка, яка водночас влаштовуватиме небідну опозицію та відступаючого олігархічного бульдозера.

Уважно прочитавши одкровення Олександра Пасхавера "Ким бути?" стосовно ідеології Третьої республіки, можна пересвідчитись – така родзинка є.

Після низки доволі логічних і правильних сентенцій про необхідність самоорганізації й активності громадян, подається довгий пасаж про неприйнятність національної, природної держави. Вочевидь, Третя республіка – це спроба побудувати державу на стовідсотковому прийнятті так званих європейських цінностей, бо на українських держава, мовляв, ніяк не будується. Хоча зовсім недавно самі ж європейці, у тому числі й Богдан Гаврилишин, переконували нас у тому, що українські цінності і є європейськими.

Незважаючи на уніфікуючу інтеграцію, європейські країни все одне залишаються національними державами, і всі сучасні проблеми лікують відновленням національної ідентичності.

Щоб Україна стала на шлях європейського розвитку, українські національні цінності, передовсім мову й самобутню ідентичність, повинно добровільно й із розумінням сприйняти все суспільство й передовсім політична верхівка. Це потрібно пропагувати.

На жаль, масова пропаганда ведеться в зворотному напрямі.

Між іншим, проект "Рускій мір" задумано для протидії європеїзації України із простої причини – Росія не бажає втратити її як потужного гуманітарного та економічного донора.

Чи є проект "Третя республіка" альтернативою? На перший погляд – так, адже задекларовано формально європейську модель парламентської республіки. Проте основа ідеології проекту – це фактично підміна національних основ держави сурогатом так званих євроцінностей, пропонує щось схоже на модель космополітичної парламентської республіки.

То чим такий проект різниться від проекту "Рускій мір"?!..

Адже ідеологи "Руского міра" віртуозно користуються тими ж європейськими правилами й правами для боротьби проти відновлення української ідентичності держави, експансивно "захищаючи" домінуючу російську мову, переслідуючи неіснуючих українських фашистів укупі з нетолерантними екстремістами й націоналістами всіх поколінь!

"Рускій мір" намагався наскоком знищити українську державну ідентичність – і саме тому потерпів фіаско. Проект "Третя республіка" пропонує без зайвого галасу замінити національну ідентичність на нестравний євроерзац у гарній обгортці, приспавши лукаво українців гарними розмовами.

Мета та сама – черговим способом потягнути Україну вбік зі шляху відновлення національної держави.

Великих господарів української економіки цікавить не політична форма, а саме ця мета. Найбільше, чого не бажають універсальні олігархи й світові глобальні фінансові колонізатори України – це недопущення побудови держави на фундаменті української національної ідентичності. Адже така держава спроможна захистити інтереси населення, і не дозволяє будь-кому порядкувати в Україні як у безвольній колонії.

Якщо Третя республіка не пропонує модель сильної національної держави – вона теж влаштовує українських скоробагатьків і всіх без винятку фінансових авантюристів глобалізованого світу. У такому разі цей проект цілком підходить чинній владі як симпатичний троянський замінник невдалого "Руского міра".

А слова про самоорганізацію й відкликання нардепів із часом можуть виявитися гарною й пустою наживкою для електорату.

Володимир Ференц, Івано-Франківськ, спеціально для УП



powered by lun.ua

Рада прийняла закон про енергоефективність: що це змінить в державі

Нові карантинні обмеження: коли книгарень може не стати, а COVID-19 залишиться

Чи готова Україна до Міжнародної кліматичної конференції ООН

Щоденник Скотта: Крістофер хвицається навіть на колінах

Дерева замість автомобілів: як змінити пріоритети міста, дослухаючись до дітей

Навіщо держкомпаніям наглядові ради і хто повинен до них входити?