Навіщо вал, краще гори
Рівчак кислотою сірчаноюзбризни,
Фортечні вали до небес насипай,
Щоббільше на земліродючіВітчизни
Не влізніБабай, ні Мамай, ні Папай!
Юрко Космина
Якось один давній фантасмагоричний матеріал я завершив словами: Танк, що димить солярою і гуркоче траками бруківкою, під’їздить до парламенту та й впирається гарматою у двері. І якийсь замурзаний лейтенант, "сидя на башне иприхлёбывая из котелка" задає запитання: "А чи не засиділися ви тут бува панове?".
То у двері стукає не віртуальна, а справжня хунта!!!
* * *
Уявімо собі, що українці мобілізувавши увесь Богом даний матеріальний, людський і моральний потенціал, в першу чергу, завдяки професійності та мужності вояків "однієї із найсильніших армій у Європі" та при сприянні санкційно-гуманітарних і фінансових зусиль перманентно заклопотаного іншого цивілізованого світу, таки поновлюють територіальний дореволюційний status quo.
Як то водиться, традиційно невдячний щодо влади та іншого гетьманства український народ, ввічливо посуває від керівних важелів нинішніх очільників і заводить у владні коридори правдиву народну хунту.
Пасіонарії, котрі її складають, тут-таки, засукавши рукави, починають впроваджувати довгоочікувані революційні системно-змінні перетворення. Одночасно переглядаються деякі рехворматорські прожекти папєрєдніков на предмет їх доцільності.
З огляду на віковічну проблемність північно-східного кордону один із прожектів – "СТІНА" викликає особливу цікавість, і його вирішують удосконалити.
Бо якщо вже зажиріла Європа та інший цивілізований світ готові спонсорувати будівництво Східноєвропейського валу, то не варто розмінюватися на дрібниці, а зводити…
Гори…
Відгородимося від заклятого "старшого брата" та іншої азійщини горами – уздовж усього північно-східного кордону.
Економічний, фінансово-матеріальний, геолого-виробничий, ресурсний, технологічний та інший такого штибу дріб’язок цього прожекту до уваги поки не беремо.
Головне – це наявність некислої привабливої мармизи, під котру дає гроші Захід, красива і переконлива картинка та купа усіляких вигод, що ощасливлять як увесь добрий світ в цілому, так і хитромудрих українців зокрема…
Відповідне непісне обличчя маємо.
А якщо, той, інший світ трясти капшуком у наш бік зажлобиться, то згадаймо скарби Полуботка. Най повертають із банківських підземель Лондон-Сіті. Не схочуть – то ми їм у відповідь влупимо, замінувавши пару-трійку АЕС, одним із рецептів-прожектів одного аналітика…
Та втім, картинка мусить бути приблизно такою.
Традиційно усе починається з риття на кордоні рову, але завширшки і вглиб не у 2-5 метрів, а правдивих кілометрів, або ж миль, льє чи рі – в залежності від головних спонсорів прожекту.
Перші урочисті кілометри, як вглиб, так і вшир, доручається відрити лопатами Порошенку із АП, Яценюку, персональний кубічний рі – бо ж камікадзе, із Кабміном, Коломойському із підопічною рейдерською братією та іншим затійникам усіляких валів із парканами.
Згодом до них приєднуються усі чиновно-депутатські мудрагелі, люстровані і нелюстровані, теперішні і колишні, так, за однією, навіть дотичною корпоративною належністю до подібних дерибанно-корупційних витівок.
Мобілізуються усі чоловіки віком до 75 та жінки до 65 років, в тому числі і за спадково-родинною ознакою до сьомого коліна – пенсійний вік цієї категорії на прохання трудящих підвищується, фіксована та неіндексована зарплатня обіцяється із зекономлених їхніх же пенсій у пару-трійку тисяч гривень без прив’язки до тогочасного курсу долара.
Від гірничо-будівельної мобілізації можна цілком легально закосити заплативши до бюджету грубі гроші у розмірі мінімального олігархічного статку. Але не менше 1 мільярду доларів.
По завершенню робіт чи виході на пенсію усі вцілілі отримують статус учасників спорудження АГО – Антикацапські Гори Оборонні – із наданням безкоштовних земельних ділянок. Без обмеження площі – хто скільки вхопить – з ворожого боку гір та присвоєння звання Героїв підземно-гірської сотні із почесним правом бути похованим за власний рахунок у залишках недобудованої Стіни.
Але ми трохи відволіклись, бо це власне соціально-економічний та інший дріб’язок, котрий ми, як і домовились, поки ігноруємо.
Гори насипаються з українського боку рову. Верхній шар ґрунту, а особливо чорнозем, турботливо знімається, вивозиться і складується по наш бік майбутніх гір. Дорившись до кристалічних порід Українського щита та Російської плити пускаємо їх власне на спорудження гір.
Потому присипаємо наше передгір’я та долини завбачливо збереженим ґрунтом. З ворожого боку нічого насипати не будемо, а ретельно замінувавши увесь північно-східні схили облаштуємо його чисельними ДОТ-ами, бункерами та іншими фортифікаційно-оборонними вервольфами оснащеними найсучаснішим стрілецьким, гарматно-мінометним, вогнеметним та легким ракетним озброєнням.
А саме високогір’я насичуємо ГРАБ-ами – Горно-ракетні антимоскальські батареї, виготовленими на Південмаші та розробленими КБ-шарашкою на чолі із почесним пенсіонером Кучмою як відповідь на їхні БУКи, а також іншою протиповітряною чудасією, аби не те що якийсь ворожий дрон, але навіть жоден російський снігур до нас не залетів. Інші перелітні птахи і комахи пропускаються.
Рівчак же заповнюється водою із розритих підземних джерел, озер та морів. У разі її нехватки, до каньйону тимчасово завертається Сіверський Донець, тим паче, що він і так спаскуджений Шебекінським хімкомбінатом.
Для інших річок, а особливо Дніпра, що течуть з ворожої території залишаються спеціальні тунелі обладнані новітніми очисними спорудами, аби яка-небудь отруйна капость звідтам до нас не припливла.
Згодом водний ресурс рівчака буде поповнюватися за рахунок танення високогірних льодовиків, що утворяться з російських снігів та інших опадів, затримуваних нашими горами.
У заводнений рівчак запускаються спеціально навчені та акліматизовані до суворого російського клімату, ви ж не забули, що рівчак з їхнього боку, бойові крокодили, акули-підривники та піраньї-винищувачі, котрі годуватимуться диверсантами-безумцями, що ризикнуть подолати цю стратегічну водну перешкоду з одного боку та усілякими фетишистами руського миру – втікачами від української хунти.
Ну, а тепер давайте про
Вигоди…
Поки зводитимуться гори, хунта позбавлена головного гальма системно-змінної перебудови, мобілізована до АГО екс-панівна клієнтура, таки здійснює оті перетворення.
Як результат Україна у всіх економічних, соціальних, суспільно- та геополітичних сенсах починає квітнути і буяти, кінцеве покриваючи, як бугай комизливу корову, Європу самим фактом свого урочистого вступу до ЄС.
Нарешті здійснюється споконвічна мрія свідомих українців – від заздрощів до нашого буяння вішаються одночасно застрелившись, а потому підірвавшись усі кацапи та інші москалі. Тим самим досягається головна мета цього прожекту – порятунок світу від руського міра.
Узагалі прожект ГОРИ слід розглядати як українську чудо-мрію на кшталт німецьких автобанів чи фінської Nokia.
Але на відміну від гансів та інших чухонців, практичні українці не жирують на лаврах, а мудро впроваджуючи в розбудову мирного життя-буття, набуті в ході спорудження АГО новітні технології та науково-промислові ноу-хау, досягають такої висоти-висот цивілізації, що навіть найсміливіші прогнозисти відпочивають.
Ну, а інший трохи схудлий цивілізований світ щиро вдячний українцям. Бо виснажений фінансово-економічно через надання нам допомоги, яка, між іншим, в альтернативному випадку усе рівно гикнеться заразом із світом на ведення Третьої світової, рятується від райського вимирання. І має шанс, порятувавшись, в подальшому по-щурячому не виздихати, дещо змінивши деякі соціальні цивілізаційні пріоритети.
Що до ГІР, то користі від них чим далі, тим більше.
По-перше, вони, затримуючи з одного боку холодні маси арктично-російського повітря, а з іншого – теплі європейські потоки, призводять до суттєвого пом’якшення нашого клімату.
Він в Україні у сполученні із загальним потеплінням стає лагідним-лагідним. Що дозволяє, застосовуючи вже згадувані набуті новітні технології, збирати на наших чудодійних чорноземах рекордні врожаї.
На тлі остаточно вимерзлої Росії, ми вже незабаром не тільки нагодуємо по саму пельку екологічно чистими продуктами зголоднілу через допомогу нам Європу, але й врятуємо від голоду інший менш цивілізований світ. Але москалям – ні крихти…
Ну, а на південно-західних схилах гір розведемо виноградники,чайні та тютюнові плантації, а понад ними набудуємо купу Буковелей, до котрих шеменуться натовпи туристів. Однією із головних принад для туристів стануть спеціальні оглядові майданчики, з котрих можна буде візуально поспостерігати на занепад нещодавньої світової загрози…
Слава Україні!
Валерій Семиволос, мешканець майбутнього Слобожанського передгір’я, для УП
