Скасування недоторканності: назріває черговий обман і зрада?

2630 переглядів
Четвер, 21 червня 2018, 14:30
Олег Петровець
політичний експерт

На закритому засіданні 6 червня Конституційний суд України визнав конституційним законопроект №6773, ініційований цілою групою парламентарів щодо скасування депутатської недоторканності.

А вже 19 червня аналогічне рішення було прийняте й щодо іншого майже ідентичного законопроекту №7203 – президентського.

Здавалося б, далі нічого не заважає нарешті виконати "вічну обіцянку" всіх політиків і таки урівняти нардепів зі звичайними громадянами перед Законом.

Мало того – представник президента у ВР Ірина Луценко вже навіть дала досить позитивні прогнози стосовно винесення такого рішення на голосування в сесійну залу.

Та насправді все далеко не так просто. І справа тут не тільки в сумнівності бажання багатьох парламентарів голосувати "за".

Для початку коротенько нагадаю суть кожного законопроекту.

Ініціативу №6773 зареєстрували у Верховній Раді України ще 19 липня 2017 року.

Примітно, що свої підписи під текстом законопроекту поставили більше 150 народних обранців! Суть документу зводиться до вилучення з Конституції України частин 1 та 3 статті 80, якими, власне, і закріплюється інститут депутатської недоторканності.

Інший законопроект – №7203 від 17 жовтня 2017 року – є ініціативою президента і фактично повторює суть попереднього. Але з однією маленькою умовою – недоторканними він може зробити депутатів уже наступного скликання, бо набуде чинності лише з 2020 року.

Як прогнозує більшість експертів, реальні шанси бути проголосованою має саме президентська пропозиція, адже, якщо оцінювати реалістично, то ясно – не в інтересах парламентарів голосувати за скасування своєї недоторканності взагалі.

Проте, якщо доведеться обирати "з двох зол", зрозуміло, що буде спроба або тут і зараз убезпечити себе законодавчо, або хоча б виграти для себе бодай якийсь час.

До слова, щось подібне зовсім недавно ми могли спостерігати з дуже результативним у кількісному значенні голосуванням за створення антикорупційного суду, але такого, що не розглядатиме апеляції на вже існуючі кримінальні справи.

Ніби й компроміс знайдено, та й "апеляційну правку" можна пояснити бажанням не перезавантажувати новостворений суд, який на своєму старті зможе розпочати роботу всього з 10-ма суддями в апеляційній палаті.

Але від того суть не змінюється – корупціонери, щодо яких уже тривають суди, можуть скористатися цією лазівкою, адже з нинішніми "чесними" судами домовитись, як показує практика, можна.

Та у випадку з депутатською недоторканністю все ще більш заплутано.

Як говорять, диявол криється в деталях. І цей вираз як ніколи промовисто ілюструє сьогоднішню "жертовну" ініціативу, адже якщо вчитатися в прописані в законопроектах пропозиції, то виходить, що забирати в народних обранців їхню недоторканність, так би мовити, не зовсім то й збираються.

У юридичній та політологічній теорії поняття депутатської недоторканності складається з двох умовних частин – депутатський індемнітет і депутатський імунітет.

Перше означає, що член парламенту не несе юридичної відповідальності за свої висловлювання і голосування.

У свою чергу сенс депутатського імунітету полягає в тому, що член парламенту, який підозрюється у вчиненні злочину, не може бути притягнутий до юридичної відповідальності без дозволу парламенту.

Так ось, обидва вищезазначені законопроекти передбачають неповне позбавлення нардепів недоторканності, а лише часткове.

Частину 2 статті 80 Конституції, яка закріплює так званий індемнітет, пропонується залишити без змін.

Таким чином, як би не розвивалася ситуація в парламенті, і чим би вона не закінчилася, депутати й надалі не нестимуть юридичної відповідальності за результати голосування або висловлювання у ВР та її органах, за винятком відповідальності за образу чи наклеп.

Довідково:

Суть інституту депутатської недоторканності розкривається в статті 80 Конституції України, яка говорить:

"Народним депутатам України гарантується депутатська недоторканність. Народні депутати України не несуть юридичної відповідальності за результати голосування або висловлювання в парламенті та його органах, за винятком відповідальності за образу чи наклеп.

Народні депутати України не можуть бути без згоди Верховної Ради України притягнені до кримінальної відповідальності, затримані чи заарештовані".

І, в принципі, скасування недоторканності в частині притягнення до відповідальності мало б піти на користь корумпованій Україні, адже унеможливлення відстоювати свої бізнес-інтереси депутатами під прикриттям недоторканності "вичистить" парламент від бізнесменів і теоретично звільнить шлях у велику політику для дійсно фахових людей.

Ну і залишити недоторканність хоча б частково – це досить раціональне для України рішення, адже, з одного боку, і Венеціанська комісія у своєму висновку ще від 2015 року, і Конституційний суд у своїх висновках сьогодні попереджають: за умови недостатньо розвинених демократичних інститутів у країні скасування депутатської недоторканності може використовуватись у цілях політичних переслідувань та тиску на опонентів, що веде до встановлення авторитаризму.

І насамкінець. Зрозуміло, що уникнути голосування за скасування недоторканності в сьогоднішній Україні не вдасться з двох причин: ну, по-перше, не секрет що деякі парламентарі використовують цей інститут як не зовсім законний бізнес-інструмент і ці факти періодично стають відомими. Тому ясна річ, що суспільство такий стан речей категорично не влаштовує.

По-друге, знову ж таки – суспільний запит величезний, а відповідні обіцянки політиків озвучувались чи не перед кожними виборами, причому подекуди й на місцевих рівнях.

Отже, напередодні парламентських та президентських виборів неголосування за скасування недоторканності розцінюватиметься як черговий політичний обман, що значно зменшуватиме шанси чинних народних обранців на політичний реванш.

До слова, позитивно впливатиме на рейтинги всіх без виключення "голосуючих" – як провладних, так і позиційних – натискання на кнопку "за" в сесійній залі.

Тому кінцевий результат розгляду законопроектів парламентарями практично очевидний, чого не скажеш про прогнозованість наслідків такого кроку для країни.

Олег Петровець, спеціально для УП

powered by lun.ua
powered by lun.ua
"Топографія пам'яті": ми – те, що ми пам'ятаємо
"Топографія пам'яті" Мартіна Поллака це збірка есеїв, написана в різні роки австрійським письменником, журналістом та перекладачем, що спеціалізується на історії Центральної та Східної Європи.
Чому українці не люблять українське
В Україні чимало компаній виробляють сучасні якісні товари, але вітчизняні споживачі їх не цінують. У чому річ? (рос.)
Коли ламається смартфон, або Що буде, якщо ваша бабуся з'явиться у Instagram
Людмилі Йосипівні за кілька місяців буде 70. Смартфон їй купили зо півроку тому. З того часу бабуся перестала бурчати на нас, що ми "сидимо в телефоні", – провела інтернет і стала пропадати в ньому.
Державні ветеранські політики – це імітація активності та "пшик"
Ветеранська проблема заговорюється, влада вдається до суцільної імітації активності. А в результаті ветеран як сидів у закритій кімнаті наодинці зі своїми спогадами та алкоголем, так і сидить.
Чому без потужного середнього класу Україна приречена на провал
Ми все більше живемо на зовнішні запозичення. Бо з бюджетом усе більші проблеми. А стабільне наповнення державної скарбниці має забезпечувати саме "золота середина" – національний виробник товарів та послуг.
Де у світі найкращі пенсійні системи
Один з найбільших викликів для політиків — яким повинен бути компроміс між платниками податків та пенсіонерами.
Як зібрати гроші на інновації у школах
Сьогодні великим ризиком для трансформації освіти в Україні (окрім політичного, звісно) є неспроможність директорів та вчителів на місцях втілювати зміни.