Нова Конституція як передвиборча агітка в руках українського політичного невігластва

1572 перегляди
П'ятниця, 20 липня 2018, 16:00
Олександр Гаврутенко
інвестиційний банкір

У Гоббса, Локка, Руссо та їхніх послідовників, схоже, з’являються серйозні конкуренти, які з легкістю свого професійного базікання готові знищити зміст цього фундаментального філософського терміну.

Власне, заради справедливості потрібно зазначити, що не тільки політики-популісти ототожнюють поняття "суспільний договір" з Конституцією, але й значна частина експертного середовища заходилася наввипередки допомагати переписувати Конституцію України, хором повторюючи цю нісенітницю про необхідність зміни суспільного договору.

Спробую пояснити, чому ця ідея, з моєї точки зору, є не лише безглуздою, а й просто абсурдною.

Річ у тім, що Конституція як основний закон разом з іншими законами держави ще ніколи і ніде не були наслідком загальносуспільних домовленостей, хіба що ставали результатом підкилимних чи кабінетних "договорняків" і компромісів всередині чинної на момент їхнього ухвалення політичної еліти.

Так воно є й зараз. І видавати цю гру за зміну суспільного договору, як мінімум, некоректно. А по суті – дуже цинічно.

Бо якщо посилатися на поважних філософів, які цей термін запропонували, то "суспільний договір" – це всього-на-всього та гіпотетична домовленість між людьми, якої вони мали б досягти в історично невизначений момент переходу від природного стану (самостійного існування з усіма необмеженими правами і свободами) до існування в суспільстві, де вони погоджуються відмовитися від частини цих прав і свобод та перекласти їх на суспільні надбудови – владу, державу, інституції.

Наявність такого суспільного договору якраз є необхідною передумовою як для виникнення самих держав, так і для напрацювань їхніх законів чи конституцій.

У нас же знову йде підміна понять і спроба поміняти місцями причини і наслідки, аби тільки звучати гарно і вишукано, дарма що не про те.

Але ще більша шкода від цих намагань подобатися виборцеві – це свідоме зштовхування суспільства в безперспективній дискусії про Конституцію замість напрацювання реальних і дійсно необхідних для розвитку країни рішень.

Адже всім зрозуміло, що зараз розробка нового проекту Конституції – це лише передвиборча технологія, тема для інформаційного галасу та інформприводів. Бо нічого іншого ніхто запропонувати не може – лише тягучі і пусті процеси.

Навіть якщо й будуть запропоновані варіанти Конституції, навіть дуже прогресивні і збалансовані, то всі вони будуть варіантами одного політика – і з передвиборчої агітки на основний закон такі варіанти ніколи не перетворяться.

Ініційована ж уже майже всіма потенційними кандидатами в президенти конституціада буде тривати роками. А суспільство весь цей час буде змушене спостерігати за ще однією штучно створеною в пориві передвиборчої агонії кризою – конституційною. Без жодного поступу вперед.

"Так, – кажуть адепти зміни суспільного договору, у їхньому розумінні цього поняття, – країна саме тому і не розвивається, що наша Конституція недосконала, у ній велика кількість непрацюючих положень і дисбалансів. І хай скільки це займе часу, але її вкрай необхідно змінювати, і тільки тоді країна зрушить з мертвої точки".

Але справа в тому, що Конституція чи будь-який закон не працює не тому, що він недосконалий. А через те, що ніхто його не виконує і навіть не намагається виконувати.

Власне, тому переписуються без кінця закони – лише щоб дискримінувати чинні і щоб виправдати бездіяльність, безвідповідальність і беззаконня.  

Таким чином,

Перше: суспільний договір змінити неможливо – він існує вже тисячі років, і, сподіваюсь, буде існувати ще сотні тисяч років. Саме йому ми зобов’язані наявністю держав і законів, які лише обумовлюють виконання цього договору.

Друге: переписування Конституції – це цинічна політтехнологія, що застосовується сьогодні старим політичним класом через його нездатність запропонувати реальні конкретні проривні рішення.

Третє: навіть якщо нагальність зміни Конституції і існує, то, на жаль, лише третім чи четвертим питанням після більш нагальних – виведення країни з економічної, гуманітарної, політичної кризи.

І четверте: Конституцію, закони потрібно навчитися виконувати і лише потім брати на себе відповідальність їх змінювати чи розробляти нові.

Олександр Гаврутенко, спеціально для УП

powered by lun.ua
powered by lun.ua
Екологічна свідомість в Україні та в ЄС: топ-5 подібностей та відмінностей
Немає жодної важливої екологічної проблеми, яку б не охоплювали положення Угоди про асоціацію. Однак загальна кількість екологічних практик громадян є значно нижчою в Україні, аніж в ЄС.
Вибори головного мозку
Депутати хочуть переписати Конституцію і зробити Україну "фермерською".
Разом до Європи: навіщо Україні експортний бренд
Споживач готовий платити на 22% більше за товар, чия країна походження викликає позитивні асоціації і довіру. Цим вже користуються Велика Британія, Німеччина, Швейцарія, США. А тепер – й Україна.
Як поезія зшиває собою культурні меридіани
Багато видавців і авторів скажуть, що поезія в наш час не в пріоритеті. Проте фестиваль Meridian Czernowitz ось вже 9 років поспіль доводить, що не існує в цьому світі речей, які неможливо змінити.
Бюджет-2019, або Чого насправді хоче уряд
Що не так з кошторисом країни на 2019 рік, і кому не пощастить, якщо його ухвалять у такому вигляді.
"Купуй квартиру – отримай в подарунок туберкульоз!"
Проблема туберкульозу в Україні залишається однією із глобальних проблем в охороні здоров'я.
Туреччину нагодували обіцянками: Ердоган оголосив завершення фінансової кризи
Президент Ердоган запевняє громадськість, що в Туреччині вже немає кризи. Втім, курс ліри та зростання ставки центробанку сигналізують про те, що економіка Туреччини досі хворіє.