Ілюзії про "швидкий мир", "прямі переговори" і геополітику. Післявиборчий аналіз

3971 перегляд
Середа, 03 квітня 2019, 17:27
Вікторія СюмарВікторія Сюмар
голова комітету ВР з питань свободи слова та інформаційної політики

Є речі, які неприємно, але треба визнавати:

  1. На 5-тий рік війни з Росією країна лишається розколотою на Схід і Захід. І височезна явка на Сході у порівнянні з 2014 говорить про те, що Схід хоче реваншу.

І це не стільки про Зеленського, хоча він точно "свій" на Сході. Це швидше про те, що якби в Опозиційному блоці не сталося розколу, і Ахметов не зробив ставку на Вілкула, то у другому турі ми б мали Зеленського з Бойком.

Так. На 5-му році війни з Росією. Бойка, який "виріс" щонайменше на чверть після візиту до Москви і зустрічі з Медведєвим.

  1. Що це означає?

Країна дуже втомилася від війни і хоче миру, не усвідомлюючи ціни. І має велику ілюзію, що миру можна досягнути швидко через "прямі переговори" з Путіним. І що війну не закінчують, бо на "ній заробляють".

Так от: НЕ заперечуючи тезу про "заробітки", все ж варто усвідомити – це надто інфантильний погляд на надскладну геополітичну ситуацію, в якій опинилася Україна. І інфантильність може коштувати нам надто дорого.

  1. Чому результативність "прямих переговорів" – це інфантильна ілюзія? Позиції України – апріорі слабкі. В нас немає жодного козиря в цих переговорах – ні сильної економіки, ні ядерної зброї, ні могутніх союзників.

Більше того, почавши такі переговори, ми можемо втратити ледве не єдиний свій козир – санкції ЄС та США.

ЄС давно мріє позбутися санкцій і мати нормальні економічні стосунки з Росією. Початок прямих переговорів дає можливість провідним країнам ЄС сказати: "Якщо без нас, то чому ми маємо терпіти економічні збитки? Тоді це лише справа України". І зняти санкції.

  1. Далі. Давайте подивимося на ситуацію з боку Росії. Який інтерес Росії в таких переговорах? Таких інтересів три:

1) Україна не має бути членом НАТО (це була ключова причина, чому РФ створила в Україні "гарячий конфлікт", так, як в Молдові, і так як в Грузії);

2) Україна має визнати Крим російським (для Росії це не лише "розширення імперії", це геостратегічна позиція для контролю над Чорноморсько-Середземноморським регіоном);

3) Україна має взяти на себе економічні витрати з відбудови зруйнованого Донбасу (для Росії – це точно економічно збитковий і геополітично непотрібний регіон).

  1. Дмитро Пєсков вже чітко озвучив позицію для початку прямих переговорів – визнання Криму російським. 

Будь-який президент України, який прийме цю позицію, втратить і рейтинг, і будь-яку перспективу.

Далі – НАТО. Курс на НАТО затверджено на рівні Конституції, змінити це практично не реально. Відмовитися від побудови армії відповідно до натівських стандартів – це ще одне політичне самогубство.

І третє. Для відновлення Донбасу потрібно від 50 до 100 млрд дол. (за різними оцінками). У разі прямих переговорів незрозуміло, чому ЄС (де чимало своїх економічних проблем), має долучатися до такого масштабного і затратного проекту.

А для України в нинішніх економічних умовах, за наявності значного зовнішнього боргу і за відсутності інвестицій, – це непідйомна ціна.

  1. Геополітична ситуація довкола України теж складається не надто сприятливо.

Туреччина вже цілковито координується з РФ.

Британія зайнята процесом виходу з ЄС і внутрішніми проблемами.

На виборах до Європарламенту можуть перемогти євроскептики, і тоді розширення ЄС точно буде відкладене.

А в США після висновків Мюллера про "відсутність змови Трампа з Росією" дорога для налагодження стосунків Трампа з Путіним цілком відкрита, особливо, якщо у вибори в США "втручалася Україна", як вже констатував сам Трамп.

  1. Що робити?

Щоб втримати позиції в таких геополітичних умовах, Україна має стати вкрай вигідною і потрібною для провідних країн ЄС і США. В раціональному сенсі.

Вигода – це, наприклад, українська газотранспортна система в концесії Німеччини та інших країн, аби збити їхній інтерес до Північного потоку. Це інвестиції провідних газовидобувних компаній США в українські родовища сланцевого газу і т. д.…

Бо жадібність і дріб'язковість у питаннях геополітики породжують бідність і залежність. Ну а примітивізм та інфантильність взагалі можуть коштувати нам державності. Як це не раз бувало в українській історії…

Тому шанс – це здорова та адекватна оцінка ситуації, формування реалістичної і раціональної пропозиції для союзників, посилення власних позицій та швидкі дії в інтересах країни.

Зовнішня політика і подальше посилення військових потужностей мають стати пріоритетами, якою б не була спокуса зайнятися "економікою" без врахування зовнішньополітичних реалій та "внутрішніми розборками"...

Вікторія Сюмар

Оригінальний текст взято з Facebook-сторінки Вікторії Сюмар



powered by lun.ua
ЗЕнавгураційні замітки
Зеленський сказав, що хотіли почути його виборці. Він, треба визнати, дуже органічний у своєму образі просвітленого Робін Гуда, який навіть на Банкову ходить пішки. Але у програмній промові не було власне ПРОГРАМИ.
Процедура важлива: чим відрізняється отримання дозволів в Україні та ЄС
Громадяни та бізнес часто опиняються у ситуації, коли держава ухвалює рішення стосовно їхніх прав та обов’язків. Для таких ситуацій в ЄС діє адмінпроцедура. А в Україні?
Зеленський, пасіонаріії та прийняття рішень
Маємо нового президента. Звичайно, великі повноваження мають ще і Рада, і уряд. І, що важливо, суд. Проте президент і його команда матимуть значні важелі на вплив і у цих гілках влади. А після виборів можуть мати ці структури в кишені. Рішення буде підписувати президент. Впливатимуть ім'ям президента. А хто ж насправді готуватиме, прийматиме і впроваджуватиме рішення?
Президент-невдаха. Яка з нього користь?
Президент-невдаха найкраще гострить лезо сокири демократії. Президент-невдаха – це краш-тест для держави. Виявляється, невдахи страшенно корисні для народовладдя.
"Керований дефолт": безглуздий і небезпечний
Заклики оголосити "керований дефолт" і реструктуризувати зовнішній борг держави — недолугі. Якщо іти шляхом реформ, проблем не буде.
Обнулення "зелених" тарифів для домашніх СЕС: вбити середній клас на догоду олігархам?
Якщо держава вже взялась через "зелені" тарифи субсидувати альтернативну енергетику, то кому треба допомогати — олігархам чи власникам дрібних домашніх СЕС?
Чому нам всім потрібні ліки від байдужості
Не варто думати, що ліки від байдужості можуть бути потрібні тільки для оточуючих. Так само точно не можна бути байдужим до самих себе, до свого здоров'я. (рос.)