"Рейс 35" як свідчення того, що людське життя та свобода є найвищою цінністю

3393 перегляди
Субота, 07 вересня 2019, 23:40
Анна ПаленчукAnna Palenchuk
засновник продюсерської компанії

Ранок. Бориспіль.

Паркінги біля термінала Б переповнені й немає де залишити машину. Черга із журналістів повільно проходить кордон охорони. Мені пишуть, що от-от літак з українськими заручниками Кремля має прилетіти. Сьогодні має відбутись обмін. Сьогодні великий день.

На злітно-посадковій смузі величезний натовп журналістів. Родичі політичних в'язнів стоять осторонь і вдивляються в небо. З іншого боку стоїть президент. Думка про те, що за лічені хвилини 35 політичних в'язнів зійдуть з трапу літака і п'ятирічний кошмар закінчиться, підносить.

Ми завзято боролись за їхнє повернення. Не тільки тому, що вони наші громадяни, які мають повернутись на Батьківщину, а й для того, щоб зрозуміти, що людське життя та свобода є найвищою цінністю. Не просто прочитати це в Конституції, а прожити це усвідомлення.

За часів Радянського Союзу інтереси держави були на першому місці. Людей розстрілювали, відправляли в табори, переселяли й депортували, адже так потрібно було державі. І люди сприймали це як факт, а ті, хто боровся чи був незгодний, прямував у відповідні установи під грифом "ворог народу".

Серед ворогів опинився і мій дідусь. Його розстріляли у 1937 році й все моє життя думка, про те, що сталася така історична несправедливість із мільйонами реальних людей, не давала мені спокою. Чому ніхто тоді не боровся за життя людей?

Саме тому, коли посадили Олега, я почала боротися за його свободу. Коли в'язнів стало більше, я завжди говорила: "Олег та інші політичні заручники". Це буда боротьба не лише за їхні життя, а боротьба скоріше за усвідомлення важливості свободи.

У незалежній Україні впродовж двох десятиліть цінність людської свободи була справою невеликої кількості людей. Ми здобули незалежність для країни й цього було достатньо. Треба економіку підіймати, у різні союзи вступати, а не рефлексувати над цінностями – така була масова думка.

Loading...

Майдан і Небесна Сотня викристалізували цінність людського життя і людської смерті. За Свободу. І країна плакала, коли під "Пливе Кача" по Хрещатику несли труни Героїв. Дерев'яні щити стали більше, ніж символом, і свобода здобула усвідомлену цінність.

В суботу 7-го вересня країна плакала, коли моряки, Сенцов, Балух, Гриб, Кольченко та інші сходили з трапу.

І президент, й високопосадовці, і сім'ї політв'язнів, і журналісти – всі затамували подих від усвідомлення моменту. Мільйони людей, які через стріми та прямі ефіри слідкували за тим, що відбувається в київському аеропорту, разом розділили цей момент радості.

Читайте також:

Справа Цемаха та обмін полоненими. Коли українці можуть повернутися додому

Літак із бранцями Кремля прилетів до "Борисполя"

Обмін полоненими: Список українців

Обмін полоненими. Як Зеленський домовився з Путіним про звільнення заручників Кремля

Сенцов: Наша боротьба не закінчується

У Зеленського показали, як бранці Кремля летіли додому

Звільнених українців повезли до лікарень, Клих у реанімації

Олег Сенцов зійшов з трапу одним з останніх. Зеленський потис йому руку. Потім на його шию кинулась дочка Аліна, яка жодного разу впродовж останніх п'яти років не бачила тата.

До того, як Олега обступили журналісти, я теж обійняла його. І у цю мить зрозуміла, що на наших очах стається не просто історична подія, яка увійде назавжди в історію. Що в новій українській ментальності закарбовується цінність саме людського життя, навіть, якщо це суперечить інтересам держави.

Всі статті про те, що ми не можемо віддавати Росії свідка по МН17 Цемаха, що справа розвалиться і не буде доказів, що ця трагедія сталася через командування із Росії, всі ці думки нівелювалися. І це тектонічний ментальний зсув. Тому що у демократичній державі найвищою цінністю є людина, її права, свободи, безпека і добробут.

І сьогодні ми склали тест на демократичність нашого суспільства. 35 в'язнів повернулися додому.

Але понад 300 залишаються ще на території Росії та в окупованому Криму. Такі літаки мають прилітати ще, а нам ще є, за що боротися далі.

Анна Паленчук, спеціально для УП

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.



powered by lun.ua
Війна інтересів у ДБР: Бабіков vs "справи Майдану" 
Чому т.в.о. голови ДБР Ірина Венедіктова, знаючи, яку реакцію у суспільстві викличе призначення ексадвоката Януковича заступником директора ДБР, протягнула Олександра Бабікова на посаду в Бюро?
Як (не)випадково заощадити чверть мільярда на "земельних" координатах
Держгеокадастр відкрив доступ до координат земельних ділянок по всій країні. Що це означає для землевласників та економіки?
Повторний розстріл після смерті: до питання замахів на пам'ять Леонтовича
Уже три роки Фонд гуманітарного розвитку України веде боротьбу за збереження будинку, в якому наприкінці XIX століття провів своє дитинство легендарний композитор Микола Леонтович. І який сьогодні знаходиться на межі руйнування.
Безпека журналістів: влада тисне чи захищає?
В умовах недосконалості правоохоронної й судової системи України та нерозвиненості демократичних інститутів будь-які спроби контролювати ЗМІ нагадуватимуть репресії в дусі Північної Кореї або Росії...
Для чого українці їздять в Давос
У Давосі триває Всесвітній економічний форум, куди поїхала значна частина політичної еліти України. Їх обіцянки в Швейцарії розходяться з реальністю в нашій країні. (рос.)
Чому українські тренери готують іноземних чемпіонів
Спортивні інститути деградують - йти туди особливо ніхто не хоче, але ж раніше кожна кафедра проводила спортивні змагання серед студентів. (рос.)
Що робити з півсотнею збанкрутілих підприємств Міноборони?
Якщо уряд хоче хоч щось виручити на озброєння для армії, діяти треба негайно. Адже з кожним роком банкрутів під лейблом Міноборони стає все більше, а їхнє значення для економіки країни прямує до нуля.
Україна повернулася на ринок єврооблігацій
Міністерство фінансів розмістило євробонди на 1,25 мільярда євро за найдешевшими в історії України відсотковими ставками – 4,375%. (рос.)