Декларувати недостовірну інформацію тепер можна. Юридичні наслідки неминучі

П'ятниця, 30 жовтня 2020, 18:00

27 жовтня 2020 року всі засоби масової інформації облетіла звістка, що Конституційний Суд України скасував статтю 366-1 Кримінального кодексу України (далі — КК України, ККУ) про декларування недостовірної інформації. Нижче — текст статті:

"Подання суб'єктом декларування завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України "Про запобігання корупції", або умисне неподання суб'єктом декларування зазначеної декларації".

Окрім політичних та економічних наслідків для України, які вже жваво обговорюються, рішення Конституційного суду має і суто юридичні наслідки. І ці наслідки напряму стосуються долі кримінальних проваджень, відкритих до 27 жовтня 2020 року.

Наслідки для кримінальних проваджень, які ще розслідуються, або розглядаються судом

Мова, зокрема, іде про ситуацію, коли особа має статус підозрюваного (справа ще не передана до суду) за ст. 366-1 КК України, або статус обвинуваченого (справа вже перебуває на розгляді в суді, або переглядається апеляційним судом) за тією ж статтею.

Конституція України говорить про те, що закони, які визнані неконституційними, втрачають чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їхню неконституційність (ч. 2 ст. 152 КУ).

З огляду на це, стаття 366-1 КК України перестала існувати. Як наслідок, подання завідомо неправдивих декларацій та їх умисне неподання перестало бути кримінально-караним діянням.

Так само, згідно з Конституцією України закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність особи, мають зворотну дію в часі (ч. 1 ст. 58 КУ). Це означає, що таке пом'якшення поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість (ч. 1 ст. 5 ККУ).

Читайте також: КС скасував е-декларації, незаконне збагачення та ще низку антикорупційних норм – ЗМІ

Жеваго, Гладковський, Святаш. Хто уникне відповідальності після рішення КСУ щодо е-декларацій?

Окружний Конституційний суд України. Хто і чому знищує антикорупційну реформу?

Отже, подання завідомо неправдивих декларацій та їхнє умисне неподання вже не є кримінально-караним і для осіб, які вчинили цей злочин до 27 жовтня 2020 року.

Очевидно, що за таких умов кримінальні провадження не можуть бути передані до суду, а ті, що знаходяться в суді, мають бути вирішені на користь обвинуваченого.

Чинний Кримінальний процесуальний кодекс України (далі — КПК України, КПК) не містить окремої підстави для закриття кримінальних проваджень у зв'язку із визнанням неконституційним закону про кримінальну відповідальність.

Проте, в такому випадку кримінальне провадження може бути закрите через відсутність події кримінального правопорушення (п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК) або через відсутність в діянні складу кримінального правопорушення (п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК).

Якщо в кримінальному провадженні підозра нікому не вручена, то справу з цих підстав закриває слідчий. Якщо ж підозра вручена, то справу закриває прокурор. У разі, коли справа вже перебуває на розгляді в суді, суд зобов'язаний дослухати її до кінця та ухвалити виправдувальний вирок (ч. 7 ст. 284 КПК).

А якщо справа вже переглядається в апеляції, то апеляційний суд скасовує вирок і закриває кримінальне провадження (ч. 1 ст. 407 КПК).

Наслідки для кримінальних проваджень, в яких вирок суду набрав законної сили

Але що робити, коли до 27.10.2020 року вирок у справі за статтею 366-1 КК України все ж таки встиг набрати законної сили? Вихід є. Чинний КПК України передбачає процедуру перегляду судових рішень, що набрали законної сили, за нововиявленими чи виключними обставинами.

І якраз однією з таких виключних обставин є встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, застосованого судом при вирішенні справи (п. 1 ч. 3 ст. 459 КПК).

Для цього необхідно подати заяву до суду, яким ухвалено вирок. Згідно з п. 1 ч. 5 ст. 461 КПК України таку заяву може бути подано протягом 30-ти днів із дня офіційного оприлюднення відповідного рішення Конституційного Суду України.

У результаті суд має заново розглянути справи та постановити виправдувальний вирок.

А що з відшкодуванням шкоди?

За ч. 3 ст. 152 Конституції України матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку.

Такий порядок передбачений Цивільним кодексом України (далі — ЦК України, ЦКУ).

Зокрема, ч. 1 ст. 1175 ЦК України визначає, що:

"Шкода, завдана фізичній або юридичній особі в результаті прийняття органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування нормативно-правового акту, що був визнаний незаконним і скасований, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини посадових і службових осіб цих органів".

У цьому випадку простежується вина Верховної Ради України в прийнятті нормативно-правового акту (закону), який у подальшому був скасований.

Тому перспектива відшкодування з державного бюджету значних сум компенсації є більш ніж реальною. Слово — за судовою практикою.

Олександр Кудрявцев, для УП

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.




powered by lun.ua
Підпишіться на наші повідомлення!