Вибори: що вдалося змінити громадському сектору за останні 10 років
Іноді здається, що ми стоїмо на місці й незворотні зміни у країні недосяжні. Але за останні десять років громадський сектор здобув низку перемог. І раз на десятиліття потрібно аналізувати здобутки й ставити нові цілі.
Десять років тому напередодні парламентських виборів громадський сектор стояв перед потужним викликом – створити якісний фільтр на вході до політичної системи.
Ключовим завданням на той час було навчити виборців робити поінформований вибір. Вже тоді було зрозуміло, що "Партія регіонів" може бути вкрай небезпечною і через мажоритарку вона буде заводити фігурантів антикорупційних розслідувань.
Окрім цього, важливо було змусити народних депутатів не прогулювати роботу, ходити і голосувати персонально. Тривала боротьба з кнопкодавством.
Щоб відсіяти недоброчесних кандидатів, 12 громадських організацій об’єдналися у єдиний Рух ЧЕСНО. Сформували критерії до кандидатів. Ці вимоги підтримало суспільство.
Десять років тому з’явилися аналізи окремих округів кандидатів у народні депутати. Це були ті округи, де розгорталася найзапекліша боротьба. Таким, до прикладу, був один з округів столиці (223), де Левченко змагався з Пилипишиним.
У 2012 результатів виборів так і не встановили через масові фальшування. Якісне спостереження на дільницях загалом і на 223 окрузі зокрема здійснювала громадська організація "ОПОРА".
На парламентських виборах у 2019 році вперше в Україні системно охопили всі округи Києва та Київщини. Цей огляд округів Рух ЧЕСНО видав на "Українській правді". Якісне партнерство громадського сектору з провідними ЗМІ дає змогу охопити більше коло виборців і донести інформацію про політику.
На останніх парламентських виборах було легше вирахувати "клонів", бо ЦВК, на прохання Руху, додала на сайт фото кандидатів у народні депутати.
А вже цього року на довиборах у парламент у бюлетенях ввели номери, щоб реальні кандидати мали змогу комунікувати їх виборцям і частково врятувати голоси від розпорошення. Такі зміни у формі бюлетеня підтримали і Рух ЧЕСНО, і "ОПОРА".
Діджиталізація
Вже через рік в Україні з’явилися перші електронні бюлетені. Їх створив Рух ЧЕСНО завдяки унікальній базі даних Політхаб.
Українське законодавство прогресувало і зобов’язало партії на місцевих виборах подавати програми до виборчих комісій. Ці програми доступні на сайті ЦВК і дають змогу ЗМІ, ГО та виборцям аналізувати обіцянки, а після виборів слідкувати за тим, чи виконують обіцяне.
На сайті ЦВК ми фіксуємо певний поступ у відкритих даних і водночас вносимо нові пропозиції, які можуть полегшити роботу з даними.
Що стосується декларування, то у 2015 році єдиною радою в Україні, які зобов’язала депутатів подавати в раду паперові (!) декларації, була Київрада. І на той час це був неабиякий прогрес для органу місцевого самоврядування. І вже за рік депутатів усіх рівнів зобов’язали подавати декларації в електронному вигляді на сайті НАЗК. І ці декларації — у доступі для всіх, хто хоче контролювати незаконне збагачення політиків, які розпоряджаються нашими ресурсами.
І антикорупційні розслідування почали робити не лише щодо народних депутатів, але й щодо місцевих політиків.
Під час аналізу перших електронних декларацій Рух ЧЕСНО виявив, що у тогочасного мера Ірпеня Володимира Карплюка задекларовано 67 квартир, а в його партійного соратника – 586. Якби не електронне декларування політиків, було б значно важче проводити журналістські розслідування.
Тепер завдяки технологічному прогресу не лише журналісти телеканалів можуть розповідати про те, що відбувається під час підрахунку голосів, спостерігачі можуть стрімити і також повідомляти про те, як триває визначення переможця.
Наприклад, цього року на Франківщині, де ОВК "мінували" й затягували підрахунок, події можна було відстежувати у реальному часі.
А про порушення на дільницях відтепер поліцію можна інформувати завдяки Telegram-боту "Контролюй з ЧЕСНО". Навіть якщо ви не знаєте статті закону, бот сам класифікує порушення й направить звернення до правоохоронних органів.
Про порушення можна поінформувати не тільки поліцію, а й громадську організацію.
Виборча реформа
Мажоритарна система себе вичерпала. Завдяки ній місцеві князьки роками засівали округи і йшли в парламент за недоторканістю. Замість національних інтересів законотворці дбали лише за засівання бюджетними ресурсами своїх округів для переобрання.
Вимогою суспільства було запустити відкриті списки, щоб виборці, а не партії, вирішували, хто потрапить у раду.
Виборчий кодекс, який знищив мажоритарну систему, прийняли під місцеві вибори у 2020 році. Звісно, він потребує доопрацювання, громадський сектор уже підготував свої пропозиції на розгляд профільного комітету, але це вже важливий крок для зміни виборчої системи.
Відкриті списки – це той здобуток, який ані суспільство, ані громадський сектор не дасть забрати політикам.
Окрім заміни мажоритарки на відкриті списки, Кодекс стимулює розвиток жіночого лідерства та залучення жінок до політики.
За десять років громадський сектор еволюціонував від потреби навчити виборців робити поінформований вибір, до нового виклику – змусити виборців контролювати обрану владу.
Одним з інструментів, які українці отримали для контролю влади, – можливість відкликати депутатів місцевих рад. Він з’явився у 2015 році і станом на 2020 рік був дещо змінений, оскільки кінцеве слово тепер за партією, а не за виборцями.
З одного боку – це мінус, оскільки без політичної волі партії виборці не можуть відкликати депутата, а з іншого боку партія, яка не відкликає фігурантів антикорупційних розслідувань та прогульників, буде нести репутаційні ризики, а це може позначитися на рейтингу.
На жаль, процедура з відкликанням можлива лише на місцевому рівні. Народні депутати ще не створили інструментів для народу, щоб виборці могли відкликати законотворців за неякісну роботу в парламенті.
А для того, щоб Рух ЧЕСНО зміг посилено моніторити виборчий процес, просимо свідомих громадян підтримати фінансово роботу громадської організації.
Ірина Федорів, Рух ЧЕСНО
