Економічна правда запрошує на перший за час великої війни Банківський форум

Чук без Гека

Неділя, 16 листопада 2003, 23:00
У п'ятницю-суботу-неділю Кучма в своєму карпатському санаторії "Синьогора" зустрічався з Єльциним. Так сталося, що першим з початку конфлікту Тузли Кучма побачився не з сучасним президентом Росії, а його політичним батьком – давнім партнером Леоніда Даниловича на тему "ну що, по 150?".

Єльцина показали по телевізору: відпочилий, бадьорий, він ледь не тараторив, відповідаючи на питання івано-франківських журналістів. Здається, він так жодного дня не виглядав під час свого другого "барвіхінського" президентсього терміну.

Сучасний президент України і колишній Росії говорили не про онуків. А, як сказав Єльцин, з Кучмою вони по повній програмі пройшлися по двостороннім відносинам: "контакти з Європейським Союзом, ситуація в Керченській протоці, питання вступу України та Росії до СОТ, питання ЄЕП, міжнародні проблеми".

Варто ще раз наголосити, що про все це Кучма після місяця найскладніших двосторонніх відносин говорив не з Путіним. І, можливо, це просто збіг, що першим під руку потрапив Єльцин.

Але... Кілька останніх місяців, загалом осінь 2003, стали одним із поворотних пунктів новітньої історії Росії. Людей Єльцина, які законсервували статус-кво його епохи, вичавлюють із влади. І, враховуючи сусідство України, рано чи пізно в Києві буде чутно відлуння подій в Москві: грюкання дверей у Кремлі і ритмічну ходу кирзових чоботів у кулуарах нової влади.

Останні політичні вибухи в Україні – Тузла, відставка Піскуна, Донецьк, заблокований парламент – закрили собою ще одну подію. Сталося це у Москві три тижні тому, коли у відставку пішов голова адміністрації президента Росії Олександр Волошин.

Волошин – це пристав Єльцина біля Путіна і тривалий час головний інтелектуальний центр російської влади.

"Волошин справляв враження людини, яка повністю контролює всі процеси в адміністрації президента. І більшу половини процесів у голові президента Путіна. Тобто він був тією ключовою фігурою, яка виробляла політику АП президента Путіна, в тому числі і зовнішню", - коментує соціаліст Микола Рудьковський, який входить до комісії співробітництва між Верховною Радою і Держдумою. На початку 2003 він був у складі української делегації в Кремлі.

Відставка Волошина почала процес зміни російської офіційної влади у портретах і діях. Зрозуміло, що ці події матимуть прямий вплив на Україну.

Волошин був другом Медведчука. Існує думка, що відтак відставка Волошина – це серйозний програш Медведчука, який в Україні майже не помітили. Водночас радник голови АП Михайло Погребинський так не вважає (його коментар "Українській правді" читайте поруч у розділі статей).

Безкомутаторний зв'язок Кремль-Банкова

Медведчук і Волошин були взаємними інструментами політики однієї країни на території іншої. Медведчук проголосив себе на з’їзді СДПУ(О) в березні головним лобістом Росії, тим самим просто публічно заявивши про те, що він і так робив на чолі адміністрації президента. Волошин же був ключовою особою в Росії, яка вирішувала не лише питання відносин з Україною, але мала вплив і на внутрішньоукраїнські процеси.

Волошина і Медведчука пов’язували не просто особистісні стосунки. І не тільки рамки контактів як глав адміністрацій президентів сусідніх держав (до речі, повноваження адміністрації президента не прописані в Конституціях ні України, ні Росії – що не заважало їм стати двома головними центрами влади). Крім всього цього, Медведчук-Волошин був тандемом, який мав спільні аналітичні центри та команди технологів.

Марат Гельман, людина з оточення Волошина, був головним політконсультантом Медведчука на виборах-2002, зараз він продовжує залишатися в штабі адміністрації президента Кучми. Але за два роки він не навчився тонко грати в українській політиці.

Останній приклад того, що команда Гельмана тримає українців за нерозумних лохів – напад на львівське кафе. Воно входить до мережі "Русская книга". Варто лише з'ясувати, що нею володіє такій собі пан Шувалов – заступник Гельмана, куратор антиющенківської пропаганди в Україні. Після цього зрозуміло, що ці події є ні чим іншим, як незатратною провокацією (до речі, Медведчуку було б варто перевірити бюджет на цю спецоперацію).

Ще один політтехнолог, який намагався працювати в України – Гліб Павловський. Він був радником Волошина, голови АП Росії. Його партнер в Києві – Михайло Погребинський, радник Медведчука, голови АП України.

Три тижні тому зв’язку Волошин-Медведчук було порвано. Можливо, дехто помітив, як соціал-демократичні ЗМІ на початку кризи Тузли зайняли різко патріотичну позицію.

Але не варто мати ілюзії щодо несподіваних прозрінь у штабі на Банковій. Спікерфон Медведчука Шуфрич у розпал тузлинської кризи коментував у парламенті, що немає підстав для істерії, бо дамба не дійшла до кордону. Просто через ЗМІ Медведчук прощався з Волошиним. При цьому він намагався продемонструвати, що зламаний ланцюг голів двох АП відразу призводить до загострення кризи.

Волошин як символ україно-російських відносин залишився у пам’яті людиною, що блокувала відносини між Кремлем і антикучмістами.

Приїзд делегації Верховної Ради на початку 2003 був ледь не єдиною можливістю опозиції потрапити у Кремль (за виключенням Симоненка, що, як представник проросійської сили, зустрічався з Волошиним окремо). Так от, за словами Рудьковського, на тій зустрічі з депутатами Волошин сказав, що Кремль підтримує стосунки з офіційною владою, "бо це форма контактів і вибудовування стосунків між державами".

"Він підкреслив, що Росія завжди буде працювати з владою в Україні, яка б вона не була", - згадує Рудьковський.

Відхід Волошина з оптимізмом зустріли в "Нашій Україні". Відставка Волошина може принести сподівання, що до "Нашої України" будуть краще ставитися у Кремлі, вважає Олександр Морозов, депутат, що мав бізнес з російськими партнерами ("Європейським страховим альянсом", яким керував Морозов, володіє російський Національний резервний банк).

"Волошин монополізував відносини з Україною. Всі питання, які стосувалися взаємодії Кремля з партіями в Україні, були тільки зі схвалення Волошина. У Росії є партнери, які готові були допомогти "Нашій Україні" у відносинах з Кремлем. Але Путін завжди відправляв до Волошина, коли на президента Росії виходили з будь-якими ідеями щодо України", - зазначив Морозов.

Нова Росія

На місце Волошина прийшов Дмитро Медведєв, керівник передвиборчого штабу Путіна в президентській кампанії. Його першим і ключовим заступником став Дмитро Козак, до речі, родом з Кіровоградської області УРСР. Обидва кар'єру робили у північній столиці, через що їх називають "старопітерськими" (не плутати з "новопітерськими", якими є чекісти).

Головною відмінністю нового керівництва російської адміністрації президента від Волошина називають те, що вони не мають за собою потужної групи впливу. Німецький політолог Александер Рар прогнозує зниження статусу АП в Росії.

"Після відходу Волошина статус президентської адміністрації може бути дещо понижений. Адже Медведєв не є самостійною фігурою, якою були такі начальники АП, як Волошин, Чубайс, Бордюжа, Юмашев при Єльцині", - зазначив Рар у коментарі "Українській правді".

"За Путіна президентська адміністрація стала координувати все – в тому числі і зовнішню політику та особливо політику щодо СНД. Росія за часів першого терміну Путіна закрила всі бази Радянського Союзу, які залишалися у дальньому зарубіжжі, та відмовилася від геополітичних самостійних амбіцій за межами пострадянського простору – принаймні на час. Але не на території колишнього СРСР.

В адміністрації саме Волошин був куратором частини політики Росії у СНД, при чому інструменталізував для цієї політики і олігархів. У той час як інші чиновники АП займалися Кавказом і Центральною Азією, Волошин особисто був куратором України.

Зараз адміністрація стане чистою канцелярією, робочою машиною, якою буде керувати один Путін", - вважає Рар.

"Центр влади трохи зсунеться за нинішніх умов до ФСБ (Патрушев) і Міноборони (Сергій Іванов). Ось там буде проводитися зовнішня політика і політика щодо країн СНД. МЗС Росії буде, як і раніше, виконавцем. Не більше.

Міністра закордонних справ Ігоря Іванова може змістити такий політик як Рогозін, у якого чудові відносини з командою Путіна. Він єдиний з вузького кола політиків Путіна, яким Кремлем надана можливість бути публічним.

Нова команда в Кремлі буде вести більш силову політику щодо інших країн СНД, ставити свої інтереси жорстко, не озираючись, як за Єльцина, постійно на реакцію Заходу. Але почнуть цю політику з Лукашенка в Білорусі. Ситуація в Керченській протоці може повторитися і в інших регіонах. Росія сильніше буде наполягати на "національних інтересах", - зазначив Рар.

Загалом нова Росія тільки починає формуватися. Перший етап завершиться після виборів до Держдуми. Остаточно нова команда влади сформується навесні 2004, після переобрання Путіна.

Читайте також:

Погребинський: Кучма і Путін підтримували стосунки, тож і Медведчук працював із Волошиним у контакті

Реклама:
Шановні читачі, просимо дотримуватись Правил коментування