"Ранкова доза" Джеймса Джойса. Севгіль Мусаєва рекомендує "Джакомо Джойс"

Коли про ваш текст кажуть, що це потік свідомості, то ви маєте всі права ображатись. Якщо тільки ви не Джеймс Джойс.

Життя цього ірландського модерніста – це чудовий зразок долі генія.

Джойс був абсолютно свавільним і волюнтариським типом. Його зацикленість на індивідуальність, на себе і свої переконання не дала йому стати на коліна і помолитись за померлу матір.

Але вона ж дозволила йому стали найвпливовішим письменником ХХ століття.  Джойс не хтів слухати нікого іншого крім себе. І завдяки цьому став, мабуть, першим, хто насправді почув людину.

Вся історія європейської культури – це дорога до емансипації людини, орієнтації на проблеми конкретної особистості, мірила всіх речей. І Джойс подарував світу індивідуальність возведену в абсолют. Людську свідомість, яка пізнає себе у потоці тут і тепер, "Улліса",який мандрує всередині себе і ніяк не добереться до своєї внутрішньої Ітаки.

Але починалось усе у Джойса із доволі звичайних "Дублінців". Реалістичних оповідань, соціально-побутових історій про Дублін.  Довго не було зрозуміло, коли ж стався творчий перелом у Джойса і як саме він відбувся?

Аж поки у 60-х роках не було знайдете есе "Джакомо Джойс". Дуже ліричне, можна навіть сказати інтимне.

Головний редактор "Української правди" Севгіль Мусаєва рекомендує послухати цю витончену і зворушливу першу пробу пера у жанрі потоку свідомості, без якої, можливо, не було б і "Улісса".

Літературний подкаст "Ранкова доза" - це спільний проект "Української правди" та Українського інституту книги.

Щоранку о 8 годині шукайте нас на сторінка "Української правди" у SoundCloud, YouTube та Facebook.

А також на подкаст-платформах Apple Podcasts, Google Podcasts, Anchor, Spotify, Breaker, Pocket Casts, RadioPublic.