Наша жаба

Четверг, 27 января 2005, 12:42
Краса – то дійсно страшна сила.

Це я не про особисту красу "зовні симпатичної жінки", - хоча її ніжне спілкування з першою леді та її дітьми на Майдані в день інавгурації являло собою не лише політичне, а й естетичне видовище.

Це я про дійсно красивий хід Ющенка з призначенням Зінченка, Порошенка та Тимошенко – що викликав щирий захват буквально у всіх. В перші години...

Але прийшла наша жаба.

І задавила...

От і уявіть собі, як би виглядала дискусія про кандидатуру прем'єра, якби Ющенко назвав її ще до інавгурації...

Ні, дискусія – це добре і навіть обов'язково, коли обговорюється кандидатура майбутнього прем'єра. Але ж зміст!

Між іншим, Ющенко не одразу збагнув, що від нього вимагається дискусія. Він вважав, що, виконуючи вимоги Конституції після того, як виконав всі умови своїх союзників, - має право на розуміння з боку своїх соратників.

Особливо тих, хто має знати його артистичний стиль.

Він помилився. Але змирився і пояснив.

Аргументи Ющенка: Тимошенко – фігура консолідуюча, народ вимагає і бачить тандем, треба виконувати політичні зобов'язання.

Аргументи "сторін".

Перша сторона: Тимошенко як прем'єр – проблема для створення партії "Наша Україна" на парламентські вибори, плюс – короткий, але "влучний" перелік її особистих якостей, плюс – ми чекали на Порошенка...

Друга сторона: самі дурні...

Це велике політичне "мистецтво" – заваливши партійний проект, за місяць до завершення терміну реєстрації звинуватити в провалі лідера іншої структури.

Не менше захоплення викликає сам намір будувати партію в залежності від фігури прем'єра. Так відрізняється від НДП Пустовойтенка, "Регіонів" Януковича, ПППУ Кінаха і таке інше!

Може, якщо Тимошенко заважає будувати таку "партію європейського типу" – то їй ще доведеться за це подякувати? Добре, що хоч там, в Європі, Ющенко не хвалиться перспективами цієї партії, а то б весь ефект від свого турне спаплюжив...

Натомість в обговоренні кандидатури прем'єра - жодного слова про знамениту стратегію президента, що її обіцяв напередодні інавгурації тоді ще голова штабу, а нині Держсекретар Зінченко. Може, це я не зрозуміла, і на Майдані 23 січня саме "стратегія" і прозвучала? А може, її притримують для Давосу?

Ну, тоді можна було б хоч про "оновлений" бюджет на 2005 рік погомоніти – під приводом обговорення прем'єра. Чи бюджет від Тимошенко і бюджет від Порошенка – це дві великі різниці? І вся справа лише в тім, хто кого примусить ці суттєво відмінні проекти підтримувати?

А, між іншим, на яку б посаду не пішов Порошенко – бюджетний комітет, мабуть, перейде комусь з його заступників, і "Регіони", що нині так і тягнуться підтримати Юлю – сподіваються, що Коновалюку. То так чи інакше – можна було б розглянути публічно цікаву конструкцію проекту бюджету, що випливає з цього сполучення. Тим більше, що в Польщі Ющенко за ІСД лобіює, тобто не лише Юлі цікаві донецькі справи, - хоч би в яких конфігураціях це нині не виглядало...

Але, мабуть, в тім-то й річ, що подробиці про бюджет ми почуємо так само стисло і незрозуміло, а, можливо, і в такій же непрозорій формі, як при ухваленні попереднього, так би мовити – "чорнового" його варіанту.

Або, якщо формування уряду відбуватиметься такими ж темпами, як нині – той, азарівський бюджет і залишиться?

Хоча що ж тут незрозумілого: говорити перед голосуванням за прем'єра про бюджет так само ризиковано, як про самого прем'єра перед інавгурацією. Можна недоотримати голосів...Тоді й взагалі про болючі проблеми економіки в цей час розпатякувати - немає сенсу.

І саме звідси – світський "трьоп" про демонічні якості Юлі? Медведчук скоро позаздрить...

Насправді все це свідчить про перевернуту з ніг на голову систему призначення виконавчої влади, коли особа прем'єра, а згодом особи урядовців ставляться поперед урядової програми.

Причому виправити цю систему можна було б і без змін до Конституції. Достатньо було б команді президента-переможця програму вчасно підготувати – адже був в нього аналітичний департамент, що готував проекти "указів"...

Але, схоже, і там "консолідація зусиль" така ж, як на рівні коаліції...Тому Юля в усьому й "винна".

І, чесно кажучи, я не уявляю, як вона може не бути винною в маніпулюванні такими партнерами по коаліції, коли вони самі своїм стилем дій просто спокушають і навіть примушують до маніпуляцій собою.

Що ж до шантажу... Якщо йдеться про те, що Юля шантажує Ющенка своїм впливом на вуличних радикалів – то за цю зброю вже розгорнулася справжня війна між "героями революції".

Причому не лише "польові командири", не лише СПУ, але й така "далека від політики" "Пора" втягується в це змагання. І на цьому спроби осідлати минулу енергію помаранчевої революції не завершуються, бо швиденько твориться громадське телебачення.

І всі – виключно задля кращого контролю влади... І це – не шантаж?

А не шантаж – триденне мовчання Зінченка та Порошенка, що не вважають за потрібне подати голос про командну гру, якої має право вимагати Ющенко від тих, хто без нього не отримав би ані перемоги, ані тих посад?

Не шантаж – мовчання офіційного координатора парламентської фракції "Наша Україна" Пинзеника, який досі відповідав за голосування?

Між іншим, і аргументи самого Ющенка на користь Тимошенко за бажання можна назвати зустрічним шантажем.

Скажімо, так: президент виконав домовленість, що не була під час виборів виконана другою стороною (щодо перемоги в "ворожих" округах), але лише за умови, що Тимошенко стане консолідуючою фігурою і задовільнить вимоги громадян.

А якщо консолідатором вона не стане, і вимоги громадян (щодо брудної роботи проти олігархів) не задовільнить – то такого прем'єра можна й позбутися...

Галас в "Нашій Україні" вже свідчить, що Юля – не консолідатор, або не зовсім консолідатор. Підтримка Тимошенко з боку олігархічної опозиції – сигнал, що "своїми пальчиками до їхньої шиї" вона добиратися не стане...

Достатньо цього, щоб не подати її кандидатуру офіційно на затвердження ВР? Ніби, не достатньо. Але з часом буде достатньо, щоб зняти її указом президента?

Взагалі слово "шантаж" для цих політичних ігор зовсім не підходить, бо це – повсякденна практика неструктурованого політикуму.

І прагнення до структуризації щось не помітно.

Це стосується не лише партій на майбутні парламентські вибори. І не лише "уряду народної довіри", довіру до якого почали підривати ще до його формування.

Це стосується й системи угод, через які формувалася і продовжує наразі діяти теперішня провладна коаліція.

Зміст цих угод – Ющенка з Тимошенко та Ющенка з Морозом – містить перелік вимог з боку союзників президента, але абсолютно не містить вимог з його боку. Окрім забезпечення перемоги. Хоча Ющенко мав би вимагати від союзників в разі цієї перемоги – хоча б дотримуватись пристойності під час поділу "пирога".

Взагалі-то і там з боку Ющенка мала б міститися його програма, під якою вони підписуються. А ще краще – список законодавчих ініціатив. Тобто те, за що голосували виборці.

А так – виборці не присутні ніде в подальших, після перемоги, розкладах.

І, як нам дають зрозуміти, цей самий принцип збережеться до парламентських виборів.

Натомість апетити "коаліціянтів" зростають, особливо коли вони знову відчувають себе "золотою акцією".

Це, звісно, про СПУ.

Колись, дуже, правда, давно, я особисто чула, що "садвинпром" абсолютно задовольнив би пана Луценка. Нині він вже годився покерувати зв'язком, а далі – й усім господарством Кірпи... Між іншим, з професійної точки зору критики цих "зазіхань" чутно не було. Так само, як про міносвіти для пана Ніколаєнка, і про ФДМ – для пані Семенюк...

Аж раптом – нові, абсолютно незбагненні заявки Мороза: СПУ хоче контролювати фінанси, ПЕК та МВС. Ну, добре, перемогли у внутрішньопартійній "дискусії" пани Вінський (фінанси) та Рудьковський (ПЕК). Люди, що ніколи не мали жодного стосунку до бізнесу, а дбають лише, аби для населення були розумні тарифи і вчасно виплачені зарплати та пенсії... Це, як то кажуть, на розсуд коаліційного "суду"...

Але хто з соціалістів претендує на МВС?! Чи, може, йдеться про інше – комусь треба перебити шлях? Кому, Королю з "Нашої України"? Навіщо?

Чи в соціалістів є потреба проконтролювати МВС задля завершення розслідування в справі Гонгадзе?

Тоді про це треба казати вголос. Мовляв, два місяці, що Ющенко поклав на завершення розслідування справи Гонгадзе – це щось надто фантастичне за умов відсутності в країні Мельниченка, мовчанки ГПУ з приводу доступу до матеріалів справи сім'ї Гії тощо.

А отже – є підозра, чи не збирається пан президент все ж таки сприяти відведенню справжнього звинувачення від основних персонажів.

До речі, для сприяння справі Гонгадзе, якщо вже про неї мова, СПУ було б логічніше зробити кроки на повернення в Україну Мельниченка (мається на увазі обіцяний йому мандат) – ніж вимагати посаду головного міліціонера. Мельниченку, мабуть, все одно, на місці кого з депутатів-соціалістів, що підуть в уряд, опинитися...

От про це й треба говорити, а не шантажувати – кого? Юлю!

Хоча ж абсолютно зрозуміло: після того, як навіть сама Юля пообіцяла не чіпати реформу, а всі решта умов з боку Ющенка вже були виконані – не залишилось зовсім приводів, аби таки підставити йому підніжку.

Звісно, можна розцінювати такий хід СПУ як спосіб, навпаки, підтримати Юлю, тобто "протверезити" Порошенка та інших "бунтарів" з "Нашої України", які все ж таки не бажають одразу підставити Ющенка. Але якби назвали інші посади, щоб так за ними не проглядали очевидні претенденти...

Це, на жаль, лише початок ілюстрацій гасла – "не за посади ми боролись".

За посади, панове, за посади.

Але найгірше не те, що посади – платня за участь в здобутті перемоги, а що вже сьогодні ці посади розглядаються як гарантія впливу на майбутню виборчу парламентську кампанію для їхніх володарів.

Це не принцип Медведчука-Януковича?

Зробіть свій уряд успішним для виборців – і яке значення, хто саме стоятиме на чолі майбутнього списку! Якщо цей уряд буде успішним – не матиме значення, хто керуватиме громадським ТБ, і навіть "ворожі опозиційні" ЗМІ муситимуть об'єктивно пропагувати ваші успіхи!

І ви всі пройдете до наступного парламенту – вас же це цікавить?

Мабуть, це надто проста логіка, надто легкий шлях, а наші "герої революції" легких шляхів не шукають...

Або не хочуть, щоб знову всі разом нині переможною коаліцією прийшли до парламенту в 2006-му... Не хочуть – чи не вміють – розширювати свої можливості за рахунок електорату "нової опозиції", тому вже наїжджають одне на одного...

Тому претензії до Тимошенко марні. Якщо вона лідирує в цьому виді політичного "спорту" – це її заслуга.

І як красиво вона промовчала – коли заговорили її заздрісники.

Ющенко як справжній художник не зможе не оцінити це красиве мовчання.

Щоб зламати його естетичні уподобання, мабуть, треба учасникам коаліції пошукати більш переконливі аргументи проти Юлі, ніж наведені. І донести їх до суспільства.

А то всі так заходилися "вбивати дракона", що забули про нашу жабу.

Може, вона і є наш "дракон"?

Ірина Погорєлова, "Політичні хроніки"



powered by lun.ua
Главное на Украинской правде
Подпишитесь на наши уведомления!