Создание новых мотиваций

Пятница, 22 августа 2008, 13:47

Ієрархії мотивацій

Найбільш відома класифікація мотивацій належить Абрахаму Маслоу. "Піраміда Маслоу" суть ієрархія потреб в споживацькому суспільстві, тобто в системі цінностей "пашу" (термін "пашу" та далі по тексту термін "аарн" – санскритські терміни, їхня суть розкрита у тексті), де онтологічною характеристикою є "споживання світу".

Це ієрархія цінностей описується наявною мовою і добре розробленими в психології поняттями: фізіологія; безпека; любов (приналежність до чого-небудь); повага; пізнання; естетика; самоактуалізація.

Останні три рівні — пізнання, естетичні та самоактуалізація — також вважають потребою в самовираженні.

Обмеженість уявлень про ієрархію потреб в піраміді Маслоу полягає в дослідженні ієрархії, що задана винятково західним суспільством, суспільством споживання. Тобто така ієрархія виникає в системі цінностей, що вже осмислила себе як першорядно матеріальна і протиставила себе вторинній ідеальній.

Мотивації всередині цієї ієрархії добре знайомі. Це — професійна діяльність задля безпосередньої вигоди, мистецтво задля естетизації світу, наука задля пізнання, створення сім’ї через любов і  так далі.

Піраміда іншого типу мотивацій в суспільстві суть ієрархія в системі світогляду, де онтологічною характеристикою є "конструювання світу". Це ієрархія цінностей "аарн". Ця ієрархія описується принципово іншою мовою, в інших уявленнях, з дещо незвичної позиції — щодо світу як такого.

Конструювання світу; злиття зі світом, розчинення у світі; осягнення світу; дія заради інших, як спрощення світу до інших індивідуумів; любов як взаємодія з іншими через потяг до них; виокремлення себе серед інших та обособлення, як поява власного значення; значимість власного матеріального носія.

Останні три — любов, обособлення та значимість матеріального носія — є примітивізацією щодо більш універсального всевіртуального відношення до світу.

Ця ієрархія мотивацій є не просто прямо оберненою за послідовністю, а ще й реконструюваною за змістом відносно іншого "конструктивного" світогляду — як поступовий відхід від позиції "конструювання світу" і все більше занурення у світ як такий.

Мотивації "аарн" не виникають самі по собі, як мотивації "пашу", їх спричинюють особливі інтелектуальні колективи однодумців в громадянському суспільстві.

Можна лише приблизно, без деталізації навести приклад: створення принципово нових артефактів мистецтва, ненауковий конструктивізм, освоєння космосу, створення штучного інтелекту, нанотехнології, генна інженерія — всі ці мотивації до діяльності не несуть безпосередньої сьогоднішньої вигоди.

Окрім того, вони пов’язані зі здоланням значного опору суспільства, що в своїй більшості перебуває всередині мотивацій "пашу".

Ієрархія "аарн" виникає в системі цінностей, що вже осмислила себе як першорядно конструктивна (віртуальна) і протиставила себе тлумачній (актуальній). Як бачимо, навіть способи протиставлення таких ієрархій також є позиційними. В "піраміді Маслоу" здійснено перехід в протиставленні "матеріальне — ідеальне".

В піраміді здійснено перехід в протиставленні "віртуальне — актуальне". Не має значення, послідовником якого підходу ви є — Маркса, що дуже комплементарний Маслоу, чи Вебера, тобто, що ви вважаєте основою — матеріальне (ієрархія 1-8) чи ідеальне (обернена ієрархія 8-1), ви все рівно знаходитеся всередині ієрархії Маслоу.

Ці дві піраміди потреб є неоднаковими щодо їх відомості для широкого загалу, уваги мислителів та інтенсивності дослідження, пропозицій щодо них філософських та релігійних доктрин.

Переважає перша піраміда, яка навіть досі вважається єдиною та єдино правильною. Уявлення "пашу" про ієрархію "аарн" існує як відчуття, що десь відбувається щось більш значиме, ніж те, що роблять вони.

Викладачі вузів, що не пояснюють студентам, онтологічну обмеженість "піраміди Маслоу", не просто самі сприймають її некритично, вони тим самим не спроможні до онтологічно-ціннісного аналізу питань: звідкіля береться ієрархія потреб, і коли вияснена онтологія "матеріальне — ідеальне", то які ще можуть бути ієрархії потреб.

Чи є мотивації довільним вибором?

Власне, йде мова про довільний, а не про добровільний вибір мотивацій. Добровільний вибір мотивацій це питання соціально-політичного ладу в тій чи іншій державі. А от довільний вибір це питання наявності чи відсутності ціннісного диктату в тому чи іншому суспільстві.

Тобто довільність вибору мотивацій — це захист права на дивакуватість, це питання про те, як суспільство ставиться до диваків (людей з іншими, ніж загальноприйнятні мотиваціями): вивчає та переймає мотивації диваків, просто підтримує диваків для різноманіття, не вивчаючи та не переймаючи їх мотивації, не підтримує диваків і ставиться байдуже до їх мотивацій, переслідує диваків, змушуючи змінювати мотивації на загальноприйняті, знищує диваків.

Як вибираються мотивації сьогодні?

Людина народжується і живе в сім’ї, яка постійно зайнята боротьбою за зростання кількості та якості споживання, де отримує відповідне ціннісне виховання. А саме:

Влада — це споживання світу.
Гроші — це інструмент споживання.
Популярність дозволяє мати щонайкраще споживання.
Секс — це статева міра влади, грошей та популярності.

Далі людина в дитинстві та юності отримує освіту, де закладаються системно-культурні підґрунтя для такого ціннісного виховання, та, в кращому разі, релігійне виховання, де закладаються тільки обмежувальні норми щодо споживання: не убий, не укради, не лжесвідчи тощо.

Надалі людина постійно знаходиться під безперервною атакою споживацьких імперативів реклами та іншого змісту засобів масової інформації.

Отже не можна сказати, що в такій ситуації вибір мотивацій є довільним, бо існує багаторівневий диктат — виховання, освіта, культура, релігія, реклама, ЗМІ.

Інститут психоаналізу працює винятково з патологічними випадками мотиваційного дисбалансу чи з втратою усякої мотивації. Інститут психоаналізу не працює з передчуттями фундаментальної хибності споживацьких мотивацій. Адже сам психоаналіз виникав всередині західних цінностей, де "споживацтво" є онтологічною основою.

Тільки в окремих випадках — через релігію або філософію — людина має можливість змінити ті чи інші мотивації. І дуже рідко буває так, що мотивація змінюється системно.

Як відбувається зміна мотивацій?

Важливим надбанням людства, що дісталося ціною величезної кількості людських смертей, є основний закон зміни особистих мотивації: мотивації не змінюються через політико-державний чи суспільно-моральний примус.

Мотивації змінюються шляхом виховання, освіти, або ж в результаті життєвої кризи, яка ставить людину в ситуацію-на-межі.

Колективні мотивації взагалі непідвладні зміні впродовж людського покоління. Зміна колективних мотивацій відбувається протягом тривалого історичного часу та пов’язана з цілим комплексом засобів: філософське осмислення, пробудження історичної пам’яті в суспільстві, відкриття структур масової свідомості для публічної роботи з ними впродовж тривалого часу.

Подивимося на чотири простих мотивації — влада, гроші, популярність та секс. Спочатку розглянемо зміст цих мотивацій в "піраміді Маслоу", тобто в ієрархії цінностей "пашу".

Влада — це споживання влади. Загальне благо, яке декларують ті, хто хоче влади, — лише маскування справжнього споживацького мотиву.

Багато грошей (багатство) це можливість необмеженого вибору споживання. Суспільні обов’язки багатства зводяться лише до необтяжливої доброчинної діяльності.

Відомість, як популярність, приносить зростання споживацьких можливостей. Визнання (тобто знання як кращого в своїй сфері) та слава (за славні діла) приноситься в жертву відомості та популярності.

Секс, як статева міра влади, грошей та популярності є споживанням статевої уваги. Продовження роду та людські відносини приносяться в жертву прагненню сексуальних перемог.

Зміна мотивацій означає перегляд, перш за все, ставлення до цих чотирьох мотивацій. Це може відбуватися як зміна мотивацій в процесі досягнення того, що слугує мотивацією. Тобто, коли людина отримує владу чи багато грошей чи популярність чи багато сексу, її мотивація має змінюватися.

Але проблема в тому, що ніхто їй в цьому плані не може нічого порадити, бо всі, хто міг би це зробити — наприклад, психоаналітики, філософи, представники релігії чи просто мудрі люди — не знаходяться в таких же ситуаціях, бо їх мотивації завжди інші, складніші і вони, як правило, не знають, як це бути всередині однієї домінуючої простої мотивації та ще й досягти її цілей.

Відтак владоможці, багатії, популярні та пошукачі сексу не можуть самостійно змінити свої мотивації після досягнення мотиваційних цілей, бо саме примітивність їх мотивацій і їх домінуючий над рештою характер слугує тим бар’єром, через який осмислення можливості мотиваційної зміни їх носіями неможливе: їх мислення занадто примітивне.

Так виникає мотиваційна криза, наслідком якої є депресія, яку намагаються лікувати або хімічними засобами, або через психоаналітиків, або в досить радикальний спосіб — "даун-шіфтінг", коли людина покидає світ гонитви за споживанням і починає займатися речами, що не пов’язані зі споживацькими мотиваціями.

Не дивлячись на те, що "даун-шіфтінг" це доволі примітивний спосіб втечі від споживацьких мотивацій, він достатньо поширений, бо реконструкції мотиваційної структури особистості сьогодні не пропонує ніхто, оскільки це пов’язано з наявністю доволі складної філософії, а не якихось там знань в психології чи психоаналізі.

Мотивації всередині ієрархії цінностей "аарн"

Влада це влада над світом в процесі творчості і відмова від підпорядкування людини людині. Влада має слугувати не задоволенню примітивних потреб тих, хто забезпечує підтримку влади, а зміні та ускладненню їх мотивацій.

Багато грошей є лише умовою переходу на іншу ступінь можливостей — довільного вибору мотивацій та їх ускладненню. Природа грошей змінюється, коли їх стає багато: гроші стають фінансами, а отже мають змінювати світ навколо.

Здобута популярність не має перетворюватися на наркотик. Популярність лише ресурс, що дозволяє досягнути визнання за славні діла.

Секс є дарунком чуттєвого світу одного іншим. Це означає принципову зміну філософії сексу — поступове вмирання традиційного шлюбу, трансформацію традиційної сім’ї у мережеву сім’ю, перевагу полігамії над моногамією.

Пошукачі сексу можуть пропонувати суспільству принципово нові форми сексуальних відносин, переборюючи зневагу та недовіру більшості.

Отже прості мотивації, коли досягаються мотиваційні цілі, повинні змінюватися на більш складні, бо ті, хто досягає цілей мотивацій, насправді мають щось більше.

Неспроможність успішних у досягненні мотиваційних цілей розглядіти у собі це більше — є не тільки їхньою поразкою, вона є також поразкою всіх тих, хто прагне того ж самого і бере з них приклад.

Як можна створювати нові мотивації?

Це важке питання, бо щось можна практикувати тільки тоді, коли є відповідна теорія. Без теорії практики не існує, існує лише спонтанна діяльність. Можна виокремити тільки загальні принципи нових мотивацій, які можуть з’являтися:

Мотивація має бути позитивною. Жодна мотивація, спрямована на знищення чого-небудь, яким би огидним воно не було, не має бути головною.

Мотивація не може бути пов’язана з власною вигодою чи принаймні власна вигода не може бути головною.

Мотивація повинна бути фундаментальною, тобто торкатися всього світу, а не якоїсь окремої сфери чи типу діяльності.

Мотивація повинна бути універсальною, тобто такою, щоб її могли переймати інші.

Мотивація має бути достатньо складною, щоб протистояти більш примітивним мотиваціям, але не протидіяти їм прямо.

Мотивація має бути сильною, але не домінуючою, тобто такою, яка може захоплювати всю повноту життя, але не витісняти інших мотивацій.

Мотивація в процесі застосування через мотивовану нею діяльність має породжувати інші мотивації.

Це загальні вимоги до мотивацій, які однак не говорять нічого про зміст нових мотивацій.

Зміст нових мотивацій це головне питання для нового інституту, який має з’явитися — реконструкції мотивацій всередині обох ієрархій цінностей — "пашу" та "аарн". В ідеалі — людина має ще в школі вивчати курс мотиваційного аналізу, де її мають учити усвідомлювати свої мотивації, працювати з ними, змінювати їх.

Перш за все мотиваційна реконструкція для виходу з мотиваційної кризи потрібна сьогодні тим, хто, як їм здається, досяг всього, чого прагнув. Такі люди задають собі питання — що далі, чого прагнути ще, чи можна прагнути чогось більш складного?

І тут вони раптом бачать, що ті, хто міг би відповісти на ці питання — духовні люди, диваки — поступово самі втрачають духовність, скочуються до їхніх мотивацій.

Так мотиваційна структура суспільства втрачає різноманітність, суспільство стає винятково споживацьким і відтак приреченим на поступову деградацію.

Отже мотиваційна різноманітність — це золотий фонд українського (та будь-якого) суспільства.

Цінуйте диваків, підтримуйте їх — хоча б не задля них, то задля самих себе. Бо вони — це ваш єдиний шанс, коли ви опинитеся в мотиваційній кризі. Вони — це єдиний шанс подолати домінування мотивацій "пашу", створити осередки мотивацій "аарн". Диваки це ті, з кого може початися нове суспільство.

Світ змінюють не владоможці, не багатії, не популярні люди і не пошукачі сексу. Світ змінюють диваки. А диваки бувають серед всіх. 


 

Сергій Дацюк, для УП



powered by lun.ua
Главное на Украинской правде