Аутсайдеры Виктора Януковича

62 просмотра
Сергей Лещенко, УП
Четверг, 10 марта 2011, 09:45

За рік президентства Віктор Янукович активно змінював своє оточення. Якщо в часи Ющенка це сталося одномоментно внаслідок корупційного скандалу у вересні 2005-го, то Янукович позбувався вірних соратників майже непомітно для неозброєного ока.

Але у підсумку, через рік після інавгурації, цілий ряд знакових осіб, які раніше були невід’ємною частиною команди Януковича, випали з неї. “Українська правда” нарахувала щонайменше шістьох аутсайдерів, для яких останній рік був часом усвідомлення, що їх потяг пішов.

1. Едуард Прутнік

В першій половині 2000-их, щойно Янукович переїхав з Донецька на роботу прем’єр-міністром, Едуард Прутнік був найвпливовішою особою в його оточенні. Перші американські консультанти були залучені для обслуговування Януковича саме Прутніком. УкрБізнесБанк, канал НТН, збагачувальна фабрика “Калинінська” - цими об’єктами Прутнік негласно володів 50 на 50 з Януковичем.

Сьогодні він скрізь продав свою частку та будує окрему бізнес-імперію в тваринництві, а також володіє акціями “Українського медіа-холдинга”, які купив на франкфуртській біржі.

У політиці Прутніка усунуто від ухвалення доленосних рішень. Свої амбіції він намагається втілити через експертне середовище – Прутнік заснував гуманітарний фонд “Єдиний світ”, який став спонсором останнього форуму в польській Криниці.

Під час президентських виборів він курував Чернігівську область, що явно не відповідало потенціалу цієї людини. Після перемоги Януковича Прутніку було обіцяно посаду секретаря Ради національної безпеки. Але вже минуло більше ніж півроку з часу його розмови на цю тему з Януковичем, і жодних ілюзій у Прутніка не залишилося.

Більше того, на останніх місцевих виборах Прутнік не зміг навіть відстояти свою людину в списку Партії регіонів до Донецької облради.

Причина, через яку Прутнік так і не став секретарем Радбезу – це небажання глави адміністрації президента Сергія Льовочкіна отримати собі конкурента під боком.

Секретарем РНБОУ продовжує залишатися Раїса Богатирьова, яка повністю усунута від контактів з Януковичем. Вона не супроводжувала його в жодній поїздці по Україні чи за кордон, що дисонує з тим, як Богатирьова заповнювала собою простір навколо президента Ющенка.

Роль Богатирьової в концепції Льовочкіна – це просто оберігати крісло РНБОУ від зазіхань з боку впливових діячів, забезпечуючи тим самим спокій главі адміністрації.

При цьому в реальному житті Льовочкін і Прутнік є друзями і навіть кумами. У 1990-их саме Прутнік познайомив губернатора Донецької області Януковича з київським банкіром Льовочкіним. Януковичу як чиновнику місцевого рівня, але з амбіціями, потрібні були зв’язки в Києві, а Прутнік знав Льовочкіна по бізнесу.

І в 2006 році, коли Янукович став прем’єром вдруге, саме Прутнік допоміг Льовочкіну закріпитися в цій команді. Льовочкін очолив апарат прем’єр-міністра, шляхом дрібної інтриги усунувши з цієї посади протеже Толстоухова Олексія Іщенка.

А інший впливовий діяч в сьогоднішньому оточенні Януковича - керівник ДУС Андрій Кравець - взагалі має завдячувати своєю путівкою в політичне життя Прутніку, який багато років тому взяв його займатися будівельним напрямком в своїй бізнес-корпорації.

У підсумку люди, які сьогодні складають кістяк команди Януковича, закріпилися там не в останню чергу завдяки Прутніку. Сам же він лише здалеку спостерігає за кар’єрою своїх друзів, що облаштувалися при дворі.

2. Антон Пригодський

У 2006 році Ганна Герман в одному із інтерв’ю розповіла про простий, але ефективний спосіб ухвалення рішень в команді Януковича: "Если мне надо пролоббировать какую–то интересную идею, я иду к Пригодскому”.

Сам Пригодський такі заяви Герман коментував без зайвих сентиментів: “Я действительно способен оперативно принять решение без дополнительных консультаций”.

Але це було колись. Сьогодні вплив Пригодського в команді Януковича близький до нуля. Втрату позицій пояснюють його травмою – Пригодський зламав коліно під час катання на лижах і з того часу вже пережив чотири операції.

Як наслідок, Пригодський не міг самостійно пересуватися і не просто бути поряд з Януковичем, а навіть займатися політикою як такою. Закони жанру далися взнаки – його посунули з усіх сфер впливу більш спритні товариші по партії.

Вотчиною Пригодського в команді “донецьких” був Крим. Але сьогодні там зовсім інший, формальний і неформальний, намісник Януковича – Василь Джарти. Який, до речі, теж восени минулого року був прооперований, але розуміючи, чим це може закінчитися, швидко повернувся назад в гру.

3. Володимир Сівкович

В 2009 році прізвище Сівковича було у всіх на слуху в зв’язку з його викриттями у справі про отруєння Ющенка. Його задачею було делегітимізувати перемогу Ющенка 2004 року шляхом доведення, що ніякого замаху на його життя не було.

Але побудована Сівковичем легенда про агентів "Марту" і "Романа" розсипалася, а отримане ним після інавгурації крісло віце-прем’єра з питань силовиків він втратив унаслідок повернення до Конституції 1996 року, яка регламентувала число заступників прем’єр-міністра.

Головна ж причина падіння Сівковича - це його приналежність до групи Клюєва та їхній конфлікт з групою Льовочкіна. За рік до призначення главою адміністрації президента Льовочкін відгукувався про своїх внутрішніх конкурентів не дуже тепло: "Від них можна чекати чого завгодно, тому що в цю команду входить бригада екс-кадебешників, навчених професійного провокаторства".

Під екс-кадебешниками Льовочкін мав на увазі саме Сівковича, за плечима якого - робота в радянських органах.

Сьогодні Сівкович у почесному засланні на посаді одного із семи заступників секретаря Ради нацбезпеки. Однак останнім часом Сівкович перебував на лікарняному в зв’язку з черговими процедурами після операції на серці.

4. Нестор Шуфрич

Нестор Шуфрич - ще одна зірка, що пішла з небосхилу за останній рік. Рішення Януковича про його звільнення з посади міністра надзвичайних ситуацій було оголошено в день народження президента та на річницю бійки Шуфрича з Сергієм Льовочкіним.

Шуфрича також було депортовано до апарату Ради національної безпеки заступником Раїси Богатирьової. Паралельно Шуфрич навіть встиг побувати у шкурі опозиціонера – до його фірми, пов’язаної з газовидобуванням у Полтавській області, з виїмкою документів навідувалася СБУ.

Шуфрич у Радбезі не поспішав приступати до виконання обов’язків, перебуваючи то у відпусці, то на лікарняному, та сподіваючись на більш гідне застосування своїх рук. Наприклад, під час місцевих виборів Клюєв як начальник виборчого штабу регіоналів, залучав Шуфрича для агітаційних поїздок на місця.

Але жодних інших посад Шуфрич не отримав. І зараз вийшло так, що, будучи вже півроку як призначеним на посаду, Шуфрич все ще не переоформив собі допуск до державної таємниці, що виглядає абсурдно з огляду на місце його роботи – апарат РНБОУ.

5. Василь Горбаль

Останні роки Василь Горбаль очолював Партію регіонів у Києві. Особливих успіхів на цій ділянці він не досягнув, хоча звинувачувати керівника партійного осередку в цьому складно - кияни хронічно не сприймають самого лідера партії.

Після перемоги Януковича Василь Горбаль був призначений губернатором Львівської області та одночасно втратив місце начальника київських регіоналів.

Роботу на Галичині Горбаль сприймав швидше як можливість перечекати важкі часи – адже проблеми, з якими він передав державі “Укргазбанк”, зробили його потенційним клієнтом Генпрокуратури.

Паралельно Горбаль зав’язнув у бізнес-конфлікті з групою Дмитра Фірташа щодо будівництва багатоповерхівки біля Аскольдової могили в Києві. Він навіть намагався знайти підтримку в цьому протистоянні у російського олігарха Вадима Новинського.

Працюючи губернатором, Горбалю різними хитрощами вдалося не здати депутатський мандат – і зрештою він відмовився від роботи у Львові на користь недоторканості.

 6. Анатолій Толстоухов

Анатолій Толстоухов працював міністром Кабінету міністрів ще в уряді Валерія Пустовойтенка. Потім він ще двічі обіймав це крісло в двох урядах Януковича. Але виявилося, що незамінних людей не буває.

Міністр Кабінету міністрів в уряді Азарова втратив роботу буденно –цієї посади просто не виявилося в переліку міністрів, які, згідно з указом Януковича про адмінреформу, формують уряд.

Тоді ж втратила місце заступника міністра молоді та спорту дружина Толстоухова Світлана – це міністерство просто ліквідували, а його функції передали до Міносвіти.

Паралельно з роботою в уряді Анатолій Толстоухов мав громадське навантаження - посаду в.о. голови осередку Партії регіонів у Києві, яку він отримав після заслання Горбаля на Львів.

Але, за словами джерел в Партії регіонів, Толстоухов не буде призначений керівником регіоналів у столиці - цей напрямок буде повністю підпорядкований групі Льовочкіна.

Як наслідок, приклад Толстоухова став ще одним підтвердженням тенденції, яка простежується по всім вище перерахованим прізвищам – запорукою успішної кар’єри в сьогоднішній владі є приналежність або принаймні лояльність до керівника адміністрації президента.



powered by lun.ua
Дорогие займы. Может ли Украина платить меньше по кредитам
Что будет, когда "сдохнет Путин", прилетят инопланетяне и выиграет "Слуга народа". Разговор с политическим психологом
Как проголосовать не по месту прописки и найти себя в списке избирателей?
Список партии "Голос": активизм, западное образование и корпоративный опыт
Все публикации