22 июня во Льве: о "правильно" и "неправильно" убитых евреях

Сергей Грабовский, для УП
Понедельник, 20 июня 2011, 10:59

І що ви думаєте? 22 червня у Львові таки буде застосовано важку політичну артилерію! Щоб остаточно викрити і поставити на місце клятих українських націоналістів, підлих наймитів Антанти, фашизму, нацизму, американського імперіалізму та світового сіоніз...

Ні, останнє словосполучення, мабуть, у цьому контексті зайве – бо ще хтось неправильно сприйме ситуацію. Вискочило мимоволі, бо ж ідеться про усталене словосполучення радянських часів.

А нині часи інші, що надає чудову можливість нищити все українське, все антирадянське і все прогресивне під гаслами боротьби за демократію та права людини, на які так купується той "придуркуватий" Захід.

Ось таким мав би бути внутрішній монолог організаторів того дійства, яке розгорнеться у день початку німецько-радянської соціалістично-соціалістичної війни у місті князя Лева.

Дійства, у якому справді буде задіяна "важка артилерія" політичної провокації – себто євреї-антифашисти. Або ж, як їх називають в колах притомної єврейської інтелігенції, "професійні євреї" – ті, хто годується з діяльності, яка ведеться не надто чистими методами і не з надто моральними цілями (схожим чином діють і "професійні українці", і "професійні росіяни", і "професійні русини" тощо – цілі начебто різні, а дух та методи надзвичайно схожі).

Отож: громадські організації, як-от Комітет "Євреї проти антисемітизму", "Євреї проти Гурвіца" та інші мають намір провести 22 червня у Львові на пагорбі Слави антифашистський мітинг.

Відповідну заявку ці громадські організації надіслали Львівській міській раді. Захід на пагорбі Слави у Львові його ініціатори хочуть розпочати 22 червня о 4.00, завершити планують о 24.00.

Окрім цього, організатори зазначають, що під час заходу буде використовуватись звукопідсилювальна апаратура. Акція проводитиметься "проти політики фашизму, антисемітизму і голокосту в пам’ять жертв радянського народу і всього людства, в пам’ять євреїв, загиблих в єврейському гетто, концтаборах від рук нелюдів – українських націоналістів, шухевичів, бандерівців, і інших фашистських покидьків".

Організатори прогнозують, що в акції візьме участь 150 осіб. А відтак, ініціатори просять "повідомити ЛМУ УМВСУ у Львівській області для забезпечення громадського порядку та безпеки учасників мітингу".

Заявку підписав голова Комітету "Євреї проти антисемітизму" Центер.

Що ж, розрахунок дуже простий, ба більше – банальний: "професійні євреї" та іноплемінні провокатори, котрі примкнуть до них, зроблять усе можливе і неможливе, щоб вивести із себе навіть найсмирніших львів’ян.

Ну, а десятки телекамер зафіксують найменші прояви нетолерантності, відтак Москва та різноманітні "Інтери" й "України" ретранслюють ці кадри на весь світ – от, мовляв, до чого дійшли ці озвірілі антисеміти-українці! З усіма наслідками, які це матиме у справді дещо звихнутій на політкоректності Європі.

І доводь після цього, не маючи таких потужних ЗМІ у своєму розпорядженні, що родина Романа Шухевича рятувала єврейську дівчинку Ірину Райхенберг, що сам Шухевич добув їй документи як Ірині Василівні Рижко, що після арешту Наталі Шухевич гестапівцями українські націоналісти переправили дівчинку до сиротинця при жіночому монастирі, що Ірина Рижко прожила довге життя і недавно померла у Києві.

І цитуй після цього спогади Стелли Кренцбах, розвідниці УПА, і наводь беззастережно єврейські прізвища повстанських лікарів, старшин і стрільців, і показуй фотографії боївок... Все буде даремно. Бо в цьому напрямі все схоплено, все продумано.

А якщо ще хтось влупить одному з учасників акції по пиці – о, тоді українців оголосять нацією суцільних нацистів, на якій лежать найтяжчі злочини часів Другої світової війни і яка тільки й мріє, щоб побудувати газові камери для всіх, у кого недостатньо арійська зовнішність.

Утім, пики організаторів акції таки заслуговують на певну інвазію. Адже у заявці слово "Голокост" написано із маленької літери, наче це було щось буденне, а не найбільша трагедія в долі європейського єврейства.

Але нехай із організаторами радше розбираються самі українські євреї, тут же мова має йти про те, якими способами протидіяти цій брутальній провокації.

Бо якщо й справді у плані московських та світових ЗМІ, у плані брутально-провокаційних дій усе схоплено, то "за кадром" в організаторів та ідеологів акції залишилося чи не головне. Те, що дає змогу розгромити їх ущент, не вдаючись до насильства і навіть до опонування "дикунським танцям" на львівському пагорбі Слави.

Справа в тому, що 22 червня 1941 року євреїв у Львові вбивали зовсім не українські націоналісти, а російські більшовики-чекісти.

А історія цієї справи така. Слово львівському журналісту Борису Дорфману: "До 1939 року існували всякі націоналістичні спортивні, релігійні організації єврейські. Коли прийшла радянська влада, то вона це все ліквідувала, сказала, що не можна...

В 1940 році тих всіх лідерів вислали в Сибір, багато людей посадили до криміналу. У нас у Львові є великі тюрми: Лонцька тюрма, Бригідка. В 1941 році, коли почалась війна, то всіх політичних розстріляли".

І справді: терор на Галичині був масштабним. В тому числі й проти євреїв, особливо більш-менш заможних чи політично та релігійно активних. Перша хвиля арештів та депортацій – це 1940 рік.

Друга хвиля – це травень-червень 1941 року, коли з усіх приєднаних до СРСР західних регіонів відправляли на поселення та у табори для військовополонених різні "контрреволюційні елементи" та членів їхніх сімей. А заодно проводилися й арешти.

Так, згідно із спецповідомленням наркома внутрішніх справ БРСР Цанави секретарю ЦК КП(б) Білорусі Пономаренку від 21 червня 1941 року, в республіці були арештовані "учасники різних білоруських, польських, українських, російських та єврейських контрреволюційних організацій, чиновники колишньої польської держави, білогвардійські офіцери й інший контрреволюційний елемент", усього 20 599 осіб (по УРСР відповідний документ, наскільки відомо, не знайдений, хоча мусив би бути).

Після 22 червня їх спіткала загальна доля в’язнів на тих територіях, звідки стрімко тікала Червона армія – смерть після страхітливих тортур.

Слово історику Владиславу Гриневичу: "Коли в 1941 році прийшли німці і почали відкривати в’язниці, буцегарні зі знищеними там сотнями і тисячами людей, то був запущений такий черговий міф, що це є жертви жидобільшовизму, євреїв-чекістів.

Але ніхто не казав тоді цього, про це мало кажуть зараз, що приблизно до 10% загиблих у цих [львівських] буцегарнях були єврейські підпільники, євреї з різноманітних сіоністських організацій, які були заарештовані більшовиками і знищені напередодні німецького наступу".

Що ж стосується депортованих, то на поселення навесні-влітку 1941 року потрапили понад 100 тисяч "звільнених від капіталізму" українців, балтійців, білорусів, молдован, поляків, євреїв. Далеко не всі вони пережили війну.

І взагалі: "контора глибокого буріння" та її різноманітні попередники (ЧК-ҐПУ-НКВД-НКҐБ) за кількістю відправлених на той світ або у концтабори євреїв – як переконаних сіоністів, так й абсолютно аполітичних людей – впевнено посідає друге місце у світі після РСХА-СС-СД.

Всього ж приблизно кожен п’ятий єврей-житель радянської України тим чи іншим робом постраждав від більшовиків чи був репресований ними, бо "кримінальні" злочини – це ж були нерідко колоски чи спізнення на роботу.

Тобто тут ідеться про куди значніші цифри, ніж дійсне число євреїв-жертв українських націоналістів, які не всі були невинними – чекісти й "стукачі", жерці атеїзму й вихователі майбутніх "павликів морозових".

Бо ж, з іншого боку, у 1920-40-вих роках приблизно така ж частина єврейської спільноти мала стосунок до владних структур, партії, "органів" тощо.

Але ці жертви, схоже, не цікавлять "професійних євреїв", котрі досі мислять категоріями "радянського народу" і "всього прогресивного людства" - ці терміни вжиті у їхній заяві.

Схоже, в уяві певних персонажів досить було начепити кашкета з червоною зіркою, стати під червоний прапор і проголосити себе полум’яним інтернаціоналістом, щоби навіки одержати індульгенцію на вбивство. В тому числі і євреїв, чи не так?

У такому разі цілком доречно буде провести – паралельно із заходом "професіоналів" – жалобний мітинг і молебень, присвячений тим євреям Львова та всієї Галичини, які не тільки безпосередньо 70 років тому, а й перед цим і після цього стали жертвами російського більшовизму.

Гадаю, такий жест буде належним чином оцінений усіма, хто здатен його оцінити. А водночас і покаятися за гріхи тих українців, хто став свого часу жертвою нацистської пропаганди і взяв участь у єврейських погромах. Це буде по-людському і по-християнському. Ясна річ, такі акції не повинні скасовувати запланований уже у Львові молебень за всіма жертвами війни...

Принагідно: цитована на початку статті заява демонстративно написана російською мовою; бланк організації також виконаний російською мовою. Як на мене, насправді ця організація мала б зватися "Євреї за антисемітизм", чи не так? Бо нехтування законом про мови та певними моральними нормами – речі негарні. І так само провокаційні.

Свого часу такий нестандартний політичний персонаж, як Лев Троцький, який прагнув перетворити радянську Україну на взірцеву вітрину світового комунізму, підкреслював: толерантно ставитися до української культури і мови, знати їх і поважати повинні були всі мешканці України іноетнічного походження, і насамперед – етнічні євреї.

Ось що він писав, згадуючи дещо пізніше тодішні події: "У 1923 році я на партійній конференції більшовицької партії України висунув вимогу: чиновник повинен вміти говорити і писати на мові навколишнього населення.

Скільки з цього приводу було іронічних зауважень, які йшли значною мірою від єврейської інтелігенції, котра говорила і писала по-російськи і не хотіла навчатися української мови!".

Ця настанова явно провокувала антисемітські настрої, що і зафіксував далі Лев Давидович: "Про наявність антисемітизму, причому не тільки старого, але і нового, "радянського", свідчать властиво всі серйозні і чесні спостерігачі, особливо ті, кому довелося тривалий час жити серед трудящих мас".

Отож, як бачимо, контрзаходи 22 червня мають дуже серйозне об’єктивне підґрунтя, відтак наявні достатні передумови, щоб завдати нищівної поразки провокаторам, якими б цілями і прапорами вони не прикривалися. При цьому відповідь буде асиметричною, вільною від демагогії та брехні, цивілізовано-європейською і насправді-українською. Час готуватися до дій та діяти.

Сергій Грабовський, для УП



powered by lun.ua
Олигархи, президенты и раввин. 12 историй о большой политике с форума YES
Как предотвратить появление класса "ненужных людей" и цифровую диктатуру. Главное из выступления Харари
Под залп яиц, со слезоточивым газом. Как в Харькове прошел первый Марш равенства
Тарас Качка: Украина должна перейти от торговли к экономической интеграции с Евросоюзом
Все публикации