Собрания, которых не будет
А тепер ми звільнились від Закону, умерши для того, що нас тримало, немов в'язнів, щоб служити в обновленні духа, а не згідно зі старим Законом. Послання Апостола Павла до римлян, 7, 7
Після подій 18 травня у Києві міністр внутрішніх справ, пояснюючи з парламентської трибуни, чому, власне, міліція не використала існуючі закони аби не допустити порушень громадського порядку, знайшов оригінальну відповідь: треба ухвалити ще один закон. Закон, який би регламентував, яким чином громадяни мусять реалізовувати своє право на мирні зібрання.
І от, 4 липня, кілька депутатів, які представляють як опозицію, так і правлячу партію, здійснили мрію міністра: зареєстрували законопроект №2508а під назвою "Про свободу мирних зібрань".
Законопроект не новий. Він майже слово в слово відтворює проект №2450, який був провалений після протестів українських громадських організацій і отримав дещо іншу назву: "Більше трьох не збиратись!" Але в нашому неспокійному житті час від часу виникають ситуації, коли українські громадяни збираються числом три, а інколи, навіть, і більше.
Що буде, якщо проект № 2508а стане законом? Давайте подивимось.
* * *
1. Мешканці одного з райцентрів Миколаївської області числом близько тисячі виходять до райвідділу міліції протестувати проти дій працівників цього райвідділу.
До них, звичайно, одразу ж підходить міліціонер і чемно запитує, чому ці мешканці не повідомили "відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування не пізніш як за сорок вісім годин до його початку", відповідно до першої частини 7-ї статті закону № 2508а.
Громадяни відповідають: ми дізналися про факт міліцейської сваволі й проводимо спонтанне зібрання відповідно до закону № 2508а.
Міліціонер відкриває маленьку книжку і читає текст: "Спонтанне мирне зібрання – мирне зібрання, яке є засобом невідкладного реагування суспільства чи групи людей на певну подію, та про яке неможливо було повідомити у строк, встановлений цим законом", – 1-ша стаття закону № 2508а.
Потім міліціонер закриває книжку і питає: "На яку подію ви реагуєте? Зґвалтування? А чи було зґвалтування? Є встановлена судом подія ґвалтування? І чому це вам було неможливо подати повідомлення за 48 годин, встановлених законом № 2508а? Подавайте повідомлення у встановленому законом № 2508а порядку і приходьте за 2 дні. Що? Хочете прямо зараз мітингувати? Добре, проїдьмо до суду. Суд вирішить, спонтанне у вас зібрання, чи ні".
2. Громадяни вирішили прийти до президентської резиденції неподалік від столиці.
Спонтанне зібрання тут не вийде, бо, власне, події ніякої не відбулося. Тому, якщо до ухвалення парламентом закону №2508а можна було подати повідомлення сьогодні й вийти до резиденції завтра, то тепер доведеться чекати 2 дні.
Але через день громадяни отримають рішення суду, яке говорить, що зібрання заборонено з таких причин: "Запобігання реальній небезпеці застосування з боку організаторів та учасників зібрання фізичної сили, зброї та інших небезпечних засобів для заподіяння шкоди життю, здоров'ю або майну інших осіб" та "зібрання має на меті порушення основоположних прав та свобод людини", – 17-та стаття закону №2508а.
І ми навіть знаємо ім'я цієї людини.
3. Громадяни вирішили оскаржити рішення міськвиконкому, яке встановлює порядок проведення мирних зібрань.
Сьогодні закон про місцеве самоврядування дає міськвиконкомам право "вирішувати відповідно до закону питання про проведення зборів, мітингів, маніфестацій і демонстрацій, спортивних, видовищних та інших масових заходів".
До ухвалення закону №2508а, законом про зібрання є тільки Конституція. А Конституція говорить, що "виключно законами України визначаються: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина", 92-га стаття Конституції. Отже, будь-які рішення місцевих органів – адже вони не є законами, – щодо порядку проведення зібрань є неконституційними. І суди у всіх випадках скасовують ці рішення.
Після ухвалення закону №2508а ці рішення виконкомів враз стануть законними. І оскаржити їх буде неможливо. А, отже, місцева влада і суди застосовуватимуть ці рішення для заборон зібрань.
* * *
Це лише кілька прикладів зібрань, які не відбудуться у разі ухвалення парламентом законопроекту №2508а.
А ще можна було б наводити цифри щодо зібрань і заборон зібрань в Україні у минулому. Але неможливо підрахувати кількість тих зібрань, які не відбудуться в Україні у майбутньому – після ухвалення проекту №2508а.
Як неможливо підрахувати, наскільки збільшиться кількість громадян, затриманих міліцією за 185-ю статтею Адмінкодексу після того, як проект №2508а стане законом.
Бо сьогодні, за відсутності спеціального закону про мирні зібрання, затримання учасників мітингів за статтями 185 і 185-1 КУпАП, згідно із рішенням Європейського суду з прав людини "Вєренцов проти України", є порушенням Євроконвенції із захисту прав людини.
А після ухвалення закону №2508а такі затримання стануть законними. І навіть Євросуд їх не визнає порушенням.
* * *
І, насамкінець, ще один приклад.
4. Інтерв'ю президента.
Власне, інтерв'ю президента – не мирне зібрання. Але сьогодні, коли в Росії діє спеціальний закон про мітинги і демонстрації, Путін у телеефірі говорить: "В Росії опозиція вільна проводити свої акції. Але відповідно до закону".
Наш президент поки що так не говорить.
Але після ухвалення закону №2508а обов'язково відреагує на відповідне запитання журналістів: "В Україні опозиція вільна проводити свої акції.
Але – відповідно до закону"…
Володимир Чемерис, спеціально для УП
