Руслан Марцинкив: Я не изменил своего мнения – гей не может быть патриотом

Четверг, 3 сентября 2020, 05:30

Руслан Марцінків є одним із найпопулярніших мерів в Україні. В 2015 році "свободівець" Марцінків переміг з невеликою перевагою Ігоря Насалика, соратника тодішнього президента. 

За цей час мер Івано-Франківська суттєво укріпився у рейтингах. За великим рахунком, станом на зараз в Марцінківа у місті немає конкурентів. Він чи не єдиний з кандидатів у мери, хто системно працює над своїм іміджем і таргетовано комунікує з електоратом: з кимось наживо, з кимось через прямі ефіри на телебаченні, з кимось через соцмережі, а з кимось – прямо в церкві. 

З першого погляду може здатися, що мер Франківська є простачком. Але насправді він ледь не на підсвідомому рівні відчуває свого виборця.

У Києві його дії можуть здаватися дивними, а в місті все сприймається на ура. Свого часу Марцінків забороняв виступи гурту "Хамерман знищує віруси", демонстративно відстоював християнські цінності, гостро висловлювався про ЛГБТ-спільноту, критикував ромів. І івано-франківцям це подобається. 

Це інтерв’ю – не просто розмова з міським головою напередодні місцевих виборів. Це маленька методичка про те, як ефективно працююють з виборцями на місцях. 

Впродовж 30-ти хвилинної розмови Руслан Марцінків розповідає про те, як працює з виборцями, роздумує чи церква і держава мають бути роз’єднаними, та переконує, що геї не можуть бути патріотами. 

 
Руслан Марцінків: Кожної п'ятниці я беру чиновників, ми з ними їдемо зранку на велосипедах інспектувати якийсь мікрорайон
Всі фото: FB Руслана Марцінківа

"У мене немає політтехнолога. Здебільшого я сам все придумую"

– Давайте почнемо з самого початку. Незабаром місцеві вибори – який у вас сьогодні рейтинг?

– Рейтинги – це така річ мінлива. Якби я вірив тільки в рейтинги, то я б ніколи не виграв вибори. Коли я йшов на попередні вибори, у мене був 1% рейтингу перед початком виборчої кампанії. 

Станом на сьогодні в місті підтримка у мене відсотків десь 70-75. Це не означає, що треба розслабитися і нічого не робити, тому що насправді рейтинги – це дуже мінливо.

– За рахунок чого такий рейтинг? Розкажіть без пафосу і гасел, що ви конкретно робите для того, щоб мати таку підтримку? 

– По-перше – відкритість, тобто ми достатньо відкриті, я спілкуюсь з людьми постійно. Це "чорна п'ятниця", це походи на ринки, це постійні зустрічі в дворах...

Продовження під рекламою:

– Що за "чорна п'ятниця"?

– Це акція. От кожної п'ятниці я беру чиновників, ми з ними їдемо зранку на велосипедах інспектувати якийсь мікрорайон. Дивимося, де треба яму засипати, де зрізати дерева, поспілкуватися з людьми, поспілкуватися з підприємцями, якщо це невеличкий ринок чи громадський транспорт – перевіряємо. 

Тобто це все складова відкритості. Крім того, публічно є можливість зателефонувати, задати мені питання. 

Всі знають – в четвер ввечері у мене три ефіри прямих є, де можна подзвонити, поставити своє питання, висловити свою позицію. А якщо ви не дивитеся телевізор, то в п'ятницю у Facebook-трансляції можна задати питання. 

– Заради правди – я до вас не додзвонився. Я телефонував на ваш особистий телефон, ви вибили.

– Можливо. Але зараз я говорю про прямі ефіри на телебаченні. 

Крім того у мене до 300 повідомлень в месенджері, які ми опрацьовуєм. Тобто в різних соціальних мережах люди мені пишуть як міському голові.

Руслан Марцінків та Роман Кравець
Руслан Марцінків та Роман Кравець

– У вас ціла команда працює над комунікаціями?

– Частина людей, яка працює тут. Це перша складова – відкритість. 

Друга складова – це те, що ми робимо конкретну роботу, бо без конкретної роботи слова не мають ніякого значення. 

Це і розвиток громадського транспорту – нові тролейбуси, нові автобуси, ну і щороку їхню збільшуємо кількість, збільшуємо мережу тролейбусних ліній, і люди це бачать. 

Далі – це ремонт дворів, яких 350 уже зроблено, а ще треба робити, бо це такий вічний процес. Це тротуари, це облаштування парків, це скверики. Тобто це робота по благоустрою в першу чергу. 

Далі – це освітні заклади: як нові, так і старі. Нових побудували 7 закладів: 6 садочків, 1 школу. Старих уже майже 20 відновили, капітально відремонтували. Тобто люди це все не просто відчувають, вони бачать, що щось змінюється.

– Я в Івано-Франківську зараз перебуваю тиждень і бачу з вашого боку досить системний піар. Хто ваш політтехнолог?

– Політтехнолог? Нема в мене політтехнолога. Є друзі, які мене консультують, які дають якісь ідеї.

Але я сам багато чого розумію. Слухайте, я все життя у виборах. Все життя я сам був керівником виборчих штабів. Я пройшов шлях від того, хто роздає газети на вулиці!

Продовження під рекламою:

– Я помітив ваші намети по всьому місту. Давайте говорити відверто – ваші конкуренти не проявляють себе у креативі та з їхнього боку не помітно системної роботи з електоратом. У медійності та офлайн-роботі з виборцями ви проявляєте себе сповна. То хто вас консультує?

– Ну, здебільшого я сам все придумую. Подекуди, хтось щось може підказати і порадити. Але немає політтехнолога, який веде Марцінківа. 

– Скільки витрачаєте на свій піар, наприклад, за останній місяць?

– Ну, по-різному. Це не можна виміряти тільки грошима. Чому? Я поясню: білборди для прикладу. Є Олег Капустяк, який є власником білбордів, який "свободівець" – депутат міської ради. Воно мені не коштує так як на ринку. 

 
Марцінків: Все життя я сам був керівником виборчих штабів. Я пройшов шлях від того, хто роздає газети на вулиці!

– Ви маєте знижку, правильно?

– Так, то навіть не я, а наша команда… Це пожертва Івана. 

Є ще поліграфія для прикладу. Є Роман Онуфрієв, Петро Гавриш – депутати міської ради, "Лілея НВ". Тобто я знаю, що поліграфія є, борди є, ну, телебачення... 

Телебачення – вважаю, що частково я створюю сам інформаційні приводи як міський голова. 

– Ви самі їх генеруєте?

– Я їх сам генерую, і воно цікаво для журналістів. Частково з місцевими медіа ми маємо договори про висвітлення діяльності, але я в цьому нічого поганого не бачу. Ми висвітлюємо діяльність органів місцевого самоврядування, тому що люди мають знати, що відбувається: як сесія відбулася, як виконком відбувся, що влада зробила, що не зробила. 

Ну, зокрема, навіть ці програми спілкування в живому режимі – люди питають, я відповідаю.

– У вас кожного тижня прямо програма на телебаченні?

– Кожного тижня в четвер, всі знають – о шостій годині телеканал "Вежа", о сьомій телеканал "Галичина", о восьмій телеканал "Раі". Людина знає, що він в четвер включає телевізор, набирає номер і там може висловити свою думку і поставити мені запитання.

– Виходить ви закриваєте всі місцеві канали в четвер? Ви самі придумали таку комунікацію?

– Сам придумав.

– Гроші за це платите?

– "Вежі" не платимо, це наше комунальне телебачення, а щодо "Раі" і "Галичини" – ми маємо договори про висвітлення діяльності міської влади. 

Руслан Марцінків та священники УГКЦ на відкритті ЦНАПу у Підпечерах
Руслан Марцінків та священники УГКЦ на відкритті ЦНАПу у Підпечерах

"Храм – це в тому числі площадка для спілкування з вірними"

– Я слідкую за вашим Інстаграмом. Помітно, що ви в досить приятельських відносинах з духовенством УГКЦ – зі священиками, єпископами. 

– Так.

– На вашу думку, влада і церква мають бути роз'єднаними?

– Що означає роз'єднані? Ми зобов'язані бути разом, тому що церква – це люди, це вірні. Тобто вірні, які входять в громаду. 

Я, як міський голова, очолюю громаду і даруйте, але місто – це велика парафія. 

Велика парафія поділяється на невеликі, і люди, які входять, до різних конфесій. Ми не кажемо "ці правильні, ці неправильні". Всі правильні, але люди ходять в ці маленькі спільноти, і я спілкуюся з цими спільнотами через можливість піти разом помолитися, потім біля церкви поспілкуватися. Тому що виходячи з церкви, у них багато є питань – про дороги, про тротуари. Це додаткова можливість комунікації, тільки інша. 

Я є віруючим і не бачу в цьому ніякої проблеми. Це не означає, що в нас там інквізиція чи ще щось, але це означає, що це хороша співпраця: там, де є люди, там і повинна бути міська влада. Це моя позиція. 

Продовження під рекламою:

– Але чи не виходить так, що ви використовуєте церкву в тому числі як площадку для агітації?

– Я б не сказав, що це для агітації, це більше спілкування. Тому що кожний прихід на ту чи іншу парафію – це якесь певне спілкування по проблемах того чи іншого мікрорайону, чи того чи іншого села. 

Так склалося історично в Галичині, що, наприклад, якщо в мою громаду входить зараз 18 сіл, то для нас завжди була церква, школа, сільський голова. Тобто були чотири-п'ять інституцій. 

Мінялися влади, мінялися всі, а ці речі не мінялися. Тому якщо ти хочеш бути успішним, як міський голова і голова громад – ти зобов'язаний у цих напрямках працювати.

– Я розумію вашу логіку, але це досить хитра позиція. Тому що, коли ви підтримуєте хороші відносини з єпископами, священниками – вони вже підсвідомо до вас ставляться прихильно і готові публічно вас підтримувати. 

– А вони частина суспільства чи не частина суспільства?

– Вони можуть за вас агітувати?

– Я ніколи такого не просив! Для мене це площадка для спілкування. Якщо я приходжу в храм, то просто спілкуюся з вірними. Там немає агітації.

 
Марцінків: Кожний прихід на ту чи іншу парафію – це якесь певне спілкування по проблемах того чи іншого мікрорайону, чи того чи іншого села

– Тобто протиріччя ви не бачите, що політика і церква мають бути різділеними?

– Не бачу. 

Я завжди не скривав, що я за християнські цінності і є віруючим. Я поважаю інші віри, але я є християнського віросповідання, тут нічого поганого не бачу. 

Це мої переконання внутрішні – хтось підтримує, хтось не підтримує. У нас демократія, демократична країна, так? Ніхто ж не забороняє, скажімо, працювати в цьому напрямку. 

– Наскільки тут є елемент показовості і щирості? Тому що я, наприклад, віруючий, я ходжу в церкву, нікому про це не кажу – мені так зручно, бо це мої персональні відносини з Богом. 

– Дивіться, якщо ти публічна особа, в тебе немає персональності...

– Я також публічна особа і ніхто не знає, чи був я в церкві чи не був. 

– Персональності немає… Деякі політики кажуть: "У мене родина, ви туди не втручайтесь". Немає такого в політиці, це нереально! 

Для політики немає тем табу. Тут твої переконання, твоя сім’я, твоя родина. Як би мені того не хотілося, вона є публічною, вона є доступною. 

Якщо я прийшов до храму, навіть якщо я нічого не буду говорити, я є публічним і люди звертатимуть на мене увагу. Навіть мати Тереза казала, що коли ти робиш добрі діла, то все рівно хтось подумає, що ти це робиш заради того, щоб був піар. 

Продовження під рекламою:

– За останні кілька років ви приєднали до Івано-Франківська найближчі села: Вовчинець, Крихівці, Хриплин, і решту. Ви спеціально їх приєднували, щоб наростити свій електорат? Ви приєднали до міста села, які дуже хотіли стати частиною Івано-Франківська і очевидно, що ці люди стали вашими прихильниками.

– Не факт. Тобто Вовчинець хотів створити свою ОТГ. І фактично рух щодо створення ОТГ пішов з того, що Вовчинець хотів відділитися. 

Вже потім пішов цей процес, люди побачили, що ми спілкуємося, робимо хороші справи, потягнулися до міста. І станом на сьогодні в ОТГ має увійти 18 сіл: 9 приєдналося вже добровільно, а решта 9 ідуть по перспективному плану. Це непростий процес. Я би не сказав, що тут є десь позитив – десь є негатив. 

– Ну ви ж роздали жителям цих сіл картку івано-франківця?

– Так, однозначно. 

– Ви визнаєте, що приєднання ближніх сіл до Франківська йде вам у плюс?

– Ми це зможемо сказати вже після закінчення виборчої кампанії, коли будуть результати виборів. Гіпотетично думаю, що плюс. 

 
Руслан Марцінків: Можливо, зміниться сприйняття центральною владою міських голів як опонентів. Сьогодні вони чомусь сприймають нас опонентами

"Чомусь влада вважає чинних мерів своїми опонентами. Можливо після місцевих виборів це зміниться"

– Які у вас відносини з центральною владою? 

– У мене по-різному. Я часто критикую, тому що я вважаю, що має бути діалог, а не монолог. 

Знаю особисто Дениса Анатолійовича Шмигаля, тому що він працював головою облдержадміністрації. У нас були і хороші якісь моменти, були і критичні моменти. 

Є нормальне спілкування з головою адміністрації обласної, який є представником центральної влади по вертикалі. Але я, наприклад, ніколи не буду мовчати, якщо рішення йдуть не в користь місту. 

– А ви можете перерахувати, які речі були конфліктні у вас із центральною владою?

– Наприклад, коли цього року хотіли забрати пайову участь і акцизний збір з місцевих органів влади і їх відмінити, то ясно, що ми це критикували. Або коли по COVID-19 не виплачувалися 300% і органи місцевого самоврядування 2 місяці доплачували ці кошти медикам зі своїх бюджетів, ясно, що я критикував. 

Тому що ви пообіцяли, ви сказали людям, але не передбачили кошти на витрати, я вже не кажу про медикаменти і про інше. Ну про такі речі практичного характеру я ніколи не мовчав, завжди кажу свою думку.

– А із Зеленським ви комунікуєте?

– Відверто кажучи, перший раз була комунікація, коли він приїжджав до нас ще на початку. І другий раз я був на нараді, коли президент приїжджав до нашого аеропорту. 

– Тобто він не вибудовує роботу з регіонами, правильно я розумію? 

– Ну я такої системної роботи не бачу. Хоча я розумію, що крім президента є уряд, а крім уряду є представники центральної влади – голови адміністрацій. Тобто в мене спілкування з головою адміністрації є і воно нормальне. 

– З Єрмаком?

– Ні, з місцевим. Але якогось системного діалогу з центром не відчувається. Хоча хочу сказати, що й при попередньому президентові цього не було. 

 
Марцінків: Я прийшов на посаду міського голови, щоб побудувати місто, комунальний транспорт, відремонтувати всі двори, зробити дороги

– Давайте зробимо порівняння: яка співпраця з міськими головами була при Порошенку і яка при Зеленському?

– Так само було. Єдине, що я більше знав Сергія Березенка. Але знову ж таки, сказати, що була системна робота з міськими головами минулої каденції чи зараз – я не можу сказати. 

– На вашу думку, що зміниться після місцевих виборів? Чи буде конфлікт сильних міських голів із центром?

– Я думаю, що це все залежить від взаємостосунків, від комунікації. Можливо, зміниться сприйняття центральною владою міських голів як опонентів. Сьогодні вони чомусь сприймають нас опонентами. 

Тобто ми не "слуги народу" – значить ми політичні опоненти. Після виборів, може, ця річ зніметься. 

Продовження під рекламою:

– А якщо так і триватиме?

– Ну це неправильно. Хочеться діалогу, незалежно від політичного переконання. Є речі, які треба робити незалежно, чи подобається тобі хтось чи ні. Для цього є призначення влади. 

Не хочеться витрачати час на взаємопоборювання. Хочеться витрачати час для того, щоб людям зробити кращі умови життя. От для цього хочеться працювати. 

Я не прийшов на посаду міського голови, щоб з кимось протистояти. Я прийшов на посаду міського голови, щоб побудувати місто, комунальний транспорт, відремонтувати всі двори, зробити дороги. Оце є суть моєї роботи, а не протистояння з кимось. 

 
За великим рахунком, станом на зараз в Марцінківа у місті немає конкурентів

"Я не ксенофоб. Коли говорив про ромів – був сповнений емоцій"

– Останній блок питань. Ви – ксенофоб?

– Ні.

– Тоді що за заява була про ромів

– Я просто за рівноправ’я. Тобто закон один для всіх. 

– Так ви їх хотіли спакувати і вивезти!

– Ні, я хотів, щоби ці люди добровільно попросилися поїхати. Добровільно! Ми дали автобус, транспорт дали. Частина людей поїхала, частина не поїхала. Ну то про що я можу говорити? 

Я просто, можливо, емоційно це сказав. Так, це емоція. Але я за порядок. Мені не грає ролі хто – всі мають дотримуватися порядку.

– Скажіть, а коли ви озвучували цю заяву, ви орієнтувалися на те, що, більшість івано-франківців, хоч про це мовчить, але насправді недолюблює ромів? 

– Чесно, ні.

 
Марцінків: Я просто за рівноправ’я. Тобто закон один для всіх

– Це не була гра для виборців?

– Це не була гра для виборців. Я був сповнений емоцій. Зрозумійте, був строгий карантин, а хтось жив у привокзальному сквері і чіплявся до людей. Я вважаю, що це неправильно. Правила одні для всіх мають бути, незалежно від національності. Інакше тоді не буде порядку.

– Проти вас поліція відкривала провадження. Яка там ситуація?

– Експертиза зараз проводиться лінгвістична. Так що все ще триває.

– Останнє питання. Під час попередньої кампанії на одному з телеканалів вас запитували: "чи гей може бути патріотом"? Ви тоді сказали, що ні. Вже минуло багато часу і можливо щось змінилося у ваших переконаннях. То, чи гей може бути патріотом?

– Я не міняю свою думку.

– Озвучте її.

– Гей не може бути патріотом.

Роман Кравець, УП

Чому вам варто приєднатися до Клубу УП?
Сплачуючи символічну суму, ви стаєте частиною великої команди "Української правди". Спільно з читачами Клубу УП ми створюватимемо нові тексти, записуватимемо гарячі інтерв'ю, готуватимемо скандальні розслідування та спілкуватимемося напряму, без посередників. Ми покажемо вам, як насправді виглядає політична журналістика.
Роман Кравець, політичний оглядач УП
Реклама:
Уважаемые читатели, просим соблюдать Правила комментирования
Главное на Украинской правде