Руслан Марцинкив: Я не изменил своего мнения – гей не может быть патриотом

Четверг, 3 сентября 2020, 05:30

Руслан Марцінків є одним із найпопулярніших мерів в Україні. В 2015 році "свободівець" Марцінків переміг з невеликою перевагою Ігоря Насалика, соратника тодішнього президента. 

За цей час мер Івано-Франківська суттєво укріпився у рейтингах. За великим рахунком, станом на зараз в Марцінківа у місті немає конкурентів. Він чи не єдиний з кандидатів у мери, хто системно працює над своїм іміджем і таргетовано комунікує з електоратом: з кимось наживо, з кимось через прямі ефіри на телебаченні, з кимось через соцмережі, а з кимось – прямо в церкві. 

З першого погляду може здатися, що мер Франківська є простачком. Але насправді він ледь не на підсвідомому рівні відчуває свого виборця.

У Києві його дії можуть здаватися дивними, а в місті все сприймається на ура. Свого часу Марцінків забороняв виступи гурту "Хамерман знищує віруси", демонстративно відстоював християнські цінності, гостро висловлювався про ЛГБТ-спільноту, критикував ромів. І івано-франківцям це подобається. 

Це інтерв’ю – не просто розмова з міським головою напередодні місцевих виборів. Це маленька методичка про те, як ефективно працююють з виборцями на місцях. 

Впродовж 30-ти хвилинної розмови Руслан Марцінків розповідає про те, як працює з виборцями, роздумує чи церква і держава мають бути роз’єднаними, та переконує, що геї не можуть бути патріотами. 

 
Руслан Марцінків: Кожної п'ятниці я беру чиновників, ми з ними їдемо зранку на велосипедах інспектувати якийсь мікрорайон
Всі фото: FB Руслана Марцінківа

"У мене немає політтехнолога. Здебільшого я сам все придумую"

– Давайте почнемо з самого початку. Незабаром місцеві вибори – який у вас сьогодні рейтинг?

– Рейтинги – це така річ мінлива. Якби я вірив тільки в рейтинги, то я б ніколи не виграв вибори. Коли я йшов на попередні вибори, у мене був 1% рейтингу перед початком виборчої кампанії. 

Станом на сьогодні в місті підтримка у мене відсотків десь 70-75. Це не означає, що треба розслабитися і нічого не робити, тому що насправді рейтинги – це дуже мінливо.

– За рахунок чого такий рейтинг? Розкажіть без пафосу і гасел, що ви конкретно робите для того, щоб мати таку підтримку? 

– По-перше – відкритість, тобто ми достатньо відкриті, я спілкуюсь з людьми постійно. Це "чорна п'ятниця", це походи на ринки, це постійні зустрічі в дворах...

– Що за "чорна п'ятниця"?

– Це акція. От кожної п'ятниці я беру чиновників, ми з ними їдемо зранку на велосипедах інспектувати якийсь мікрорайон. Дивимося, де треба яму засипати, де зрізати дерева, поспілкуватися з людьми, поспілкуватися з підприємцями, якщо це невеличкий ринок чи громадський транспорт – перевіряємо. 

Тобто це все складова відкритості. Крім того, публічно є можливість зателефонувати, задати мені питання. 

Всі знають – в четвер ввечері у мене три ефіри прямих є, де можна подзвонити, поставити своє питання, висловити свою позицію. А якщо ви не дивитеся телевізор, то в п'ятницю у Facebook-трансляції можна задати питання. 

– Заради правди – я до вас не додзвонився. Я телефонував на ваш особистий телефон, ви вибили.

– Можливо. Але зараз я говорю про прямі ефіри на телебаченні. 

Крім того у мене до 300 повідомлень в месенджері, які ми опрацьовуєм. Тобто в різних соціальних мережах люди мені пишуть як міському голові.

Руслан Марцінків та Роман Кравець
Руслан Марцінків та Роман Кравець

– У вас ціла команда працює над комунікаціями?

– Частина людей, яка працює тут. Це перша складова – відкритість. 

Друга складова – це те, що ми робимо конкретну роботу, бо без конкретної роботи слова не мають ніякого значення. 

Це і розвиток громадського транспорту – нові тролейбуси, нові автобуси, ну і щороку їхню збільшуємо кількість, збільшуємо мережу тролейбусних ліній, і люди це бачать. 

Далі – це ремонт дворів, яких 350 уже зроблено, а ще треба робити, бо це такий вічний процес. Це тротуари, це облаштування парків, це скверики. Тобто це робота по благоустрою в першу чергу. 

Далі – це освітні заклади: як нові, так і старі. Нових побудували 7 закладів: 6 садочків, 1 школу. Старих уже майже 20 відновили, капітально відремонтували. Тобто люди це все не просто відчувають, вони бачать, що щось змінюється.

– Я в Івано-Франківську зараз перебуваю тиждень і бачу з вашого боку досить системний піар. Хто ваш політтехнолог?

– Політтехнолог? Нема в мене політтехнолога. Є друзі, які мене консультують, які дають якісь ідеї.

Але я сам багато чого розумію. Слухайте, я все життя у виборах. Все життя я сам був керівником виборчих штабів. Я пройшов шлях від того, хто роздає газети на вулиці!

– Я помітив ваші намети по всьому місту. Давайте говорити відверто – ваші конкуренти не проявляють себе у креативі та з їхнього боку не помітно системної роботи з електоратом. У медійності та офлайн-роботі з виборцями ви проявляєте себе сповна. То хто вас консультує?

– Ну, здебільшого я сам все придумую. Подекуди, хтось щось може підказати і порадити. Але немає політтехнолога, який веде Марцінківа. 

– Скільки витрачаєте на свій піар, наприклад, за останній місяць?

– Ну, по-різному. Це не можна виміряти тільки грошима. Чому? Я поясню: білборди для прикладу. Є Олег Капустяк, який є власником білбордів, який "свободівець" – депутат міської ради. Воно мені не коштує так як на ринку. 

 
Марцінків: Все життя я сам був керівником виборчих штабів. Я пройшов шлях від того, хто роздає газети на вулиці!

– Ви маєте знижку, правильно?

– Так, то навіть не я, а наша команда… Це пожертва Івана. 

Є ще поліграфія для прикладу. Є Роман Онуфрієв, Петро Гавриш – депутати міської ради, "Лілея НВ". Тобто я знаю, що поліграфія є, борди є, ну, телебачення... 

Телебачення – вважаю, що частково я створюю сам інформаційні приводи як міський голова. 

– Ви самі їх генеруєте?

– Я їх сам генерую, і воно цікаво для журналістів. Частково з місцевими медіа ми маємо договори про висвітлення діяльності, але я в цьому нічого поганого не бачу. Ми висвітлюємо діяльність органів місцевого самоврядування, тому що люди мають знати, що відбувається: як сесія відбулася, як виконком відбувся, що влада зробила, що не зробила. 

Ну, зокрема, навіть ці програми спілкування в живому режимі – люди питають, я відповідаю.

– У вас кожного тижня прямо програма на телебаченні?

– Кожного тижня в четвер, всі знають – о шостій годині телеканал "Вежа", о сьомій телеканал "Галичина", о восьмій телеканал "Раі". Людина знає, що він в четвер включає телевізор, набирає номер і там може висловити свою думку і поставити мені запитання.

– Виходить ви закриваєте всі місцеві канали в четвер? Ви самі придумали таку комунікацію?

– Сам придумав.

– Гроші за це платите?

– "Вежі" не платимо, це наше комунальне телебачення, а щодо "Раі" і "Галичини" – ми маємо договори про висвітлення діяльності міської влади. 

Руслан Марцінків та священники УГКЦ на відкритті ЦНАПу у Підпечерах
Руслан Марцінків та священники УГКЦ на відкритті ЦНАПу у Підпечерах

"Храм – це в тому числі площадка для спілкування з вірними"

– Я слідкую за вашим Інстаграмом. Помітно, що ви в досить приятельських відносинах з духовенством УГКЦ – зі священиками, єпископами. 

– Так.

– На вашу думку, влада і церква мають бути роз'єднаними?

– Що означає роз'єднані? Ми зобов'язані бути разом, тому що церква – це люди, це вірні. Тобто вірні, які входять в громаду. 

Я, як міський голова, очолюю громаду і даруйте, але місто – це велика парафія. 

Велика парафія поділяється на невеликі, і люди, які входять, до різних конфесій. Ми не кажемо "ці правильні, ці неправильні". Всі правильні, але люди ходять в ці маленькі спільноти, і я спілкуюся з цими спільнотами через можливість піти разом помолитися, потім біля церкви поспілкуватися. Тому що виходячи з церкви, у них багато є питань – про дороги, про тротуари. Це додаткова можливість комунікації, тільки інша. 

Я є віруючим і не бачу в цьому ніякої проблеми. Це не означає, що в нас там інквізиція чи ще щось, але це означає, що це хороша співпраця: там, де є люди, там і повинна бути міська влада. Це моя позиція. 

– Але чи не виходить так, що ви використовуєте церкву в тому числі як площадку для агітації?

– Я б не сказав, що це для агітації, це більше спілкування. Тому що кожний прихід на ту чи іншу парафію – це якесь певне спілкування по проблемах того чи іншого мікрорайону, чи того чи іншого села. 

Так склалося історично в Галичині, що, наприклад, якщо в мою громаду входить зараз 18 сіл, то для нас завжди була церква, школа, сільський голова. Тобто були чотири-п'ять інституцій. 

Мінялися влади, мінялися всі, а ці речі не мінялися. Тому якщо ти хочеш бути успішним, як міський голова і голова громад – ти зобов'язаний у цих напрямках працювати.

– Я розумію вашу логіку, але це досить хитра позиція. Тому що, коли ви підтримуєте хороші відносини з єпископами, священниками – вони вже підсвідомо до вас ставляться прихильно і готові публічно вас підтримувати. 

– А вони частина суспільства чи не частина суспільства?

– Вони можуть за вас агітувати?

– Я ніколи такого не просив! Для мене це площадка для спілкування. Якщо я приходжу в храм, то просто спілкуюся з вірними. Там немає агітації.

 
Марцінків: Кожний прихід на ту чи іншу парафію – це якесь певне спілкування по проблемах того чи іншого мікрорайону, чи того чи іншого села

– Тобто протиріччя ви не бачите, що політика і церква мають бути різділеними?

– Не бачу. 

Я завжди не скривав, що я за християнські цінності і є віруючим. Я поважаю інші віри, але я є християнського віросповідання, тут нічого поганого не бачу. 

Це мої переконання внутрішні – хтось підтримує, хтось не підтримує. У нас демократія, демократична країна, так? Ніхто ж не забороняє, скажімо, працювати в цьому напрямку. 

– Наскільки тут є елемент показовості і щирості? Тому що я, наприклад, віруючий, я ходжу в церкву, нікому про це не кажу – мені так зручно, бо це мої персональні відносини з Богом. 

– Дивіться, якщо ти публічна особа, в тебе немає персональності...

– Я також публічна особа і ніхто не знає, чи був я в церкві чи не був. 

– Персональності немає… Деякі політики кажуть: "У мене родина, ви туди не втручайтесь". Немає такого в політиці, це нереально! 

Для політики немає тем табу. Тут твої переконання, твоя сім’я, твоя родина. Як би мені того не хотілося, вона є публічною, вона є доступною. 

Якщо я прийшов до храму, навіть якщо я нічого не буду говорити, я є публічним і люди звертатимуть на мене увагу. Навіть мати Тереза казала, що коли ти робиш добрі діла, то все рівно хтось подумає, що ти це робиш заради того, щоб був піар. 

– За останні кілька років ви приєднали до Івано-Франківська найближчі села: Вовчинець, Крихівці, Хриплин, і решту. Ви спеціально їх приєднували, щоб наростити свій електорат? Ви приєднали до міста села, які дуже хотіли стати частиною Івано-Франківська і очевидно, що ці люди стали вашими прихильниками.

– Не факт. Тобто Вовчинець хотів створити свою ОТГ. І фактично рух щодо створення ОТГ пішов з того, що Вовчинець хотів відділитися. 

Вже потім пішов цей процес, люди побачили, що ми спілкуємося, робимо хороші справи, потягнулися до міста. І станом на сьогодні в ОТГ має увійти 18 сіл: 9 приєдналося вже добровільно, а решта 9 ідуть по перспективному плану. Це непростий процес. Я би не сказав, що тут є десь позитив – десь є негатив. 

– Ну ви ж роздали жителям цих сіл картку івано-франківця?

– Так, однозначно. 

– Ви визнаєте, що приєднання ближніх сіл до Франківська йде вам у плюс?

– Ми це зможемо сказати вже після закінчення виборчої кампанії, коли будуть результати виборів. Гіпотетично думаю, що плюс. 

 
Руслан Марцінків: Можливо, зміниться сприйняття центральною владою міських голів як опонентів. Сьогодні вони чомусь сприймають нас опонентами

"Чомусь влада вважає чинних мерів своїми опонентами. Можливо після місцевих виборів це зміниться"

– Які у вас відносини з центральною владою? 

– У мене по-різному. Я часто критикую, тому що я вважаю, що має бути діалог, а не монолог. 

Знаю особисто Дениса Анатолійовича Шмигаля, тому що він працював головою облдержадміністрації. У нас були і хороші якісь моменти, були і критичні моменти. 

Є нормальне спілкування з головою адміністрації обласної, який є представником центральної влади по вертикалі. Але я, наприклад, ніколи не буду мовчати, якщо рішення йдуть не в користь місту. 

– А ви можете перерахувати, які речі були конфліктні у вас із центральною владою?

– Наприклад, коли цього року хотіли забрати пайову участь і акцизний збір з місцевих органів влади і їх відмінити, то ясно, що ми це критикували. Або коли по COVID-19 не виплачувалися 300% і органи місцевого самоврядування 2 місяці доплачували ці кошти медикам зі своїх бюджетів, ясно, що я критикував. 

Тому що ви пообіцяли, ви сказали людям, але не передбачили кошти на витрати, я вже не кажу про медикаменти і про інше. Ну про такі речі практичного характеру я ніколи не мовчав, завжди кажу свою думку.

– А із Зеленським ви комунікуєте?

– Відверто кажучи, перший раз була комунікація, коли він приїжджав до нас ще на початку. І другий раз я був на нараді, коли президент приїжджав до нашого аеропорту. 

– Тобто він не вибудовує роботу з регіонами, правильно я розумію? 

– Ну я такої системної роботи не бачу. Хоча я розумію, що крім президента є уряд, а крім уряду є представники центральної влади – голови адміністрацій. Тобто в мене спілкування з головою адміністрації є і воно нормальне. 

– З Єрмаком?

– Ні, з місцевим. Але якогось системного діалогу з центром не відчувається. Хоча хочу сказати, що й при попередньому президентові цього не було. 

 
Марцінків: Я прийшов на посаду міського голови, щоб побудувати місто, комунальний транспорт, відремонтувати всі двори, зробити дороги

– Давайте зробимо порівняння: яка співпраця з міськими головами була при Порошенку і яка при Зеленському?

– Так само було. Єдине, що я більше знав Сергія Березенка. Але знову ж таки, сказати, що була системна робота з міськими головами минулої каденції чи зараз – я не можу сказати. 

– На вашу думку, що зміниться після місцевих виборів? Чи буде конфлікт сильних міських голів із центром?

– Я думаю, що це все залежить від взаємостосунків, від комунікації. Можливо, зміниться сприйняття центральною владою міських голів як опонентів. Сьогодні вони чомусь сприймають нас опонентами. 

Тобто ми не "слуги народу" – значить ми політичні опоненти. Після виборів, може, ця річ зніметься. 

– А якщо так і триватиме?

– Ну це неправильно. Хочеться діалогу, незалежно від політичного переконання. Є речі, які треба робити незалежно, чи подобається тобі хтось чи ні. Для цього є призначення влади. 

Не хочеться витрачати час на взаємопоборювання. Хочеться витрачати час для того, щоб людям зробити кращі умови життя. От для цього хочеться працювати. 

Я не прийшов на посаду міського голови, щоб з кимось протистояти. Я прийшов на посаду міського голови, щоб побудувати місто, комунальний транспорт, відремонтувати всі двори, зробити дороги. Оце є суть моєї роботи, а не протистояння з кимось. 

 
За великим рахунком, станом на зараз в Марцінківа у місті немає конкурентів

"Я не ксенофоб. Коли говорив про ромів – був сповнений емоцій"

– Останній блок питань. Ви – ксенофоб?

– Ні.

– Тоді що за заява була про ромів

– Я просто за рівноправ’я. Тобто закон один для всіх. 

– Так ви їх хотіли спакувати і вивезти!

– Ні, я хотів, щоби ці люди добровільно попросилися поїхати. Добровільно! Ми дали автобус, транспорт дали. Частина людей поїхала, частина не поїхала. Ну то про що я можу говорити? 

Я просто, можливо, емоційно це сказав. Так, це емоція. Але я за порядок. Мені не грає ролі хто – всі мають дотримуватися порядку.

– Скажіть, а коли ви озвучували цю заяву, ви орієнтувалися на те, що, більшість івано-франківців, хоч про це мовчить, але насправді недолюблює ромів? 

– Чесно, ні.

 
Марцінків: Я просто за рівноправ’я. Тобто закон один для всіх

– Це не була гра для виборців?

– Це не була гра для виборців. Я був сповнений емоцій. Зрозумійте, був строгий карантин, а хтось жив у привокзальному сквері і чіплявся до людей. Я вважаю, що це неправильно. Правила одні для всіх мають бути, незалежно від національності. Інакше тоді не буде порядку.

– Проти вас поліція відкривала провадження. Яка там ситуація?

– Експертиза зараз проводиться лінгвістична. Так що все ще триває.

– Останнє питання. Під час попередньої кампанії на одному з телеканалів вас запитували: "чи гей може бути патріотом"? Ви тоді сказали, що ні. Вже минуло багато часу і можливо щось змінилося у ваших переконаннях. То, чи гей може бути патріотом?

– Я не міняю свою думку.

– Озвучте її.

– Гей не може бути патріотом.

Роман Кравець, УП

Чому вам варто приєднатися до Клубу УП?
Роман Кравець, журналіст УП
Навіщо вступати в мембершіп? Сплативши всього лише 55 гривень, ви стаєте частинкою "Української правди". Ми разом з вами зможемо писати нові тексти, записувати гарячі інтерв'ю, готувати скандальні розслідування. А найголовніше: ми зможемо спілкуватися напряму без посередників. Ми покажемо вам, як насправді виглядає політична журналістика.


powered by lun.ua
Главное на Украинской правде
Подпишитесь на наши уведомления!