Сергей Тигипко: нелегкий выбор между Сциллой и Харибдой

Чуда не сталося - у першому турі президентських виборів перемогли таки Янукович та Тимошенко.

Про причини того, чому українським виборцям вкотре доводиться вибирати між поганим та дуже поганим, можна говорити багато, але мабуть свою частину відповідальності повинні взяти на себе й так звані "нові політики", які не спромоглися реально оцінити свої шанси на перемогу, піднятися над особистими амбіціями й створити реальну політичну альтернативу. Оцінку їхнім політичним амбіціям висловили люди голосуванням.

Тріумфального повернення Яценюка не відбулося, всеукраїнський перепис моральних та чесних громадян України - дав невтішні результати. Здивував лише Тігіпко, який з позиції "технічного кандидата" без зайвого шуму та галасу отримав почесне третє місце й таким чином теж офіційно вибув з виборчих перегонів. Коло замкнулося.

Однак той рівень підтримки, який вдалося отримати Тігіпку дає йому можливість залишатися й далі серйозним фактором президентських виборів, а надто на фоні заяв інших кандидатів про те, що вони не підтримуватимуть жодного із учасників другого туру.

"Полювання" на виборців Тігіпка розпочалася і ведеться досить активно. Про готовність бачити його своїм прем'єр-міністром заявила Тимошенко, про бажання співпрацювати у майбутньому - Янукович.

Позиціонуючи себе рівновіддаленим від обох претендентів на посаду президента України, провівши виборчу кампанію достатньо толерантно і без брудних випадів, маючи досвід співпраці з обома кандидатами, Тігіпко залишив відкритими для себе двері при будь-якому політичному розкладі.

Більше того, ще на початку виборчої кампанії він відверто заявляв про свою готовність до співпраці з президентом, незалежно від того, хто ним стане.

Наразі Тігіпко взяв паузу і вміло її витримує. Однак час спливає дуже швидко й ті дивіденди, які він здобув на президентських виборах, якщо не будуть вдало конвертовані, можуть швидко втратити свою цінність. Банкір не може цього не розуміти.

Однак, опинившись по-суті між Сціллою та Харибдою, йому таки доведеться робити певний вибір, від якого залежатиме не лише його політичне майбутнє, але й почасти вектор подальшого розвитку України.

Вибір 1. Не підтримує жодного кандидата. Це дає йому можливість не вступати у відкрите протистояння з обома кандидатами так і зі своїми виборцями. Однак невиразність позиції лідера може закріпити за ним імідж політика, який ховається й зменшує його шанси на позиціонування як серйозного політичного гравця, здатного впливати на існуючу ситуацію.

Об'єктивно така позиція на користь Януковича, оскільки, як показують соціологічні дослідження, більшість електорату Тігіпка зорієнтовані швидше на підтримку біло-голубих аніж біло-сердечних. Така позиція може бути виграшною якщо Тігіпко справді має намір балотуватися на виборах міського голови Києва.

Вибір. 2. Підтримує Тимошенко. Мабуть, що такий вибір навряд чи зрозуміють та підтримають його виборці, які мають високий скептицизм до економічної політики нинішнього прем'єра.

До того ж при нинішній величині розриву між претендентами - це надто сміливий та ризикований хід, який навряд чи зможе кардинально змінити існуючу ситуацію у двобої кандидатів, а наслідки, у разі перемоги Януковича, може мати фатальні.

До того ж досвід співпраці з Тимошенко викликає чимало запитань з приводу щирості її обіцянок. Отримавши пропозицію очолити уряд, не маючи підтримки своєї фракції у парламенті - означає виступити "цапом відбувай лом", за якого або чисто "технічно" не проголосують, або на якого згодом спишуть усі негаразди.

У взаєминах цієї пари політиків значно перспективнішою виглядає комбінація, коли Тимошенко відмовляється від участі в другому турі, а тоді з Януковичем бореться Тігіпко, який має значно вищі шанси перемогти його. Відтак цілком реальною є ситуація Тігіпко - президент, Тимошенко - прем'єр-міністр.

Вибір 3. Підтримує Януковича. Це дає можливість консолідувати навколо Януковича всіх противників Тимошенко й отримати переконливу перемогу, яку важко буде оскаржити чи поставити під сумнів.

Однак очевидно в оточенні лідера синьо-білих немає великого бажання бачити Тігіпка прем'єром. Немає жодної певності й у тому, що ПР буде готовою вибачитись і відійти від політики популізму, а також розвернеться лицем до представників малого та середнього бізнесу як цього вимагає Тігіпко.

Важко сказати й чи вдасться лідеру регіоналів пробачити "зраду" свого колишнього керівника виборчого штабу й налагодити з ним конструктивну співпрацю, не впевнений, що їдкі коментарі регіоналки Герман на адресу Тігіпка теж залишилися ним непоміченими.

Вибір 4. Не приймати пропозиції про прем'єрство від жодного кандидата. Розбудовувати партію йти на позачергові парламентські вибори й тоді, маючи парламентську підтримку, претендувати на посаду прем'єра. Однак те, що дочасні парламентські вибори таки відбудуться, сьогодні виглядає швидше як можливість чи радше очікування аніж реальність.

Якраз з таким тандемом у другому турі - шанси на позачергові вибори думаю швидше зменшуються, аніж зростають. А відтак, не попавши зараз у перший ешелон політичної влади, пробиватися до парламенту на чергових парламентських виборах буде дуже непросто. Сподіватись на те, що політична конфігурація у парламенті складеться саме на користь Тігіпка ще проблематичніше.

Вибір 5. Чекати загострення економічної та соціально-політичної ситуації, яке призведе до повної дискредитації діючих політичних сил та політиків, чергової політичної кризи, коли хвиля суспільного незадоволення розчистить дорогу для антикризового менеджера Тігіпка та його "технічного" уряду. Парадоксально, але здається, що саме цей варіант розвитку подій сьогодні розглядається багатьма як найімовірніший.

Загалом же вибір у Тігіпка не такий вже й великий - або йти у владу й непопулярними заходами піднімати економіку, знекровлену соціальним популізмом діючої влади, а відтак фактично "спалити" себе, повторюючи долю таких реформаторів-мучеників як Гайдар у Росії та Бальцерович у Польщі.

Чи йти в опозицію й набирати політичні бали на критиці й перетворюватися у традиційного політичного популіста. Перший шлях - шлях державця, другий - політика. Який із них обере Тігіпко, затамувавши подих, очікує Україна.

Юрій Шведа, політолог, Львів, для УП