Янукович – Брюсселю: "До свидания!"

Є дві новини: хороша і... фантастична. Європарламент прийняв резолюцію відносно України: нашій державі повідомили, що питання щодо членства в ЄС вона може актуалізувати. Це хороша новина.

А ще Янукович почав вивчати англійську мову. Відтак, очевидно, перейде до цитування класиків. Українській поетесі Ганькє Редкліф буде непереливки. Про Оскара Фінгала Уальда (Oscar Fingal Wilde) я взагалі мовчу. Його ім'я відкриває безліч можливостей для довільної інтерпретації.

Що означає резолюція Європарламенту?

Передусім, загострення конкуренції між Брюсселем та Москвою. В Європі мислять так: хто більше розщедриться – той більше і отримає.

Брюссель пропонує членство і думає, що в цьому він переплюне Москву - все таки не хочеться Європі мати під боком Білорусь-2!

Москва думає, що вхопила Бога за бороду і вустами Медвєдєва віддає розпорядження щодо військового параду у Севастополі. Янукович, за звичкою, нічого не думає. Це у нього виходить найкраще.

"Прийде час – побачимо", – відповів Янукович на запитання про вступ України до ЄС. Це було вже після його зустрічі з Баррозу, під час понеділкового візиту до Брюсселю – першого закордонного вояжу новообраного президента. При цьому Янукович говорив і про євроінтеграцію, і про безвізовий режим, і про зону вільної торгівлі.

Водночас Партія регіонів не виключає входження України до митного союзу з Росією, Білоруссю та Казахстаном, куди нас так завзято сватає Дмітрій Медведєв, дарма, що це абсолютно не корелюється із зоною вільною торгівлі. Не відкинутий цілком і ЄЕП – інтеграційний антипод Євросоюзу.

Тобто Януковича тягне усюди і нікуди конкретно. До Європи, до Казахстану, до ЄЕПистану. Віктор і вектор – це справжня драма.

Якби мова йшла не про Януковича, можна було б припустити, що політик зумисне грає у невизначеність. Але це не той випадок. Ще до хитросплетень геополітики постають проблеми з географією. З Північною та Південною Осетією, з Сербією і Чорногорією та рештою країн (понавидумувано ж їх до холєри!).

Хоча щодо НАТО Янукович позицію визначив: НАТО не нада, і крапка. "The Guardian" написала, що почувши про це, деякі країни-члени "потайки зітхнули з полегшенням".

Тож повертаємось до того, з чого почали. Є дві новини: погана і хороша.

Янукович став президентом, але це не кінець світу. Не кінець України і її демократії. Ба навіть більше: у 2015-му Янукович програє вибори і це, можливо, непрямим чином тільки посилить державний суверенітет України. Треба лише, щоб Москва не надто напосідала, щоб Київ не надто під неї прогинався і щоб Брюссель був мудрим, терплячим та стратегічно витриманим.

Почнемо з Брюсселя. У лютому 2005-го Віктора Ющенка там зустрічали оплесками. Любов пройшла – оплески вщухли, так і не дотягнувши до овації. Недоєвропеїзована Україна викликає у розвинутих партнерів гострий жаль, розчарування, і, ймовірно, відчуття провини.

Чи то тут не дотягли, чи то там не дотисли, але факт лишається фактом: зараз розпочато, як співав гурт "Европа", the final countdown того часу, коли іще не пізно завершити розпочате.

Дуже хотілось би сказати, що фактично запропоноване Україні членство у ЄС відіграє важливу роль і ілюструє щиру заангажованість Європи у наше майбутнє. Значна доля істини у цих словах є. Хоча насправді таку подію не треба ані не дооцінювати, ані переоцінювати.

Нам надіслали месидж про те, що про нас не забувають і готові підтримати. Саме тому Європарламент звернувся до Ради ЄС з пропозицією почати розробку дорожньої карти для України.

Для іміджу держави, для її інвестицій, для кредитного рейтингу навіть такий крок був би вельми важливий. Європа – західна і пострадянська – пропонує нам співпрацю, бо відчуває спільну відповідальність. Бо має намір позмагатися за нас із "третім Римом", адже для Росії обрання Януковича є власною перемогою. Одначе далі все залежатиме від нас самих.

Поки що Європа явно розчарована тим, як український лідер реагує на її добру волю. Страждають не тільки естетичні відчуття тамтешньої еліти – західна преса пише, що промови Януковича важкі і тягучі як сало, страждає інтерес до України, який п'ять років тому досягнув піку, а відтак стрімко покотився згори, вбираючись у сало й словоблуддя.

Бо скільки оточення Януковича не говорило б про те, що пріоритети його зовнішньополітичної програми пов'язані й з Євросоюзом, цілком очевидно, що перцепції президента лежать у площині Росії та пост-радянських мертвонароджених ідей – Співдружності незалежних держав, Єдиного економічного простору тощо.

Наразі Європа бачить, що Янукович простує у напрямку, протилежному до того, який донедавна декларував Віктор Ющенко. Задля того, щоб перезавантажити Януковича, Європа готова пробачити тому, кого сама не ховаючись називає "люмпеном", і сало на язиці, і целюліт у мізках, і простецько-комічний спосіб подачі себе, від якого відгонить, м'яко кажучи, недочитаним у шкільні роки Чеховим.

Якщо у радників Януковича вистачить куражу "лупати цю скалу", дипломатична освіта президента з часом поповниться мистецтвом балансувати між двох стільців. Тобто зберігати про західне око вірність курсу євроінтеграції, відмовляючись від неї на ділі. Звісно, це тільки дезорієнтуватиме спільноту, але Брюсселю, як вже було сказано, варто зберігати спокій і чекати наступної п'ятирічки.

Що ж стосується Москви, то в Кремлі вже склали план святкових заходів на 9 травня. Згаданий вище військовий парад у Севастополі – з їх числа. Про парад, затверджений керівником іноземної держави, ми дізнаємось пост фактум. Хоча Януковича на забаву, мабуть, таки запросять.

Що станеться потім – побачимо. На щастя, 2017 рік не охоплений президентством Януковича. На той час він відпочиватиме від мозкового штурму, спричиненого вивченням англійської мови. Звісно, шкоду, завдану ним, у майбутньому буде непросто компенсувати.

Приклад – питання НАТО. Керівництво альянсу виступало не проти "принципової можливості" вступу України до альянсу. Ясна річ, що "принципову можливість" за влади Януковича ніхто не втілюватиме у життя – цей напрям, вважаймо, закреслено.

Європа ж натужно обертається в голові Януковича у вигляді непровареної каші, яка то вистрелює обіцянкою вже цього року (!) запровадити безвізовий режим, то викликає ступор і туманне "побачимо".

Китайські мудреці казали, що якщо довго сидіти й дивитись на ріку, можна побачити, як по ній пливуть трупи твоїх ворогів. Що видивлятиметься Янукович – незрозуміло.

Можливо, десь у його шпаргалках, надрукованих для зручності користувача великим кеглем, про це і йдеться...