Местные выборы в контексте легитимности власти

36 просмотров
Пятница, 13 августа 2010, 16:24
Валерий СемиволосВалерій Семиволос
свободный журналист, село Губаривка, Харьковская область

На сьогодні чи не однією із головних медійних топ-тем є обговорення грядущих місцевих виборів та, м'яко кажучи, неоднозначного виборчого закону, прийнятого коаліцією стабілізаторів на останньому передвакаційному засіданні ВР і освяченого підписом Януковича.

Але аналізом і прогнозами, котрі в своїй більшості зводяться до констатації факту про спробу фактичної узурпації влади регіоналами на місцевому рівні, чомусь переважно переймаються експерти та журналісти. А от політики здебільшого мовчать.

Ну, гаразд регіонали, вони протягли виборчий закон під себе - і тепер можна помовчати і відпочити, як і рекомендував Лідер, на ПБК. Хоча один із них якось обмовився: якщо вибори відбудуться за цим законом, то тоді регіоналам залишиться лише ввести в Конституцію України 6-ту статтю її совєцького аналога - про керуючу і направляючу роль єдино правильної партії.

Але чому в своїй більшості мовчать так звані опозиціонери? Чому не обурюються, а якщо обурюються, то якось негучно і виключно в контексті, що закон гнобить виключно їх окрему політичну силу - Юля про свій улюблений іменний блок, Яценюк - його фронт, Кличко - "Удар" і так далі.

Чому не апелюють до США та іншої цивілізованої Європи? Чому не підбурюють своїх прихильників та й суспільство взагалі до протесту? Може, розраховували, що вибори не відбудуться? Але ж і для цього опозиція геть нічого не робила.

Їй, схоже, по-барабану, що значна частина виборців фактично позбавляється отого самого права вибору і бути обраними. Лідери опозиції теж подались відпочивати на "юга", і далеко не всі на ПБК - бо Лідер для них, принаймні в цьому питанні, поки не указ.

А тим часом місцеві провідники опозиційних політсил потихеньку складають списки, приторговуючи місцями в цих компутах. Тобто, готуються до псевдовиборчих забавок, одночасно легітимізуючи неправедний по своїй суті антиконституційний закон, а з ним і саму нинішню владу і її майбутню конфігурацію на місцях.

І поки політики в такий спосіб готуються та оцінюють суспільство, як величезного звіра, котрого незабаром почнуть ділити, (хоча ділити нині буде переважно один мисливець), сам звір лежить, розпластався, забитий турботами про спеку, хліб і до хлібу, ледве ворушиться - в одному місці опух від горілки та пива, в іншому - напівпаралізований від усього, що коїться в країні.

Словом, звіру-суспільству, за великим рахунком, байдуже - хто там прагне обрання, які партії, які діячі, що вони там віщають-обіцяють. В головешці у нього все перекрутилось: парламентська чи президентська республіка, диктатура, авторитаризм чи демократія, Росія чи НАТО, мова чи язык, хто більше вкрав і вкраде - "помаранчеві", "сердешні" чи "бело-голубые", хто з них брехливіший?

Суспільство охоплене гострим нападом невпевненості. Впевненості не існує ні в чому - ні в минулому, ні в майбутньому, ні навіть у власній спроможності. Соціологічні опитування свідчать, що до 30-40% респондентів відповідають в анкетах "важко визначитися".

Це стосується і питань на кшталт "як ви ставитесь до перейменування села Хурхуярівки на Малохацапетівку", і до фундаментальних питань, таких як вибір поміж демократією та авторитаризмом.

Єдине гасло, яке набуває все більшої популярності - це розтиражована в прямих ефірах шекспірівська сентенція про "чуму на обидва ваші доми", яка у народній інтерпретації набуває приблизно наступного вигляду: чума на всі ваші мільйонні оселі, вілли, яхти, лімузини...

Че-слово, не дуже хотілось писати на виборчу тематику, тим паче, що свого часу сам пропонував публіці абстрагуватися від виборчого процесу і перейнятися більш корисними справами, ніж участь у цьому вселенському лохотроні. Бо, здається, навіть найнаївніший із легковірів відає, що ці виборчі забавки пройдуть під знаком масових фальсифікацій, тим паче, що самі можливості такого крутійства закладені в виборчий шедевр від стабілізаторів.

Спецами ж з цього приводу дискутується лише прогнозована цифра неправедно присвоєних електоральних голосів та яким командам буде дозволено взяти електоральні призи у шахрайському змаганні.

І якщо когось заспокоюють висновки різноманітних європейських та інших міжнародних спостерігачів, котрі визнали останні президентські перегони чи не найчеснішими виборами за всю історію незалежної України, - а отже, немає підстав очікувати фальсифікацій на місцевих виборах, - то мушу їх розчарувати. З двох причин.

По-перше, оті самі спостерігачі справжніх фальсифікацій можуть елементарно і не помічати. Як стверджує один мій добрий знайомий, який працював членом окружної виборчої комісії, технології "вкидання" бюлетенів та заповнення не проголосованих - це не те, на що сьогодні роблять ставку.

Адже усім байдуже, що саме знаходиться у мішках з бюлетенями, і їх ніколи не відкриють, якщо протокол комісії про голосування складений правильно. А саме на цьому етапі спостерігачі й можуть втратити пильність: не зафіксувавши порушень на кшталт вкидування бюлетенів, вони можуть просто не звернути уваги на те, які саме дані вносяться у протокол, з формальної точки зору заповнений абсолютно правильно.

А тепер, по-друге. Спостерігачі назвуть будь-які результати виборів чесними, бо їм - представникам ЄС чи США, не кажучи вже про росіян, котрі готуються до другої хвилі кризи - будь-які заворушення в Україні нині не потрібні.

Ну, а що робити нам, скажімо так, активним і свідомим членам суспільства? Я, наприклад, давно висловлював думку, котру нещодавно оприлюднив і Юрко Андрухович (але Боже упаси не в частині його гільйотинно-територійного рецепту лікування хвороби), - якщо ми поки неспроможні цю владу змінити, а систему зламати, то принаймні не варто її підтримувати у будь-який спосіб.

З ними треба жити паралельно. Ну, а вибори просто бойкотувати, закликаючи до цього й інше суспільство.

Резони?

Ну, по-перше, виступати в ролі лоха в будь-якій розводці є апріорі і не розумним, і не корисним, так би мовити, на індивідуальному рівні.

По-друге, це шкідливо і на суспільному рівні. Бо чим більше лохів, тим ширше поле для лохотронщиків.

По-третє, мені вже якось доводилось констатувати про нелегітимність нинішньої влади.

Але про дещицю повторюсь.

Звичайно, можна було б відбутися пасажем, мовляв, про яку легітимність влади можна торочити в цій державі?

Адже її представники - починаючи від Гарантів, не раз помічених в ігноруванні Основного Закону, чи нардепів-кнопкодавів, які наприймали сонм апріорі нелегітимних законів (бо голосування відбувалось по-стаханівськи - як мінімум один за трьох, а то і за десятьох), - і закінчуючи останньою чиновною штапіркою із будь-якої Зачхипхайлівської селищної ради, що керується не законами, а переважно якими-небудь підзаконними актами, кожного Божого дня кладуть із прибором на ту саму легітимність.

Але можна підійти до цього питання і з трохи іншого боку. З'ясуємо, що таке, власне, легітимність.

Легітимність (від лат. legitimus - згідний із законом, законний, правомірний) - це морально-психологічне сприйняття влади громадянами, добровільне визнання її права здійснювати управління соціальними процесами, згода, готовність їй підпорядковуватися.

Окрім того, легітимність - політико-правове поняття, котре означає позитивне ставлення мешканців країни, великих груп, громадської думки до діючих в державі інститутів влади, визнання їх правомірності.

А тепер цікаво було б з'ясувати : скільки наших співгромадян позитивно ставляться "до діючих в державі інститутів влади"?

Я особисто цього не знаю, але здогадуюсь, що надзвичайний мізер. І мізер той в реалі, швидше за все, якраз і репрезентує  панівна верства.

Але я, напевне, відаю, що, згідно із соціологічними дослідженнями, близько 70-80% українського народонаселення не просто негативно ставиться до сутньої влади, одночасно гамузом туди відносячи і так звану опозицію, а просто тую владу і за владу не вважають.

Так от, будь-чиє свідоме чи несвідоме відвідування виборчої дільниці, не з метою плюнути в її бік чи просто відвідати бухвет, а й отримати бюлетень - стане по своїй суті формалізованою підтримкою однієї із головних інституцій нинішньої шахрайської системи влади.

Тобто, в своїй більшості вважаючи цю владу нелегітимною, ми її формально своїми ж руками легітимізуємо.

Тільки не треба тут про громадянський виборчий обов'язок. Він тоді обов'язок, допоки правила гри чесні. А якщо тобі пропонують лохотрон, то твій суспільний обов'язок - його ігнорувати, а якщо вистачить сил і наснаги, то, можливо, і спробувати припинити це шахрайство.

От тільки останнє можна буде здійснити лише не в інституціальний спосіб!

Валерій Семиволос, вільний журналіст, Харківська область, село Губарівка, Товариство "Малого Кола", для УП

Реклама:
Уважаемые читатели, просим соблюдать Правила комментирования
Реклама:
Информационная изоляция Донбасса или Еще один "грех" Facebook
Почему невозможно таргетировать рекламу в соцсетях по всей Украине (укр.).
̶Н̶е̶ для прессы. Почему Раде следует восстановить прозрачность
Как Банковая планирует дальше блокировать назначение Клименко руководителем САП
Руководство страны может попытаться использовать ручную комиссию сейчас, затянув назначение Клименко на несколько месяцев и переиграть уже даже утвержденные результаты (укр.).
Кредиты и ипотека во время войны
Как государство поддерживает тех, у кого есть кредиты в банках и что делать, чтобы не допустить массового банкротства после войны? (укр.)
Зеленое восстановление транспорта: удобно для людей
Какие принципы следует учесть при восстановлении городов, чтобы улучшить систему общественного транспорта? (укр.)
Запустите малую приватизацию в условиях войны. Что для этого нужно?
Зачем возобновлять процесс приватизации во время войны? (укр.)
Оккупанты воруют украинское зерно: поименный список мародеров
Кто помогает вывозить и какие компании покупают у россиян украденное украинское зерно? (укр.)