Вертикаль власти. Горизонталь ТБ

74 просмотра
Пятница, 22 июля 2011, 15:02
Леся Сакада
активист движения "Культура объединит Украину!"

Ще в старому році, напередодні 2011-го, ювілейного для Незалежності, моя голова замислилась над тим, що треба зробити українцям такого, щоб знову, як у часи помаранчевого майдану, про нас, як елегантну націю, заговорили всі світові ЗМІ? Це було б так корисно напередодні Євро 2012!

Мучилась моя голова недовго. Згадалося дитинство, Бабуня і одна древня традиція. В тій місцині, де Вікентій Хвойка трипільську культуру відкопав, в особливі дні збиралися всім селом, кожна родина приносила свого рушника й кошика з наїдками і напитками, всідалися на траву, розстеляли рушники, при чому обов'язково – один до одного – такий собі стіл виходив один на все село…

От би так всадити у День 20-річчя Незалежності всю Україну за один рушник!

Такий собі флеш-моб загальнонаціонального масштабу. Таке під силу або вертикалі влади, або горизонталі ТБ.

З владою у мене особливих обіймів немає, єдине, що пригадалося, як одного разу після моїх безрезультатних кастингів на хронікера в щоденний "Шустер.Live" мене підвозила близька до влади Олена Бондаренко. Я їй щось щебетала про книжкові бали, вона мені про книжки, які бере у відпустку.

За два роки потому ми швидко домовилися про зустріч в маєтку Партії Регіонів на Липській. Охоронець, який перевіряв документи, спочатку дещо здивувався моїй персоні, потім ніби зрадів...

Олені я рекордно швидко виклала концепцію свого бачення всеукраїнського святкового флешмобу, розкривши карту України в своєму нотатнику і провівши пальцем від західного кордону до східного, які має з'єднати один спільний рушник.

"Боже мой, точно, от Львова до Донецка через Киев – через футбольные города Евро 2012!" - приблизно так сказала Лєна. А я їй: "Умоляю, реализуйте идею – вам это просто, у вашей партии - вертикаль власти!"

Сакада швидко випорхнула з партійного маєтку, в солодко-химерній омані, що незабаром хтось з властьимущих????? закличе хлібосольну націю, починаючи з народних обранців, губернаторів, мерів - всістися за найдовший в світі стіл з рушників. Це ж так ефектно напередодні Євро 2012!

Час спливав, ніхто не закликав… Моя голова почала звинувачувати власні мізки, що вони продукують нежиттєздатні ідеї…

Втішила Духівниця, вона якраз перебувала в Києві. Я їй повідала про своє марево - всеукраїнський диво-рушник. З запалом розказувала, що в українській культурі рушник - річ священна, він і на іконах, і на хрестинах, і на вінчанні…

І може статися, що на 20-те Свято Незалежності українці, за власним бажанням, родинними рушниками ніби уквітчають землю, покриють омофором, символічно захистять від сміття, ГМО, посухи, злив… До того ж, зі спогадів мого дитинства, Бабуня, як і всі в селі, збирала рушник і кошик у поминальний день, коли згадували дідів-прадідів, всіх померлих предків роду. А в День Незалежності як правильно пом'янути всіх, хто поліг за неї…

Пані, яку я визнаю за свого Духовного Вчителя, терпеливо вислухала мій політ фантазії і винесла свій вердикт: "Идея благословенная! Но схватить ли у Вас духовной силы, Леся, воплотить ее? Чтобы Вас услышали… Поддержали…Это Вам проверка на силу слова, умение убеждать, вести за собой…" – "В этом деле мне может помочь только вертикаль власти, или горизонталь ТВ…" – безнадійно зітхнула Сакада, яка цурається соціальних мереж…

Владу я ще потурбувала однією смс-кою, перед тим з'ясував кулуарні навколовладні інтриги – хто, кому, яким боком. Попросила депутатку, яку я вже посвятила в свої марення, допомогти влаштувати зустріч з Льовочкіним.

Згадала, що коли Катя Осадча випитувала у голови адміністрації президента про бізнес дружини, екран повідомив, що Сергій Володимирович народився під сузір'ям Рака, а значить, його вище "Я" має тягнутися до глибини традицій – розумувало моє вище "Я".

Він - багатодітний батько, дружина - художниця… Моя бурхлива уява одразу ж всадила на 20-річчя Незалежності клан Льовочкіних навколо вишитого білим по-білому родинного рушника.

Схоже, Олені Бондаренко такого не приверзлося… Вона не відповідала, а я й не наполягала…Вертикаль влади для мене відпала сама собою…

Доведеться сіпати горизонталь ТБ. Моя натхнена натура вмовляла здоровий глузд - ну тут немає нічого надзвичайного для телебачення, просто треба відзняти яскраві ролики з зірками. Найскладніше – прокласти маршрут від одного кордону до іншого, щоб рушник не переривався хащами, болотами, сміттєзвалищами. Це ж яка організаторська робота, скільки зустрічей треба організувати з начальниками областей, районів, сіл, містечок… А ще церкви різних конфесій вмовити – щоб у дзвони у вказаний час били. Все аби нечисту силу відігнати від нашої Незалежності! То це ціле кіно вийде – як один телевізійний канал влаштовував свято для всієї України, запрошував до загальнонаціонального столу кожну родину!

Мій вибір впав на рідний "1+1". Це ж логічно – у вікна кабінетів його начальників зазирає Монумент Незалежності. 9 лютого я відіслала короткого листа Олександру Ткаченку. Він відписав: "Мы переезжаем ) идея интересная, но снять практически нереально"

Наступним був Шустер. Вірніше, його права рука – Дарка Чепак. Вона відповіла, що це не зовсім формат "Савік Шустер Студіос". За кілька днів Дарка стала прес-секретарем президента.

Окрилена надією, що "благословенна ідея" проросте, я написала прес-секретарю президента, мовляв, один Віктор увійшов в історію майданами, нехай інший увійде галявинами. Може, на 20-річчя держави Віктор Янукович започаткував би нову традицію святкування – родинами з рушниками на галявинах?…

От піар-технологи його російського колеги порадили ж подружжю Мєдвєдєвих заснувати нове свято. У День Петра і Февронії, які жили довго, щасливо й померли в один день – тепер загальноросійське Свято Сім'ї, Кохання та Вірності. ((Вдарили Путіна нижче пояса…)))

За символ свята обрали всім доступну ромашку - квітку руського поля, на якій ворожать "любить-не любить". На концерті в Муромі, звідкіля святе православне княже подружжя, зірки на сцену виходили з букетиками ромашок, а перша леді Росії мала їх і на сукні – все до дрібничок продумала вертикаль влади разом з горизонталлю ТБ!

Щодо наших горизонтів, то коли президент Янукович оголосив про кількість мільйонів з державного бюджету , які витратять на 20-річчя Незалежності, я подумала, що дешевше було б для української казни, якби якийсь титулований заокеанський іміджмейкер продав би за великі гроші піар-хід з рушниками та галявинами.

В світі великих нулів гроші рахувати вміють, і тоді б швидко по всій країні з'явилися білборди гаранта з синами, внуками, невістками зі слоганом: "Застелімо разом рушник української слави!"

І все ж таки 2 рушника на галявині мені пообіцяли! Ранньою весною я зустрілися з двома соціально активними джентльменами. Набралася духу і випалила їм своє бачення загальнонаціонального святкування 20-ї річниці Незалежності.

Старший джентльмен, політолог Євген Жеребецький, у якого вистачило сили переконання спонукати місцевий люд до заснування на Полтавщині першого монастиря Київського патріархату, уважно вислухав і мовчки в книзі, яку укладав, в дарчому написі обізвав мрійницю "чарівною розумницею". Моя натхненна натура втішилася – тепер буде чим крити перед нудотною головою…

Джентльмен-молодший переконував, що нині в українців забагато душевних символів і замало рішучих дій! Дама апелювала до досвіду радянських ідеологів, які в новорічну ніч кремлівськими курантами та келихом шампанського відшліфували свідомість 1/6 планети…

Врешті-решт Єгор Соболєв з Бюро журналістських розслідувань з усмішкою пообіцяв, що всядеться за рушник своєю багатодітною родиною. А я одразу ж уявила які прекрасні світлини з'являться в родинному альбомі журналістського подружжя Марічки Падалко та Єгора Соболєва, датовані 24 серпня 2011 року!

Після розмови в око впав вислів В'ячеслава Липинського, його періодично видав метрополітен на своїх екранах: "Без традиції – немає культури, без культури – немає нації!" Треба ж наскільки співзвучно з темою розмови!

Горизонталь телебачення виявилася для мене не підйомною… І не тільки в "рушниковій справі". Мені так мріялося, щоб українські канали показали "Чернігів дореволюційний" – науково-культурні читання в Музеї-садибі Березовських.

(Цікавий збіг обставин - відбувалися вони якраз того ж числа травня, коли 1771 року, 240 років тому, видатний композитор, народжений в Україні, Максим Березовський отримав звання академіка Болонської академії, де його ім'я викарбувано поряд з іменем Моцарта.)

Про культуру і традиції чернігівських маєтків. Надія Гальковська, доповідаючи про свою бабусю – актрису, поетесу та сестру милосердя в роки першої світової, демонструвала сімейні реліквії, які дивом збереглися. Серед них – №9 "Театральної бібліотеки" за січень 1892 року з трьома п'єсами для постановки в домашньому театрі. А праправнучка власника садиби й організаторка читань - Олена Малишко, написала вальс-привітання "Згадуючи минуле" .

Були присутні представники роду Антіох-Вербицьких, до якого належить і автор музики державного гімну "Ще не вмерла Україна". Повідали ексклюзивні подробиці про історію створення гімну. Була і внучата племінниця Миколи Харита, який написав чимало популярних романсів, в тому числі "Відцвіли вже давно хризантеми в саду".

До речі, науковці пообіцяли пані Малишко з роду Березовських вивести сорт хризантем на честь романсу. Але країна про все це не дізналася… Показав лише один канал, який мало хто дивиться…

В Музей Михайла Грушевського на "Українські генеалогічні читання" прибули науковці з Польщі, Білорусії, Росії. Свого часу історик писав: "…я собі створив своєрідну релігію сім'ї, положив в основу обов'язок любити своїх рідних, передусім своїх батьків, братів і сестер, незважаючи ні на що, тремтіти за їх життя і здоров'я, служити їм і піклуватися ними і над усе цінити можливість жити вкупі й тим тішитися як найвищим щастям.".

До 1917 року Київ був одним з центрів генеалогічної науки з власною потужною школою. Як зазначив президент Російського генеалогічного товариства з Санкт-Петербургу Ігор Сахаров, "выросло поколение, которое плохо ориентируется в своей собственной родословной – это своего рода болезнь такая, амнезия историческая…"

Певно, світові, який понівечений історичною амнезією, не до культу предків. А традиції започатковують лише там, де мислять категоріями вічності і дбають про наступні покоління.

Мої Вчителі наставляють: "Леся, не засуджуйте світ, не біжіть поперед батька, можливо, ще не час тих ідей, які спалахують в Вашій голові…"

P. S. : Для нашої родини 20-річчя Держави буде особливим. Вже куплений прекрасний велосипедний плетений кошик. В нього буде вкладено домотканий рушник, келихи з богемського скла - щоб дзвеніло вишукано за Українську Незалежність, брют – бо яке ж свято без бризок шампанського? А головне, вже роздруковані слова "Боже великий єдиний нам Україну храни!" і придбаний диск з хоровим виконанням Духовного Гімну – великий дефіцит, виявляється! Лише в Михайлівському Золотоверхому соборі такий диск знайшли.

Отож, домовимося, зберемося родом на заливному луці, яким наші діди-прадіди ходили, всядемося на благословенну землю, піднімемо очі до Неба і звернемося пісенною молитвою до Бога – і започаткуємо нову родинну традицію святкування Дня Незалежності.

До 20-річчя Незалежності залишилося 40 днів…

Леся Сакада, яка вже повністю готова до Державного Свята



powered by lun.ua
Как никогда не издать книгу
Саркастические ситуации, которые помогут вам лучше понять, как следует и не следует коммуницировать с партнерами (даже если вы издаете книгу самостоятельно). (укр.)
Штайнмайер – не доктор. Как Зеленский продолжает дипломатию имени Порошенко
Война Украины и России за Донбасс это не про обладание куском терриконов. Это история о контроле, интриги и в перспективе – кто кому всучит на финансирование эти изуродованные земли и искалеченные души. (укр.)
Десять шагов к ровным дорогам
В 2020 году правительство планирует увеличить почти на 40% финансирования на ремонт и строительство дорог. Но за счет этого мы не решим проблему плохих дорог в Украине. Нужна реформа отрасли. (укр.)
Отмена паевого участия: инфраструктурный коллапс маленьких городов
В пригороде Киева и других крупных городов Украины может остановиться строительство всех школ и садиков, которое сейчас идет. (укр.)
Безысходность без внимания. Казус подрывника Моста Метро
Случай с АТОшником, который угрожал подорвать Мост Метро, должен нам дать понять, что не у него проблемы после войны, а у нас у всех. И чем раньше мы проснемся в хате с краю, тем целее будет эта хата, этот дом. 
Вызовы и риски правительства Гончарука
Преодоление бедности, тотального патернализма, олигополии и экономический рост как основные вызовы для Зе!Кабмина. (укр.)
Собирается ли "зеленая команда" превращать советское высшее образование в европейское?
Сказать, что ничего не изменилось в высшей школе за годы независимости было бы неискренне. Но еще менее искренне было бы сказать о каких-то существенных изменениях. (укр.)