Верховенство права в контексте украинской ментальности

142 просмотра
Пятница, 20 апреля 2012, 13:04
Владимир Сущенко
заслуженный юрист Украины, председатель правления ОО "Экспертный центр по правам человека"

Висловитися з приводу української ментальності і права мене спонукала лекція Надзвичайного і повноважного посла США в Україні пана Джона Теффта, яку він проголосив у Києво-Могилянській Академії, на тему: "Встановлення верховенства права в Україні: розбудова модернового суспільства".

Точніше, не сама лекція, а реакція на неї, репліка, яку я почув виходячи із зали. У натовпі слухачів пролунало: "Чудні ці американці! Не розуміють, що українці не спроможні осягнути і, головне, неухильно дотримуватися не то що принципів верховенства права, але й звичайнісіньких правил переходу вулиці на перехресті, не говорячи вже про правові норми…".

До слова, сама лекція не відкрила для слухачів – студентів і викладачів правничого факультету Могилянки – чогось нового у філософії права, але доповідач зробив важливі акценти на глибинному та одночасно практичному розумінні основних засад верховенства права стосовно сучасного світу та України.

Аналізуючи історію, далеку і не дуже, і сучасний стан становлення та розвитку нашого суспільства і держави, політичної та державницької еліти доходиш невтішного висновку: мабуть таки той слухач лекції – правий.

Ми дійсно, у всі часи і віки, шалено мріючи про: правопорядок і справедливість, про чесну і не корумповану владу, про спокійне, красиве і заможне життя (як на Заході), намагаємось всіляко обійти, забути, не зрозуміти…тощо нами ж (або нашими представниками) встановлені правила та закони на користь власного інтересу і власної справедливості. А у кожного з нас інтереси і справедливість – свої!

Все починається з дитинства і триває все життя: коли "хочу" не співпадає з "можу", коли "добро для мене" не співпадає з "добром для тебе", коли "якщо дуже хочеться і не можна – все ж таки можна", коли "гроші – не пахнуть та їх багато не буває", "рука руку миє", "було б здоров’я, а все інше купимо", коли "моя хата з краю і нічого не знаю"…

Так формувалася і продовжує формуватися українська, як і російська та білоруська, щоправда зі своїми особливостями, ментальність – "слав’янський" характер.

Якщо ж до цих, на жаль, невмирущих постулатів додати такі людські якості як заздрість, помста, агресивність і байдужість – на серці та й в душі стає моторошно…

Нам потрібні закони, ми дуже хочемо безперешкодно реалізовувати свої права та інтереси в тих межах, що належать лише мені, і переважну більшість нас менш за все цікавлять межі прав та інтересів сусіда, колеги по роботі, просто незнайомої людини…

Якщо ж доля подарувала нам владу – моральну, управлінську, законодавчу, виконавчу, судову – над іншими людьми і подіями, то стережіться – ми її використаємо, як правило, на свою та своїх рідних і близьких користь у повній мірі, до кінця!

Тому відомі слова: "Влада – розбещує, а абсолютна влада – розбещує абсолютно" – актуальні як завжди! До влади всі, чи майже всі, намагаються дістатися з найкращими намірами – встановити всезагальний мир, спокій, благополуччя, справедливість.

Але діставшись до неї – хто вмить, а хто поступово – забувають про ці свої наміри і починають чи продовжують жити за суто власними правами та інтересами.

І верховенство права для кожного і всіх стають верховенством прав окремих людей та їх угрупувань (кланів). А з обов’язками – ще гірше.

Усі названі і не названі мною ознаки української ментальності знаходять свій прояв у сьогоденні: при досудовому розслідуванні і судовому розгляді так званих резонансних кримінальних справ та їже з ними: зґвалтувань та убивств, здійснених депутатами, прокурорами, суддями, мажорами.

А ще при розгляді та голосуванні законів у Верховній Раді; при корупційних відкатах можновладцям за повернення ПДВ чи отримання якогось дозволу; при складанні заліків, іспитів, тестів; при забудові історичних та заповідних територій; при переході вулиці у непозначених місцях, тощо…

Найсумніше, найприкріше, найжахливіше те, що всі ми чітко усвідомлюємо важливість функціонування принципу верховенства права, про який не говорить у нас хіба що лінивий, на рівні "кухонних розмов" і критики опонентів. Але починаємо сумніватися, а то й взагалі забувати про нього, коли переходимо від своїх роздумів і критиканства до реалій буденного щоденного життя…

Тоді ми починаємо знаходити незліченну кількість причин і мотивацій, щоб переконати себе і оточення в тому, що в наших, українських умовах неможливо дотримуватися цього самого "верховенства права", оскільки у нас народ – не той, влада – не та, історія – інша, сусіди – не дружні, а взагалі-то – така "наша ментальність…".

Так невже ж ми ніколи не виберемося з цього "клятого болота української ментальності"?!

Виберемося, якщо будемо всі разом і кожен окремо:

По-перше, мислити, аналізувати та узагальнювати власний досвід і досвід інших народів і держав.

По-друге, формувати у себе і свого ближнього оточення тверді переконання, що "ТАК" далі жити не можна і не треба.

По-третє, діяти у відповідності з цими (новими) переконаннями завжди, скрізь і в усьому.

Єдиною умовою дотримання верховенства права, а значить побудови дійсно правової держави і демократичного суспільства, є політична і людська воля, мужність і наполегливість еліти, принаймні тих, хто себе так називає, суспільства негайно і беззастережно подавати особистий приклад у реалізації вище перелічених трьох основних напрямів виходу з клятого болота.

Вислів Аристотеля: "У своїй довершеності людина – найблагородніша з тварин, позбавлена ж закону і справедливості вона – найгірша з них", наведений у лекції пана посла, має стати і бути одночасно і гаслом, і керівництвом в активних діях розбудови своєї країни для кожного з нас і для всіх разом.

Володимир Сущенко, виконавчий директор "Центру дослідження проблем верховенства права та його втілення у національну практику України", Національного університету "Києво-Могилянська Академія", для УП

Реклама:
Уважаемые читатели, просим соблюдать Правила комментирования
Реклама:
Информационная изоляция Донбасса или Еще один "грех" Facebook
Почему невозможно таргетировать рекламу в соцсетях по всей Украине (укр.).
̶Н̶е̶ для прессы. Почему Раде следует восстановить прозрачность
Как Банковая планирует дальше блокировать назначение Клименко руководителем САП
Руководство страны может попытаться использовать ручную комиссию сейчас, затянув назначение Клименко на несколько месяцев и переиграть уже даже утвержденные результаты (укр.).
Кредиты и ипотека во время войны
Как государство поддерживает тех, у кого есть кредиты в банках и что делать, чтобы не допустить массового банкротства после войны? (укр.)
Зеленое восстановление транспорта: удобно для людей
Какие принципы следует учесть при восстановлении городов, чтобы улучшить систему общественного транспорта? (укр.)
Запустите малую приватизацию в условиях войны. Что для этого нужно?
Зачем возобновлять процесс приватизации во время войны? (укр.)
Оккупанты воруют украинское зерно: поименный список мародеров
Кто помогает вывозить и какие компании покупают у россиян украденное украинское зерно? (укр.)