Чернобыль: пожаром отмечаем годовщину

За кілька днів до роковин Чорнобильської катастрофи, коли весь світ згадує цю подію, в Зоні й поряд з нею три тижні триває пожежа. Палають ліси, заплави, болота, населені пункти. У вогні – радіаційно забруднені території та об'єкти.

Масштаби пожежі вражають. Вона є найбільшою в Зоні за всю післяаварійну історію, за всю історію незалежної України. Вже згоріли і продовжують горіти та тліти сотні квадратних кілометрів лісу, трав'яних та болотних ділянок, понад десять сіл, з них кілька жилих, безліч будівель в Зоні і поза нею. 

Горіли околиці відселеного міста Поліське. Вогонь поки що вдалося зупинити тільки на підступах до міста Чорнобиль – центру управління та бази кількох тисяч працівників Зони. 

Пожежа відбувається поряд із об'єктами критичної інфраструктури, зокрема радіаційними та ядерними, а також історично-культурними пам'ятками-кандидатами до списку світової спадщини ЮНЕСКО – містом Прип'ять, антеною та військовою базою "Чорнобиль-2". 

Київ періодично в диму і вже кілька разів ставав світовим лідером із забруднення повітря. Пожежа шкодить здоров'ю величезної кількості жителів Києва та безлічі населених пунктів, загрожує життю та майну багатьох українців та українок. 

Ба більше, за ці дні пожежа розповсюдилася на торфовища! В них горіння йде під поверхнею, значний час відбувається приховано, і гасити його значно важче, ніж лісову пожежу, причому ризики життю пожежників значно зростають.

А знаєте, чому ця пожежа не стала ще катастрофічнішою? Та тільки тому, що в один із днів пройшов дощик і вітер стих. І це незважаючи на всі героїчні зусилля пожежників, лісників, авіаторів, волонтерів! 

Держслужба з надзвичайних ситуацій, Держагентство зони відчуження роблять все можливе, а зупинення пожежі критичним чином все ж залежить від погоди, яка, за прогнозом, сприятиме новій, можливо, ще більш потужній хвилі пожеж, з ймовірним виносом радіації вже за межі Чорнобильської зони… 

Висновок? Всіх наявних в Україні ресурсів недостатньо для гасіння наймасштабніших пожеж в Чорнобильській радіаційній зоні і поряд з нею. За двадцять днів це стало очевидним.

Друга ключова причина цієї загрозливої ситуації – це, висловлюючись мовою військових, "втрата управління". Складається враження, що немає керівника, який би стратегічно оцінив ситуацію і прийняв би рішення на випередження. 

Вже кілька разів протягом пожежі відбувається одне й те ж саме: масштаби протидії їй розширюються, але вже аж тоді, коли пізно, коли пожежа вийшла на новий рівень, і мобілізованих зусиль знову недостатньо. 

Дотепер незрозуміло, хто саме особисто відповідає за гасіння цієї пожежі? Очільник Держслужби з надзвичайних ситуацій? Міністр внутрішніх справ? Прем'єр-міністр? Президент? Останній, до слова, свій перший концептуальний указ присвятив саме Чорнобилю, подоланню наслідків аварії…

Держслужба з надзвичайних ситуацій всі ці тижні заспокоює нас (і своє керівництво?): "Ситуація під контролем", "Ситуація з лісовими пожежами на території Зони відчуження та Житомирської області поступово нормалізується" (23.04), "кількість осередків горіння та їх площі продовжують зменшуватися" (23.04).

Якби волонтери, які привозили допомогу пожежним, в перші ж дні не організували системну компанію з інформування, не стали найнадійнішим джерелом інформації для ЗМІ України та світу про стан та загрозливі перспективи пожежі, владні структури реагували б ще більш мляво, і ми мали б геть гіршу ситуацію.

Взагалі, загальмованість реакції на пожежу – на надзвичайну подію такого розмаху і в такому місці! – вражає. Президент згадав про неї у своєму виступі аж на десятий день, коли столиця країни вже була у кіптяві. Пошуки паліїв (а про системні підпали мова йшла з перших днів, у десятках свідчень учасників гасіння, задокументованих і розповсюджених ЗМІ) розпочалися аж через два з чимось тижні після перших загорянь. Зате з якою помпою – "антидиверсійна операція"!

Вражає й те, що, явно не будучи в змозі впоратися з пожежею, не дозволяють допомагати в її гасінні волонтерам – хоча б у "догашенні" місцями ще тліючих ділянок, хай би і за межами Чорнобильської зони. Це б звільнило кваліфікованих пожежних та лісників для більш критичних завдань. 

Білорусь з напруженням спостерігає, як пожежа "гуляє" за десяток кілометрів від її кордону, за яким – тисячі квадратних кілометрів її лісів. Якщо пожежа перекинеться туди, Білорусь подасть позов до України на компенсацію і буде мати рацію. 

Зараз Білорусь готова надати нам допомогу, її пожежники й техніка всього за кілька десятків кілометрів, є пряма дорога… Але ні, по цю допомогу не звертаються. Чи не тому, що українська держмашина не може вирішити питання організації? Звичайно, це питання не просте, але ж палає уже понад двадцять днів!

Ця катастрофічна пожежа відбувається на чорнобильській радіоактивній землі і, на жаль, до цього часу великою мірою за чорнобильським сценарієм. Нагадаю, що Чорнобиль зламав хребет Радянському Союзу. Для уникнення можливих масштабних екологічних, соціальних та політичних наслідків катастрофічних чорнобильських пожеж треба реагувати НЕГАЙНО і задіяти до цього всі наявні можливості, всієї міжнародної спільноти.

Необхідно негайно змінити підхід, організацію і масштаб операції з ліквідації пожежі на півночі України та у Чорнобильській зоні.

Конкретні пропозиції я виклав у петиції Президенту України, яку за півтора дня підписали більш ніж півтори тисячі громадян. Якщо влада зверне свою увагу на цю проблему тільки за тиждень-другий, коли будуть зібрані потрібні 25 тисяч підписів, від Чорнобильської зони України й Білорусі можуть залишитись одні тліючі пеньки…

Що й казати, ми масштабно відзначаємо 34-у річницю Чорнобиля! Гідні спадкоємці "кращих" чорнобильських традицій.

P.S. "В другій половині дня 23 квітня в Поясківському лісництві Білокоровицького лісгоспу [Житомирська область] виникла пожежа, котра відразу ж набула загрозливих масштабів"… Боюсь, багато хто все ще не розуміє простий вираз – "гратися з вогнем"…

Сергій Мирний, для УП

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.