Последовательность шагов Украины в деле реинтеграции Крыма

Четверг, 29 октября 2020, 20:00

Я цілком розумію, що відновлення суверенітету України над Кримом та ОРДЛО неможливе, поки у Кремлі сидить Путін. Але він не вічний. Україні потрібно розробити стратегію дії після того, як Путін піде.

Перший варіант — прихід до влади його послідовників, можливо, еволюційні трансформації, але без істотної зміни політики РФ. Такий варіант не дає нам змоги повернути Крим, але він не є життєздатним у довгостроковій перспективі. Росії доведеться виходити з міжнародної ізоляції.

Другий варіант — прихід до влади опозиції або така трансформація правлячої еліти, що матиме наслідком кардинальну зміну політики РФ з метою повернення до світового суспільства.

Це і є вікном можливостей для України, але до його відкриття потрібно мати впливову коаліцію, яка підтримає наші вимоги та чітко дасть зрозуміти: РФ має повернутись до правового поля, а його передумовою є повернення захоплених територій, відшкодування збитків та покарання винних. Докладніше про це — нижче.

Третій варіант — це внутрішні конфлікти, громадянська війна та розпад РФ на декілька країн. У такому випадку їй буде не до захисту захоплених територій, а Україна зможе відновити свою територіальну цілісність силовим шляхом. Я не торкатимусь цих аспектів.

Події у Білорусі свідчать про те, що режимна трансформація в РФ може розпочатись у будь-який момент, і план дій України має бути розроблений зараз, оскільки коли такі зміни розпочнуться, часу на його створення вже не буде.

Він має містити, по-перше, артикуляцію нашої позиції (як ми бачимо ситуацію і що вимагаємо); по-друге, обґрунтування наших вимог (правові та політичні аргументи); по-третє, запропонований нами план дій у разі прийняття наших вимог (повернення територій, відшкодування збитків, покарання винних).

Таке бачення та стратегія мають бути сформульовані та сприйняті широким загалом в Україні, щоб не було розбіжностей між позиціями окремих посадових осіб. Вони також мають бути зрозумілі іншим країнам, щоб ті могли врахувати їх у формулюванні своєї переговорної стратегії з РФ.

Саме тоді консолідована позиції України та її партнерів має найбільші шанси на успіх у вирішенні проблеми Криму та ОРДЛО політичним шляхом.

  1. Артикуляція позиції України

Крим є невід'ємною частиною України. Будь-які зміни території України можливі виключно після їхнього схвалення на всеукраїнському референдумі. Жодні місцеві "референдуми" не є легітимними, ми їх не визнаємо та не збираємось їх обговорювати.

Окупація та анексія Криму відбулася внаслідок збройної агресії з боку РФ за участі її регулярних військових формувань. Це є міжнародний військовий злочин.

ОРДЛО — аналогічні міркування. Так звані "ДНР" та "ЛНР" не мають власної політичної або правової суб'єктності та розглядаються виключно як окупаційна адміністрація РФ. Україна не веде перемови з "ДНР" чи "ЛНР". Стороною конфлікту, яка здійснила озброєну агресію, є РФ. Те, що вона діяла, в основному, через парамілітарні формування, не впливає на факт визнання агресії проти України з боку РФ.

  1. Обґрунтування позиції України

Будапештський меморандум не має бути основою для обґрунтування, оскільки він містить запевнення (assurance), але не містить жодних гарантій (guarantee). Він не є міжнародною угодою, оскільки не був ратифікований парламентами країн-підписанток, і може бути лише другорядним аргументом.

Основою правової позиції України повинен стати Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і РФ, що є міжнародною угодою, був ратифікований та на 2014 рік був частиною законодавчого корпусу обох країн.

Згідно Договору, РФ має поважати суверенітет України — у тому числі над Кримом — а отже й дію там Конституції України, згідно з якою, зміна території України можлива лише через усеукраїнський референдум. Тому на момент дії Договору не міг бути створений суб'єкт міжнародного права "Республіка Крим", який нібито увійшов до складу РФ.

Крім того, серед підписантів угоди між "Республікою Крим" та РФ дві особи були самозванцями. Пан Чалий взагалі ніким не був обраний та не міг представляти місто Севастополь. "Призначення" пана Аксьонова на посаду відбулося з кричущими порушеннями процедури.

Пан Константинов був спікером ВР АРК, але не був належним чином уповноважений на підписання такої угоди. Отже, така "угода" від неіснуючого суб'єкта з підписантами-самозванцями не може мати жодної юридичної сили.

Читайте також: Окупанти переселили в Крим пів мільйона росіян – МЗС
Росія каже, що дала 870 млн руб на вирішення проблем з водою в Криму

  1. Повернення Криму

Найбільш простим є пункт про виведення військових формувань та окупаційної адміністрації РФ з Криму. Після цього мають бути встановлені відповідні тимчасові органи державної влади України, які повинні перебрати на себе управління півостровом. Але це лише верхівка айсбергу.

На виборах до нової ВР Криму повинні мати змогу голосувати мешканці Криму, що полишили його після анексії, отже, необхідно узаконити виборчі дільниці за його межами та визначити процедуру голосування по всій території України.

Україна та нова влада РФ мають домовитись або про відміну огульного прийняття в громадянство РФ мешканців Криму, або надати таким особам право залишити собі одне з громадянств (це потребуватиме відповідних змін в законодавстві України).

Треба врегулювати питання громадянства дітей, які народилися в Криму в осіб, що на 2014 рік не були громадянами України, а переїхали до Криму з інших регіонів РФ після анексії.

Щодо документів та рішень виконавчої та судової влади, то, мабуть, неможливо все гуртом відкинути або найняти армію перекладачів, щоб миттєво перекласти їх українською.

Отже, потрібно дозволити легалізацію російськомовних документів, ухвалених на території Криму під час окупації, якщо вони за суттєвими ознаками не суперечать законодавству України. Це повною мірою стосується судових вироків.

Далі, потрібно повернути в Україну її громадян, засуджених у Криму під час окупації, які відбувають покарання в інших регіонах РФ.

Найважливіше: легалізація правочинів, здійснених під час окупації. Якщо правочин не здійснено за законодавством України, але він суттєво йому не суперечить та всі сторони його підтверджують, потрібно дозволити легалізацію такого правочину рішенням відповідного органу державної влади.

  1. Відшкодування збитків

Держава Україна повинна вести облік збитків для публічної та комунальної власності. Повинні бути загальновідомими методологія визначення збитків, оцінка їхньої вартості з деталізацією по об'єктах власності.

Але цього мало. Держава повинна забезпечити створення та ведення реєстру вимог про відшкодування збитків від приватних осіб. Це завдання шкоди життю, здоров'ю, власності, але також це витрати на вимушений від'їзд з Криму, оренду житла, втрату роботи, втрату доходів від здавання майна на території Криму в оренду, втрату бізнесу та прибутків підприємців, що вели бізнес у Криму.

Повернення Криму не можна вважати завершеним до повного відшкодування збитків з боку РФ як державі Україна, так і всім приватним особам. До речі, в аналогічній ситуації щодо ОРДЛО великим союзником нашої держави може стати пан Ахметов, бо окупація з боку РФ завдала великої шкоди його бізнес-структурам.

Він має повне право вимагати від РФ відшкодування матеріальної шкоди своїм активам, компенсації втрачених прибутків та майбутніх недоотриманих прибутків до повного відновлення свого бізнесу після реінтеграції ОРДЛО.

  1. Притягнення до відповідальності

Нарешті, не можна оминути питання притягнення до відповідальності осіб, винних у збройній агресії проти України, окупації її земель, анексії Криму. Для цього найкраще було б створити міжнародний трибунал (на кшталт Нюрнберзького) з універсальною юрисдикцією.

Якщо цього не зробити, Україні потрібно ухвалити зміни до свого законодавства, щоб розширити юрисдикцію та переслідувати осіб, які скоїли злочини проти нашої країни, але самі перебували поза її межами.

Наприклад, це командування ЗС РФ, депутати Федерального Зібрання РФ, які голосували за рішення про введення військ в Україну та за анексію Криму, керівництво ЦВК, судді та слідчі, що вели в Росії справи щодо українців Криму та ОРДЛО, пропагандисти, що розпалювали ненависть до України в російських ЗМІ тощо.

Висновки

Урядові Україні потрібно займатись не "гасінням пожеж" чи марними перемовами з Путіним, а розробляти стратегію повернення Криму та ОРДЛО після кінця його режиму. Така стратегія має бути підтримана українським суспільством та узгоджена з ключовими західними партнерами.

Складовими частинами її мають стати чітке бачення позиції України, його артикуляція та політико-правове обґрунтування. Три компоненти плану дій: повернення території, відшкодування збитків та покарання винних. Компоненти плану мають бути розроблені, виходячи з прав та інтересів людей, а не лише з власних інтересів державних органів.

Валентин Хохлов, для УП

Колонка — матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.



powered by lun.ua

Сезон красной икры: о чем стоит помнить накануне новогоднего ажиотажа

Интернет как возможность и угроза для детей: как найти баланс

Как "пришить" уголовное дело в Украине? Лайфхак от Павлоградских прокуроров

Мария Башкирцева – яркая комета на небосклоне XIX века

Особенности диагностики и лечения COVID-19

Закон об админсборах – таблетка от непрозрачных платежей за услуги государства и общин