Война – это уже не шахматы. Почему западные СМИ ошибаются в прогнозах относительно Украины?
На початку війни американські ЗМІ давали 96 годин на падіння Києва. Помилилися.
Зараз американські ЗМІ вже малюють три сценарії розвитку війни. Війни, яка не припинилась ні за чотири доби, ні за чотири місяці.
Перший із можливих сценаріїв – Росія зможе поступово захоплювати нові й нові території у Луганській і Донецькій областях.
Другий – якщо жодна зі сторін не матиме змоги просуватися, і війна тягнутиметься у позиційній фазі місяцями чи навіть роками, з великими втратами для обох сторін та наслідками для світової економіки.
Третій, який вважають найменш імовірним – Росія скорегує свої цілі, заявить, що нібито досягла того, чого збиралася, і спробує підготувати ґрунт для завершення бойових дій.
Сценарії логічні, але є те, що з одного боку дивує, а з іншого – є черговим свідченням любові західних експертів сприймати світ за лекалами XX століття.
Жоден з цих сценаріїв не враховує можливості великого контрнаступу ЗСУ. А даремно.
На Заході знову роблять ту саму помилку, наче не помічаючи, що українські захисники кілька місяців успішно б'ються проти російської армії, набагато більш оснащеної технологічно та такої, що має кількісну перевагу.
Попри всі заяви про "нічого про Україну без України" західні політики та ЗМІ щоразу дивляться на світ виключно з позиції геополітичної шахової дошки, на якій представлені десяток потужних гравців, а всі інші наче пішаки для великої гри.
Чи то від ліні, чи то від небажання занурюватися глибше в деталі, вони сприймають ситуацію як таку, котру при бажанні "великих" можна припинити одним помахом геополітичної палички.
Знову ж таки, не дивно, враховуючи залежність Києва від західної допомоги.
Західні політики залежать від своїх виборців, які весь цей час показують потужну підтримку українському народу й однозначно не зрозуміють, якщо Україну змусять капітулювати.
Українське суспільство і собі з огляду на реальні, а не віртуальні втрати, які тим чи іншим чином вже торкнулися кожного, навряд погодиться на будь-який формат капітуляції чи поступок. Тільки перемога.
Демократія як на Заході, так і в Україні залежна від суспільств, тому навіть якщо політикам дуже кортітиме все закінчити "тут і зараз", завдання українців щодня нагадувати світу, що Росія не зупиниться сама по собі, і саме ми платимо Життями наших найкращих людей за спокій людей у світі.
Чути суспільну думку доведеться.
Бо якщо залишити Україну без допомоги зброєю в найгарячіший момент війни, це як вбити людину, відрізавши її від кисню. А вбивство того, хто потребує допомоги, не пробачать жодному політику.
Західним політикам і ЗМІ бажано навчитися зважати на фактор українців і їхньої армії. Простіше кажучи, не займайтесь дурнею, давайте побільше зброї, а все інше зробить ЗСУ.
Євген Будерацький
