Полгода новой фазы борьбы за Независимость
24 серпня 2021 року ми всі разом святкували 30 років Незалежності України. Ми раділи. Ми згадували своїх героїв – з минулого та сьогодення.
Ми аналізували власні помилки та багато говорили про те, що ще маємо зробити, щоб збудувати успішну, заможну, безпечну європейську Україну.
Це був символічний історичний день, коли ми підбили перші результати еволюції нашого суспільства та держави від пострадянської республіки до реально незалежної європейської держави.
Всі наші плани на той момент 7,5 років існували в контексті російської агресії. Але ми звикли жити, працювати, кохати – і гібридна війна стала певним "фоновим режимом" для більшості українців. Неминучим, але фоном.
Ми враховували ризики російської агресії, але вірили, що нового витку конфлікту не трапиться і з часом агресивний російський режим піде у минуле. Мільйони українців сподівалися саме на такий сценарій.
Пройшло 6 місяців. І 24 лютого перші російські ракети атакували Київ, Дніпро, Харків, Миколаїв, Одесу та ще десятки українських міст. російський режим наважився на ще одну спробу підкорити український народ та знищити українську державу.
І сьогодні, 24 серпня 2022 року, за пів року з початку наймасштабнішої агресивної війни в Європі з завершення Другої Світової, ми можемо констатувати, що Україна веде війну не тільки за збереження територіальної цілісності, а саме за існування українського народу, нації та України як держави. Війна за Незалежність вийшла на новий рівень.
Ми багато зробили за перші 30 років нашої Незалежності – збудували демократію, почали шлях до Європейського Союзу та НАТО, відбили, як згодом з'ясувалося, перший етап нової російської агресії проти української державності, двічі на Майдані захистили нашу демократію від внутрішніх ворогів.
Українська культура відірвалася від важкої радянської спадщини, як і українські традиції управління та державотворення. Так, є багато речей, які ми не встигли зробити, але вектор нашого руху на захід дуже непокоїв та обурював північно-східного сусіда. І наш шлях, особливо після Революції Гідності, підштовхнув російський режим до дій до того, що виплеснути свою ненависть до України та українців, до нашої демократії, до нашої свободи.
Слухайте також: "Став, бо задушу". 6 днів серпня, коли з'явилась Україна
Ця війна – наш страшний іспит як нації, як суспільства, як держави. І ми даємо гідну відповідь: ми вивчили усі ті уроки, які давала нам наша історія. Ми вміємо швидко адаптуватися та відповідати на виклики війни.
російська агресія проти України – шовіністична, людиноненависницька, боягузлива, маніакальна і викликана вона страхом російського режиму перед успіхом української незалежності. путін боїться. росіяни бояться. Бояться української свободи, бояться українського успіху. Саме тому вони напали. Саме тому вбивають та грабують.
Ми, крім тиранії, маємо подолати і російську жорстокість, і досвід власних невдач.
За 31 рік Незалежності українське суспільство довело свою відданість ідеалам Свободи, Демократії, Прогресу, своє щире прагнення жити вільно, безпечно, заможно у єдиній родині вільних народів.
За 8 років російської агресії та за останні 6 місяців великої війни українці продемонстрували готовність захищати свою країну та цінності вільного світу зі зброєю в руках. Ми вивчаємо дипломатію та військову справу, щоб наші діти вивчали філософію та мандрували Всесвітом.
Кожне 24 серпня відтепер набуває ще більш сакрального, ще більш символічного значення не тільки для кожного українця, а і для кожної людини у світі, хто цінує свободу та демократію. Хто цінує можливість жити вільно та безпечно.
Кіра Рудик
