Увековечить память погибших Защитников: имеем ли мы право опускать глаза?
На жаль, лише повномасштабне вторгнення росії на територію України стало імпульсом для переважної більшості населення нашої країни для того, щоб почати ідентифікувати себе як українців.
Натомість, за різними оцінками, до 300 тисяч свідомих добровольців у перші дні стали на захист держави, не маючи при цьому військового досвіду та належної підготовки. Ними керувало лише бажання захистити свою домівку, родину, батьківщину від нападу агресора.
23 грудня 2021 року батальйон територіальної оборони Солом'янського району столиці отримав військову форму. На той час серед оборонців вже чітко сформувалась думка, що глобальної війни не уникнути, а тому необхідно бути готовими.
Зазначу, що Солом'янський район був одним із перших, де у 2019 році почав формуватися батальйон тероборони Києва. На чолі першої роти стояв мій чоловік – капітан Артем Сохань, який загинув 5 жовтня 2022 року під час виконання бойового завдання на Харківщині, неподалік кордону з рф.
Читайте також: "До свого першого штурму ти ніколи не готовий". Як київські тероборонівці захопили окопи росіян на Харківщині
"Киянин, учасник АТО, Артем був резервістом нашого батальйону і від самого ранку 24 лютого прийняв командування ротою, яка з перших хвилин повномасштабного вторгнення була на передовій, беручи активну участь у запеклих боях: Київ, Ірпінь, Харківщина, а після загибелі Артема – Бахмут. Це був природжений лідер і командир, якого всі поважали, дослухалися, любили по-братськи.
Артем Сохань воював і загинув, як належить людині честі. Оберігаючи бійців від найнебезпечніших завдань, виконував їх сам або був на чолі передових груп. Похований на Алеї Героїв Берковецького кладовища у Києві", – зазначає командування 130-го батальйону ТрО міста Києва.
І таких, як мій чоловік, на Берковецькому (Міському) кладовищі в столиці за 18 місяців повномасштабної війни вже більше 400!
Розумні, красиві, зовсім юні та у поважному віці Захисники і Захисниці України склали голови за найважливішу ідею життя – захист України!
А ми? Як ми можемо віддячити за наш захист?
Найменше – це облаштувати їм гідні місця пам'яті, куди будуть ходити діти, щоб зрозуміти та уникнкути помилок минулого. Адже всі зусилля та жертви мають бути викарбувані та шановані у серцях киян.
Багатьом здається, що в цьому не може бути проблеми. Адже те, що загиблим Героям необхідно віддати належну шану, не викликає сумнівів.
Та на осінь 2022 року могили Захисників та Захисниць України, яким всі дуже вдячні, на Берковецькому кладовищі Києва виглядали наступним чином:
Згораючи від обурення бездіяльністю влади та від сорому перед загиблими Захисниками і Захисницями України, група однодумців поставила за мету відстояти належне облаштування Алеї Героїв російсько-української війни на Берковецькому кладовищі, яке на сьогодні є найбільшим місцем поховання Героїв у Києві.
Проблема полягає у тому, що в столиці відсутня правова основа для того, щоб створити Алею слави Героїв російсько-української війни з уніфікованими надмогильними спорудами, як це зроблено у Львові, Сумах, Херсоні. А тому зараз на ділянці 42 Міського кладовища відбуваються змагання "чий герой героїчніший", встановлюються 3-метрові пам'ятники, що порушують норми забудови.
На жаль, законодавець належно врегулював лише правила щодо поховань на Національному військовому меморіальному кладовищі, якого фізично ще не існує.
У червні 2023 року депутати Київської міської ради одноголосно підтримали створення Алеї слави Героїв російсько-української війни на секторах почесних поховань Міського, Лісового, Совського, Військового та Лук'янівського кладовищ. Підтримані заходи також мають включати проведення інженерних робіт, встановлення єдиних (!!!) надмогильних споруд та меморіалу слави.
На переконання моє і більшості родин похованих Захисників і Захисниць на Берковецькому кладовищі, міська влада вже давно своїм рішенням мала затвердити відповідні процедури та правила, щоб гідно вшанувати пам'ять наших героїв, які віддали своє життя за незалежність України. Вже давно мала розробити відповідне архітектурно-конструкторське рішення з облаштування, затвердити уніфікований зразок надмогильних пам'ятників та порядок фінансування за рахунок міського бюджету.
І тут, здавалось би, питання вирішене. Але виявилося, що перешкоди в облаштуванні Алеї Героїв російсько-української війни створює Ритуальна служба СКП "Спецкомбінат ПКПО",. Це комунальне підприємство, що має опікуватись всіма місцями поховань столиці. Відсутність планів ділянки, порушення норм забудови, поховання цивільних на військових секторах, тіньовий розрахунок та затягування тендерних процедур – незначний перелік виявлених порушень в діяльності тих, хто мав би сприяти, а не заважати…
Читайте також: "Поява Дмитра Коцюбайла все зрушила з місця". Чи буде в України пантеон героїв на Аскольдовій могилі
Чи можемо ми проголошувати величні промови про нашу вдячність за непохитну відданість та мужність у захисті нашої країни, дивлячись в очі дітей, які втратили батька-захисника, стоячи на його могилі по коліно в багнюці??? Чи зможемо на цьому сформувати підвалини самоідентифікації майбутніх поколінь? Чи зможемо збудувати інститут національної пам'яті про подвиги полеглих та гордість за ветеранів російсько-української війни?
Згадайте ці питання, коли вкотре промовлятимете "Герої не вмирають!"…
Інна Сохань, дружина загиблого Захисника України, доктор економічних наук, професор
