Суд над Луценком. "Пані суддя, але ж це абсурд..."
Цього тижня Юрій Луценко та його адвокати нарешті дочекалися рішення Європейського суду, який визнав порушення його прав під час попередніх судових розглядів. Це рішення мало б стати сигналом для Печерського суду щодо дотримання законодавства в цій справі.
Але українське судочинство продовжує існувати окремо від європейського.
Наразі в другій справі Луценка вже фактично завершено допит свідків. Поки жоден із них не підтвердив вини міністра. Показання свідків у суді різняться від показань у досудовому слідстві, а інструкція МВС, яка мала б стати ключовим документом для визначення вини чи невинуватості, так і не витребувана судом.
Сам же суд дійшов до тієї стадії абсурду, коли адвокати захисту вимагають присутності свідків обвинувачення.
Але суд проти – бо проти Генпрокуратура.
Під час чергового засідання в справі Луценка в суботу його команда з початку засідання нагадала судді й прокурорам про рішення Євросуду. Зважаючи на те, що і суддя, і прокурори брали участь у попередніх судових діях, їм постійно заявлялася вимога про зміну запобіжного заходу з арешту на підписку, але ті ігнорували клопотання – адвокати звинуватили їх в упередженості й попросили відводу.
Прокурори відповіли на клопотання стандартною фразою, що воно "передчасне й упереджене". Крім того, прокурор Клименко вважає, що рішення Євросуду, на яке посилається адвокат, не вступило в силу.
– Видно, не все сіре має зв'язок із мозком. Навіть клоун Чечетов більше дбає про логіку своїх заяв, ніж прокурор Клименко, – став іронізувати Юрій Луценко. – Я вважаю, що сісти в цій справі має одна людина – організатор усього цього безчинства – Ренат Кузьмін. А також його права рука Каліфіцький. А всі інші мають повісити на цвяхи погони, мантії і йти без пенсії додому, – натякнув екс-міністр на прокурорів.
– А вам, ваша честь, треба визнати, що ви є співучасником порушення моїх прав та українського законодавства. Ви є співучасником злочину проти мене. Ви не можете бути об'єктивним суддею. І це не мої емоції, а констатація Євросуду із прав людини, авторитетність та об'єктивність рішень якого не ставить під сумнів навіть в Україні ніхто, – заявив Луценко, звертаючись до судді Медушевської.
Суддя взяла перерву на годину, щоб подумати про свою долю. Але із процесу не вийшла.
– На мою думку, є нещирим звинувачувати суддів Печерського суду в тому, що вони процесуально не могли робити, – заявив Клименко в коментарі журналістам. –Печерський суд не мав законних підстав переглядати рішення рівнозначного суду про взяття Луценка під варту. Він міг переглянути це рішення самостійно за нових обставин, але жодного разу жодним із представників підсудного не було наведено підстав для зміни запобіжного заходу. Тому й клопотання задоволені не були.
Після перерви почалася найдовша частина суду – допит одного із ключових свідків – Михайла Вершняка. Саме на підставі висновку комісії МВС, що її очолював Вершняк, ГП звинуватила Луценка в перевищенні службових повноважень.
Але незважаючи на те, що свідка допитували майже 2,5 години, він не надав необхідні докази вини Луценка.
– Справа про продовження ОРД щодо Валентина Давиденка була спочатку незаконною, до підписання міністром внутрішніх справ, – заявив Вершняк. – Ця справа була б незаконною незалежно від того, підписав би її міністр, чи Господь Бог. Я вважаю, що його тупо підставили.
Пізніше на запитання Луценка, що ж він мав робити в такій ситуації, Вершняк відповів: "Провести службове розслідування, а потім ухвалювати рішення".
Втім, навіть Вершняк не погодився із твердженням ГПУ, що Луценко був зацікавлений у цій справі й тримав її на контролі.
– Коли я прочитав, що Луценко досконально знав про те, хто розробляється, знав усіх фігурантів, і, враховуючи резонансність, він тримав постійно на контролі цю справу, а я знаю, що цього не було, то я сказав, що із цим не погоджуюся. Тоді слідчий мені сказав, що мене першочергово опитають як голову комісії, – заявив Вершняк.
Однак, як стало зрозуміло з подальшого допиту свідка, зрештою ГПУ так ніде й не відобразила цю його думку, зберігши таким чином звинувачення Луценка в особистій зацікавленості в справі.
– Які саме порушення вимог закону про оперативно-розшукову діяльність було вами встановлено під час цієї перевірки? – запитав свідка Баганець.
– Якщо так стоїть питання, то давайте зачитаємо висновок. Я вже не пам'ятаю. Я не готовий називати кожен пункт закону, на підставі чого були порушення, – відповів Вершняк.
– Пані суддя, може, дайте свідку висновок. Нехай він ознайомиться, – звернувся Баганець до Медушевської.
– Свідок вам уже відповів, – відрізала та.
– Що він відповів? – здивувався адвокат. – Що він нічого не пам'ятає?
Далі в ході допиту з'ясувалося, що хоч Вершняк і очолював комісію МВС, її висновок писав не він.
– Начальники управлінь, які входили в групу, подали свої висновки, а департамент документообігу їх узагальнив, – заявив свідок.
Вершняк не зміг пояснити, звідки в документів взявся пункт про порушення при прослуховуванні, адже свідок Ісаченко раніше заявив, що такого висновку не давав. А коли Баганець запитав, звідки ж взявся цей пункт, суддя заявила, що "питання знімається".
Вершняк також визнав, що якби комісії були відомі всі матеріали справи – а більше 1000 документів було знищено – її висновок був би іншим.
Він також розповів, що на засіданнях комісії був присутній представник генпрокуратури Войченко, але не зміг пояснити, у якому саме статусі. Як відомо, Вовченко був слідчим у справі Луценка. Чи доречно ходити слідчому до експертів, які мають дати йому незаангажований висновок? Питання, здається, риторичне.
Наступний свідок, представник СБУ Олексій Шевчук пробув у суді не більше 10 хвилин. У своїх вільних показаннях він заявив, що не має чого сказати слідству й взагалі не розуміє, навіщо його сюди викликали.
Окрім Вершняка й Шевчука, у суботу мали бути допитані ще два ключові свідки – екс-керівник слідчої групи ГПУ по отруєнню Ющенка Галина Климович та прокурор, що здійснював нагляд за цією справою, В'ячеслав Перч. Однак вони обоє не з'явилися до суду.
Перч надіслав телеграму, що він перебуває в Молдові й не може прибути до суду, але підтверджує всі свої показання, що дав раніше. Климович у телеграмі повідомила, що перебуває за межами Києва й теж не може прибути до суду. Але теж підтверджує всі показання – як у досудовому слідстві, так і в суді.
У судді було два варіанти: зачитати письмові покази свідків, або таки вимагати їх прибуття до суду.
Зважаючи на те, що поки жоден свідок не зміг підтвердити вини Луценка, Павленова й Тарасенка – і Климович, і Перч, як керівники слідства, могли б дати надзвичайно важливі для суду свідчення – суддя мала б вимагати їх прибуття до суду.
Так само мала б чинити й прокуратура – зрештою, це ж головні свідки обвинувачення!
Але натомість прокурори заявили, що не наполягають на присутності свідків у суді.
На присутності свідків обвинувачення наполягав захист.
– Послухайте, ну хіба це не нонсенс, щоб на присутності свідків обвинувачення наполягав захист? – запитав у Медушевської адвокат Луценка Фомін.
Крім того, Луценко і його адвокати наполягали, що показів Перча й Климович у цій справі не існує. Їх надано в рамках справи про отруєння Ющенка, а отже, вони не можуть використовуватися в іншій справі.
Втім, на відсутність показів Климович, Луценко і його команда ще б могли погодитися. Пані Галина вже дала свідчення в суді в січні 2012 року, і наговорила достатньо, щоб підірвати будь-яку довіру до прокуратури. Зокрема, Климович заявила, що заступник генпрокурора Ренат Кузьмін влаштував цю перевірку, щоб порушити справу проти неї, але оскільки ця спроба провалилася, то напрацьовані матеріали були перекинуті до справи Луценка.
На відміну від Климович, Перча в суді не допитували. Але зважаючи на те, що саме він здійснював нагляд за законністю слідства, його покази є більш ніж цінними.
– Генеральний могильник, тобто генпрокуратура, сама примушує мого заступника Євдокимова та його підлеглих за моєю спиною завести ОРС, сама примушує вести ОРС по певних фігурантах – і я точно знаю, що були документи слідчої групи ГПУ, які чітко вказували на фігурантів отруєння Ющенка. А тепер, коли прийшла нова влада, вони не просто хочуть розвалити справу, але ще й перекласти свою вину на чужі плечі, – обурився Луценко, почувши про намір судді.
– Як це може бути, що ГПУ примушує нас робити певні дії в рамках закону, а тепер не хоче йти сюди, щоб підтвердити їх законність? – запитав він. – Бо, бачте, у них нове "ЦУ": Луценка посадити.
– Чому люди, які насправді вели справу, давали доручення, формували версію, зараз не можуть прийти в суд? Та не хочуть вони прийти в суд! Я ще раз наголошую, що якщо ми говоримо про рівність сторін, то тут я маю право задати питання тим, хто фактично сформував цю ОРС.
Якщо в мене й це право забирають, ну що ж, я звик, що закон у цьому суді порушується тотально. Але тоді я можу поздоровити суддю й ГПУ з тим, що вони нариваються на рецидивізм у порушенні прав людини, що пахне ще одним рішенням Євросуду із прав людини, – попередив Луценко суддю.
Він нагадав, що вже існує прецедентне рішення в справі Колеснік, коли рішення суду було визнане незаконним через те, що в суді не було допитано двох свідків.
Однак навіть погроза повторного звернення до Європейського суду не подіяла на суддю Медушевську.
Вона почала читати покази Перча.
За підсумками перепалки адвокати Луценка попросили зафіксувати в протоколі, що вони виносять протест на дії головуючої судді.
– Якщо ви будете читати покази Перча, дані в іншій справі, я вам заважатиму порушувати закон. Комфортних умов плювати на український закон я вам не дам. Я протестую проти читання документа, який не має відношення до справи, – попередив суддю Луценко.
На Медушевську це не подіяло. За два роки вона вже, видно, звикла до безкомпромісної поведінки Луценка.
Тоді в дискусію втрутився нардеп Андрій Шевченко, який забіг у суд за 10 хвилин до того.
– Пані суддя, ну це ж абсурд, що ви робите? – звернувся він до судді.
– Представтеся, будь-ласка, – відірвалася від читання суддя.
– Невже ви побачили порушення закону після всього вашого беззаконня? – зіронізував Луценко. – На фоні вашої колоди в оці ви побачили цю волосинку? Ви бачите порушення закону в тому, що вам указують на ваші порушення закону?
– Пан Шевченко, я роблю вам зауваження за порушення порядку в судовому засіданні, – не звертаючи уваги на крик Луценка, сказала Медушевська.
– Пані суддя, я зауваження почув, але чому ви не відповідаєте на прямі питання підсудного? – спокійно відповів їй Шевченко.
Відповіді він не почув.
Юрію Луценку залишалося вкрай мале поле для маневру. У судді явно було завдання: зачитати свідчення Перча в суботу. І вона виконала б його будь-що. Навіть якби Луценко закидав її томами КПК і всією своєю камерною літературою.
Усе, що міг Луценко – це вимагати перерви на годину, щоб його погодували.
Крім суто людської потреби, у цьому була й певна зачіпка, щоб відкласти читання показів Перча. На годиннику була майже 17-та, а отже, зважаючи на закінчення роботи суду, суддя мала б перенести читання на наступне засідання.
Однак Медушевська не зважила навіть людські потреби присутніх у суді – навіть прокурори в цей день встигли лише попити води – вона дала перерву аж на 10 хвилин.
Після цього вона тихим голосом зачитала покази Перча. Луценко вже не лаявся. Він сидів, схиливши голову на клітку.
– Ну, добре на Вовка було три справи. А чим підвісили Медушевську? – спитала якась жінка в брата Луценка.
– А звідки ж я знаю? – знизав той плечима.
Дочитавши покази, суддя призначила наступне засідання на 10 липня.
Цікаво, що адвокат Луценка Ігор Фомін перед цим попередив суддю, що 9 і 10 липня його не буде в Києві через участь у інших справах, і просив не призначати засідання на ці дні.
Але в судді, яка заради Луценка в суботу перенесла 3 справи, інший графік.
Після звершення процесу, журналісти як завжди попросили прокурора Віктора Климента прокоментувати звинувачення захисту Луценка.
– Заперечення адвокатів Луценка спростовуються наявними в справі процесуальними рішеннями. Тому вважаю рішення про зачитування показів свідків законним, – заявив прокурор.
Однак адвокати Луценко заперечують:
– У КПК сказано, що якщо є підстави для виділення справи в окреме провадження, то виділяється справа в оригіналах. Хай він мені покаже в цій справі копію постанови про виділення матеріалів, а, по-друге, потім оригінали документів. Усі допити в справі проводив слідчий Точилін. Він не був включений у слідчу групу по отруєнню, і не мав права проводити слідчі дії. Пояснення він мав право відбирати, але допитувати – ні!
А законі сказано, що докази, здобуті з порушенням закону, не можуть бути використані як докази, – наголошує адвокат.
Поки адвокати Луценка готують скаргу на дії судді Медушевської до дисциплінарної комісії суддів. Крім того, вони чекають на завершення цього процесу й касації, щоб звернутися до Європейського суду вже щодо порушень безпосередньо в рамках процесу в Печерському суді.
– Доказів у нас – от так, – каже Баганець, і проводить по горлу.
