Аудитор 4.0, або Нова спроба "перевірити" НАБУ

Роман РоманюкRoman Romaniuk
unian
6058 переглядів
Середа, 16 травня 2018, 23:30

У чинної української влади є одна риса, яка насправді об'єднує всі "ворожі табори". Її складно побачити, перебуваючи всередині політичного процесу. Але вона першою кидається в очі, якщо спробувати подивитися на нашу політику збоку.

Українська влада не ухвалює жодних рішень.

Якось один із лідерів "Народного фронту" в розмові з УП досить точно описав цю проблему, хоча і приписав її виключно президенту.

"Найбільша проблема Петра (Порошенка – УП) – він не приймає рішень. Він тягне, думає і нічого не робить. Петро постійно дотягує до останнього, аж поки з ситуації лишається тільки два виходи: поганий і ще гірший", – обурювався "фронтовик".

Було б дуже зручно "списати" все на Порошенка, але насправді всі ключові політичні гравці останніх років так захоплюються процесом ухвалення рішень, політичними "розводками", реальними і вигаданими війнами, що жодних глобальних рішень у країні ухвалити не вдається.

Історія з обранням аудиторів Антикорупційного бюро – один із найяскравіших прикладів такого політичного клінчу.

Цього тижня закінчується термін обговорення нового складу претендентів в аудитори НАБУ від парламенту. І вже за кілька днів у Раді почнеться четверта серія боїв на цій війні.

Епопея з обрання аудиторів НАБУ почалася так давно, що не всі зможуть пригадати зараз, у чому її суть. Тому варто дещо освіжити в пам'яті.

Щоб забезпечити незалежність Антикорупційного бюро, автори закону вигадали механізм аудиту. Щороку парламент, уряд і президент мають обрати по одному своєму представнику, які втрьох повинні провести незалежну оцінку діяльності НАБУ за рік.

Висновок цієї групи аудиторів є єдиною формальною підставою для примусового звільнення директора НАБУ, якщо не рахувати обвинувальне рішення суду чи майже неможливу втрату громадянства.  

Жодного разу від самого моменту створення аудит Антикорупційного бюро не проводився. Тобто зараз стоїть питання про те, щоб відібрати комісію аудиторів для перевірки діяльності НАБУ за 2016 рік.

Уже з першої ж спроби питання обрання аудиторів НАБУ стало місцем запеклих кулуарних боїв –  політики не могли домовитись, і весь гарно виписаний правовий механізм забуксував.

За два роки тільки Кабмін спромігся обрати свого аудитора. У травні 2017 року уряд обрав на це місце Михайла Буроменського, який до цього встиг побути суддею Європейського суду з прав людини та головою делегації України в Групі держав проти корупції (GRECO).

А от президент, якому, здавалось би, рішення прийняти найлегше, адже не треба ні з ким його погоджувати, свого вибору досі не зробив. Публічна позиція АП така: мовляв, Порошенко чекає, кого обере Верховна Рада, і тоді визначиться сам.

Непублічно в оточенні президента пояснюють, що він хотів призначити за квотами Ради і Кабміну "ручних" аудиторів, а свою квоту заповнити кимось ефектним. Так би і комісія була під контролем, і публічний імідж президента не постраждав би.

Читайте також
Назар Холодницький: Хтось хоче, щоб я швидко звільнив місце
Шпигунські ігри-2. Луценко, Ситник і Холодницький у відкритій війні
Шпигунські ігри, або "Жучки" в кабінеті Холодницького
От тільки план цей провалився ще на старті. І те, що мало стати формальністю, перетворилося на два роки запеклих чвар. Усі вони проходили за однаковим сценарієм.

Спершу нізвідки виникав владний фаворит, за якого агітувала президентська політсила. Паралельно з цим з'являлись іноземні спеціалісти, яких рекомендувало посольство США і за яких горою стояли "Єврооптимісти" і захисники НАБУ.

Спершу баталії відбувалися в антикорупційному комітеті, а потім і в сесійній залі парламенту. Результат також завжди був однаковий – політична ескалація з гучними обопільними образами, сварки і сутички, блокування трибуни і врешті провал усіх голосувань.

Так відбувалось у березні 2017 року, коли БПП намагався перший раз призначити Найджела Брауна, а захисники НАБУ відстоювали Роберта Сторча. Цю ж пару кандидатів провалили того місяця ще раз. Потім оголосили новий конкурс, де влада підтримувала юристку Олександру Яновську, а "Єврооптимісти" – іноземців Карлоса Кастресану та Марту Борщ.

Однак 14 липня минулого року депутати не змогли знайти голосів за жодного з цих кандидатів. З того часу Єгор Соболєв, один із найактивніших друзів НАБУ, встиг втратити посаду голови антикорупційного комітету. А ситуація досі лишається підвішеною.

Лише 5 травня цього року комітет спромігся оголосити новий конкурс на місце аудитора НАБУ.

На першій погоджувальній раді після травневих вихідних лідери обох коаліційних фракцій голосно заявили, що мають намір вирішити нарешті питання аудитора НАБУ.

"Ми врешті-решт маємо обрати представника парламенту для проведення аудиту НАБУ, нагадую, ще за 2016 рік", – закликав у цей понеділок лідер БПП Артур Герасимов.

Глава фракції НФ Максим Бурбак його повністю підтримував у цій ініціативі.

"Історія з обранням аудитора НАБУ явно затягнулася. Мусимо якнайшвидше обрати аудитора НАБУ – це обов'язок Верховної Ради. Чим швидше, тим краще. У момент створення Бюро отримало високий аванс суспільної довіри. На жаль, до роботи НАБУ накопичилося багато запитань", – заявив він.

Як розповідали співрозмовники УП у фракції БПП, президентська команда розглядала можливість взятися за це рішення вже цього тижня. Досить "доречно" засідання антикорупційного комітету було призначено на середу.

Однак цього тижня "минулось". У порядку денному комітету "питання аудитора" було, але стосувалося воно не НАБУ, а Агенції з повернення активів. Можливо, пояснення слід шукати в положеннях конкурсу. Після затвердження списку кандидатів в аудитори, громадськості дається два тижні на висунення своїх зауважень до них. Цей термін спливає тільки в суботу, 19 травня.

Влада могла б взятися за призначення аудитора раніше, але цим би сама дала підстави для публічного і навіть судового оскарження результатів конкурсу.

Однак список кандидатур, які подалися до комітету, дає всі підстави стверджувати, що нова спроба призначити аудитора НАБУ повторить долю всіх попередніх.

Уже зараз чітко видно "західного" кандидата з рекомендаціями посольства США – Томаса Файєрстоуна.

Влада також має свого фаворита – Володимира Василенка, українського правника, який встиг попрацювати суддею в міжнародному суді ООН та представником України в Раді ООН з прав людини. Крім того, він виявився ще й батьком члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів Андрія Василенка.

Довкола цих двох кандидатур, швидше за все, і розгорнеться черговий виток епопеї під назвою "Аудитор НАБУ".

І, судячи з настрóю і нáстрою обох протиборчих таборів, шансів на компроміс, а отже і результат, дуже небагато. Але вже наступного тижня питання аудитора для Антикорупційного бюро, напевне, буде серед найгарячіших тем.

Роман Романюк, УП

powered by lun.ua
Фукуяма: "Був би українцем – організовував людей, щоб перемогти на виборах"
У моєму городі – блокпост. Історія мешканки "червоної зони" під Донецьком
Війна і корупція
Нова атака Угорщини: Віктор Орбан ініціював перегляд відносин НАТО з Україною
Усі публікації