Наднова Вона. Якою Тимошенко йде на вибори

Роман КравецьRoman Kravets, Роман РоманюкRoman Romaniuk
фото: tymoshenko.ua
66395 переглядів
Вівторок, 22 січня 2019, 23:10

Довгим холодним коридором київського Палацу спорту йшов високий чоловік з густою чорною кучмою волосся на голові.

Він енергійно протискався між сотнями піднесених бабусь, АТОшників, партійних активістів та інших гостей Форуму єднання, який одночасно був і з'їздом "Батьківщини".

Високого чоловіка час від часу зупиняли вигуками "Пане Зібров!", "Пане Павло, можна селфі?", та він поступово пробирався до залу, який не раз мріяв зібрати сам. Але зробити цього так і не зміг.

А Вона змогла.

Щоб провести 22 січня, у День Соборності, офіційний з'їзд своєї партії у Палаці спорту, Тимошенко орендувала його ще влітку! Ніщо не мало завадити зібратися саме тут і саме у цей день.

На кону стояло дуже багато – шанс зробити зі свого висування ефектне шоу. А це для кандидата в президенти в Україні дуже часто навіть важливіше за програму і команду, вивченням яких виборець себе рідко напружує.

НА ТЕМУ: #НоваВона, або Колективна Тимошенко з відкритим кодом

Юлю в президенти, або "Як книжка пише"

Юлія Тимошенко готувалася до свого третього висунення в президенти відразу після програшу на виборах 2014 року.

Як переконують УП члени її команди, вона сама написала свій двогодинний програмний виступ для з'їзду партії "Батьківщина", який у вівторок висунув її на найвищу посаду в державі.

Корегували його спічрайтер і у той же час депутат БПП Віталій Чепинога та політтехнолог-депутат фракції "Батьківщина" Олександр Абдулін.  

22 січня послухати Тимошенко приїхало близько 10 тисяч партійців з усіх регіонів країни.

Прихильники ЮВТ ще за годину до початку з'їзду окупували територію столичного Палацу спорту, де зазвичай виступають топові українські артисти, на кшталт Дзідзьо, Ольги Полякової або самопроголошеного апостола Володимира Мунтяна.

Хоч Юлія Володимирівна ще з літа намагалася підхопити молодого виборця, але підтримати її прийшли в основному люди середнього та старшого віку.

Бабусі й дідусі задоволено одягали кепки та футболки з написами "ВірЮ в Україну", які роздавали всім гостям в гардеробі.

"ВірЮ в Україну" – саме це гасло команда Тимошенко використовуватиме як основне у президентській гонці. Білборди з цим лозунгом вже з'являються у кожному місті.

На другому поверсі учасників з'їзду пригощали гарячими напоями та пиріжками, сосисками в тісті, бургерами та мафінами.

Тим часом у залі займали місця відомі, але незатребувані гості, як, наприклад, колишній міністр економіки Анатолій Кінах, колишній міністр палива та енергетики Юрій Продан, ще один екс-міністр палива та енергетики Іван Плачков, співак і музикант Олександр Пономарьов, який ще в 2010 році агітував за Юлію Володимирівну.

Були і зовсім дивні візитери, наприклад, віце-прем'єр уряду Азарова Володимир Семиноженко. Саме той Семиноженко, який підтримував ідею "союзної держави України-Росії-Білорусі", і якого свого часу вигнали з Кабміну завдяки потугам депутатів тієї ж таки "Батьківщини".

Вже за лічені хвилини на величезній мультимедійній сцені з'явився патріарх Філарет.

Поки він поволі виходив, молоді дівчата з бейджиками "Технічна служба" диригували рядами, спонукаючи делегатів з'їзду вчасно аплодувати і вітати святійшого.

Патріарха запросили благословити захід, але спочатку Філарет вирішив привітати з Днем Соборності і, по ходу, згадав про томос.  

"Ми не можемо бути розділеними, ми маємо бути разом. Розділення вигідне наше сусідньому ворогові… Ось нещодавно ми отримали томос, дякуємо Богу за це", – поважно говорив Філарет.

"Над цим багато потрудилася наша церква. І президенти сприяли, починаючи з Леоніда Макаровича Кравчука, і Кучма писав листи Вселенському патріархові, й особливо Віктор Ющенко. Але досяг мети нинішній президент Петро Олексійович Порошенко", – усе урочистіше промовляв патріарх.

Аудиторія не знала, як реагувати на згадку про конкурента своєї лідерки, тому тривожно мовчала.

Зрештою Філарет більше не згадував зайвих імен і професійно благословляв усіх присутніх.

Після цього слово передали першому президенту Леоніду Кравчуку. Той не скупився на похвали Юлії Тимошенко. Він називав її найкращим кандидатом, який вже точно має перемогти.

 
Перший президент України Леонід Кравчук

"Це вибори не президента, це вибори нового курсу", – з легким пафосом каламбурив Кравчук, натякаючи на назву передвиборчої програми Тимошенко.

Згодом по черзі виступали члени команди ЮВТ, які не покинули її у найгірші часи: Андрій Кожем'якін, Григорій Немиря та Іван Кириленко, який ще й головував на з'їзді. Вони синхронно переконували, що Юлія Тимошенко – сильна духом, принципова, незламна, водночас дуже добра і щира… Словом, майже Мати Тереза.

Неочікувано у Палаці спорту зазвучав уже трохи підзабутий голос з берегів далекого Нью-Йорка колишній президент Грузії і колишній же громадянин України Міхеіл Саакашвілі передавав персональний "привіт і вперед" Тимошенко.

"Ми пам'ятаємо 2008 рік. Я хочу подякувати Юлії Тимошенко за те, що її уряд тоді надіслав нам гуманітарну допомогу", – не кліпнувши оком розсипався Саакашвілі у компліментах на адресу лідерки "Батьківщини" так, ніби не він критикував її у своїй телепрограмі на ZIK.  

"Юлія – одна з перших, хто приїхав у Варшаву підтримати мене після того, як мене незаконно позбавили громадянства. Вона має подолати банду Порошенка", – ще емоційніше хвалив він її.

Поява Саакашвілі на екрані з'їзду Тимошенко зовсім не випадкова. За даними УП, колишній губернатор Одещини сподівається, що в разі перемоги ЮВТ зможе повернутися в Україну та продовжити займатися політикою.

Поволі наближався час виступу найголовнішого спікера. Несподівано у залі загасили світло та показали дуже емоційне відео про дитинство Тимошенко, її любов з чоловіком, відносини з сім'єю, прихід в політику, ув'язнення...

Коли світло увімкнули, на сцену вийшла Тимошенко-молодша, аби запевнити всіх, що "Мама не підведе". Між тим, сама "мама" вигулькнула із замаскованих дверей на сцені.

Це була інша Тимошенко – не така, якою бачили її останні півроку. Вона не говорила про малозрозумілі речі для середньостатистичного виборця  "блокчейн" чи операційну систему "Linux"Подякувала своїм прихильникам за те, що ті не зрадили її.

Змістила акценти своєї промови із уже легендарного "зубожіння" на обіцянки зробити життя українців кращим.

"Немає, не існує такої сили, яка би примусила мене служити офшорам, дивідендам або Мальдівам. Я служила і служитиму тільки вам! Будьте в цьому впевнені!" – наче замовляння, промовляла Тимошенко.

"Відсьогодні ми розпочинаємо нову епоху – епоху успіху, щастя і процвітання. Сьогодні починається поступ України до її справжньої величі!" – ще емоційніше додавала вона.

Кульмінацією її виступу стала зустріч з "кіборгами", яких вона покликала на сцену, і які божилися перед камерами, що вірять у перемогу Тимошенко. А один із АТОшників навіть присвятив їй вірша.

"Зрозуміло, що ми всі підтримуємо Юлію Володимирівну. Але треба робити все, як книжка пише, тож перейдемо до голосування", – ніби й жартуючи, але констатував факт Кириленко.

Як і слід було очікувати, партійці "Батьківщини" підтримали кандидатуру Тимошенко одноголосно.

Не встиг Кириленко привітати кандидатку в президенти, як умовну лінію між сценою і залом прорвало, і до Тимошенко хлинула ціла лавина прихильників. Вони змітали все на своєму шляху, аби лише сфотографуватися з лідеркою.

Юлія Володимирівна сміялася, махала руками, але виступити ще раз їй вже не вдалося. Люди зі сцени не сходили ще довго.

Your own personal Yulia

Якщо дуже узагальнити, то за кількагодинним шоу і багатотисячним натовпом можна простежити кілька головних завдань, які намагалась розв'язати команда Тимошенко.

Перше завдання – консолідація ядра.

Починаючи від найпершого економічного Форуму Тимошенко, який відбувся ще в червні минулого року, і аж до вівторкового з'їзду, її команда намагалась заручитись увагою нової аудиторії. Хіпстери і ліберали, активісти й волонтери, молодь та армійські генерали – саме на ці "непрофільні" для Тимошенко електоральні групи були орієнтовані її великі зібрання.

Юля послідовно добивалась якщо не любові від цих груп, то, принаймні, аби вони перестали її не любити. Умовно кажучи, це була робота не так на рейтинг, як на знищення антирейтингу.

Але увесь цей поворот у блокчейнові хащі нових економік, надрукованих на 3D-принтерах, був досить небезпечним для всієї "великої справи Тимошенко". Її базовому виборцю, консервативній інтелігентці провінційного розливу, у глибині душі були глибоко байдужі що блокчейн, що нові економіки та суспільні договори.

Цей виборець щиро їздив на всі форуми Тимошенко і так само щиро там нудився.

Аж до останнього. 22 січня цей виборець був у центрі уваги, ним опікувалися, як могли, йому передавали привіти зі "славетного минулого" і кликали з собою у звитяжне майбутнє.

Це простежувалось у всьому, починаючи з головного гасла кампанії. Мало того, що "Вірю в Україну" – це одне з програмних гасел Ющенка зразка 2004 року, то ще й написання слова "вірЮ" відсилало до минулих кампаній самої Тимошенко.

Тобто уже на самому вході у Палац спорту через оце "вірЮ" давній виборець отримував підсвідомий сигнал, що він саме там, де його чекають, серед своїх, з ким він пройшов не одну кампанію.

На це ж підсвідоме відчуття працювала і славнозвісна "Юліна коса", яка остаточно зникла з голови самої Тимошенко, але так зворушливо "відродилась" на голові маленької вокалістки, яка з величезної сцени співала делегатам гімн.

 
фото: уп

Коли ж на сцену вийшла сама Тимошенко, то "стара гвардія" була згадана буквально поіменно.

Хвилин 20 свого виступу вона присвятила згадкам про давніх соратників, які не зрадили у 2014-му, про стару "звитяжну" фракцію "Батьківщина" зразка 2007 року, мітингувальників із наметового містечка під Печерським судом, про "пост №1" – людей, які вітали її з добрим ранком і бажали гарної ночі під вікнами колонії…

Кожному вона гукала: "Ви тут? Ви є в залі?" Кожного пам'ятала. Кожному була рада. Вся ця символічна перекличка ніби говорила, що от, ми працювали з іншими, ми цікавились іншим, ми будемо говорити про інше, але про вас не забудемо, ви нам потрібні.

Власне, така увага до "старих" кадрів була найкращим аргументом і для "нових". Їм наочно показали, як може любити Юля.

Друге завдання – закріплення образу.

Висування у президенти – це переломний етап кампанії. Після нього усі напрацювання і плани, розроблені штабами, стають практичним керівництвом до дії.

До цього моменту у команді кандидата кипить робота, шукаються правильний стиль, правильний образ, відповідні меседжі. Але коли кандидат виходить на сцену, то це означає, що час пошуків завершився – настав час дії.

Великий з'їзд-форум був найкращим місцем, аби вповні показати, якою буде Тимошенко під час цієї кампанії. Власне, саме для цього усі десять тисяч делегатів у Київ і звезли – подивитися на "нову Юлю".

І подивитись було на що.

Перш за все, Тимошенко вийшла на сцену, одягнена у багряний костюм. Багряний – особливий колір в українській культурній традиції. У нашому іконописі це традиційний колір омофору Матері Божої Оранти.

Чи знали про це штабісти Тимошенко – питання. Але якщо сама Тимошенко хоч наполовину така набожна, як показували у фільмах на з'їзді, то вона не могла такого не знати.

Уже з початком виступу вона почала розвивати образ "Матері". Довгі та зворушливі обійми з дочкою, не менш зворушливі подяки чоловіку за 39 років поваги і любові, щемка історія про матір, у якої відмовили ноги після арешту Юлі.

Ця частина виступу Тимошенко була настільки неочікувано відвертою, настільки щирою, що змусила стрепенутись навіть найбільших критиків.

Ну, бо як критикувати дівчинку із бідної сім'ї, яка дякує своїй хворій матері-одиначці за шанс вибитись в люди? Як критикувати матір, яка дякує дочці, що та, збиваючись із ніг, витягала її із тюрми? Як критикувати дружину, яка дякує чоловіку за пакуночок їжі, переданий їй нишком в коридорі СІЗО майже 20 років тому?

І що з того, що це говорить "популістка Тимошенко"? Вона що, не людина? Її горе не таке, як у решти? Чи її рідні менше страждали, бо вона була політиком?

Але кандидату в президенти мало бути просто "Матір'ю" – для перемоги слід стати "Матір'ю нації".

І цей перехід зайняв у Тимошенко одну мить – і її історія перетворилась із особистої, дуже приватної потреби захистити сім'ю, на готовність захистити країну.

Стати за спиною кожного. Вислухати кожного. Заступитись за кожного. Мати не робить різниці між дітьми, вона готова взяти усіх під свій омофор.

Навіть більше – збудувати для них країну, де кожному буде комфортно, де кожен матиме достаток і захист. Країну для кожного. Ну, а як будувати, можна прочитати у "Новому курсі", який скоро активісти "Батьківщини" принесуть, знову ж таки, "у кожну хату".

Третє завдання – відбити атаки Порошенка.

"Армія! Мова! Віра!" Формально, цього гасла із бордів президента Петра Порошенка на з'їзді Тимошенко ніде не було. Але разом із тим воно було всюди.

Її команда проробила титанічну працю, аби перебити чинному президенту головні меседжі його кампанії.

Від самого початку з'їзду "Батьківщини" Петро Олексійович незримо з'явився в Палаці спорту. Він ніби вийшов на сцену разом із патріархом Філаретом, з яким об'їхав стільки міст у ході так званого томос-туру. От тільки святійший зі сцени дуже м'яко пояснив, що томос, виявляється, не заслуга Порошенка – це спільна перемога усіх президентів. Навіть Кучми.

Добився, мовляв, Порошенко, за це йому велика подяка, але це – плід спільної праці.  

Вдруге невидимий він вийшов на сцену разом із АТОшниками і "кіборгами", які висували Тимошенко у президенти, а вона пояснювала нинішньому главі держави, якою буде головнокомандуючою: офшорів не буде, техніка з власних заводів в армію не продаватиметься, бізнес в Росії не вестиметься. А далі – розберуться військові.

Але найбільше вплив Порошенка був присутній у підкресленому, часом аж гіперболічному партіотичному наснаженні всього дійства.

Ухиляючись від спроб конкурентів загнати Тимошенко у нішу проросійських політиків і агентів Кремля, команда Юлії Володимирівни перетворила з'їзд на буйство найпатріотичнішого патріотизму з усіх можливих патріотизмів.

Треба віддати належне команді Тимошенко, грати у виборчі кампанії вони вміють дуже добре.

Справа за малим – перемогти. Хоча б раз.

Роман Романюк, Роман Кравець, УП



powered by lun.ua
Ми, розумні
5 відповідей про програш Росії у трибуналі ООН: моряки, нові санкції та деталі рішення
Коломойський: Всі хочуть, щоб сталося диво і у Зеленського вийшло
Реве та стогне, або Як відроджують річкові перевезення по Дніпру
Усі публікації