Якщо красти, то мільйони. Чи здатна держава повертати вкрадене?

Подробиці спецоперації НАБУ І САП "Карфаген" відкрили низку резонансних деталей з життя представників одного з центральних органів правопорядку. Лише за 3 роки щонайменше 80 мільйонів гривень пройшли крізь руки посадовців Офісу генерального прокурора, згідно з матеріалами слідства, озвученими у Вищому антикорупційному суді. Джерело походження – так звані шахрайські кол-центри, які високопосадовці покривали за щомісячну плату, яка могла в підсумку сягати мільйонів доларів.

Питання, яке зависло в повітрі: чи зможе держава бодай в найближчі 5–10 років стягнути з посадовців незаконно набуті активи і наскільки це взагалі можливо?

Посадовці зазвичай забезпечують собі розкішне життя майном, записаним на третіх осіб. Так, за версією обвинувачення, високопосадовець ОГП Сергій Кропива, який у матеріалах негласних слідчих дій фігурував під кодовим ім'ям "Канцлер", приховував активи через родичів і довірених осіб.

Йдеться про апартаменти Glacier у Буковелі, квартири в Одесі та Києві, низку авто, зокрема Mercedes-Benz EQE 350, криптовалюту, землю та інвестиційний фонд. Активи нібито оформлювали на батьків Кропиви, співмешканку Єлизавету Івахненко, яка фігурує в матеріалах як "Муза", її матір, а також дружину й матір водія. Через відкриті на цих людей ФОПи, за даними антикорупційних органів, створювали видимість законних доходів.

Усе майно, яке тільки офіційно оформлене на родичів Сергія Кропиви, обійшлося їм у понад 1 мільйон доларів. Лише чотири апартаменти та три паркомісця в самому центрі Буковеля могли коштувати рідним Кропиви 28,5 мільйона гривень.

Єлизавета "Муза" Івахненко також працювала на державних посадах. І, як випливає з оприлюднених матеріалів від НАБУ, вона не могла не розуміти незаконність походження коштовного майна, адже обговорювала з Канцлером видалення фотографій, які свідчать про розкішне життя, із соцмереж.

Тож, що весь цей час відбуватиметься з майном, яке належить фігурантам, і які шанси в України не втратити його назавжди?

Що держава може зробити просто зараз?

Зараз єдиним інструментом впливу на майно є арешт. Йдеться про тимчасове заморожування, а не конфіскацію. Найцінніші з таких активів (гроші, автомобілі, нерухомість) необхідно передати в управління Агентству з розшуку та менеджменту активів (АРМА).

Але в реальності вони можуть і надалі перебувати під контролем власників. Як це відбувалося з арештованим будинком колишнього міністра внутрішніх справ часів Януковича Віталія Захарченка. За рішенням суду нерухомість передали в управління АРМА, однак представники органу тривалий час не могли отримати доступ до цього об'єкта через відсутність ключів. А згодом виявилось, що всі ці роки елітний будинок, найімовірніше, був у розпорядженні власників, а останнім у ньому проживав ексміністр енергетики та юстиції Герман Галущенко, фігурант справи "Мідас".

Так відбувається через незавершену реформу АРМА. За даними Аналітичного центру ІЗІ, наразі агентство майже не проводить відбір управителів. За перше півріччя 2026 року бюджет недоотримав 109,7 мільйонів гривень потенційних надходжень від управління арештованими активами. Сім активів не принесли державі жодної гривні, хоча мали забезпечити 75,4 мільйона гривень.

Які ж існують способи конфіскувати майно, набуте злочинним шляхом?

Коли чекати конфіскацію?

Цікаво, що Кропива та Івахненко мають спільних адвокатів, стратегія яких спрямована на заперечення обвинувачень. Такий шлях, найімовірніше, призведе до того, що і підозрювані, і держава застрягнуть у судовому розгляді. Тому для конфіскації таких активів доведеться чекати остаточного вироку.

Для складних справ, пов'язаних з організованою злочинністю і відмиванням коштів, це часто означає роки, а в деяких випадках – десятиліття. Весь цей час актив або перебуває під арештом, втрачаючи вартість, або в користуванні власника, або взагалі виведений з-під удару, якщо його вчасно переоформили на третіх осіб.

Буває й так, що держава не отримує взагалі нічого. Якщо строки давності спливуть раніше, ніж вирок набере законної сили, під загрозою опиняються і покарання винного, і його активи.

Показова справа судді Сергія Лазюка, якого викрили на хабарі в 500 доларів і прийнятті пропозиції про ще 75 тисяч гривень. Ще в 2022 році ВАКС засудив його до 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Але в 2023 році під час апеляції обвинувачений мобілізувався до ЗСУ і провадження зупинили. Зрештою строки давності у справі спливли. В підсумку держава не отримала нічого: ні реального покарання, ні конфіскованих активів.

Тому очевидно, що від класичного сценарію швидких результатів очікувати марно.

Цивільна конфіскація необґрунтованих активів

З 2019 року в Україні запрацював значно дієвіший інструмент боротьби з незаконним збагаченням посадовців – цивільна конфіскація необґрунтованих активів. Її логіка проста: не потрібно доводити вину посадовця в кримінальному провадженні. Питання лише одне: чи може посадовець підтвердити законні джерела отримання свого майна? При цьому незалежно від того, на кого воно зареєстровано – коханку, водія, тещу чи будь-кого іншого.

До того ж усе вирішується у ВАКС за цивільним стандартом ("баланс імовірностей"), що в рази швидше за виснажливий кримінальний процес. Цивільний процес передбачає, що сам посадовець має доводити законність отримання власного майна.

Цей механізм уже демонструє практичні результати. Лише в 2025 році ВАКС задовольнив 14 позовів про визнання необґрунтованими активів на понад 65 мільйонів гривень.

Динаміка зберігається і цьогоріч. В одній справі ВАКС постановив стягнути три земельні ділянки та вартість решти активів, а також 10 мільйонів гривень доходів, отриманих від їхнього продажу, в депутата Київської міської ради та його дружини. В іншій справі суд визнав необґрунтованими 53,15% вартості квартири, оформленої на тещу ексміністра аграрної політики Віталія Коваля, та постановив стягнути з нього 4,35 мільйона гривень.

Показові не лише суми, а й швидкість розгляду таких справ. У першому півріччі 2026 року ВАКС розглядав їх у середньому 118 днів, тобто приблизно 4 місяці.

Проблема лише в тому, що така конфіскація стосується обмежених законом сум. Стягнути таким чином можна лише активи, вартість яких більша за законні доходи від суми ≈1,5 мільйона гривень до ≈10 мільйонів гривень (від 750 до 3000 прожиткових мінімумів).

Якщо сукупна вартість активів перевищує 10 мільйонів гривень, цивільна конфіскація не застосовується. Натомість необхідно відкривати кримінальне провадження за статтею 368-5 Кримінального кодексу (незаконне збагачення) з усіма наслідками: необхідністю доводити вину за кримінальним стандартом, можливістю не свідчити проти себе тощо.

Та й ця багаторічна епопея може закінчитись нічим. Результативність притягнення до відповідальності за цією статтею КК вкрай низька: за весь час ухвалено лише два вироки, і в обох фігуранти уникли реального ув'язнення, уклавши угоди зі слідством.

Перша справа стосувалась заступника директора Поліського лісового офісу ДП "Ліси України", депутата Рівненської обласної ради. Під час обшуку в нього вдома виявили орієнтовно 109 мільйонів гривень готівкою, походження яких він не зміг пояснити; це майже на 98 мільйонів більше за його законні доходи. Сторони уклали угоду. Суд призначив 5 років позбавлення волі умовно, тобто з іспитовим строком без ув'язнення. Більшу частину вилучених грошей стягнули в дохід держави, а решту повернули дружині як законній власниці.

Друга – стосувалась екснардепки Ірини Кормишкіної та її чоловіка. Її підозрювали в незаконному збагаченні на понад 20 мільйонів гривень, а її чоловіка – у спробі легалізувати це майно. Обидва уклали угоди та, серед іншого, зобов'язались перерахувати 2 мільйони гривень на потреби ЗСУ та ще 20 мільйонів гривень – до державного бюджету.

Між цивільною конфіскацією та кримінальною відповідальністю за незаконне збагачення фактично виникає розрив. Цивільний механізм дозволяє швидше стягнути активи, походження яких особа не може належно пояснити. Тоді як кримінальне провадження може тривати роками та завершитися без повернення злочинних активів.

Тобто справді великі гроші конфіскувати вкрай складно, якщо взагалі можливо. В цьому контексті фраза "якщо красти, то мільйони" виглядає як практичний порадник для того, щоб уникнути в перспективі конфіскації.

Тому зараз очевидно, що вартісні обмеження для цивільної конфіскації необхідно прибирати. Це дозволило б ефективніше повертати державі необґрунтовані активи та не ставити їхнє повернення у повну залежність від результату тривалого кримінального провадження.

Якби поріг не обмежував застосування цивільної конфіскації, такі активи можна було б повернути державі протягом року.

Європейський рецепт і розширена конфіскація

Удосконалення механізмів конфіскації та повернення активів є одним із завдань України в межах зближення з Європейським Союзом і закріплене в дорожній карті з верховенства права.

Одним із ключових орієнтирів тут є Директива ЄС 2024/1260 про повернення активів та конфіскацію, яку Україна також має імплементувати. Ключовий інструмент директиви для боротьби з організованою злочинністю – розширена конфіскація.

Проблема таких справ часто полягає не в тому, щоб довести сам факт злочинної діяльності, а в тому, щоб "прив'язати" кожен конкретний актив до конкретного епізоду злочину. Організовані злочинні групи можуть роками отримувати незаконні доходи, змішувати їх із легальними коштами, розподіляти між пов'язаними особами та оформлювати активи через складні юридичні конструкції.

Директива пропонує ширший підхід. Коли особу засуджено за корисливий злочин, суд отримує право конфіскувати будь-яке її майно, якщо сукупність фактів вказує на його злочинне походження. Окремо доводити, який саме злочин профінансував покупку конкретної квартири чи машини, не потрібно. Очевидний розрив між доходами та рівнем життя вже є вагомим підтвердженням для суду. Це дає змогу конфісковувати не окремі предмети, а ліквідувати весь накопичений кримінальний капітал.

Справа "Карфаген", як і попереднє гучне розслідування у справі "Мідас" показують, що Україні недостатньо одного сильного інструмента – потрібна система, яка працює на всіх етапах:

1. Ефективні арешт і управління активами через АРМА, щоб до моменту конфіскації держава, а не власники отримували дохід від такого майна, та й хоч щось від нього залишилось;
2. Посилена цивільна конфіскація необґрунтованих активів посадовців, щоб очевидно незаконні доходи можна було стягнути протягом місяців, а не років;
3. Європейські механізми розширеної конфіскації, щоб стягувати активи усієї злочинної організації, які виходять за межі законних доходів.

Злочин перестане бути вигідним лише тоді, коли втрата незаконного майна стане невідворотною.

Тетяна Хутор