Камікадзе, що "знешкодить" Юлю

Вівторок, 15 грудня 2009, 14:50

У нинішній президентській кампанії Янукович - єдиний кандидат, який має реальну можливість обіграти Тимошенко. Але обіграти зовсім не в тому сенсі, який вкладають у це слово сам "Лідер" і його прихильники.

Як не парадоксально, та для досягнення відповідного результату голова Партії регіонів має відкинути сподівання перемогти на виборах.

Не є секретом, що поточний, вищий, ніж у Тимошенко, рейтинг Януковича показує лише наскільки приблизно відсотків більше набере в "першому турі" "біло-блакитний" кандидат у порівнянні з "Нею".

І нічого крім цього, - перед повторним голосуванням чинний прем'єр буде підбирати як не освоєний до того "помаранчевий" електорат (зокрема, від Ющенка), так і виборців з не-"біло-блакитними" симпатіями (наприклад, від Тігіпка).

Резерв на сьогодні виглядає цілком достатнім, щоб покрити відставання Тимошенко від першого місця й здобути підсумкову перемогу.

Більше того - такі перспективи має не лише "Вона". Ексцентричні політичні погляди (скажімо, нічим не підкріплені декларування зміни статусу російської мови в Україні), неоднозначна біографія та не надто привабливі особисті якості головного регіонала змусять багатьох голосувати в другому турі не стільки за його конкурента, скільки виключно проти нього.

Фактично, хто б не вийшов у другий тур із Януковичем, він (скажімо, Ющенко, Тігіпко чи Литвин) Януковича перемагає. Але зараз ситуація така, що абстрактний "він" - це "Вона".

Однак можливий і інший вияв такого протестного голосування в другому турі.

Переважна більшість наділених правом голосу українців початково голосувати за Тимошенко не збирається (за результатами різних соцопитувань рейтинг кандидата-прем'єра коливається між 13 й 20%). Більше того - значна частина цих громадян не просто не підтримують "Її", але й відверто не бажають її бачити в президентському кріслі.

Причин такого ставлення чимало: від загравань із Путіним (на кшталт нещодавнього бездумного хихикання над, м'яко кажучи, сумнівної якості жартами російського прем'єра про українського й грузинського президентів у Ялті) та економічних "успіхів" нинішнього Кабміну до відверто диктаторських замашок "леді Ю", які вона ніколи (а надто - зараз, претендуючи на роль буцімто потрібної Україні "сильної руки") не вважала за потрібне приховувати (бажання "кінчіть" - це щось із розряду "мачіть в сартірє").

Голосувати проти Тимошенко в другому турі - прийнятний вибір для багатьох українців. Проте за однієї умови - якщо тільки це автоматично не означає голосувати за Януковича. Як слушно зауважив свого часу один із колег, Тимошенко-президент - це страшно, але Янукович-президент - це гидко.

Українське ж законодавство не передбачає жодних реальних наслідків для ситуації, коли більшість виборців обрали графу "Не підтримую жодного кандидата".

Хай хоч 90% проголосує проти обох учасників другого туру - все одно той з них, на користь якого розподілилась решта 10%, стане президентом України.

Відтак, tertium non datur - не пускати до влади кандидата А громадянин може лише шляхом голосування за його прямого конкурента Б.

І, зважаючи на ставлення більшості українців до Тимошенко й особливості протестного голосування по-українськи, перемогти "Її" в другому турі має шанси практично будь-хто з нинішніх серйозних претендентів на найвищу державну посаду... крім Януковича.

Крім того, хто якраз, найбільш вірогідно, й опиниться з нею в другому турі. Бо краще все-таки страшно, ніж гидко.

Відтак, єдино можливий шлях для інших політичних гравців не допустити Тимошенко до влади (варіанти з, прости Господи, вбивством, звісно, не розглядаються) - це переконати Януковича зняти свою кандидатуру після першого туру.

Чільний регіонал, тверезо оцінивши свої шанси на президентських виборах і - головне - зваживши на цілком реальні перспективи власної політичної маргіналізації після перемоги чинного прем'єра, міг би й сам почати пошук шляхів гідного виходу із програшної ситуації.

Якби не одне "але" - відсутність гарантій того, що "Лідера" при перших же спробах ухилитися від боротьби не "закатають в асфальт" ті, хто вже вклав у нього (й продовжує вкладати) величезні ресурси.

Тому ідею перемоги без боротьби має висунути хтось із тих, хто може гарантувати Януковичу недоторканність (у фізичному, звісно, а не в юридичному сенсі). Перший, хто має такі можливості й кому це вигідно, - Ахметов.

По-перше, група власника СКМ нині не має беззастережного впливу на "Лідера", а отже, й на партію. Свідченням цього є, зокрема, розподіл посад у виборчому штабі Януковича. З чотирьох "штабістів" лише один (Колесніков) представляє Ахметова, а керує кампанією віддалений від Ахметова Микола Азаров.

По-друге, домовлятися зараз із альтернативою Тимошенко - в усіх сенсах дешевше, ніж після виборів із нею самою. Насамперед, з огляду на те, що перед другим туром для контрагента буде пропозиція, від якої не відмовляються, тоді як після повторного голосування "Їй"-президенту доведеться пропонувати те, чого вона зажадає.

Відтак, Ахметов може взяти під цілковитий контроль свою партію, зробивши "Лідера" слухняним у подальшому, й вийти на паритетну співпрацю з новим президентом.

Януковичу ж, крім перспективи зберегти реальну вагу в політиці, можуть запропонувати те, що для нього зараз є більш актуальним, - гарантії недоторканності права власності на прихвачене під час його прем'єрування "Межигір'я".

Технологічно сценарій дуже простий.

Отримавши за результатами народного волевиявлення 17 січня право бути представленим у бюлетені для повторного голосування (тобто ставши одним із двох кандидатів, що набрали найбільше голосів), Янукович має від цього права відмовитися.

Відповідно до частини 3 статті 85 закону про вибори президента, якщо головний регіонал зробить це за десять днів до дати, на яку повторне голосування призначено, участь у другому турі візьме наступний за одержаною кількістю голосів кандидат.

Згідно з останньою соціологією, цим "третім прохідним" може стати Тігіпко, або, що менш ймовірно, - Ющенко чи Яценюк. І один із цих кандидатів, які на відміну від Януковича, "несудимі" та "інтелігентні", а на противагу Тимошенко - "демократичні", має нав'язати "Їй" реальну боротьбу в другому турі.

Необхідно лише за порівняно короткий час (три тижні) встигнути закріпити у свідомості виборців суперника Тимошенко (на додачу до інших його чеснот) як "демократичну" противагу "авторитаризму" (аналог схеми розкручування Ющенка у 2004-ому як "демократа", що бореться з "кучмістом").

За належних фінансового та медійного ресурсів це завдання не є невирішуваним. Однак воно є обов'язковим до виконання - інакше "Вона" не лише стає президентом, але й робить це, відверто сміючись над створеною проти неї "передвиборчою коаліцією".

Інше важливе завдання постане перед самим Януковичем - адекватно пояснити своїм виборцям власне бажання відмовитися від боротьби в "другому турі". Знайти адекватну лінію поведінки тут можливо - за умови, що її шукатимуть не пряма, як кордони між країнами в Африці на карті, Герман і той, хто свого часу наполіг на ідеї випустити на сцену дружину "Лідера" з її "наколотими апельсинами".

Тези можуть бути, наприклад, такими: напередодні виборів соціологи вказували на значно більший відрив Януковича від Тимошенко, ніж зафіксував Центрвиборчком - отже, були надмасштабні фальсифікації чинної влади на чолі з прем'єром - отже, необхідно консолідувати всі сили в боротьбі з майбутнім диктатором - отже, Янукович готовий поступитися власними амбіціями заради компромісного кандидата.

А оскільки "Лідеру" треба буде "поступатися амбіціями", не забуваючи про те, що незабаром доведеться вести свою партію на місцеві та парламентські вибори, то слід подбати про меседжі, які б дозволили уникнути враження, що головний регіонал банально "устал і уходіт".

Тут знадобиться образ "міцного-господарника-який-хоче-рятувати-країну-від-кризи-на-посаді-прем'єра" при новому президенті й теза про те, що обрати Тимошенко - це не лише "зіпсувати" президентську вертикаль, але й створити загрозу недемократичного обрання нового складу Верховної Ради.

Зрозуміло, що Януковичу буде складно зважитися на цей крок (хоча, звісно, обіцянка "закатати в асфальт" у разі відмови поступитися й програшу в другому турі могла б полегшити вибір). Зрозуміло, що сам сценарій є ризикований - кандидат-прем'єр може все одно вирвати перемогу.

Але, якщо заходи із реалізації будуть на належному рівні, вірогідність досягнення успіху - усунення Тимошенко від президентського крісла - більша, аніж намагання "Лідера" тягатися з "Нею" у відкритому протистоянні другого туру.

"Лідер", відомий у навколополітичних колах як надутий невідомо чим "Парус", має шанс отримати "підвищення" до "божественного вітру". Японською - камікадзе.

Юрій Гончаренко, для УП



powered by lun.ua

Що таке емоційний інтелект та як він впливає на добробут людини

"Європейська правда" змінюється. Допоможіть визначити, як саме

Як правильно виходити заміж? 5 порад адвоката сімейної практики

ОГХК: за мить до приватизації

Ринок праці України, гендерна нерівність та трудова міграція: досвід карантину

Записки з Луганська: звичка бути винними всередині "республіки"