Камикадзе, который "обезвредит" Юлю

55 просмотров
Вторник, 15 декабря 2009, 14:50
Юрий Гончаренко
публицист, для УП

У нинішній президентській кампанії Янукович - єдиний кандидат, який має реальну можливість обіграти Тимошенко. Але обіграти зовсім не в тому сенсі, який вкладають у це слово сам "Лідер" і його прихильники.

Як не парадоксально, та для досягнення відповідного результату голова Партії регіонів має відкинути сподівання перемогти на виборах.

Не є секретом, що поточний, вищий, ніж у Тимошенко, рейтинг Януковича показує лише наскільки приблизно відсотків більше набере в "першому турі" "біло-блакитний" кандидат у порівнянні з "Нею".

І нічого крім цього, - перед повторним голосуванням чинний прем'єр буде підбирати як не освоєний до того "помаранчевий" електорат (зокрема, від Ющенка), так і виборців з не-"біло-блакитними" симпатіями (наприклад, від Тігіпка).

Резерв на сьогодні виглядає цілком достатнім, щоб покрити відставання Тимошенко від першого місця й здобути підсумкову перемогу.

Більше того - такі перспективи має не лише "Вона". Ексцентричні політичні погляди (скажімо, нічим не підкріплені декларування зміни статусу російської мови в Україні), неоднозначна біографія та не надто привабливі особисті якості головного регіонала змусять багатьох голосувати в другому турі не стільки за його конкурента, скільки виключно проти нього.

Фактично, хто б не вийшов у другий тур із Януковичем, він (скажімо, Ющенко, Тігіпко чи Литвин) Януковича перемагає. Але зараз ситуація така, що абстрактний "він" - це "Вона".

Однак можливий і інший вияв такого протестного голосування в другому турі.

Переважна більшість наділених правом голосу українців початково голосувати за Тимошенко не збирається (за результатами різних соцопитувань рейтинг кандидата-прем'єра коливається між 13 й 20%). Більше того - значна частина цих громадян не просто не підтримують "Її", але й відверто не бажають її бачити в президентському кріслі.

Причин такого ставлення чимало: від загравань із Путіним (на кшталт нещодавнього бездумного хихикання над, м'яко кажучи, сумнівної якості жартами російського прем'єра про українського й грузинського президентів у Ялті) та економічних "успіхів" нинішнього Кабміну до відверто диктаторських замашок "леді Ю", які вона ніколи (а надто - зараз, претендуючи на роль буцімто потрібної Україні "сильної руки") не вважала за потрібне приховувати (бажання "кінчіть" - це щось із розряду "мачіть в сартірє").

Голосувати проти Тимошенко в другому турі - прийнятний вибір для багатьох українців. Проте за однієї умови - якщо тільки це автоматично не означає голосувати за Януковича. Як слушно зауважив свого часу один із колег, Тимошенко-президент - це страшно, але Янукович-президент - це гидко.

Українське ж законодавство не передбачає жодних реальних наслідків для ситуації, коли більшість виборців обрали графу "Не підтримую жодного кандидата".

Хай хоч 90% проголосує проти обох учасників другого туру - все одно той з них, на користь якого розподілилась решта 10%, стане президентом України.

Відтак, tertium non datur - не пускати до влади кандидата А громадянин може лише шляхом голосування за його прямого конкурента Б.

І, зважаючи на ставлення більшості українців до Тимошенко й особливості протестного голосування по-українськи, перемогти "Її" в другому турі має шанси практично будь-хто з нинішніх серйозних претендентів на найвищу державну посаду... крім Януковича.

Крім того, хто якраз, найбільш вірогідно, й опиниться з нею в другому турі. Бо краще все-таки страшно, ніж гидко.

Відтак, єдино можливий шлях для інших політичних гравців не допустити Тимошенко до влади (варіанти з, прости Господи, вбивством, звісно, не розглядаються) - це переконати Януковича зняти свою кандидатуру після першого туру.

Чільний регіонал, тверезо оцінивши свої шанси на президентських виборах і - головне - зваживши на цілком реальні перспективи власної політичної маргіналізації після перемоги чинного прем'єра, міг би й сам почати пошук шляхів гідного виходу із програшної ситуації.

Якби не одне "але" - відсутність гарантій того, що "Лідера" при перших же спробах ухилитися від боротьби не "закатають в асфальт" ті, хто вже вклав у нього (й продовжує вкладати) величезні ресурси.

Тому ідею перемоги без боротьби має висунути хтось із тих, хто може гарантувати Януковичу недоторканність (у фізичному, звісно, а не в юридичному сенсі). Перший, хто має такі можливості й кому це вигідно, - Ахметов.

По-перше, група власника СКМ нині не має беззастережного впливу на "Лідера", а отже, й на партію. Свідченням цього є, зокрема, розподіл посад у виборчому штабі Януковича. З чотирьох "штабістів" лише один (Колесніков) представляє Ахметова, а керує кампанією віддалений від Ахметова Микола Азаров.

По-друге, домовлятися зараз із альтернативою Тимошенко - в усіх сенсах дешевше, ніж після виборів із нею самою. Насамперед, з огляду на те, що перед другим туром для контрагента буде пропозиція, від якої не відмовляються, тоді як після повторного голосування "Їй"-президенту доведеться пропонувати те, чого вона зажадає.

Відтак, Ахметов може взяти під цілковитий контроль свою партію, зробивши "Лідера" слухняним у подальшому, й вийти на паритетну співпрацю з новим президентом.

Януковичу ж, крім перспективи зберегти реальну вагу в політиці, можуть запропонувати те, що для нього зараз є більш актуальним, - гарантії недоторканності права власності на прихвачене під час його прем'єрування "Межигір'я".

Технологічно сценарій дуже простий.

Отримавши за результатами народного волевиявлення 17 січня право бути представленим у бюлетені для повторного голосування (тобто ставши одним із двох кандидатів, що набрали найбільше голосів), Янукович має від цього права відмовитися.

Відповідно до частини 3 статті 85 закону про вибори президента, якщо головний регіонал зробить це за десять днів до дати, на яку повторне голосування призначено, участь у другому турі візьме наступний за одержаною кількістю голосів кандидат.

Згідно з останньою соціологією, цим "третім прохідним" може стати Тігіпко, або, що менш ймовірно, - Ющенко чи Яценюк. І один із цих кандидатів, які на відміну від Януковича, "несудимі" та "інтелігентні", а на противагу Тимошенко - "демократичні", має нав'язати "Їй" реальну боротьбу в другому турі.

Необхідно лише за порівняно короткий час (три тижні) встигнути закріпити у свідомості виборців суперника Тимошенко (на додачу до інших його чеснот) як "демократичну" противагу "авторитаризму" (аналог схеми розкручування Ющенка у 2004-ому як "демократа", що бореться з "кучмістом").

За належних фінансового та медійного ресурсів це завдання не є невирішуваним. Однак воно є обов'язковим до виконання - інакше "Вона" не лише стає президентом, але й робить це, відверто сміючись над створеною проти неї "передвиборчою коаліцією".

Інше важливе завдання постане перед самим Януковичем - адекватно пояснити своїм виборцям власне бажання відмовитися від боротьби в "другому турі". Знайти адекватну лінію поведінки тут можливо - за умови, що її шукатимуть не пряма, як кордони між країнами в Африці на карті, Герман і той, хто свого часу наполіг на ідеї випустити на сцену дружину "Лідера" з її "наколотими апельсинами".

Тези можуть бути, наприклад, такими: напередодні виборів соціологи вказували на значно більший відрив Януковича від Тимошенко, ніж зафіксував Центрвиборчком - отже, були надмасштабні фальсифікації чинної влади на чолі з прем'єром - отже, необхідно консолідувати всі сили в боротьбі з майбутнім диктатором - отже, Янукович готовий поступитися власними амбіціями заради компромісного кандидата.

А оскільки "Лідеру" треба буде "поступатися амбіціями", не забуваючи про те, що незабаром доведеться вести свою партію на місцеві та парламентські вибори, то слід подбати про меседжі, які б дозволили уникнути враження, що головний регіонал банально "устал і уходіт".

Тут знадобиться образ "міцного-господарника-який-хоче-рятувати-країну-від-кризи-на-посаді-прем'єра" при новому президенті й теза про те, що обрати Тимошенко - це не лише "зіпсувати" президентську вертикаль, але й створити загрозу недемократичного обрання нового складу Верховної Ради.

Зрозуміло, що Януковичу буде складно зважитися на цей крок (хоча, звісно, обіцянка "закатати в асфальт" у разі відмови поступитися й програшу в другому турі могла б полегшити вибір). Зрозуміло, що сам сценарій є ризикований - кандидат-прем'єр може все одно вирвати перемогу.

Але, якщо заходи із реалізації будуть на належному рівні, вірогідність досягнення успіху - усунення Тимошенко від президентського крісла - більша, аніж намагання "Лідера" тягатися з "Нею" у відкритому протистоянні другого туру.

"Лідер", відомий у навколополітичних колах як надутий невідомо чим "Парус", має шанс отримати "підвищення" до "божественного вітру". Японською - камікадзе.

Юрій Гончаренко, для УП

Реклама:
Уважаемые читатели, просим соблюдать Правила комментирования
Реклама:
Информационная изоляция Донбасса или Еще один "грех" Facebook
Почему невозможно таргетировать рекламу в соцсетях по всей Украине (укр.).
̶Н̶е̶ для прессы. Почему Раде следует восстановить прозрачность
Как Банковая планирует дальше блокировать назначение Клименко руководителем САП
Руководство страны может попытаться использовать ручную комиссию сейчас, затянув назначение Клименко на несколько месяцев и переиграть уже даже утвержденные результаты (укр.).
Кредиты и ипотека во время войны
Как государство поддерживает тех, у кого есть кредиты в банках и что делать, чтобы не допустить массового банкротства после войны? (укр.)
Зеленое восстановление транспорта: удобно для людей
Какие принципы следует учесть при восстановлении городов, чтобы улучшить систему общественного транспорта? (укр.)
Запустите малую приватизацию в условиях войны. Что для этого нужно?
Зачем возобновлять процесс приватизации во время войны? (укр.)
Оккупанты воруют украинское зерно: поименный список мародеров
Кто помогает вывозить и какие компании покупают у россиян украденное украинское зерно? (укр.)