Закінчення ери "проФФесіоналів"

14 переглядів
П'ятниця, 24 лютого 2012, 13:12
Ігор Дебенко
для УП

Чергові кадрові ротації, ініційовані Банковою напередодні парламентської кампанії, продовжують вражати.

І справа не лише в швидкості, з якою владною вертикаллю просувається Валерій Хорошковський. Останній, змінивши за якийсь місяць одразу три відповідальні управлінські посади, впевнено прямує до своєї головної цілі – прем’єрського крісла.

Більше того, не відчуваючи на собі зайвого тягаря у вигляді необхідності виконувати паралельно ще й обов’язки міністра економічного розвитку і торгівлі, Валерій Хорошковський уже сьогодні має можливість все настирливіше дихати в спину своєму формальному керівнику.

Однак, не Хорошковському судилося стати головною інтригою останніх інтенцій режиму.

Призначення Петра Порошенка на посаду міністра економіки ще напередодні афішував глава держави. Навіть при всій казуїстичності й вмінні дивувати, навряд чи Віктор Янукович, а за ним й Олександр Єфремов, пішли б на такий крок, якщо б не мали для цього доволі міцних аргументів й звичайнісінької впевненості.

Втім, в останній момент Порошенко дещо неочікувано почав вагатися, поставивши тим самим обох у вельми "затруднительное положение".

Дії, а точніше відсутність будь-якої реакції Петра Порошенка і справді у все більшій мірі скидаються на звичайнісінький торг.

Адже посада міністра фінансів виглядає куди більш привабливою, аніж відповідальність за економіку в країні, де економічна ситуація й так далеко не найкраща, а об’єктивні передумови для її стрімкого й реального зростання відсутні.

Однак, навіщо людині, яку сяк-так ідентифікують із опозицією, вважають цілком адекватною, переходити на бік влади? Ба більше – робити це усього за декілька місяців до старту виборчої кампанії?!

Невже Петро Олексійович не переконаний в доцільності й не вірить в можливість зміни конфігурації після виборів? А чи, можливо, це усього чергова спецоперація опозиції й ближче до дня голосування політик планує голосно грюкнути дверима?

Ще кілька місяців тому Порошенко стверджував наступне: "Збагачуються представники влади. Всі, без виключення. Сьогодні люди ідуть у владу заробляти. Це надзвичайно тривожна, шкідлива ситуація".

Будучи більш аніж заможною людиною, іти в чинний уряд виключно з метою легкої наживи ціною бюджетних коштів й задля можливості лобіювати власні бізнес-інтереси, їх більшої (не факт!) захищеності було б дещо легковажно. Порошенко ж – досвідчений управлінець, менеджер із прозахідним типом мислення.

Йому, як уже відзначав Володимир Фесенко, могла б бути цікавою сама робота.

Новий виклик, інакше кажучи.

Не одні ж фонтани будувати й зводити власну участь у великій політиці до диспутів у телешоу та відписок в соцмережах…

Набагато цікавіше творити зсередини й у такий спосіб хоча б частково задовольнити власні амбіції.

Водночас, українська практика уже має приклад Сергія Тігіпка. Перейшовши на роботу в уряд, політик став не лише уособленням непопулярних соціальних нововведень, закономірно понісши при цьому електоральні втрати, але й практично розвінчав, сформований під час останніх президентських виборів позитивний імідж.

Схожа доля може очікувати і на Петра Порошенка.

Щоправда, позбувшись права на критику, майбутньому урядовцю доведеться формувати у виборця ілюзію покращення життя, чому сприятимуть звичні в умовах виборів дармові подачки й бюджетне проїдання.

І при цьому переконувати, що це не стільки заслуга Партії регіонів, як його особисто.

Забувати про уже майже рідний вінницький округ також не варто.

Сумнівів у тому, що політик виявить бажання брати участь у прийдешніх парламентських виборах не виникає.

Як він сам наголосив, має достатньо можливостей, достатній рівень підтримки і достатнє моральне право для того, щоби бути в наступному парламенті.

В той же час, якщо Петро Порошенко таки наважиться на роботу в уряді, автоматично позбавить себе можливості балотуватися від будь-якої опозиційної до режиму політичної сили.

Зокрема й за квотою "Фронту Змін", причетність до фінансування якого тривалий час приписували в тому числі й Петру Порошенку.

За таких умов єдиний варіант – самовисування.

Й міністерський портфель – безпосередня ознака досягнення порозуміння про відсутність перешкод для цього з боку режиму.

Водночас, саме призначення Петра Порошенка, людини епохи "помаранчевих", яка пліч-о-пліч пройшла із Ющенком Майдан, окрім чергового свідчення вшивості вітчизняної політики, означатиме ще й закінчення ери "проФФесіоналів" біло-голубого нашестя.

Ігор Дебенко, політолог, Івано-Франківськ, спеціально для УП



powered by lun.ua
Звільнення Ситника з НАБУ. За законом чи з міркувань совісті? 
Інформація про те, що виникла та існує як доведений юридичний факт хоч одна з семи підстав для усунення Ситника з посади директора НАБУ, на сьогодні відсутня. 
"Чорні лебеді" для курсу гривні
У платіжному балансі України є кілька ризиків, що можуть вплинути на курс гривні.
Мобільні телефони у школі: заборонити, обмежити, дозволити?
Зараз, щоб реалізувати заборону на користування ґаджетами, вчителі мають узгоджувати це питання з батьками, але в кожному класі є кілька тих, хто проти обмежень.
Чому адвокатура боїться Антикорупційного суду?
Суд повинен забезпечувати об'єктивний та змагальний судовий процес, тому реакція на неадекватну поведінку як захисту, так і прокурорів є обов'язком цієї інституції.
Готуй нових борців, Холодний Яре!
Василь Чучупак загинув у бою з більшовиками на хуторі Кресельці, неподалік від Мотронинського монастиря. Донедавна історики не знали точної дати цього бою.
Як ДБР приховує інформацію про вбивства, катування та незаконну "прослушку"
Обов'язок інформувати суспільство про хід розслідування є цілком європейською практикою. Така інформація повинна надаватися регулярно, щоб бодай поверхнево моніторити ефективність роботи будь-якого органу правопорядку.
Як Укравтодор покращуватиме бізнес-клімат у дорожній галузі
Чи здатне державне підприємство покращити умови ведення бізнесу у багатомільйонній галузі?
Битва за космос без нас. Як занепав Держкосмос
ХХІ століття відзначиться битвою за сусідні планети, а не за ферми. Але ще 5-10 років застою дніпровського кластеру, і Україну можна сміливо викреслювати з елітного клубу космічних країн.