Бджоли проти меду
"Як уникнути кругообігу корупціонерів в системі влади", або ж "Ворог держави № 1". Саме такі безкомпромісні та претензійні заголовки обирає новий секретар РНБО та керівник виборчого штабу Партії регіонів Андрій Клюєв для нещодавно розпочатої інформаційної кампанії.
Ознайомитись з цими матеріалами варто хоча б з двох причин.
По-перше, майстер-клас дає не хто-небудь, а людина, яка протягом останніх 10 років є однією з ключових фігур в цій самій системі влади, а протягом останніх 8 років очолювала виборчі штаби усіх парламентських та президентських кампаній Партії регіонів, підтримуючи тим самим безперебійність кругообігу корупціонерів та регулярно підживлюючи його новими та не дуже прізвищами.
І по-друге, ці статі – гарна нагода освіжити пам'ять та пригадати значення таких слів, як оксюморон, когнітивний дисонанс, сюрреалізм та парадокс, бо саме такі враження залишаються в сухому залишку після ознайомлення з рефлексіями лідерів Партії регіонів на тему боротьби з корупцією.
Сміливо можете пропускати церемоніальні в таких випадках похвали навдивовижу порожній Національній антикорупційній стратегії на 2011-2015 роки президента Януковича та Державній програмі щодо запобігання та протидії корупції: рецептів подолання корупції обмаль, лише констатація та декларації на кшталт "углубіть-расширіть". Набагато цікавіші авторські міркування.
"Корупційні дії вбивають конкуренцію, знижують темпи модернізації економіки", – справедливо зазначає Клюєв.
Тільки виникає запитання: чому б після цієї цілком доречної констатації, яку робить член усіх урядів, які очолював Янукович та народний депутат усіх скликань ВР у цьому тисячолітті, разом зі своїми колегами та теперішнім прем’єр-міністром Миколою Азаровим, що є батьком найбільш корумпованої податкової системи світу, не подати у відставку?
Адже, як відомо, після двох років посиленого "покращення" (і ще десятка років перебування нинішніх чиновників на різних владних посадах), зростання промвиробництва у річному вимірі за І квартал цього року сповільнилося, за даними Держстату, до мікроскопічних 0,9%, а в березні й узагалі впало на 1,1% у порівнянні з березнем 2011 року.
Не забуваймо про те, що Україна за висновками журналу Форбс у 2011 році вперше увійшла до п’ятірки НАЙГІРШИХ економік світу. Тобто влада гальмує так, що аж гальма зриває.
"Важливий принцип: у боротьбі з корупцією не буде винятків. Всі повинні відповідати перед законом – незважаючи на ранги, колишні заслуги чи партійну приналежність", – рішуче ріже по живому секретар РНБО.
На цьому сміливому абзаці мали би нервово забігати секретарі в усіх приймальнях партійних соратників Андрія Клюєва на Грушевського, Банковій, Різницькій, рятуючи своїх шефів прохолодним "EVIAN"-ом та пігулками валідолу, а у ЗОДі Борисполя мала би стояти черга з депутатів-регіоналів, подібна до тієї, що вишиковується в час пік на маршрутку в район Троєщини.
Однак усі повинні, але ніхто не відповідає. Наприклад, глава фракції Партії регіонів у Верховній Раді визнав, що дозволяв розкрадати 10% бюджету: "Коли я очолив адміністрацію в Луганській області, зібрав колег і сказав: "Якщо будете красти 10 відсотків, а 90 працюватимуть на державу, я вас зрозумію".
Усі повинні, проте ніхто не відповідає за безконкурсну, оптову, партійну приватизацію стратегічних підприємств та цілих галузей української економіки, починаючи від "Укртелекому" і закінчуючи енергетикою.
Так само ніхто не відповідає за відновлення посад кримінальних "смотрящих" за регіонами та обдирання ними бізнесу від імені і в інтересах влади.
А ще є справа "Лівели" – на 5 мільярдів крадіжки з держбюджету та списання (читай, розподіл) з бюджету 24 мільярдів для підприємств ПЕК, що здебільшого належать представникам Партії регіонів.
А про такі "дрібниці", як новобудови в Межигір’ї, карколомний та раптовий бізнес-успіх президентської "сім’ї" чи "нобелівський гонорар" президента за книжку, яку ніхто ніде не бачив, годі й заїкатися.
Ну, і тим більше, навряд чи РНБОУ боротиметься з таким "дріб‘язком", як "пєчєньє" (тобто фальшиві бюлетені на виборах) чи підкупом народних депутатів.
Ніхто не відповідає за щоденні (!) крадіжки на дерзакупівлях, про які, до речі, великими літерами повідомляється у "Віснику держзакупівель". Не несе відповідальність за останні закони, що виводять закупівлі Міненерго зі сфери будь-якого контролю та весілля української корупції зі спортом, яке усі називають Євро-2012.
Корупція з латини перекладається як "гниття". Перебуваючи у цьому гнилому "пуху" по самі брови, нинішня влада зі шкіри лізе в намаганнях довести народу, що вони і є "антикорупційними реформаторами".
Вочевидь, секрет антикорупційної риторики секретаря РНБО пов‘язаний з наближенням виборів. Проте усі ці сольні виступ на теми, що дійсно нищать країну, при тому, що саме ці ж "реформатори" гамселять її з середини чи не найбільше – це вже навіть не намагання зберегти добру міну при поганій грі. Це – і є та сама зухвалість, плюс відсутність сорому, яку Сергій Довлатов називав просто – Нахабство.
Серед усього написаного до ока впала іще одна цікава фразу, яка можливо і характеризує справжнє ставлення влади до боротьби з корупцією: "Важливо усунути деформацію суспільної свідомості, коли чесний чиновник сприймається як явище незвичайне".
Тобто, виявляється, винне суспільство. Це у нас із вами деформація сприйняття, а не у цього режиму тотальна деформація моралі!
Висновок очевидний – вони не збираються нічого змінювати по суті. Їх усе влаштовує, не вистачає лише народних гулянь з приводу придбання чергової бурової вишки з корупційною націнкою в прибалтійських бомжів.
Хоча тут, навпаки, маємо справу з дуже тверезим сприйняттям народом реальності. Реальності, яку формували десятиліття правління клептоманії та блюзнірства, і яку автори цієї реальності намагаються тепер змінити нещирою і показушною компанійщиною та лозунгами. Не вийде!
Корупція в Україні, яку Андрій Клюєв влучно назвав "лихом національного масштабу" та "ворогом держави № 1" має відомі усій країні обличчя, прізвища та посади. Як виглядає цей найстрашніший ворог України, можна легко побачити – увімкнувши випуск новин на Першому національному.
Зупинити ж кругообіг корупціонерів в системі влади, новоспечений секретар РНБОУ може набагато простіше, аніж здається, і без написання викривальних грізних статей – достатньо зібрати своїх соратників в "Зоряному" та повільно, аби нікого не пропустити, зачитуючи прізвища в алфавітному порядку, приймати від них заяви про відставку.
А почати можна було б з кінця – з прізвища Янукович.
Андрій Пишний, для УП
